основні цілі зменшення статутного капіталу суб єктами господарювання

статутного суб єктами основні господарювання зменшення цілі капіталу.

ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ТА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ. 6.4. ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ ЗМЕНШЕННЯ СТАТУТНОГО ФОНДУ ПІДПРИЄМСТВ. Як уже зазначалося, одержання санаційного прибутку та санація балансу пов’язані зі зменшенням статутного фонду підприємства. Розглянемо основні цілі та техніку проведення такої операції. Цілі зменшення статутного фонду наведені в табл.

6.1. Головні з них такі: одержання санаційного прибутку, який спрямовується на покриття балансових збитків; зрівноваження (або перевищення) номінальної вартості акцій (часток) з їх ринковою ціною, оскільки в період фінансової кризи може скластися ситуація, коли біржова ціна буде суттєво меншою за номінальну вартість акцій; приведення у відповідність величини основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу, оскільки з метою підвищення платоспроможності підприємство може прийняти рішення про продаж частини свого майна, що може стати причиною виникнення такої невідповідності; концентрація статутного капіталу в руках найбільш активних власників. Оскільки найбільш поширеними формами організації бізнесу в Україні є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, досліджуватимемо механізм зменшення статутного капіталу підприємства на прикладі зазначених видів господарських товариств. Обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів, пайовиків.

Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного фонду приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, котрі мають відповідно до статуту товариства понад 60 % голосів). Порядок зменшення статутного фонду нормативне регулюється з метою захисту майнових інтересів кредиторів. Надзвичайно важливим є те, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності лише з дня внесення цих змін до державного реєстру. Випуск акцій та інформація про емісію акцій у зв’язку зі зменшенням статутного фонду реєструється згідно з Положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформацією про їх емісію. Зменшення статутного фонду, яке пов’язане з виплатами компенсацій (у вигляді грошових коштів чи товарно-матеріальних Цінностей) власникам корпоративних прав, за наявності заперечень кредиторів не допускається, оскільки в такому разі зменшується капітал, у межах якого власники несуть відповідальність перед кредиторами підприємства, а також обсяг майна, за рахунок якого могли б погашатися його борги.

Якщо ж власники передають свої корпоративні права до анулювання безкоштовно, то обмеження щодо врахування інтересів кредиторів на цю операцію не поширюються, оскільки лише приводиться у відповідність розмір відбитого в балансі статутного фонду підприємства реальному обсягу майна. Обсяг майна суб’єкта господарювання при цьому не зменшується. Зауважимо, що виконавчі органи підприємства несуть персональну відповідальність за факт зменшення статутного фонду та повернення внесків власникам за наявності заперечень кредиторів. Рішення зборів засновників не звільняє дирекцію (правління) від відшкодування збитків кредиторам, оскільки воно набуває правової сили лише після внесення змін до державного реєстру.

Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю може зменшитися в результаті виходу одного або кількох учасників із складу товариства. Такого роду зміни (а також будь-які інші зміни, пов’язані із зміною розміру статутного фонду) вимагають внесення змін до засновницьких документів з відповідною перереєстрацією підприємства. Єктів господарювання капітал підприємства та його економічна сутність. збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов’язаннями перед кредиторами. Таким чином підвищується кредитоспроможність суб’єкта господарювання та його фінансова незалежність; мобілізація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, планів санації, модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва; поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки збільшення статутного капіталу пов’язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів; акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у т.ч. з метою посилення впливу на дані підприємства, їх поглинання чи придбання їх потужностей.

Серед інших причин збільшення статутного капіталу слід виокремити зменшення ринкової ціни акцій. Високий курс має недолік, що це перешкоджає широкій диверсифікації акцій, оскільки приватні інвестори, як правило, побоюються вкладати кошти в акції з високою купівельною ціною. Ефекту зниження курсу можна досягти і без збільшення номінального капіталу.

Це можна зробити зменшенням номінальної вартості акцій з одночасним збільшенням їх кількості. Ще однією причиною збільшення статутного капіталу може бути збільшення бази для нарахування дивідендів з метою проведення політики стабільних дивідендів з одночасним збільшенням абсолютної суми дивідендних виплат. (Висока ставка дивідендів свідчить про ризиковість підприємства.) Збільшення статутного капіталу підприємств може відбуватися за рахунок зовнішніх фінансових джерел (внески учасників і засновників) та в результаті зміни структури власного капіталу у напрямі збільшення номінального капіталу. В останньому випадку збільшення відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного чи додаткового капіталу. Важливе значення у разі збільшення статутного капіталу має врегулювання механізму використання переважних прав власників на участь у збільшенні капіталу та встановлення курсу емісії корпоративних прав. Вирішальною при цьому є форма організації бізнесу. Залежно від типу підприємства застосовуються ті чи інші методи та нормативне регулювання порядку збільшення статутного капіталу. Форма організації та величина підприємства визначають його можливості доступу до фондового ринку. Механізм фінансування суб’єктів господарювання, які мають доступ до організованого ринку капіталів (крупні АТ), суттєво відрізняється від тих, які такого доступу не мають (ТОВ,ЗАТ, приватні підприємства). Враховуючи ту обставину, що більшість підприємств організовані у формі акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, порядок збільшення статутного капіталу ми розглядатимемо саме на прикладі цих організаційно-правових форм ведення господарської діяльності. Статутний капітал ТОВ можна збільшувати шляхом здійснення додаткових внесків чи реінвестування прибутку. Здійснюючи внески в статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичного статусу (не відбувається ні організації, ні ліквідації). До основних витрат, пов’язаних із залученням власного капіталу ТОВ, можна віднести такі: При збільшенні статутного капіталу товариства слід враховувати те, що, викупивши додаткову частку, новий учасник стає співвласником раніше створених підприємством резервів. Саме тому, окрім номінальної вартості частки, учасник повинен сплатити ажіо, яке відповідає належному на цю частку еквіваленту раніше сформованих резервів. У разі збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості статутний капітал підприємства збільшується за рахунок таких джерел: При збільшенні статутного капіталу здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, що визначена за раніше випущеними акціями. У разі емісії акцій внаслідок збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестицій чи резервів акцій додаткового випуску розподіляються серед акціонерів пропорційно їх частці у статутному капіталі ВАТ на момент прийняття рішення про додатковий випуск акцій. При збільшенні статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. У разі збільшення статутного капіталу власники корпоративних прав можуть зазнати певних втрат. Ці втрати виражаються у зменшенні ринкового курсу акцій (часток), яке може спостерігатися при збільшенні номінального капіталу та зменшенні рівня контролю над підприємством. Саме тому законодавством передбачено, що у разі збільшення статутного капіталу акціонери (АТ) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій (часток). попередити „розмивання” вартості свого пакета корпоративних прав у статутному капіталі в наслідок емісії акцій (чи часток) за низьким курсом; компенсувати збитки від „розмивання” частки в статутному капіталі тим власникам, які не скористались переважним правом на купівлю додаткових корпоративних прав, а продали його. Стартова вартість переважного права визначається співвідношенням, за яким робиться емісія, курсом емісії та ринковим курсом акцій до початку емісії. Розрахункова ціна переважного права визначається за такою формулою: Співвідношення, з яким робиться емісія, розраховується як відношення статутного капіталу перед його збільшенням до величини приросту номінального капіталу. Це співвідношення показує, скільки старих акцій (а отже, переважних прав) слід представити для того, щоб придбати одну нову акцію за курсом емісії: Якщо С = 2/1, то це означає, що, володіючи двома акціями на момент прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, можна придбати одну акцію нової емісії.

Фактична ринкова ціна переважних прав визначається попитом і пропозицією на них тому може відрізнятися від розрахункової. У разі, якщо курс емісії акцій встановлено на рівні їх ринкового курсу, то „розмивання” власного капіталу буде відсутнє; як наслідок, вартість переважного права дорівнюватиме нулю. Важливим елементом процедури збільшення статутного капіталу підприємства є встановлення курсу емісії, тобто ціни, за якою товариство розміщує свої корпоративні права. При первинному розміщення ціна повинна складатися з номінальної вартості плюс витрати на проведення емісії. З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їх максимальна вартість повинна бути меншою за ринковий курс акцій. Правильний вибір курсу емісії є вирішальним фактором успіху Ії розміщення. Емісійний дохід або ажіо, — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).

Інакше кажучи, емісійний дохід – це різниця між курсом емісії і номінальним курсом корпоративних прав. Суми одержаного підприємством емісійного доходу не включаються до складу валового доходу з метою оподаткування. В останньому випадку йдеться про можливий конфлікт інтересів між підприємством та учасниками (акціонерами) при встановленні курсу емісії. збільшення статутного капіталу акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю може бути здійснено лише після повної сплати всіма учасниками (акціонерами) своїх внесків (оплати акцій) за вартістю, не нижчої за номінальну. Рішення про збільшення статутного капіталу АТ приймається зборами акціонерів або наглядовою радою. Підкреслимо, що законодавчими актами заборонено збільшення статутного капіталу з метою покриття збитків, пов’язпних з господарською діяльністю емітента. Рішення про збільшення статутного капіталу відображається у протоколі, який містить всі необхідні відомості. Відкриті акціонерні товариства зобов’язані зареєструвати інформацію про емісію акцій. В інформацію про емісію акцій повинні бути включені такі відомості: ж)кількість акцій, що перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%; Розглянуті цілі, порядок та загальні передумови збільшення статутного капіталу підприємств слід обов’язково враховувати при прийнятті рішення про використання даного інструменту у залученні фінансових ресурсів. підтримання курсу корпоративних прав, якщо він падає (зменшення статутного капіталу здійснюється для зрівноваження (або перевищення) номінальної вартості акцій (часток) з їх ринковою ціною); зменшення високого рівня капіталізації підприємства (зменшення капіталу при цьому є складовою обраної підприємством дивідендної політики чи політики диверсифікації інвесторів); зменшення надлишку ліквідності (якщо чистий грошовий потік перевищує інвестиційні можливості підприємства, то доцільно спрямувати вільні кошти на повернення внесків власників з тим, щоб вони могли вкласти отримані кошти в інші інвестиційні проекти); Обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів (учасників). Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного капіталу приймаються більшістю у ¾ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (загальні збори визначаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства понад 60 % голосів). Нормативне регулювання порядку зменшення статутного капіталу здійснюється з метою захисту майнових інтересів кредиторів. Надзвичайно важливим є те, що рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності лише з дня внесення цих змін до державного реєстру. Досить часто рішення про зменшення статутного капіталу підприємства приймається з метою проведення санації балансу. Остання полягає в покритті відображених у балансі збитків і створенні необхідних резервів за рахунок одержання санаційного прибутку. Основна мета – приведення статутного капіталу підприємства у відповідність із чистими активами, які йому відповідають. Балансовий курс корпоративних прав при цьому досягає позначки 100 % або перевищує її. Це дає можливість залучити фінансові ресурси шляхом додаткової емісії корпоративних прав. Санація балансу за рахунок санаційного прибутку доцільна лише у разі вичерпання всіх інших можливостей покриття балансових збитків (після спрямування на це всіх відкритих і приховальних резервів). Даний (балансовий) прибуток утворюється в результаті зменшення статутного капіталу підприємства, добровільних доплат власників його корпоративних прав або в разі списання кредиторами підприємства-боржника своїх вимог. Санаційний прибуток – це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим зо номінальну вартість цих прав (дизажіо), в результаті їх безкоштовної передачі до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших заінтересованих у санації підприємства осіб. У контексті зменшення статутного капіталу детальніше розглянемо першу складову санаційного прибутку – дизажіо (дорівнює різниці між номінальною вартістю корпоративного права та ціною його викупу емітентом і затратами, пов’язаними з процедурою викупу прав та зменшенням статутного капіталу). Якщо корпоративні права надаються до анулювання безкоштовно, то санаційний прибуток дорівнюватиме номінальній вартості наданих до анулювання прав за мінусом витрат, пов’язаних зі зменшенням статутного капіталу. Безкоштовне надання своїх акцій до анулювання досить часто здійснюють крупні акціонери, власники контрольних пакетів, вносячи таким чином посильний вклад у фінансування санації. Дизажіо можна розглядати як один з видів емісійного доходу.

Якщо санація балансу здійснюється за рахунок емісійного доходу, то в результаті даної операції змінюється лише структура власного капіталу, а загальна його сума залишається незмінною. У разі санації шляхом викупу емітентом корпоративних прав в їх держателів, незважаючи на важкий фінансовий стан, підприємство повинно мати у своєму розпорядженні достатньо ліквідних засобів, необхідних для виплати відшкодування держателям акцій (часток). При цьому слід дотримуватися вимог щодо захисту пра кредиторів у разі зменшення статутного капіталу. Загалом акціонерне товариство може викупити власні акції за цінами, встановленими рішенням зборів акціонерів або за цінами, які склалися на ринку. В останньому випадку можливі три варіанти: Таким чином, найважливішою умовою використання даного методу санації є те, що для акціонерного товариства викуп акцій може бути доцільним лише за курсом, нижчим за номінальну вартість. У противному разі санаційний прибуток, який може бути спрямований на покриття балансових збитків, не виникає, а отже, зменшувати статутний капітал не має сенсу. При використання даного методу санації підприємство може покрити засвідчені в балансі збитки, однак його платоспроможність і ліквідність дещо погіршуються, оскільки для придбання власних корпоративних прав витрачаються ліквідні засоби. Слід ще раз підкреслити : за економічним змістом зменшення статутного капіталу з метою покриття балансових збитків підприємства означає приведення розміру номінального капіталу у відповідність до його реальної вартості, яка випливає за стану балансу. Збитки для власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство зазнало збитків від фінансово-господарської діяльності. У разі зменшення розміру статутного капіталу інформація про випуск акцій не підлягає обов’язковій реєстрації та опублікуванню. Звіт про результати зменшення розміру статутного капіталу не складається і до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не подається. Інформація, відображена в першому розділі пасиву балансу „Власний капітал”, показує загальну картину стану власного капіталу та його окремих позицій на початок та кінець звітного періоду. На основі цієї інформації можна провести поверховий аналіз показників, в основі розрахунку яких є власний капітал. Розшифрування першого розділу пасиву балансу, яке дає змогу фінансовому аналітику дійти висновків щодо змін, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та існуючі тенденції, міститься у звіті про власний капітал. Порядок складання звіту регламентується П(С)БО 5. Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з’ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема. Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни(дод.3). Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі – основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому. Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал. Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках. При внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. Інакше кажучи, це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів. Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Однак суттєвою проблемою, яка при цьому виникає, є проблема контролю власниками за ефективним використанням фінансових ресурсів. Аудиторская фирма «Сервиском Аудит» Servicecom Audit. Статутний капітал: облік за ПсБО чи МСФО, податковий облік (Частина 2) Бухгалтерський облік операцій із статутним капіталом визначається Інструкцією про застосування плану рахунків та наступними українськими стандартами: НПБО 1; ПсБО 13; ПсБО 21 (для підприємств, статутний капітал яких формується у іноземній валюті) ПсБО 25 (для суб’єктів малого підприємництва) IAS 1 «Подання фінансової звітності»; IAS 27 «Консолідована та окрема фінансова звітність»; IAS 32 «Фінансові інструменти: подання»; додатки до IAS 1 та IAS 32; IFRIC 17 «Розподіл негрошових активів на користь власників» Відповідно до ПсБО 13, «Інструмент власного капіталу — контракт, який підтверджує право на частину в активах підприємства, що залишається після вирахування сум за всіма його зобов’язаннями». Згідно зі стандартами та Інструкцією формування статутного капіталу відображається через рахунок «Неоплачений капітал» проведеннями, наведеними у таблиці. Акт та Протокол або Рішення (для ТОВ порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.) На практиці, при внесенні статутного капіталу необоротними активами, часто виникає ситуація коли вартість майна, що вносить один із учасників до статутного капіталу, перевищує його частку. В такому випадку сума перевищення обліковується на субрахунку 422 «Інший вкладений капітал». Інструменти власного капіталу визнаються одночасно з визнанням фінансового активу і фінансового зобов’язання або зі списанням іншого інструмента власного капіталу. Витрати на випуск або придбання інструментів власного капіталу відображаються зменшенням додаткового вкладеного капіталу, а за його відсутності — зменшенням нерозподіленого прибутку (збільшенням непокритого збитку). До витрат на придбання або випуск інструментів власного капіталу включаються лише витрати на оплату послуг сторонніх організацій з операцій, результатом яких є збільшення або зменшення величини власного капіталу підприємства. Витрати, пов’язані з випуском складного фінансового інструмента, розподіляються емітентом між елементами зобов’язань та власного капіталу пропорційно розподілу надходжень від такого випуску. Витрати, пов’язані з кількома операціями з інструментами власного капіталу, розподіляються між цими операціями із застосуванням обгрунтованої бази розподілу (кількість акцій, сума операції тощо), що обирається підприємством та застосовується ним послідовно. Прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу емітент відображає збільшенням (зменшенням) додаткового вкладеного капіталу. Сума перевищення збитку від продажу, випуску або анулювання випущених інструментів власного капіталу над величиною додаткового вкладеного капіталу відображається зменшенням нерозподіленого прибутку (збільшенням непокритого збитку). Відповідно до норм господарського кодексу реєстрація статутного капіталу здійснюється у національній валюті. Підприємства, учасниками яких є іноземні інвестори можуть реєструвати статутний капітал у національній валюті із приведенням еквіваленту іноземної валюти І групи класифікатора валют за курсом НБУ. Тобто, бухгалтерською мовою рахунок 40 завжди виражений у гривні та не підлягає переоцінці.

Рахунок 46 виражений в 2 валютах, і підлягає переоцінці.

Відповідно до ПсБО 21 курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу. Курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході. Засновниками ТОВ «ХХХ» є 2 іноземні компанії Cat та Mouse.

Частки засновників є такими: Cat – 60%, Mouse – 40%. Відповідно до протоколу від 15.01.2015 року статутний капітал ТОВ «ХХХ» становить 40000грн, що є еквівалентом 2000 євро (умовний курс на дату протоколу 20грн./1евро). Курс на дату внесення засновником Cat 1000€ становив 21 грн./1 евро та Mouse — 19,50 грн./1 евро. Залишок неоплаченого капіталу засновника Cat на 31.03 становить 200€, курс на 31.03.2015 – 24 грн/1€.

В листі від 20.08.2012 р. № 31-08410-07-25/20605 МінФін зазначав, що на дату здійснення операції із погашення зобов’язання з внеску до статутного капіталу нерезидента в іноземній валюті курсові різниці не визначаються. Проте, пізніше думка була змінена і був затверджений наказ Мінфіну України від 27.06.2013 р. № 627 П(С)БО 21 «Влив змін валютних курсів». Абз. 4 п. 8 П(С)БО 21 зараз чітко говорить, що курсові різниці, які виникають унаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються в складі додаткового капіталу. Також див. лист від 05.12.2013 р. N 31-08310-06-10/29025 та від 19.11.2013 р. N 31-08410-07-16/33606. Балансі (звіті про фінансовий стан) Звіті про власний капітал Примітках до фінансової звітності : Розподіл часток зареєстрованого капіталу між власниками; права, привілеї або обмеження щодо цих часток; зміни у складі часток власників у зареєстрованому капіталі. (НПБО 1) Акціонерні товариства — кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу, права, привілеї та обмеження, пов’язані з акціями, у тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу. (НПБО 1) Сума курсових різниць, що включена протягом звітного періоду до складу іншого додаткового капіталу, а також інформація, що пояснює взаємозв’язок між сумою таких курсових різниць на початок і на кінець звітного періоду (ПсБО 21) Слід зазначити, що діюча форма 5 «Примітки до фінансової звітності», не містить спеціальної таблиці для розкриття інформації про частки у статутному капіталі та зміни, проте це не означає, що інформацію не слід наводити. Відповідно до МСФО 32 «Інструмент капіталу – це будь-який контракт, який засвідчує залишкову частку в активах суб’єкта господарювання після вирахування всіх його зобов’язань». П.16 МСФО 32 визначає, що для визначення того, чи є фінансовий інструмент інструментом власного капіталу, а не фінансовим зобов’язанням, інструмент є інструментом власного капіталу, якщо і тільки якщо виконано обидві умови а) та б): іi) обміняти фінансові активи чи фінансові зобов’язання з іншим суб’єктом господарювання на умовах, які є потенційно несприятливими для емітента; і) є непохідним інструментом, який не містить контрактного зобов’язання емітента надавати змінну кількість власних інструментів капіталу, або. іi) є похідним інструментом, який погашатиметься емітентом шляхом обміну фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість його власних інструментів капіталу. З цією метою права, опціони або варанти на придбання фіксованої кількості власних інструментів капіталу суб’єкта господарювання за фіксовану суму будь-якої валюти є інструментами власного капіталу, якщо суб’єкт господарювання пропонує такі права, опціони або варанти пропорційно для всіх його існуючих власників того ж класу, що і його власні непохідні інструменти власного капіталу. Міжнародні стандарти не визначають обов’язок підприємства обліковувати створення та внесення статутного капіталу з використанням транзитного рахунку «неоплачений капітал», але надають можливість підприємствам самостійно обирати чи використовувати такий транзитний рахунок. Якщо суб’єкт господарювання викуповує свої власні інструменти капіталу, ці інструменти (“власні викуплені акції”) слід вираховувати з власного капіталу. Курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статей за курсами, котрі відрізняються від тих, за якими вони переводилися при первісному визнанні протягом періоду або у попередній фінансовій звітності, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають, за винятком наведеного в параграфі 32 IAS 21. з обов’язковим зазначенням неконтрольованих частки, представлених у власному капіталі та випущений капітал і резерви, що відносяться до власників материнського підприємства (IAS 1: 54, q, r) Суб’єкт господарювання без акціонерного капіталу (наприклад, товариство або траст) розкриває інформацію, еквівалентну тій, що вимагає параграф 79 a), відображуючи зміни протягом періоду в кожній категорії частки участі у власному капіталі, а також права, привілеї та обмеження, що відносяться до кожної категорії частки участі у власному капіталі (IAS 1: 80). Обов’язкове зазначення у Звіті про фінансовий стан або Звіті про зміни у власному капіталі або у Примітках до фінансової звітності. Прибутки та збитки від продажу власних дольових інструментів відображається у власному капіталі і не відображається у звіті про прибутки та збитки. Як правило, суб’єкт господарювання несе різні витрати під час випуску чи придбання своїх власних інструментів капіталу. Такі витрати можуть включати плату за реєстрацію та інші збори за здійснення розпорядчих функцій, суми, сплачені юридичним радникам, радникам з питань бухгалтерського обліку та іншим професійним консультантам, витрати на друк та гербові збори. Витрати на операції з власним капіталом обліковуються як вирахування з власного капіталу (мінус будь-яка пов’язана з ним податкова пільга) тією мірою, якою вони є додатковими витратами, що прямо відносяться до операції з власним капіталом, і яких інакше можна було б уникнути. За операціями з капіталом, від яких відмовилися, витрати на операції визнаються як витрати (IAS 32: 37) Курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу. Визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають або у скалі додаткового капіталу — див. облікову політику. Внески засновників фізичних осіб як грошовими коштами, так і майном і немайновими правами не є об’єктом оподаткування ПДФО (ст.165.1.44 ПКУ) Внески засновників — юридичних осіб ТМЦ надає право на формування податкового кредиту (ст.198.1 ПКУ) та включення у витрати вартості ТМЦ як собівартості, амортизації чи витрат періоду. У податковому обліку внески майна від засновника (інвестора) прирівнюється до продажу майна, а отримання майна як внесок до статутного капіталу прирівнюється до його придбання. Зменшення статутного капіталу: коли? Очевидно, що йдеться про добровільне бажання зменшити статутний капітал. У житті, звичайно, трапляється значно частіше, що робити це доводиться в примусовому порядку, але такі ситуації залишимо на наступний раз. Якщо захотіли зменшити статутний капітал (наприклад, засновники можуть прийняти рішення пропорційно зменшити всі вклади учасників і виплатити їм частини майна пропорційно часткам у статутному капіталі), то будьте люб’язні, дотримуйте такої інструкції. 1. Почати потрібно з того, чи немає законодавчих «бар’єрів» для зменшення статутного капіталу. Хоча стосується це далеко не всіх, а тільки тих товариств, для яких законодавством установлений мінімальний розмір статутного капіталу. 7 млн грн. — для андеррайтингу або діяльності з управління цінними паперами. Крім того, в статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 % Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками — торговцями цінними паперами, що мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більша 5 % статутного капіталу фондової біржі. Загальний розмір частки туроператора в статутних капіталах інших туроператорів України не може перевищувати 20 % їх статутних капіталів. Забороняється створення і діяльність інформагентств, у статутному капіталі яких сукупна частка, що належить іноземцям та/або іноземним юрособам, перевищує 35 % Перелічені товариства повинні не допустити, щоб статутний капітал у результаті зменшення був нижчий законодавчо встановленого розміру. Якщо вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу для вашого товариства немає, головне, щоб він у принципі був (тобто не зменшився до нуля).

2. Прийміть рішення про зменшення статутного капіталу на загальних зборах учасників. Рішення про зменшення розміру статутного капіталу належить до компетенції загальних зборів учасників (згідно з п. «б» ч. 5 ст. 41 Закону № 1576 ). Рішення про зменшення статутного капіталу вважається прийнятим, якщо за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш ніж 50 % загальної кількості голосів (ст. 59 Закону № 1576). Для того щоб загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю вважалися повноважними, на ньому мають бути присутніми учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше ніж 50 % голосів. Засновницькими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників). Такі вимоги встановлені ст. 60 Закону № 1576. У межах прийнятого рішення обумовлюють: (а) суму, на яку буде зменшений статутний капітал; (б) спосіб його зменшення; (в) порядок використання зменшеної частини статутного капіталу (на покриття збитків, виплати учасникам тощо). 3. Повідомте кредиторів. Рішення про зменшення статутного капіталу товариства згідно з ч. 4 ст. 52 Закону № 1576 направляють поштовим відправленням усім кредиторам товариства не пізніше 3-денного строку з дня його прийняття. Без повідомлення кредиторів зменшити статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю не є можливим, адже на такому повідомленні наполягають ч. 144 ЦКУ і ч. 7 ст. 52 Закону № 1576 (ср. 025069200). Кредитори після отримання такого повідомлення мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов’язань товариства і відшкодування їм збитків. Тому має сенс перед зменшенням статутного капіталу звести кредиторську заборгованість якщо не до нуля, то принаймні до мінімуму. Трапляються випадки, коли неповідомлення було підставою для позову з боку кредитора про визнання рішення про зменшення статутного капіталу недійсним (наприклад, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 р. у справі № 15/128-09-4185). Розмір адмінзбору складає 0,3 прожитмінімуму для працездатних осіб. Установлений він абз. 8 ч. 1 ст. 36 Закону № 755 і згідно з ч. 5 цієї статті Закону стягується в прив’язці до розміру прожитмінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подають відповідні документи для проведення реєстраційної дії. Потім іде округлення до найближчих 10 грн. Причому якщо документи ви надасте в електронній формі, то сплатите лише 75 % адміністративного збору. 5. Власне зареєструйте зміни в ЄДР (зменшення статутного капіталу спричиняє зміну статуту товариства. Це, у свою чергу, тягне за собою необхідність звернення до держреєстратора для внесення відповідних змін до ЄДР). Причому ч. 2 ст. 7 Закону № 1576 зобов’язує госптовариства повідомляти держреєстратора про зміни в засновницьких документах протягом 3 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. Врахуйте: рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного капіталу набуває чинності не раніше ніж через 3 місяці після державної реєстрації в установленому порядку (згідно зі ст. 56 Закону № 1576). Облік операцій зі зменшення статутного капіталу залежить від причин, з яких воно відбувається. Але в будь-якому разі зменшують залишок на субрахунку 401 «Статутний капітал» (записом за дебетом цього субрахунку). Які зміни стануться внаслідок цього у звітності? У рядку 1400 Балансу (звіту про фінансовий стан) (як за формою № 1, так і за формою № 1-м і № 1-мс) доведеться відобразити зменшене значення статутного капіталу. У звіті про власний капітал (за формою № 4) для відображення інформації про зменшення статутного капіталу призначений підрозділ «Вилучення капіталу». До чого призводить зменшення статутного капіталу? Потрібно розуміти, що це одночасно означає і зменшення чистих активів товариства. Чисті активи — це активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань (п. 4 П(С)БО 19). Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (п. 3 розд. І НП(С)БО 1).

А ці показники часто виступають «початковими даними» для розрахунку цілого ряду тих чи інших показників діяльності підприємства. Але обов’язково в зменшенні статутного капіталу криється щось погане. Наприклад, показник рентабельності власного капіталу від зменшення розміру статутного капіталу тільки зросте. 3.5.Завдання та основні передумови зменшення статутного капіталу підприємств. Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного капіталу приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства понад 60 % голосів). Зменшення статутного капіталу, пов’язане з виплатами компенсацій (у вигляді грошових коштів чи товарно-матеріальних цінностей) власникам корпоративних прав за наявності заперечень кредиторів не допускається, оскільки в даному разі зменшуються капітал, у межах якого власники несуть відповідальність перед кредиторами підприємства, та обсяг майна, за раху­нок якого могли б погашатися його борги. Кредитори акціонерного товариства, які мають заперечення щодо зменшення розміру статутного капіталу товариства, в строк, установлений для подання заперечень, надають копію заперечень до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Якщо ж власники передають свої корпоративні права до анулювання безкоштовно, то обмеження стосовно врахування інтересів кредиторів на цю операцію не поширюються, оскільки в даному разі відбувається лише приведення відповідно до розміру статутного капіталу підприємства реального обсягу майна, відображеного в балансі. Величина активів суб’єкта господарювання при цьому не зменшується. Слід зазначити, що виконавчі органи підприємства несуть персональну відповідальність за факт зменшення статутного капіталу та повернення внесків власникам за наявності заперечень кредиторів. Акціонерному товариству забороняється приймати рішення про зменшення розміру статутного капіталу також у тому разі, якщо попередній випуск акцій не зареєстровано. При зменшенні статутного капіталу його розмір не може бути меншим за мінімальний розмір статутного капіталу, визначений законодавством. . 3.6. звІт про власний капІтал. Інформація, відображена в першому розділі пасиву балансу «Власний капітал», показує загальну картину стану власного капіталу та його окремих позицій на початок та кінець звітного періоду. Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни (дод. 3 до розд. 3). Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі — основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.

Побудуємо звіт про власний капітал з урахуванням інформації, наведеної в балансі та звіті про фінансові результати умовного підприємства (дод. 1 та 2 до розд. Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу. Якщо на підприємстві мали місце зміни в обліковій політиці, виправлення помилок, допущених при складанні звітів у попередніх періодах чи інші зміни, то на відповідну величину здійснюється, як правило, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Скоригований залишок на початок року у звіті містить інформацію про позиції власного капіталу з урахуванням можливих коригувань. Власний капітал підприємства може змінитися в результаті переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва. Сума дооцінки збільшує інший додатковий капітал, якщо така дооцінка є першою переоцінкою необоротних активів, тобто до дооцінки не провадилася уцінка необоротних активів, суму якої було списано на інші витрати. Сума уцінки необоротних активів зменшує інший додатковий капітал у разі, якщо до уцінки вже було проведено дооцінку таких необоротних активів (сума якої збільшила додатковий капітал). Суми переоцінок необоротних активів, що проводяться протягом звітного року, відображаються у Звіті про власний капітал розгорнуто. Якщо стосовно одного з видів необоротних активів протягом року провадилися дооцінка та уцінка, суми яких вплинули на величину додаткового капіталу, у Звіті така переоцінка відображається розгорнуто — окремо дооцінка та окремо уцінка по відповідному рядку. Виходячи з базових джерел інформації для нашого прикладу, які містяться в дод.

1 та 2, вищеописані операції не вплинули на показники власного капіталу. Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку) та порядок його використання (чи покриття) у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку. В нашому прикладі чистий прибуток підприємства 86 тис. грн (дод. 2 до розд. Ця інформація відоб­ражається в графі перетину позицій «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» та «Нерозподілений прибуток» звіту про власний капітал. Якщо за даними звіту про фінансові результати підприємство має збиток, то його величину має бути відображено у тій же графі у дужках. У разі прийняття рішення щодо використання чистого прибутку звітного року, нерозподіленого прибутку чи частини резервного капіталу на виплату дивідендів величина дивідендів відображається за відповідними позиціями власного капіталу у дужках і зменшує власний капітал підприємства. У нашому прикладі на дивіденди спрямовано чистий прибуток у розмірі 36 тис. грн. Якщо ж нерозподілений прибуток спрямовано на збільшення статутного і резервного капіталу, то відбувається внутрішній перерозподіл сум власного капіталу підприємства: відповідну суму прибутку у звіті про власний капітал відображають двічі — за статтею «Нерозподілений прибуток» у дужках (як величина, що зменшує прибуток) і за статтями «Статутний капітал» і «Резервний капітал» (як величина, що збільшує власний капітал). У нашому прикладі в балансі відображено приріст як статутного, так і резервного капіталу. Враховуючи зміни в складі резервного капіталу (зростання на 30 тис. грн), та у складі нерозподіленого прибутку (зростання на 20 тис. грн), можна дійти висновку, що прибуток підприємства в нашому випадку не є джерелом поповнення статутного капіталу, оскільки вся його сума (86 тис. грн) використана на інші цілі: Таким чином, можна дійти висновку, що статутний капітал підприємства зріс у результаті використання для цих цілей інших джерел, зокрема внесків власників. Внески до капіталу можуть спрямовуватися на: Суми внесків відображаються за відповідними позиціями власного капіталу. В нашому прикладі це «статутний капітал» — в обсязі номінальної вартості внесків (100 тис. грн) та «додатковий вкладений капітал» — у розмірі емісійного доходу (10 тис. грн). Наступний блок операцій, пов’язаних зі зміною власного капіталу, — це операції, результатом яких є вилучення капіталу.

Вилучення капіталу може здійснюватися з допомогою таких операцій: При виході учасника з товариства йому повертається його частка (внесок). Якщо в результаті повернення учаснику його частки на величину такої частки зменшився статутний капітал, то таку операцію буде відображено в графі перетину рядка «Вилучен­ня частки в капіталі» та стовпця «Статутний капітал» у сумі, що дорівнює зменшенню статутного капіталу. Як уже зазначалося, підприємство може викупити корпоративні права власної емісії з метою їх анулювання чи перепродажу. Операція викупу акцій (часток) не змінює статутного капіталу підприємства, однак сума власного капіталу зменшується на фактичну величину викуплених корпоративних прав. Факт зменшення активів підприємства в результаті здійснення вказаної операції призводить до зменшення пасивів за позицією «Вилучений капітал». якщо протягом звітного року здійснювались операції з анулювання викуплених акцій (часток), то за статтею «Статутний капітал» відображається номінальна вартість анульованих корпоративних прав, а за позиціями додаткового, резервного капіталу чи нерозподіленого прибутку — перевищення ціни викупу корпоративних прав над їх номіналом; якщо протягом звітного року викуплені акції (частки) перепродавалися, то за відповідними позиціями відображається зменшення вилученого капіталу, статутного капіталу чи капітальних резервів (залежно від ціни продажу корпоративних прав). збільшення додаткового капіталу внаслідок безоплатного отримання необоротних активів (відображається з урахуванням змен­шення додаткового капіталу на суму амортизації таких активів). Загальна сума змін власного капіталу, що відбулися протягом звітного року, визначається підсумовуванням і відніманням річних оборотів за всіма позиціями власного капіталу. Залишок власного капіталу в цілому та в розрізі його складових на кінець року визначається таким чином: Правильність заповнення звіту можна перевірити, скориставшись закономірностями шахової таблиці. Загальний результуючий підсумок показників по вертикалі повинен дорівнювати загальному результуючому підсумку показників по горизонталі. У нашому прикладі сума показників по горизонталі становить 780 тис. грн, що дорівнює відповідній сумі по вертикалі (дані строки «Разом зміни в капіталі» при розрахунках до уваги не беруться). Якщо залишки власного капіталу на початок року, що відображаються в балансі підприємства, скоригувати на приріст (чи зменшення) власного капіталу за даними звіту про власний капітал, то ми отримаємо балансовий залишок власного капіталу на кінець періоду. Якщо залишки, які містяться в балансі, збігаються з даними, наведеними у звіті про власний капітал, то звітність складена правильно. Збільшення статутного капіталу підприємства. Таким чином підвищується кредитоспроможність суб’єкта господарювання та його фінансова незалежність; мобілізація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, планів санації, модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва; поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки збільшення статутного капіталу пов’язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів; акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у т. ч. Серед інших причин збільшення статутного капіталу слід ви- окремити зменшення ринкової ціни акцій. Механізм фінансування суб’єктів господарювання, які мають доступ до організованого ринку капіталів (крупні АТ), суттєво відрізняється від тих, які такого доступу не мають (ТОВ, ЗАТ, приватні підприємства). Здійснюючи внески в статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичного статусу (не відбувається ні реорганізації, ні ліквідації). До основних витрат, пов’язаних із залученням власного капіталу ТОВ, можна віднести такі: Балансовий і ринковий курси акцій Показник балансового (розрахункового) курсу корпоративних прав характеризує структуру власного капіталу підприємства.

Він показує величину чистих активів, які припадають на одну акцію (частку, пай) і дорівнює вираженому в про­центах відношенню між власним капіталом (ВК) і статутним капіталом (СК): Недоліком показника балансового курсу є те, що він характеризує не реальну вартість корпоративних прав підприємства, а бухгалтерську. Для надання цьому показнику більшої об’єк­тивності розраховують скоригований балансовий курс, який, окрім іншого, враховує приховані резерви (чи збитки) підприємства.

Балансовий курс є одним із чинників, який визначає інвестиційну привабливість корпоративних прав підприємства. За певних обставин він може стати відправною точкою для встановлення ринкового курсу. Балансовий курс може братися також за основу при визначенні курсу емісії корпоративних прав. Ринковий курс акцій. Ринковий курс — це вартість, за якою акції можуть купуватися і продаватися на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку. У країнах з розвинутим фондовим ринком ринковий курс акцій здебільшого встановлюється на фондовій біржі. Фондова біржа — це організований інститут, який зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх ринкового курсу.

Правила фондової біржі, окрім іншого, повинні передбачати порядок торгівлі на біржі та механізм формування цін, біржового курсу та їх публікації.

Механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного папера називається котируванням. Котирувальна ціна — середньовиважена ціна, яка розраховується протягом біржового дня (торговельної сесії) до моменту, визначеного правилами біржі. Курсова ціна — середньовиважена ціна за угодами, здійсненими з початку біржового дня (торговельної сесії) до моменту, визначеного правилами біржі. Ринковий курс залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цінні папери. У свою чергу, покупці та продавці акцій при прийнятті відповідних рішень враховують такі чинники: очікування щодо майбутньої прибутковості та ліквідності об’єкта інвестування, які формуються на основі аналізу інформації про емітента, в т. ч.: можливі зміни курсу акцій під впливом факторів, не пов’я­заних з прибутковістю чи ліквідністю емітента, наприклад у результаті прийняття рішень щодо додаткових емісій, виплати дивідендів акціями, дроблення акцій тощо; Нераспределенная прибыль — прибыль, полученная в определенный период и не направленная на потребление (на дивиденды) акционерами или персоналом предприятия. Эта часть прибыли предназначена для капитализации, то есть для реинвестирования в производство, его дальнейшее развитие, расширение или обновление. Сумма реинвестированной (капитализированной) собственниками прибыли будет отражена в бухгалтерском балансе предприятия как нераспределенная прибыль. В совокупности с уставным капиталом (величина которого не изменяется без перерегистрации учредительных документов) нераспределенная прибыль составляет собственный капитал предприятия. Если реинвестирование прибыли производится собственниками из года в год, то каждая новая сумма добавляется к уже отраженной в балансе, т.е. происходит накопление нераспределенной прибыли. Таким образом, собственный капитал можно представить как совокупность двух частей: относительно неизменной (уставный капитал) и переменной (накопленная нераспределенная прибыль). Изменения переменной части собственного капитала не обязательно происходят только в сторону ее увеличения. Если в отчетном году получен убыток, то его сумма вычитается из величины ранее накопленной нераспределенной прибыли. Если же размер убытка превышает сумму реинвестированной ранее прибыли, то превышение убытка отражается по той же самой статье (накопленная прибыль), но с отрицательным знаком. Такой результат свидетельствует о “проедании” предприятием своего уставного капитала. В случае постоянного из года в год получения убытков, предприятие (если оно еще не обанкротится к тому времени) должно официально уменьшить свой уставный капитал на величину накопленных убытков.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз