захист вітчизни 10 класс підручник

класс захист підручник вітчизни 10.

захист вітчизни 10 11 класс. згідно з міжнародними угодами мажуть висвітлюватись у засобах масової інформації. Але гласність не є підставою Для розголошення державної та військової таємниці, не повинна завдавати шкоди національній безпеці держави. Тому розголошення державної і військової таємниці тягне за собою кримінальну відповідальність. Принцип позапартійності. Цей принцип забороняє військовослужбовцям членство в політичних організаціях, партіях, рухах. Військовослужбовці перебувають поза політикою і виконують свої функції відповідно до зако- нів України. Принцип гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців означає, що їм і членам їхніх сімей гарантується соціальний захист. 11 6.

СТРУКТУРА ВІЙСЬКОВОЇОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ Законом «Про Збройні Сили України» (зі змінами, внесеними Законом України від 03.06. 2004 р.

№ 1740-ГУ) передбачено поділ Збройних Сил України (ЗСУ) на види і роди військ: це Сухопутні війська (СВ), Повітряні Сили (ПС), Військово-Морські Сили (ВМС) (див. схему на. 13). Сухопутні війська є головним носієм бойової могутності Збройних Сил України. За своїм призначенням вони, після введення в дію Президентом України плану територіальної оборони, відіграватимуть чільну роль у відбитті агресії. У цьому разі командувачу СВ будуть підпорядковані При- кордонні (ПВ) й Внутрішні (ВВ) війська і формування Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Із січня 1998 р. Сухопутні війська є в трьох оператив- них командуваннях — Південному, Західному і Північ- ному, а також у п’яти армійських, корпусах. До їх складу входять: ракетні війська та артилерія; механізовані, тан- кові та аеромобільні війська; армійська авіація і війська протиповітряної оборони СВ. Ракетні війська та артилерія — це з’єднання опера- тивно-тактичних І тактичних ракет; з’єднання і частини гарматної, гаубичної реактивної і протитанкової артиле- рії; підрозділи мінометів і протитанкових ракет; частини артилерійської розвідки. Вони оснащені досконалими гарматами, протитанковими ракетами і реактивними уста- новками, могутніми високоточними бойовими зарядами, що мають велику дальність і точність стрільби. Механізовані війська оснащено сучасними засобами пересування (мал. 1) і найновішими зразками зброї. На озброєнні танкових військ перебувають сучасні танки з потужною бронею і першокласним високоточним озброєн- ням (мал. 2, 3) і бойові машини, що вирізняються висо- кою швидкістю, маневреністю, ефективністю озброєння, великим запасом ходу. Танкові війська — основна ударна сила Сухопутних військ. З’єднання і підрозділи аеромобільних військ (АМВ, в минулому ПДВ — повітряно-десантні війська) покликані виконувати завдання в тилу противника (повітряними десантами різного складу і призначення).

На їх озброєнні — десантні машини, самохідні артилерійські установки, бронетранспортери, протитанкові і зенітні засоби, ефек- тивне автоматичне озброєння. 13 7. Мал, З, Т-84 Армійська авіація ввійшла до складу Сухопутних військ України з 1 липня 1994 р, і за відносно короткий строк перетворилась на один -з основних і перспективних засобів збройної боротьби, призначених для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою (операції). Досвід військових конфліктів, тактичних і командно- штабних навчань, а також наукові дослідження свідчать, 14 що на сучасному етапі розвитку засобів збройної боротьби найбільш характерними завданнями армійської авіації будуть: — знищення об’єктів противника на передньому краї і в тактичній глибині дід час авіаційної підтримки загальновійськових частин (з’єднань), при цьому бороть- ба з броньованими цілями та протитанковими засобами противника е пріоритетною; — знищення вертольотів противника в повітрі та міс цях їх базування, блокування та знищення аеромобіль- них підрозділів противника в місцях їх висадки, а також виконання інших завдань. Повітряні Сили (ПС), озброєні найсучаснішою авіаційною І ракетно-артілерійською технікою, е великою силою, що, за відсутності в нашій країні ядерної зброї, здатна стримати агресора і завдати йому удару у відповідь. Вони стають єдиним засобом проти агресії можливого противника, виходять на перший план за вогневою могутністю і дальністю бойового використання. Завдання авіації ПС: розгром з повітря ракетно-ядер- них, авіаційних, сухопутних і морських об’єктів і угру- повань противника; підрив його військово-економічного потенціалу; дезорганізація державного і- військового уп- равління противника; порушення роботи: тилу і транс- порту противника; забезпечення Збройних Сил даними повітряної розвідки; прикриття: військ і об’єктів від ударів повітряного противника; повітряне десантування; здійснення повітряних перевезень та ін. Бійська протиповітряної оборони ПС призначені для боротьби з повітряним противником, для попередження про початок повітряного і космічного нападу, захисту го- ловних адміністративно-політичних і промислових центрів і районів країни, угруповань військ» інших важ- ливих військових і цивільних об’єктів від ударів авіації, До їх складу входять зенітні ракетні війська (ЗРВ), радіо- технічні війська (РТВ), спеціальні війська, частини, уста- нови і, підрозділи тилу. Основною вогневою силою системи протиповітряної оборони держави є зенітно-ракетні війська, які мають завдання знищувати будь-які засоби повітряного нападу — стратегічну й винищувальну авіацію, крилаті ракети, безпілотні літальні апарати — в межах зон ураження.

Радіотехнічні війська є основним джерелом інформа- ції про початок повітряного нападу. Вони діють в інтересах 15 Мал. 1. БТР-80 Мал, 2. Т-72 АК 8. ЗРВ і винищувальної авіації (ВА), забезпечують необ- хідними даними командні пункти. Дальність їхніх дій — понад 360 км і по висоті до 85 км. Війська протиповітряної оборони ПС постійно несуть бойові чергування. Термін їх постійної бойової готовно- сті до бойового застосування становить від 2,5 до 12 хв. Нині вони охороняють понад 7 000 км повітряного просто- ру нашої держави, здійснюють контроль перельотів авіації з дев’ятьма суміжними країнами. Вшгьково-Морські Сили — самостійний вид Зброй- них Сил України. Геополітичне положення незалежної Української держави характеризується наявністю морських кордонів протяжністю майже 1 600 км уздовж узбережжя Чорного та Азовського морів. Основні завдання ВМС визначені вимогами Воєнної доктрини України і принципами їх розбудови. У мирний час — це підтримка сприятливого опера- тивного режиму в зоні відповідальності флоту, участь у миротворчих операціях, у сучасних навчаннях із флотами інших держав, в охороні районів діяльності риболовець- кого і торгового флотів України, судноплавства, в бо- ротьбі з терористами на морі. У воєнний час основні завдання ВМС — відбиття на- паду авіації з морського напрямку, знищення ударних підводних човнів і надводних кораблів, оборона місць дис- локації флоту і десантно-доступних районів та ділянок уз- бережжя, допомога сухопутним військам на приморсько- му напрямку, участь у протидесантних операціях, висад- ка тактичних десантів за планами флоту та ін. Основні роди Військово-Морських Сил: — надводні сили (ударні, протичовнові, десантні, протимінні); — підводні сили (багатоцільові дизельні підводні човни); — морська авіація; — берегові ракетно-артилерійські війська; — морська піхота. Програма розбудови ВМС України в рамках чинного документа про розбудову і розвиток Збройних Сил Укра- їни на найближчі роки передбачає повністю визначитись з бойовим ядром Військово-Морських Сил. Воно повинне забезпечувати обороноздатність України на морі. Кораблі і підводні човни об’єднуються в бригади (ди- візіони), що входять до складу військово-морських районів (Південного і Східного об’єднань), у зону дії яких вхо- дять також акваторія Азовського моря і дельта Дунаю. Спеціальні війська — військові частини і підрозділи, призначені для виконання спеціальних завдань по забез- печенню бойової і повсякденної діяльності Збройних Сил. Це війська, що безпосередньо підпорядковані Міністер- ству оборони, а також входять до складу видів Зброй- них Сил. Найменування, склад, організація, озброєння і технічне спорядження формувань спеціальних військ зумовлюються їх призначенням. До спеціальних військ належать: війська зв’язку, ін- женерні війська, війська радіаційного, хімічного, біоло- гічного захисту (РХБЗ), війська радіоелектронної боротьби (РЕБ), розвідувальні підрозділи та залізничні війська. Деякі види Збройних Сил мають свої спеціальні війська (наприклад, у Військово-Морських Силах — частини інженерно-авіаційної служби та ін.). Війська зв’язку призначені для встановлення і під- тримки стійкого зв’язку, який забезпечує безперервне управління військами, і входять до складу всіх видів і родів військ ЗСУ.

Особовий склад військ зв’язку здатний у досить короткі строки розгортати мобільну мережу зв’яз- ку, яка складається з польових кабельних, радіорелей- них, тропосферних ліній і апаратури ущільнення, ліній радіо- і космічного зв’язку.

Інженерні війська складаються з частин і підрозділів різного призначення: інженерно-саперні, інженерно-до- рожні, понтонно-мостові, інженерно-будівельні, пере- правно-десантні та ін. Ці війська призначені для інженер- ного забезпечення бойових дій, тому вимагають спеціаль- ної підготовки особового складу, використання різної техніки та інженерних боєприпасів. Проте і в мирний час вони завжди на варті, виконуючи бойові завдання по знешкодженню вибухонебезпечних предметів та надаю- чи іншу допомогу мирному населенню. Війська радіаційного, хімічного і біологічного захисту (РХБЗ) створено на базі хімічних військ колишнього СРСР для ліквідації наслідків можливих аварій на атомних електростанціях, підприємствах хімічної промисловості, залізничному і водному транспорті, а також наслідків за- стосування хімічної та бактеріологічної зброї. Війська радіоелектронної боротьби (РЕБ) набувають дедалі більшого значення в сучасних умовах. Досвід остан- ніх локальних війн і військових конфліктів (особливо 16 17 9. у Сербії та Іраку) засвідчив, що завдяки діяльності підрозділів РЕБ досягалась повна перевага авіації над засобами ППО. На сьогодні поки що не існує надійнішого захисту від ударів високоточної зброї, ніж засоби РЕБ. Топографічна служба діє відповідно до потреб Збройних Сил в топографічно-геодезичній інформації з урахуванням Воєнної доктрини України та аналізу сучасного стану то- погеофізичного забезпечення території нашої держави і суміжних держав. Силами служби постійно виконуються роботи з топогеодезичного забезпечення навчальних центрів і полігонів, а саме: підтримання у готовності до викорис- тання геодезичних мереж» контроль прив’язки стартових і вогневих позицій при проведенні бойових пусків ракет і стрільб артилерії, складання та поновлення топографічних карт усіх масштабів, різноманітних спеціальних карт, ка- талогів координат геодезичних пунктів. Залізничні війська служать для транспортного забез- печення бойових дій Збройних Сил, тимчасової експлуа- тації наявних залізничних колій та будівництва нових.

Кожний п’ятий кілометр залізниць в Україні прокладено вошами-залізничниками, що е досить вагомим внеском у розвиток транспортної мережі нашої держави. Тил Збройних Сил — це сили і засоби, призначені для тилового забезпечення військ матеріальними та фінансовими ресурсами, здійснення військових переве- зень усіх видів, відновлення військової техніки і майна, створення умов для базування авіації і сил флоту, розв’язання квартирно-експлуатаційних питань та ін. КЕРІВНИЦТВО ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ Загальне керівництво Збройними Силами України зді- йснює Президент України як Головнокомандувач і Голова Ради національної безпеки і оборони України. Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних Сил та інших військових формувань; здійснює керівниц- тво у сферах національної безпеки і оборони; очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є коорди- наційним і контролюючим органом з питань національ- ної безпеки і оборони при Президентові; вносить до Вер- ховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних 18 Сил держави в разі збройної агресії проти України; при- своює вищі військові звання генералів та адміралів. Верховна Рада України як законодавчий орган держави оголошує, за поданням Президента України, стан війни та укладення миру; схвалює рішення Президента про вико- ристання Збройних Сил та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затверджує загальну структуру і чисельність та визначає функції Збройних Сил та інших військових формувань України; схвалює рішен- ня про участь в миротворчих операціях на території інших держав (ст. 85 Конституції України). Безпосереднє керівництво Збройними Силами Укра- їни здійснює Міністерство оборони як орган державного управління, що несе повну відповідальність за розвиток армії і флоту, виконання завдань оборони.

Міністерство оборони України оцінює воєнно-політичну обстановку, визначає ступінь воєнної загрози, визначає чисельність, склад видів і родів військ, контролює виконання чинного законодавства з питань військової служби та ін. Видами, родами Збройних Сил України, військовими об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, кораблями, під- розділами керують командувачі та командири різних ступенів. Вони, згідно зі своїм статусом, функціями, повно- важеннями та обов’язками, покладеними на них відповідни- ми постановами і статутами, здійснюють керівництво опера- тивно-тактичною і морально-психологічною підготовкою військ і несуть повну відповідальність за оборонну го- товність і результати дій у воєнний час. ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ Україна як незалежна правова європейська держава активно працює над вдосконаленням та розробкою нових законів, що визначають норми, правила діяльності, поведін- ки громадян, регулюють соціальні відносини, забезпечують нормальне функціонування та розвиток суспільства. З метою забезпечення нормальної життєдіяльності Збройних Сил, зміцнення законності, гарантування прав і свобод військовослужбовців в Україні створено систему законодавства з питань військової служби, Військове за- конодавство є невід’ємною частиною національного права. Згідно з Основним Законом — Конституцією України, що є державно-правовою основою військового законодав- ства, воїни Збройних Сил користуються всією повнотою 19 10. прав і виконують усі обов’язки громадян України. Права воїнів (на недоторканність особи, матеріальне забезпе- чення, освіту, житло, охорону здоров’я та ін.) не тільки проголошуються, а й реально забезпечуються. Ніхто не може обмежувати військовослужбовців і членів їхніх сімей у правах і свободах, визначених законодавством Ук- раїни. Водночас військовослужбовці, як і всі громадяни України, повинні виконувати конституційні обов’язки: дотримуватися законів держави, сумлінно служити, поважати правила громадського життя. Законодавство України забезпечує військовослужбов- цям строкової служби такі конституційні права і свободи: обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування; створювати свої громадські об’єднання відповідно до законодавства України тощо. Проте їм заборонено бути членами політичних партій чи організацій, брати участь у страйках, оскільки армія і флот згідно із чинним законодавством перебувають поза політикою. Воїни Збройних Сил та інших військових формувань України мають також право оскаржити в суді незаконні дії командирів, військових посадових осіб і органів управління в порядку, передбаченому статутами ЗСУ. Військовослужбовці можуть сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні обряди, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїс- тичні переконання. Проте релігійні переконання воїнів не повинні перешкоджати проходженню ними строкової військової служби. У випадках, якщо виконання війсь- кового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, згідно із Законом України «Про альтерна- тивну (невійськову) службу» строкова військова служба замінюється на тривалішу альтернативну службу. Військовослужбовцям гарантується право на недотор- канність особи. Арештувати військовослужбовця можна лише на підставі судового рішення, або із санкції проку- рора чи за наказом командира, або в разі дисциплінар- ного арешту в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Забороняється вико- ристання військовослужбовців для виконання робіт, не пов’язаних з військовою службою. Вони можуть залуча- тися, за рішенням Верховної Ради, до участі в ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха тощо. 20 Основні конституційні права та обов’язки громадян, що служать у Збройних Силах, викладено в законах «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про загальний військовий обов’язок і військову служ- бу», «Про соціальний і правовий захист військовослуж- бовців і членів їхніх сімей». Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-ХП зі змінами, внесеними Законом України від 17.03.2005 р.

№ 2490-15, складається з дев’яти розділів, один з яких — «Підготовка громадян до військової служби». Підготовка громадян до захисту Вітчизни включає: допризовну підготовку юнаків, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу у військові навчальні заклади, військову підготовку сту- дентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня загальноосвітньої підготовки, вивчення державної мови, патріотичне виховання. Юнаки, які не пройшли відповідної допризовної під- готовки у навчальних закладах, повинні перед призовом в армію обов’язково пройти відповідну допризовну підго- товку з відривом від виробництва. Щороку в січні — березні до призовних дільниць при- писуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Такі юнаки вважаються призовниками і беруться на військовий облік. Підготовка призовників, які досягли 17-річного віку, з військово-технічних спеціальностей проводиться в нав- чальних організаціях Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) і в закладах професійно-технічної освіти. ВИДИ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ Військова служба підрозділяється на строкову війсь- кову службу і військову службу за контрактом; є також альтернативна служба. Строкова військова служба На строкову військову службу в мирний час призива- ються громадяни України чоловічої статі, які придатні до неї за станом здоров’я та віком і яким виповнилося 18 років. Юнаки, які виявили бажання навчатися у вій- ськових навчальних закладах, можуть бути зараховані до них при досягненні ними 17-річного віку. 21 1Призов громадян на строкову військову службу прово- диться двічі на рік — весною та восени, на підставі Указу Президента України. Після оголошення Указу Президента кожний призовник зобов’язаний прибути у пункт і в стро- ки, вказані військовим комісаріатом у повістці. Громадя- ни призовного віку, які не пройшли строкової військової служби і без законних підстав не перебувають па військо- вому обліку, а також призовники, які тимчасово виїхали з постійного місця проживання в іншу місцевість і не ста- ли там на військовий облік, зобов’язані прибути до військового комісаріату в семиденний строк після опублікування Указу Президента. Зміна місця військового обліку призовниками, які досягли 18-річного віку, допускається лише до опубліку- вання Указу Президента України про черговий призов за винятком тих, які переведені на роботу або зараховані на навчання, направлені за розподілом після закінчення на- вчального закладу з іншу місцевість, переїхали на нове місце проживання. Поважними причинами (вони мають бути підтверджені відповідними документами) неприбуття громадянина до призовної дільниці у строки, встановлені військкоматом, визнаються: хвороба громадянина; смерть або тяжка хво- роба близького родича; перешкоди стихійного характеру.

Призовні комісії, що утворені для проведення призову громадян на строкову військову службу, організують ме- дичний огляд призовників; приймають рішення про призов на строкову військову та альтернативну службу і призна- чення призовників для використання на службі; надають відстрочку або звільнення від призову; направляють призов- ників, які виявили бажання, у військові навчальні заклади для складання вступних іспитів або відмовляють їм у цьому за станом здоров’я, у зв’язку з недостатнім загаль- ноосвітнім рівнем підготовки чи моральними якостями; ухвалюють рішення про направлення до слідчих органів матеріалів на призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу, Відстрочка від призову на строкову військову службу може надаватися: за сімейними обставинами, за станом здоров’я, для продовження навчання, у зв’язку з депу- татською діяльністю та в інших випадках відповідно до чинного законодавства. У Збройних Силах України встановлено такі терміни служби: для солдатів і сержантів строкової служби — 22 12 місяців; для матросів і старшин строкової служби — 18 місяців; для військовослужбовців із вищою освітою — 9 місяців; для сержантів і старшин, солдатів і матросів за контрактом — не менше 3 років. Призовники, які ухиляються від призову і не з’явля- ються за повісткою до військкомату для відправки на військову службу, несуть відповідальність згідно з чішгшм законодавством. Термін їх строкової військової служби продовжується на строк ухилення від призову. Військовослужбовцю строкової служби, який самовільно залишив місце служби або без поважних причин не з’явився до місця службн в строк, зазначений у припис- ному свідоцтві, час його відсутності у військовій частині не зараховується до строку служби. Юнаки, призвані на строкову військову службу, зоо >- в’язані прибути у військові частини у власному справному одязі та взутті. Після зарахування до списків військових частин їм видається військова форма одягу і взуття.

Військова служба за контрактом Порядок проходження служби за контрактом, умови відбору на таку службу, забезпечення пільгами цієї категорії військовослужбовців та інші питання визначено військовим законодавством України, а також «Держав- ною програмою переходу Збройних Сил до комплекту- вання військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом». Встановлено такі форми служби за контрактом: вій- ськова служба на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів; військова служба жінок за контрактом; військова служба курсантів військових на- вчальних закладів і студентів військових кафедр вищих цивільних навчальних закладів. Умови відбору на військову службу за контрактом: — приймаються громадяни України віком 19-40 ро ків після проходження строкової військової служби; — вища, повна загальна середня освіта або професія, споріднена з військовою; — відповідний рівень фізичної підготовки; — придатність до військової служби за станом здоров’я; •— для жінок — відсутність дітей дошкільного віку. Проходження служби, забезпечення і пільги військо вослужбовцям за контрактом: — проходження служби на рівних умовах з офіцер ським складом і прапорщиками; 23 12.

— середньомісячне грошове забезпечення; — право вступу на вечірні та заочні відділення вищих навчальних закладів зі збереженням грошового забезпе чення і наданням додаткових відпусток на навчання; — забезпечення військовою формою одягу; — медичне та санаторно-курортне лікування; — зарахування на квартирний облік після п’яти ро ків служби; — граничний вік перебування на військовій службі •— до 45 років; — пенсійне забезпечення відповідно до Закону Украї ни «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та деяких інших осіб; — надання пільг, правовий і соціальний захист війсь ковослужбовців і членів їхніх сімей відповідно до чинного законодавства. Альтернативна (невійськова) служба Якщо громадяни України мають істинні релігійні переконання і належать до таких діючих згідно із зако- нодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та військової служби, то вони мають право на альтернативну службу. На альтерна- тивну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу, але особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, і докумен- тально або іншим чином підтвердили істинність своїх переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Альтернативну службу громадяни проходять на під- приємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній або комунальній власності» діяльність яких пов’язана із соціальним захистом населення, охороною здоров’я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-ко- мунальним та сільським господарством. Трудові відносини під час проходження альтернативної служби здійснюються на підставі письмового строкового трудового договору і регулюються законодавством про працю, за винятками, передбаченими Законом України від 18 лютого 1999 р. № 437-ХІУ «Про альтернативну (невійськову) службу». Рішення про проходження альтернативної служби приймається спеціальними комісіями; забезпечення відповідною роботою покладається на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики. Строк альтернативної служби становить двадцять сім місяців, а для осіб, які мають повну вищу освіту з ос- вітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра, — вісімнадцять місяців, тобто значно перевищує строк військової служби. Громадяни, які проходять альтернативну службу, мають такі самі права, обов’язки і пільги, що й військо- вослужбовці строкової служби. СОЦІАЛЬНИЙ І ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ Військовослужбовцям і членам їхніх сімей держава забезпечує соціальний і правовий захист, надає цілий ряд пільг. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей» їм надаються соціальні гарантії з питань працевлашту- вання, житла, освіти, відпочинку гарантується свобода наукової, технічної, художньої творчості. Пільги військовослужбовцям, передбачені трудовим законодавством.

Час перебування на військовій службі зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю. За військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах, орга- нізаціях, незалежно від форм власності, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлашту- вання їх у тримісячний строк на тому самому підприєм- стві (в організації) на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Вони корис- туються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі під час скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звіль- нення з військової служби. Воїни строкової служби, сім’ї яких втратили годуваль- ника (батька, матір, сестру, брата, дружину) і не мають інших працездатних членів сім’ї, звільняються з військової служби достроково. Держава забезпечує соціальну і професійну адапта- цію звільненим військовослужбовцям строкової служби, які до призову не встигли працевлаштуватися. Громадянам, призваним на строкову військову службу чи прийнятим які до призову не встигли працевлаштуватися. Громадянам, призваним на строкову військову службу чи 24 25 13. на службу за контрактом, виплачується вихідна допо- мога в розмірі двомісячної заробітної плати. Члени сімей військовослужбовців мають переважне право на прийняття на роботу і на залишення на роботі під час скорочення чисельності або штату працівників, а також на влаштування їхніх дітей у дошкільні заклади. Матеріальне забезпечення та відпочинок військово- службовців строкової служби. Держава гарантує військо- вослужбовцям матеріальне та інше забезпечення в розмі- рах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за державний рахунок, відповідно до посади і звання, грошове забезпечення, а також майно, житло, харчування. Час служби, відпочинку, нарядів, чергування вій- ськовослужбовцям строкової служби встановлюється відповідно до статутів Збройних Сил України. Військовослужбовцям строкової служби за весь період військової служби надаються відпустки тривалістю: солдатам і матросам — 20 діб, старшинам і сержантам — 25 діб, без урахування часу, потрібного для переїзду до місця проведення відпустки і назад. Пільги в галузі охорони здоров’я. Передбачається створення необхідних санітарно-гігієнічних і побутових умов з урахуванням специфіки служби та економічної обстановки. Військовослужбовці забезпечуються безплат- ною кваліфікованою медичною допомогою у військово- медичних закладах або лікувально-профілактичних закладах Міністерства охорони здоров’я України. Вона також мають право, за відповідних медичних показань, на безплатне санаторно-курортне лікування. Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівню- ються у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчиз- няної війни. Лікувально-оздоровча робота з юнаками перед призовом в армію проводиться за місцем проживання, навчання або роботи органами та закладами охорони здоров’я. За результатами медичного огляду юнакам призначається необхідне лікування. Права та пільги, передбачені житловим законодав- ством. Військовослужбовці строкової служби розміщу- ються в казармах (на кораблях) згідно з військовими ста- тутами. За ними зберігається житлове приміщення, яке вони займали до призову на службу. Воїни строкової 26 військової служби не можуть бути виключені зі списків громадян, прийнятих на квартирний облік. Пільги в галузі освіти. Особи, призвані на строкову військову службу в період навчання, при звільненні зара- ховуються для продовження навчання до того самого нав- чального закладу, де вони навчалися до призову.

Військо- вослужбовці строкової служби можуть вступати тільки до військових навчальних закладів. Військовослужбовцям, допущеним до вступних екзаменів у вищі, військові навчальні заклади, надається для підготовки додаткова 30-добова відпустка. Інші пільги військовослужбовцям строкової служби. Військовослужбовці строкової служби звільняються від прибуткового оподаткування з усіх видів грошового забез- печення, яке вони одержують у своїй військовій частиш, а військові-будівельники — з отримуваної ними заробітної плати. Військовослужбовці строкової служби користуються правом безплатного проїзду міським пасажирським транспортом (всіма видами, за винятком таксі), авто- мобільним транспортом загального користування у сіль- ській місцевості, залізничним і водним транспортом при- міського сполучення, автобусами приміських сполучень. Військовослужбовці строкової служби мають право безплатно відправляти й одержувати листи. Безплатни- ми поштовими посилками відправляється особистий одяг юнаків, призваних на строкову військову службу. Останнім часом у зв’язку з початком переходу на військову службу за контрактом передбачається подальше поліпшення соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей. МІЖНАРОДНЕ ВІЙСЬКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Останніми роками активно розвивається міжнародне військове співробітництво країн з метою вдосконалення військової майстерності та обміну досвідом, а також участі в миротворчих місіях ООН, які здійснюються на основі міжнародного права і спрямовані на боротьбу з міжнародним тероризмом, залагодження міжетнічних збройних конфліктів, що дедалі частіше спричиняють численні людські жертви і біди. Основні принципи між- народного права в галузі міжнародного військового спів- робітництва закріплено в Статуті ООН. 27 14. Згідно з Декларацією, прийнятою 25-ю сесією Гене- ральної Асамблеї ООН (1970 р.) міжнародне право — це сукупність юридичних принципів і норм, що регулюють відносини між державами та іншими учасниками (суб’єк- тами) міжнародного співтовариства. Сучасними принципами міжнародної безпеки є: утвер- дження мирного співіснування як універсального принци- пу міждержавних відносин, забезпечення рівної безпеки для всіх держав, створення діючих гарантій безпеки у вій- ськовій, політичній, економічній і гуманітарній сферах, недопущення гонки озброєнь у космосі, припинення всіх випробувань ядерної зброї і повна її ліквідація; безумовна повага до суверенних прав кожного народу і прав людини; справедливе політичне врегулювання міжнародних криз і регіональних конфліктів; зміцнення довіри між держава- ми; вироблення ефективних методів запобігання міжна- родному тероризму; викорінювання геноциду, апартеїду і проповіді фашизму, заборона пропаганди війни; виклю- чення з міжнародної практики усіх форм дискримінації, відмова від економічних блокад і санкцій (без рекомен- дацій світового співтовариства), дотримання міжнародних договорів; встановлення порядку, що забезпечує рівну економічну безпеку всіх держав. Невід’ємною її частиною є функціонування закріпленого Статутом ООН механіз- му колективної безпеки. Міжнародне гуманітарне право — це сукупність між- народних конвенційних і звичайних норм, що визначають правила ведення війни, а також закони, які регулюють відносини між воюючими державами. Воно покликане за- безпечувати гуманізацію засобів і методів ведення бойо- вих дій, зобов’язує сторони гуманно і з повагою ставитися до цивільного населення та захопленого противника. Мирне співіснування як тип відносин між державами передбачає: відмову від війни і застосування сили чи погро- зи силою як засобу розв’язання спірних питань і вирішення їх шляхом переговорів; невтручання у внутрішні справи і врахування законних інтересів одна одної; право народів здійснювати вільний соціально-політичний вибір; повагу до суверенітету держав; співробітництво на основі повної рівноправності і взаємної вигоди; сумлінне виконання міжнародних договорів і зобов’язань. Україна як правова, цивілізована держава, поважаючи і дотримуючись принципів і норм міжнародного права, бере активну участь у міжнародному військовому співро- 28 бітництві. Останніми роками військовослужбовці Збройних Сил та інших військових формувань України брали участь у миротворчих місіях ООН у Сенегалі, районі Косово, Іраку, Лівії, Сьєрра-Леоне, Кот-д’Івуарі. Як зазначалось вище, рішення про використання ук- раїнських збройних формувань у складі миротворчих сил ООН ухвалює Президент України як Головнокомандувач Збройних Сил після того, як Верховна Рада дає на це згоду. ВІЙСЬКОВІ КАДРИ І ВІЙСЬКОВІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ УКРАЇНИ Військові кадри — це кістяк, основа Збройних Сил і військових формувань України. Вони об’єднують воїнів строкової служби, забезпечують разом з ними високу боє- готовність військ. Командири всіх ступенів навчають і ви- ховують своїх підлеглих, готують до вмілого, самовідда- ного захисту Вітчизни.

З цією метою організовується їх навчально-бойова діяльність, забезпечуються піклування про стан їхнього здоров’я, створення нормальних умов служби. Військові інженери відповідають за утримання у високій бойовій готовності військової техніки і зброї, апаратури, приладів, за їх якісне обслуговування та пра- вильну експлуатацію, навчання молодших військових спеціалістів, воїнів. Так само діють спеціалісти тилової, інтендантської, медичної, топографічної, метрологічної, метеорологічної та інших служб. Управління кадрової політики та виховної роботи Збройних Сил і військових формувань України займа- ються навчанням, військовою освітою, гуманітарною підготовкою, вихованням особового складу, організацією відпочинку й дозвілля військовослужбовців, наданням їм психологічної та юридичної допомоги, консультацій з різноманітних питань військової служби. Сьогодні в Україні створено єдину систему військової освіти, інтегровану з державною освітою, що реалізує ступеневу систему навчання від початкової військової підготовки до оперативно-стратегічного рівня.

Рівень вій- ськової освіти дає змогу фахівцям більшості військових спеціальностей після звільнення із Збройних Сил та інших військових формувань працювати в різних галузях народного господарства. Мережа військових навчальних закладів (станом на 01.06.2006 р.), в яких готують командирів і спеціалістів з усіх військово-облікових спеціальностей, включає: дві 29. Розділ Основи національної безпеки України. Світова (міжнародна) безпека — такий стан міжнародних відносин, за якого створюються умови, необхідні для існування та функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету, політичної та економічної незалежності, рівноправних відносин з іншими країнами. Тобто світова безпека — це стан міжнародних відносин, за якого їх суб’єктам (державам) не загрожує небезпека війни або інше посягання ззовні на суверенне існування і незалежний розвиток. Загальне прагнення держав до збереження миру і правопорядку сприяло створенню системи колективної безпеки, оскільки жодна держава самостійно не має змоги вирішити це глобальне завдання. Система колективної безпеки — це сукупність міждержавних організацій, міжнародних договорів та угод, колективних органів і сил, створена зусиллями кількох держав або всієї світової спільноти для запобігання різного роду загрозам (економічним, військовим, екологічним та ін.) існуванню і розвитку людської цивілізації на регіональному або глобальному рівні або нейтралізації їх. Функціонування системи колективної безпеки проявляється в системі дій, установленій Статутом Організації Об’єднаних Націй (ООН), що спільно застосовуються державами з метою підтримання міжнародного миру і безпеки, запобігання актам агресії та придушення їх. Універсальна система колективної безпеки заснована на нормах Статуту ООН і передбачає дії держав-членів ООН відповідно до рішень цієї організації. Регіональні системи колективної безпеки представлені угодами та організаціями, які забезпечують безпеку на окремих континентах та в регіонах.

Ефективні регіональні системи колективної безпеки вимагають участі в них усіх держав певного регіону, незалежно від їхнього суспільного й державного ладу. Вони мають таку саму мету, що й універсальна система колективної безпеки, — підтримання міжнародного миру і безпеки. Разом з тим сфера їх дії обмежена порівняно з універсальною системою колективної безпеки. По-перше, регіональні організації не мають права ухвалювати будь-які рішення з питань, що зачіпають інтереси всіх держав світу або інтереси держав, що належать до інших або декількох регіонів; по-друге, учасники регіональної угоди вправі розв’язувати тільки такі питання, які стосуються регіональних дій, зачіпають інтереси держав відповідної групи. Рада Безпеки ООН може використовувати регіональні організації для здійснення під своїм керівництвом примусових заходів. Самі ж регіональні організації не вповноважені вживати ніяких примусових заходів без дозволу Ради Безпеки.

Регіональні організації мають право застосовувати примусові заходи тільки для відбиття вже вчиненого нападу на одного з учасників регіональної системи колективної безпеки. Нині існує декілька регіональних систем колективної безпеки. Основними серед них є Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ), Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Система колективної безпеки СНД. Певні заходи колективної безпеки розроблені і в рамках Ліги арабських держав (ЛАД), Об’єднання американських держав (ОАД) та Організації африканської єдності (ОАЄ).

Національна безпека України — це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Закон України «Про національну безпеку України» визначає, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист інтересів та цінностей таких суб’єктів та утворень: До його складу входять: органи державної влади; Збройні Сили України та інші утворені відповідно до законів України військові формування; правоохоронні та розвідувальні органи; державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями; сили цивільного захисту; оборонно-промисловий комплекс України; громадяни та громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України. Не важко помітити, що громадяни України одночасно входять до складу СБО та є тими суб’єктами, інтереси та найважливіші цінності яких підлягають захисту. Участь громадян у забезпеченні національної безпеки України проявляється через наявність у них відповідних прав та обов’язків, через участь у процесах демократичного цивільного контролю за діяльністю СБО.

Крім того, громадяни України на виборах, референдумах, а також через органи державної влади і місцевого самоврядування виказують і реалізують своє бачення національних інтересів України, способів їх захисту. Вони привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни.

Урешті-решт, вони в законний спосіб і законними засобами захищають власні права та інтереси, а також власну безпеку. У разі потреби громадяни зі зброєю в руках виступають на захист державного суверенітету України та її територіальної цілісності. Правовою основою забезпечення національної безпеки громадянами нашої держави є Конституція України та закони України.

У ч. 1 ст. 17 Конституції України проголошується, що захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Крім цього, як уже зазначалося вище, у Конституції України закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Національна безпека є досить складною системою, елементи якої перебувають у постійній взаємодії та протидії. У законодавстві нашої держави відсутнє означення поняття цієї системи. Багато науковців у сфері національної безпеки пропонують таке його означення. Система національної безпеки України (СНБУ) — сукупність окремих відносно самостійних і взаємопов’язаних та відокремлених елементів, що утворюють певну цілісність, яка забезпечує розвиток та захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Елементи системи перебувають у постійній взаємодії і протиборстві. Життєво важливі інтереси названих суб’єктів зазнають впливу внутрішніх і зовнішніх загроз. Зі свого боку, і інтереси, і загрози постійно перебувають під впливом інших елементів системи національної безпеки, таких як фактори зовнішнього природного середовища та дії СБО. Ефективність функціонування створеної в державі системи національної безпеки оцінюється рівнем захищеності життєво важливих інтересів від загроз. Якщо рівень захищеності високий, то система визнається ефективною, і навпаки. СБО — система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України. СБО України, таким чином, складається з чотирьох взаємопов’язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Сили безпеки — правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України. Сили оборони — Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави.

До складу СБО входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної військово-промислової політики та реалізує її. Інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до СБО. Очолює СБО Президент України. Він здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони відповідно до Конституції України, а координацію у цих сферах здійснює Рада національної безпеки і оборони України (РНБО). Демократичний цивільний контроль (ДЦК) — комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів СБО та інших органів, діяльність яких пов’язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України. Громадяни України беруть участь у здійсненні ДЦК через громадські об’єднання, членами яких вони є, через депутатів місцевих рад, особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до державних органів у порядку, встановленому Конституцією України, Законом України «Про громадські об’єднання» та іншими законами України. Сфера громадського контролю може бути обмежена виключно Законом України «Про державну таємницю». • дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів СБО, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина; • стан правопорядку в органах СБО, їх укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період; З метою систематичного інформування суспільства про діяльність СБО періодично, але не рідше ніж раз на три роки, органами СБО видаються «Білі книги» або інші аналітичні документи (огляди, національні доповіді тощо). У найбільш загальному вигляді національний інтерес — це вираження сукупних потреб суспільства відповідної держави на конкретному етапі її розвитку. Національні інтереси не тотожні інтересам націй, оскільки перші об’єднують інтереси всіх людей, що проживають у певній державі, незалежно від національної належності, а другі — лише інтереси окремої нації. Національні інтереси України — життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян. Життєво важливі національні інтереси (у Законі України «Про національну безпеку України» вони також називаються фундаментальними національними інтересами) — це такі національні інтереси, які пов’язані з виживанням і безпекою нації, захистом території України і території союзників, важливих елементів інфраструктури, забезпеченням безпеки громадян та їхнього економічного добробуту. • державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; • сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; • інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами. 2. Важливі національні інтереси — такі національні інтереси, які не пов’язані з виживанням України, але які впливають на добробут країни і міжнародну обстановку.

3. Інші національні інтереси-такі національні інтереси, яким можуть загрожувати стихійні лиха, великі виробничі катастрофи, порушення прав людини.

Загрози національній безпеці України — явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України. Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України. Подискутуйте. Які заходи боротьби з екологічними загрозами ви вважаєте найдієвішими? Запропонуйте власне розв’язання проблеми забруднення довкілля.

Воєнна доктрина України є системою поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів. Доктринальні питання в Україні знаходять своє відображення в різних документах: Конституції України, Законах України («Про національну безпеку України», «Про оборону України», «Про військовий обов’язок і військову службу»), Стратегії національної безпеки України, міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У нашій державі в систематизованому вигляді чинні доктринальні погляди викладені в документі «Воєнна доктрина України», схваленому рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015 р., яке затверджене Указом Президента України від 24.09.2015 р. № 555/2015. • наголошується на потребі вдосконалення системи мобілізаційної підготовки й мобілізації та суттєвого збільшення кількості професійних військових у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях; • формулюються заходи з підготовки держави до оборони, необхідні для відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності, а також завдання розвитку оборонного та безпекового потенціалу України; • указується, що застосування Україною воєнної сили та реалізація заходів цивільного захисту здійснюватимуться відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. У Воєнній доктрині України особливо наголошується на необхідності протистояння новим методам ведення воєнних конфліктів. Це так звані гібридні війни, інформаційні та дезінформаційні кампанії, економічні війни, психологічні кампанії тощо. У сучасному глобалізованому світі ці загрози можуть бути навіть важливішими, ніж пряме військове втручання. З урахуванням характеру загроз національній безпеці основними завданнями воєнної політики України у Воєнній доктрині, зокрема, визначаються: • збереження змішаного принципу комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань. Тобто громадяни України вступають на військову службу за призовом та в добровільному порядку (за контрактом); Закон України «Про національну безпеку» встановлює, що Воєнна доктрина України з часом буде замінена іншим документом під назвою «Стратегія воєнної безпеки України». Документи, у яких викладено доктринальні погляди, у різних країнах називаються неоднаково. Наприклад, у Німеччині — «Біла книга», у Сполучених Штатах Америки — «Стратегія національної безпеки», у співдружності країн-членів НАТО — «Стратегічна концепція НАТО», у Китайській Народній Республіці — «Оборонна доктрина», у Японії — «Основний курс у галузі оборони». ◄ РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ УКРАЇНИ — НЕОБХІДНА УМОВА ЗБЕРЕЖЕННЯ МОГУТНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ► 2 та 3 ст. 17 Конституції України проголошено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України, а забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України є обов’язком відповідних військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Завдання та функції Збройних Сил України та інших військових формувань визначені у відповідних Законах України: «Про Збройні Сили України», «Про Службу зовнішньої розвідки України», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України». З огляду на велику важливість завдань та функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, окреслених зазначеними законами, очевидно, що їх розвиток та зміцнення є необхідною умовою забезпечення могутності української держави. Указом Президента України від 22.03.2017 р.

№ 73/2017 затверджено Державну програму розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року (текст таємний). Вона містить п’ять стратегічних цілей: Набуття спроможностей виконувати завдання щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Крім цього, питанням розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань присвячена Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України, затверджена Указом Президента України від 14.03.2016 р. № 92/2016. Основною метою реформування та розвитку сектору безпеки й оборони визначено формування та підтримання спроможностей, що дасть змогу гарантовано забезпечити адекватне і гнучке реагування на весь спектр загрози національній безпеці України, раціонально використовуючи наявні в держави можливості та ресурси. Реформування сектору безпеки та оборони передбачає реалізацію комплексу завдань, які полягають, зокрема, у запровадженні принципів і стандартів держав-членів ЄС та НАТО; дотриманні принципів верховенства права, патріотизму, компетентності та департизації; підвищенні рівня координації та взаємодії; створенні національної системи кібербезпеки; зміцненні взаємодії з партнерськими спецслужбами держав-членів НАТО, зокрема вжитті конкретних заходів взаємної довіри та ін. Гібридна війна — війна, основним інструментом якої є створення державою-агресором у державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які, як правило, досягаються звичайною війною. Департизація — заборона створювати осередки політичних партій в органах державної влади, прокуратури, збройних силах тощо. Кібербезпека — процес застосування заходів безпеки з метою забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності даних. . Конституція України — (ст. 53 — Кожен має право на освіту); Закон України «Про освіту» — (ст. 6 — Основні принципи освіти); Закон України «Про загальну середню освіту» — (ст. 44 — Матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів); Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» — (ст. 32 — Повноваження у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту). Захист Вітчизни. Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. (Рівень стандарту) • Автор: М.Р.Гнатюк • Видавництво: «Генеза» • Рік видання: 2018 • Сторінок: 192 • Формат файлу: pdf. Україна — миролюбна країна. У Конституції нашої держави зазначено, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права. Події останніх років засвідчують, що не всі країни проводять миролюбну політику. Тому для гарантування безпеки, суверенітету й територіальної цілісності України вірним синам і донькам Вітчизни доводиться боронити її зі зброєю в руках. Для того щоб цей захист був надійним та ефективним, необхідно бути до нього добре підготовленими. Саме із цією метою у старших класах школи вивчається предмет «Захист Вітчизни». У процесі його опанування потрібно засвоїти конституційні права та обов’язки громадян і громадянок України щодо захисту держави, призначення Збройних Сил України, інших військових формувань, вимоги Військової присяги та статутів, основи цивільного захисту, домедич-ної допомоги, набути певних практичних умінь тощо. Підручник, який ви тримаєте в руках, допоможе на цьому шляху. Навчальний матеріал викладено у вступі та 9 розділах. Рубрика «Для допитливих» містить додаткові відомості з тем. У підручнику подано схеми й таблиці, цікаві ілюстрації, світлини та репродукції картин. Після кожного параграфа є запитання та завдання для перевірки засвоєння матеріалу. • будете вчитися бачити й розуміти навколишній світ, орієнтуватись у ньому, усвідомлюючи свою роль і призначення; • використовуючи додаткові джерела, зокрема Інтернет, самостійно шукатимете, аналізуватимете й добиратимете різноманітну інформацію, розвиватимете вкрай потрібні сучасній людині особистісні якості, культуру мислення та поведінки; • працюватимете у групі, вестимете дискусії, презентуватимете свої проекти; • поглибите знання з основ безпечної життєдіяльності; • усвідомите особливості національної та загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини й людства, окремих народів. Усі навички, яких ви набудете на уроках захисту Вітчизни, допоможуть вам у майбутньому стати свідомими громадянами своєї держави, здатними розв’язувати реальні проблеми в повсякденному житті.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз