природознавство органічні речовини

природознавство органічні речовини.

ОРГАНІЧНІ РЕЧОВИНИ. МАЛІ ОРГАНІЧНІ МОЛЕКУЛИ. Органічні речовини та їх особливості.

Органічні речовини – це речовини, які мають скелети з ковалентно зв’язаних атомів Карбону. Органічні речовини, які синтезуються організмами, називають біомолекулами. Вони мають ряд особливостей, що роблять їх незамінними, основними сполуками життя. Біомолекули є сполуками, у яких атом Карбону сполучається з іншими органогенами, але особливо важливе значення має здатність атомів утворювати стійкі зв’язки між собою з утворенням карбонових скелетів. Ці скелети біомолекул можуть бути провідником і регулятором потоку електронів у складних біохімічних процесах. Основною причиною різноманітності органічних речовин і того, що вони за своєю кількістю значно перевищують неорганічні сполуки, є властивості Карбону (лат. – carboneum, англ. – carbon, нім. – Kohlenstofl): 1) на зовнішньому електронному рівні атом Карбону має чотири електрони, завдяки яким можуть утворюватись чотири міцні ковалентні зв’язки з іншими органогенами; 2) атоми можуть сполучатися між собою ковалентними зв’язками, легко утворюючи ланцюжки будь-якої довжини і розгалуженості, які є скелетом для біомолекул; 3) карбоновий скелет достатньо міцний, і тому біомолекули досить часто є стійкими до нагрівання, дії світла, впливу агресивного хімічного середовища; 4) карбоновий каркас рухливий, не жорсткий, і тому люнцюги здатні вигинатися, скручуватися, вони можуть бути відкритими (лінійна форма) і замикатися в кільця (циклічна форма); 5) атоми утворюють кратні двійні, трійні ковалентні зв’язки між собою і з іншими атомами. Особливості біомолекул. Біомолекулам властиві міцні ковалентні і слабкі нековалентні хімічні зв’язки. Ковалентний зв’язок здійснюється за рахунок електронної пари, що належить обом атомам, забезпечуючи поєднання атомів у складі малих молекул та поєднання малих молекул у макромолекули для існування упродовж тривалого часу. Основними видами цього зв’язку є дисульфідний, пептидний, глікозидний, складноефірний, фосфодиефірний. Нековалентні зв’язки здійснюються різним чином: між атомами Гідрогену й Оксигену, Нітрогену й Флуору різних молекул однієї й тієї самої речовини за рахунок взаємодії їх часткових зарядів (водневий), між різнойменно зарядженими частинками за рахунок електростатичного притягання (йонний), між молекулами за рахунок електростатичної взаємодії (сили Ван дер Ваальса) та між гідрофобними радикалами функціональних груп однієї й тієї самої сполуки у водному середовищі (гідрофобні взаємодії). Ці взаємодії визначають існування просторової структури макромолекул та короткочасну взаємодію біомолекул між собою. Завдяки енергії своїх різноманітних зв’язків біомолекули мають високу енергоємність і здатність до горіння з виділенням великої кількості тепла та світла. Біомолекули можуть утворювати зв’язки і з іншими речовинами, завдяки чому вони є активними при порівняно невисоких температурах земної поверхні. їх хімічна активність може зростати при наявності каталізаторів, і навіть невеликі перебудови біомолекул можуть значно її змінювати. Багато біомолекул здатні зв’язувати й іммобілізувати воду, утворювати колоїдні розчини. Колоїдні розчини – це системи, утворені з часточок подрібненої речовини, які перебувають у рідкому середовищі. Найголовнішою особливістю таких розчинів є стійкість у часі, що має велике значення для існування біологічних систем. Біомолекули мають відносно велику молекулярну масу, яка вимірюється в даль- тонах. Цю одиницю названо на честь англійського вченого Дальтона, який сформулював атомну теорію будови. Один дальтон дорівнює 1/12 атомної маси карбону. Так, молекулярна маса більшості білків становить від 5 000 до 1 000 000 Да, а у деяких нуклеїнових кислот вона досягає кількох мільярдів. За молекулярною масою біомолекули поділяють на малі молекули і макромолекули. Особливою групою органічних сполук є біологічно активні речовини: ферменти, гормони, вітаміни тощо. Вони різноманітні за будовою і здатні впливати на обмін речовин та енергії загалом або на окремі ланки цих процесів. Урок 10. Поняття про органічні та неорганічні речовини. Що таке речовина? (речовина – це те, з чого складається фізичне тіло). Яку будову має речовина? (речовина складається з молекул, а молекули з атомів). Однакові за будовою атоми, єднаючись між собою утворюють…(хімічний елемент). Які хімічні елементи ви знаєте? (Оксиген, Гідроген, Карбон, Нітроген). Кожна речовина має свою хімічну формулу, яка відображає її хімічний склад. Залежно від кількості хімічних елементів, які утворюють речовину розрізняють речовини прості та складні. Які речовини називають простими? (Речовини, що складаються з атомів одного елемента). Які речовини називають складними?

(Речовини, що складаються з атомів двох та більше елементів). Ми вже знаємо про те, що в світі існує величезна кількість речовин. Крім того, щодня з’являються нові, синтетичні речовини. Вивчати величезну кількість речовин дуже важко. І тому їх єднають в окремі групи, вивчати які набагато легше, ніж всі речовини вцілому. Ми вже знаємо про те, що існують прості та складні речовини, які відрізняються між собою за кількістю хімічних елементів з яких складаються. Чи існують інші види класифікації речовин?

На це питання ми з вами повинні знайти відповідь сьогодні на уроці. (Оголошення теми, мети та завдань уроку). Одним з важливих досягнень для хімії була розробка хімічної класи­фікації речовин. Класифікація означає поділ на групи. Навіщо ж алхімі­кам необхідно було класифікувати речовини?

Справа в тому, що в І тисячолітті н. є. в алхімічній науці панував страшенний безлад. Деякі речовини, наприклад сода, мали не одну, а три чи чотири назви. І навпаки, одну й ту саму назву могли мати три різні речовини. Першу, досить повну класифікацію хімічних речовин здійснив алхі­мік Ар-Разі.

Він розділив усі речовини відповідно до їх походження на органічні (одержані з організмів тварин і рослин) і неорганічні (одержані з мінералів). Такий поділ речовин став підґрунтям для двох сучасних на­прямів хімічної науки — органічної та неорганічної (мінеральної) хімії. До тваринних і рослинних речовин Ар-Разі відніс соки рослин, кров, сечу, жовч та інші рідини. Сучасна органічна хімія цими «речовинами» давно вже не займається. Але класифікація на органічні та неорганічні речовини залишилася й сьогодні. Тіла неживої природи складаються з неор­ганічних речовин, таких, наприклад, як вода, ку­хонна сіль, залізо, алмаз, графіт, золото, кисень, сірка тощо (робота з підручником, мал. 24). Органічні речовини входять до складу живих організмів. Вони складаються з певної кількості атомів Карбону, з’єднаних між собою у вигляді ланцюжка С-С-С-С-. их органызмыв Кількість атомів карбону в ланцюжку може бути різна від 1 до кількох сотень тощо. До органічних речовин належать цукор, олія, поліетилен, мило (робота з підручником, мал. 25). Органічні та неорганічні речовини різняться між собою, проте в них багато спільного. До їх скла­ду входять атоми однакових хімічних елементів. Наприклад, до молекули органічної речовини білка, крім атомів Карбону, входять атоми Оксигену, Гідрогену, Нітрогену, Сульфуру. Водно­час атоми цих елементів є у складі неорганічних речовин. Карбон входить до складу вапняку, вугле­кислого газу, вугілля. Велике значення для живих організмів мають такі органічні речовини, як білки, жири і вуглево­ди. Так, з білка побудовані клітини живих ор­ганізмів. Джерелом енергії для них є вуглеводи. Прикладом вуглеводів можуть бути сахароза і глюкоза. Вони містяться в овочах і фруктах та надають їм солодкого смаку.

Глюкоза входить до складу крові людини. Жири є також джерелом енергії для людини та тварин. Крім того, прошарок жиру захищає багатьох тварин взимку від переохолодження. thu lkz ерелом енергії ктах ти. Карбон входить до складу вапняку, вугле­кислого газу, вугілля (учні разом з вчителем складають опорну схему.) Т.Г Гільберг, Л. мирна,. Проценко. завдання для перевірки навчальних досягнень учнів з курсу «Природознавство» 5 клас. — тернопіль: ФОП Кошлатий Є.А., 2005. — 72. Автор сайту не несе відповідальності за рекламні матеріали, розміщені на сайті. Переходьте по ним на ВЛАСНИЙ РИЗИК. Копіювання матеріалів з сайту суворо заборонено! Природознавство 5 кл. Урок 47. Організм І його властивості. — навчальна: узагальнити та систематизувати знання про основні ознаки живих організмів, їхні відмінності від неживих тіл природи; ознайомити учнів з основними властивостями живих організмів; дати уявлення про ріст та розвиток живих організмів; — розвивальна: розвивати вміння та навички спостерігати за об’єктами природи, порівнювати їх, узагальнювати матеріал, вибирати головне, робити висновки, складати опорні схеми та працювати з ними, розвивати прагнення досліджувати навколишній світ, формувати науковий світогляд, творче мислення, продовжити формувати вміння працювати з різноманітними джерелами знань; Очікувані результати: учні дізнаються про властивості живих організмів, зможуть пояснювати відмінності між організмами і тілами неживої природи. Хід урокуОрганізм і його властивості. Організмом можна назвати будь-який цілісний живий об’єкт. На перший погляд здається, нібито дуже легко визначити, що перед вами. Озирніться довкола, скільки різних тіл і організмів нас оточує — перелічувати можна дуже довго, проте значно складніше відповісти на запитання, чи можна вважати живими, наприклад, віруси, мікроби. Учені виокремлюють такі особливості живих організмів, які дозволяють провести межу між живою і неживою природою. Властивості живих організмів — це ознаки, за якими організми відрізняються між собою і від неживих об’єктів. Так, живі організми можуть рости, живитися, розмножуватися, дихати, а неживі тіла — не можуть. Розглянемо деякі властивості живих організмів. Будь-який організм змінюється протягом свого життя. Маленький зародок поступово збільшує свої розміри, змінює будову. Тобто росте і розвивається. Усім живим організмам потрібна їжа. Вона є джерелом поживних речовин, які необхідні для їхнього розвитку, росту та життєдіяльності. Значна частина поживних речовин, що надходять до організму, використовується для здобування енергії. Енергія з поживних речовин вивільняється під час дихання. У процесі дихання за участю кисню поживні речовини розкладаються з виділенням енергії та вуглекислого газу. Енергія йде на потреби організму, а вуглекислий газ видаляється у навколишнє середовище. Так відбувається обмін речовин, складовими якого є дихання, живлення та виділення. Обмін речовин відбувається тільки у живих організмів. Це характерна особливість живого. Живі організми здатні до розмноження. Розмноження — відтворення собі подібних, при цьому у нащадків зберігаються ознаки батьків.

Скільки б не існував організм, з часом він гине. Саме розмноження забезпечує неперервність життя. Протягом життя організм споживає поживні речовини не тільки для росту і розвитку. Енергія йде і для руху. Рухливість дає можливість організмам здобувати їжу, розмножуватися. Більшість організмів існує в постійно змінюваних умовах: то жарко, то холодно, то волого, то сухо та ін.

Тому за різних умов процеси в організмі відбувається по-різному заради його збереження. Здатність організму реагувати на зміни називають подразливістю. — Організми — тіла живої природи, які живляться, дихають, ростуть, розмножуються і рухаються, відповідають на дію зовнішнього середовища. Як вам уже відомо з початкової школи, рослини самі для себе створюють органічні речовини. Відбувається цей процес у зеленому листку з участю сонячного світла. Лише зелені рослини з води, яку вбирає корінь, і вуглекислого газу, що надходить з повітря, утворюють органічну речовину глюкозу й виділяють кисень, необхідний для дихання живих істот. У подальшому з органічної речовини глюкози та неорганічних речовин, які надходять із ґрунту, утворюються інші органічні речовини.

З них рослина будує своє тіло. Створення рослиною органічних речовин із неорганічних за участю сонячного світла і хлорофілу називають фотосинтезом. Рослини ростуть з паростка чи насінини і розвиваються упродовж життя, збільшуються в розмірах. Рослини для дихання використовують кисень повітря, який надходить через особливі отвори в листках, що називаються продихами. Рослини пристосовуються до умов довкілля, наприклад, кактуси накопичують воду, евкаліпти повертають листя ребром до сонця. Дуже багато тварин живиться рослинною їжею. їх називають рослиноїдними. Це відомі вам свійські тварини — корови, вівці, коні, кози, кролі. З диких тварин — лосі, олені, козулі, зайці. Зуби у рослиноїдних тварин пристосовані до зривання та перетирання цупких стебел рослин. Рослинна їжа малопоживна, тому тваринам доводиться споживати її щодня у значній кількості. Перетравлювати багато рослинної їжі їм допомагають одноклітинні організми — бактерії, що мешкають у шлунку або кишечнику. Рослиноїдні тварини часто стають здобиччю хижаків, яких ще називають м’ясоїдними.

Це відомі вам вовк, лисиця, лев та інші. Деякі тварини є всеїдними, тобто можуть живитися і рослинною, і тваринною їжею: це свині, ведмеді, їжаки, синиці, білки. Всеїдна і людина. Як і організм людини, тваринний організм потребує вітамінів. Недаремно назва цих речовин походить від слова «віта», що означає життя. Основним джерелом багатьох вітамінів є рослинна їжа. Як бачите, живлення рослин, травоїдних тварин і хижаків відрізняється між собою. Але в будь-якому випадку важливу роль відіграють органічні речовини, створені рослиною з участю сонячного світла. Можна із впевненістю сказати, що і рослиноїдні, і м’ясоїдні тварини споживають продукти фотосинтезу. Комахи — істоти всеїдні, харчуються абсолютно всім, що трапляється на їхньому шляху, основний раціон більшості комах — це рослини, але вони їдять і пір’я, і шерсть. Комахи — це санітари природи, вони відкладають яйця на трупах тварин, і личинки швидко їх знищують, також комахи знищують мертві трави і дерева. Завдання. З підручника § 38 (І) § 35 (II) випишіть у зошит по одному прикладу властивостей організму: живлення, дихання, росту, розмноження, руху, подразливості. За заданою темою складіть три речення, у яких навмисно допущено помилки (5-7 шт.). Потім обміняйтеся завданнями і знайдіть помилки. Виконане завдання поверніть авторам, вони оцінять роботу. — Відповісти на проблемне питання: Відомо, що рослина росте і розвивається завдяки енергії Сонця. Однак проростання насінини відбувається під землею, куди сонячні промені не потрапляють. Доведи, що для проростання насінини немає потреби у сонячному світлі.

Схожі: Урок 1 Тема 2 Досліджую себе Мета: формувати уявлення про необхідність знань про свій організм, збереження та примноження свого здоров’я, про відповідальність. Урок природознавства Тема. Чому буває вітер Мета.

Продовжити формувати в учнів уявлення про повітря, його властивості, значення для живої природи Урок-дослідження Тема. Повітря та його властивості. Значення повітря.

Дати уявлення про існування повітря,його роль для живих організмів; ознайомити із властивостями повітря, з поняттям «вітер»,вчити. Природознавство (3 клас) Землі; обмеженість запасів прісної води на нашій планеті; досліджує властивості води та рідин; застосовує на практиці знання про. Запорізька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №75 Запорізької. Тема: Повітря. Властивості повітря (пружне, розширюється при нагріванні, стискується при охолодженні, погано проводить тепло) Урок природознавства Тема: Вода. Властивості води Відкритий урок за новою програмою та новим держстандартом проведений у 1 класі сзш№5 м. Сєвєродонецька Луганської області. Вчитель. Що вивчає хімія? Суміші, навпаки, мають змінний склад; властивості окремих речовин у суміші зберігаються, а властивості суміші змінюються залежно. Урок природознавства у 5 класі Вчитель-методист біології Чорнявщинської. Всесвіту, його будову; розвивати уявлення про навколишній світ, допитливість, формувати науковий світогляд, навички колективної діяльності;.

Які властивості має вода? Демонстрація властивостей води. Стани води. Дослідницький практикум «Куди зникає вода з калюжі?» Тема уроку: Грунт, його значення. Мета уроку Обладнання уроку: підручник: Ярошенко О. Г. Природознавство: підр для 5 кл загальноосвіт навч закл. О.

Ярошенко,. М. Бойко. Органічні речовини. Різноманітність та значення органічних речовин, їх класифікація за хімічною будовою. Характеристика основних природних органічних речовин: ліпідів, вуглеводів, моносахаридів, амінокислот та нуклеотидів. Їх хімічні властивості та значення у житті людини. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто.

Используйте форму, расположенную ниже. Органічні речовини — це сполуки карбону з іншими елементами; у природі утворюються в клітинах живих організмів; мають велику молекулярну масу, високу енергоємність; переважно горючі; властивості визначаються не тільки складом та масою, а й просторовим розташуванням елементів. Різні клітини можуть дуже відрізнятись за вмістом органічних речовин. При перерахунку на суху масу в клітинах міститься ліпідів — 5-15%, білків — 10-20%, вуглеводів — 0,2-2%, АТФ — 0,1-0,5%, нуклеїнових кислот — 1-2% маси клітин. Для найменування окремих органічних сполук користуються різними номенклатурними системами. Широко застосовуються льєжські правила і номенклатура JUPAC.

Поширені тривіальна, раціональна і женевська системи номенклатури. За найбільш старою, тривіальною номенклатурою назви органічних сполук носять випадковий характер, напр.: болотяний газ, мурашиний спирт, янтарна кислота і т.д. Такі назви не дають уявлення про будову сполук, і тому тривіальна система не задовольняє вимог теорії і практики органічної хімії. Раціональна і женевська номенклатури основані на принципах наукової систематики органічних сполук: назва речовини дається відповідно до її хімічної будови. За раціональною номенклатурою в основу найменувань Р.о. покладені назви найпростіших (перших) сполук того або іншого гомологічного ряду. Більш складні сполуки розглядаються як похідні найпростіших, в яких атоми водню заміщені радикалами. Згідно з женевською номенклатурою основою найменування є назва нормального вуглеводню, що містить те ж число атомів вуглецю, що і найдовший (або найскладніший) безперервний ланцюг вуглецевих атомів в даній сполуці. Початок нумерації головного ланцюга визначається передусім вуглеводневими радикалами, назви яких ставлять перед коренем слова. У разі однакового положення двох радикалів перевага віддається радикалу з меншим числом атомів вуглеводню. Кратні зв’язки, що позначаються закінченням -ен або суфіксом -ен- (подвійний зв’язок) або -ин(ін) (потрійний зв’язок) замість -ан у насиченого вуглеводню, займають друге місце при визначенні порядку нумерації, причому перевага надається потрійному зв’язку. Наступні місця належать функціональним кисневим або сірчаним групам і азотним групам, позначення яких відповідно ставляться в кінці слова і перед назвою вуглеводневих радикалів. Останнє за значенням місце при визначенні початку нумерації належить нефункціональним замісникам (галогенам, нітрозо-, нітро-, азидогрупам), позначення яких ставлять на самому початку назви органічної сполуки. Порядок розташування назв нефункціональних замісників зворотний до їх старшинства при визначенні нумерації. Цифрами позначають положення бічних ланцюгів, груп або кратних зв’язків в головному вуглеводневому ланцюгу; грецькими (іноді латинськими) числівниками — число однакових замінних груп або кратних зв’язків. Приклади: При найменуванні сполук із замкненим ланцюгом атомів загальні принципи женевської номенклатури залишаються незмінними, але є ряд особливостей. 1) Ациклічні — це вуглеводні з відкритим ланцюгом атомів (аліфатичні, або сполуки жирного ряду). В свою чергу вони поділяються на насичені і ненасичені. Насичені — це вуглеводні із загальною формулою СпН2n+2 (парафіни, або алкани). Атоми вуглецю в цих сполуках пов’язані між собою і з атомами водню простими (одинарними) зв’язками: С-С і С-Н. Ненасичені — це вуглеводні із загальною формулою СпН2n (олефіни); СпН2n-2 (ацетиленові або дієнові), СпН 2n-4, СпН 2n-6 і т.д. Олефінові вуглеводні містять подвійний (олефіновий) зв’язок С=С, ацетиленові — потрійний зв’язок С? С, дієнові — два подвійних зв’язки. 2) Циклічні — це сполуки із замкненим (кільцевим, або циклічним) ланцюгом атомів. Вони поділяються на ізоциклічні і гетероциклічні. Ізоциклічні — це вуглеводні із замкненим ланцюгом атомів вуглецю.

До них належать: · б) ароматичні сполуки (бензол, нафталін і їх похідні). В циклічну систему гетероциклічних сполук, крім атомів вуглецю, входять атоми інших елементів (напр., кисню, азоту, сірки).

3) Вуглеводні СпН 2n+2, СпН 2n, СпН 2n-2 і т.д. утворюють гомологічні ряди, в яких кожний подальший член ряду відрізняється від попереднього на групу СН 2 (гомологічна різниця). При заміщенні в гомологічних рядах вуглеводнів одного або декількох атомів водню функціональними групами: Х (будь-який галоген), ОН, NH 2, NO 2, СООН і т.д. відповідно утворюються гомологічні ряди галогенопохідних RX, спиртів RОН, амінів RNH 2, нітросполук RNO 2, кислот RСООН і т, де R -радикал (СпН 2n+2, СпН 2n, СпН 2n-2 і т.д.). До найважливіших класів похідних вуглеводнів належать: галогенопохідні, спирти, ефіри, альдегіди та кетони, органічні кислоти, сірчисті сполуки (тіоспирти, тіоефіри, сульфокислоти), аміни та їх аналоги — фосфини, арсини, стибіни, бісмутини, металорганічні сполуки. Природні знаходяться в твердому (вугілля, сланці, тверді бітуми), рідкому (нафта, рідкі бітуми) і газоподібному (пароподібному) стані (газ і газоконденсат). Концентрація розсіяної Р.о. в гірських породах звичайно не перевищує 1-5 мас. %, концентрованої Р.о. в каустобіолітах — у вугіллі 50-99 мас.%, вуглистих і горючих сланцях 20-50 мас.%; нафт. і газоконденсатних скупченнях 5-8 мас.% (відносно маси породи-колектора). У гірських породах вміст Р.о. складає (субкларки): в глинистих 0,9%, алевритистих 0,45%, карбонатних і піщаних породах 0,2%; в атмосфері і гідросфері до 0,1%. Жири (тригліцериди, нейтральні жири) є основною групою ліпідів. Являють собою складні ефіри триатомного спирту гліцерину і жирних кислот або суміш вільних жирних кислот і тригліцеридів (жирові включення або краплини жиру в клітинах діатомових водоростей, жирової тканини свиней, тюленів, китів; рідкі жири (олії) в насінні льону, соняшника, арахісу тощо). Ліпоїди — жироподібні речовини, до яких належать фосфатиди, стериди, різні воски і воскоподібні сполуки, а також жиророзчинні сполуки: пігменти (хлорофіли, каротини), вітаміни (А, Д, Е, К). отже, все вищесказане про різноманітність ліпідів в організмі можна представити в вигляді схеми: Функції ліпідів: 1) Енергетична (у разі повного окислення 1 г. жирів до вуглекислого газу і води виділяється 38,9 кДж енергії). 2) Будівельна (складова) — основна складова клітинних мембран. 3) Захисна — механічний захист від ударів, тепло- і гідроізоляція. 4) Запасаюча — підшкірний жир у ссавців, “жирове тіло” у комах. 5) Джерело ендогенної води (100 г — 105 г води). Але існують вуглеводи, в яких співвідношення вказаних у формулі хімічних елементів інше. До того ж, деякі з цих сполук містять атоми Нітрогену, Фосфору або Сульфору. Функції вуглеводів: 1) Енергетична — при розщепленні 1 г вивільняється 17,2 кДж енергії. 2) Будівельна (структурна) — компонент клітинних мембран. 3) Опорна — хітин є компонентом зовнішнього скелета членистоногих та клітинних стінок деяких грибів і водоростей, а також целюлоза є компонентом клітинних стінок у рослин. 4) Запасаюча — крохмаль у рослин, глікоген у тварин. Моносахариди — прості вуглеводи, вони не піддаються гідролізу, не розщеплюються водою на більш прості вуглеводи. До моносахаридів відносяться глюкоза, фруктоза, рибоза. Моносахариди, як альдегіди чи кетоспирти є сполуками зі змішаними функціями; природа їх ускладнена властивістю внутрішньомолекулярних взаємодій спиртових гідроксильних груп з альдегідною чи кетоновою карбонільною групою. Завдяки цьому моносахариди існують і вступають в реакцію не тільки у відкритій ланцюговій формі, але й в циклічних формах. Вуглеводний ланцюжок моносахариду, наприклад глюкози, може приймати унікальну конформацію, при цьому 1-й С-атом, несучий карбонільну групу, зближується із спиртовою групою біля 5-го С-атому; атом Н із групи ОН переміщується до карбонільного кисню, а кисень біля 5-го С-атому з’єднується з 1-м (карбонільним) С-атомом. В наслідок цього замикається шестичленне кільце. Так утворюються дві циклічні А і В-форми глюкози відрізняючись просторовим розташуванням атомів Н і групи ОН біля 1-го С-атому. У формулах циклічних форм показано, що можливий зворотній перехід атому Н з групи ОН при першому С-атомі до кисню. Кільце при цьому розкривається і утворюється ланцюгова форма. Природна кристалічна глюкоза (виноградний цукор) представляє собою циклічну альфа-формулу. При розчиненні в воді вона переходить в ланцюгову, а через неї в бета-форму; при цьому встановлюється динамічна рівновага між усіма формами (явище таутомеризації). Бета-форма також може бути виділена в кристалічному вигляді; в водному розчині вона утворює рівноважну систему, яка має всі форми. Ланцюгова форма існує лише в розчинах, причому в дуже невеликій кількості, і в вільному вигляді не виділена. Ізомерні форми сполук, які здатні переходити один в одного називають таутомерними формами, чи таутомерами. А саме існують їх явища таутомерії. Вона дуже розповсюджена серед органічних сполук. Амінокислота — це азотовмісна карбонова кислота, тобто — це хімічна речовина, молекула якої одночасно містить аміногрупу -NH 2 (в деяких випадках — іміногрупу =NH) та карбоксильну групу -СООН, і вуглецевий скелет. За тим, до якого атому вуглецю приєднана аміно- (або іміно-) група, амінокислоти поділяються на б, в, г і т.

д При цьому б-амінокислотами називаються такі, в яких карбоксильна та аміногрупа приєднані до одного і того ж атому вуглецю; в-амінокислотами — такі, де аміногрупа приєднана до атому вуглецю, сусіднього з тим, до якого приєднана карбоксильна; г-амінокислотами — такі, де аміногрупа приєднана через один атом вуглецю від карбоксильної, і так далі. Залишок амінокислоти — це те, що лишається від амінокислот при втраті ними молекули води в ході формування пептидного зв’язку (коли аміногрупа втрачає іон Н+, а карбоксильна — іон ОН-). Амінокислоти є структурними одиницями, з яких побудовані протеїни (білки). Завдяки пептидним зв’язкам вони формують полімерні ланцюги, що називаються поліпептидами (якщо вони відносно короткі), або повноцінні білкові молекули. До складу протеїнів входять 20 б-амінокислот, які кодуються генетичним кодом і називаються протеїногенними або стандартними амінокислотами.

Окрім них в організмі продукуються і інші амінокислоти, що називаються непротеїногенними або нестандартними.

Одна із стандартних амінокислот, пролін, має вторинну аміногрупу (=NH замість -NH 2), яка також часто називається іміногрупою. · Селеноцистеїн, що входить до деяких нечисленних протеїнів і кодується в цих випадках кодоном UGA, який звичайно означає кінець синтезу; · Пірролізин, що використовується деякими метаногенними бактеріями при виробленні метану. Також, як і селеноцистеїн, кодується стоп-кодоном цих організмів, але в даному випадку це кодон UAG. Незважаючи на те, що генетичним кодом живих істот кодуються лише 20 амінокислот, в природі їх знайдено близько ста. Деякі з амінокислот також знайдені і в метеоритах, особливо в тих, що називаються карбоген-хондритами. Бактерії та рослини можуть виробляти досить незвичайні амінокислоти, котрі можуть долучатись до складу пептидних антибіотиків (нізин, аламетицин); лантіонін — зв’язаний дисульфідним хімічним зв’язком димер аланіну — спільно з ненасиченими амінокислотами входить до складу лантибіотиків (пептидні антибіотики бактеріального походження). 1-аміноциклопропан-1-карбоксильна кислота (АСС) — невелика за молекулярною масою широко розповсюджена циклічна амінокислота, що виступає проміжним продуктом в синтезі рослинного гормону етилену. На додаток до синтезу протеїнів, амінокислоти в тваринному організмі виконують багато інших важливих біологічних функцій. Гліцин та глутамат (аніон глутамінової кислоти), окрім входження до складу протеїнів, використовуються також як нейромедіатори при нервовій передачі через хімічні синапси. Велика кількість амінокислот є проміжними продуктами при синтезі інших важливих речовин: так, триптофан є прекурсором нейромедіатору серотоніну, а гліцин є одним з реагентів в синтезі порфірінів (таких як дихальний пігмент гем). Також біологічно важливими є і нестандартні амінокислоти: ГАМК (ще один нейромедіатор), карнітин (використовується для транспорту ліпідів в клітині), орнітин, цитрулін, гомоцистеїн, гідроксипролін, гідроксилізин, саркозин і т. ін. Деякі з 20-ти пртеїногенних амінокислот називаються «незамінними» — це такі, що не виробляються в організмі і мають бути отримувані з харчами. Для людини це лізин, лейцин, ізолейцин, метіонін, фенілаланін, треонін, триптофан, валін, а для дітей також гістидин та аргінНуклеотид — фосфорні ефіри нуклеозидів, нуклеозидфосфати. Нуклеотиди є складовими частинами нуклеїнових кислот і багатьох коферментів. Вільні нуклеотиди, зокрема АТФ, цАМФ, АДФ, грають важливу роль в енергетичних і інформаційних внутріклітинних процесах. Нуклеотид побудований з цукору-пентози, азотистої основи (пуринової або піримідинової) і залишку фосфатної кислоти. Сполуки пентози і азотистої основи називаються нуклеозидами. Залежно від структури пентози розрізняють рибонуклеотиди і дезоксирибонуклеотиди, які є мономерами молекул складних біологічних полімерів (полінуклеотидів) — відповідно РНК або ДНК. Подобные документы. Обмін речовин як основна функція життя. Роль білків у обміні речовин. Значення жирів та вуглеводів у організмі. Водний і мінеральний обмЗначення води в процесі росту і розвитку дитини. Класифікація та призначення витамінів. Норми та режим харчування. Аналіз сутності, складу, будови, особливостей структури білків — складних високомолекулярних природних органічних речовин, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв’язками. Порівняльні розміри білків та пептидів. Функції білків в організмі. Травлення як сукупність фізичних, хімічних і фізіологічних процесів для обробки і перетворення харчових продуктів.

Характеристика харчових речовин, вивчення процесів обміну білків, жирів та вуглеводів. Значення води і мінеральних речовин у травленні. Характеристика організації органічних речовин. Молекулярний опис пристрою матерії, його зв’язок з полімерним рівнем структурної організації матерії. Полімерна організація хімічної форми руху матерії як предтеча клітинного рівня біологічної форми руху. Загальна характеристика поверхнево активних речовин, їх класифікація, молекулярна будова та добування.

Вплив на мікроорганізми, організм людини та живі системи. Роль ендогенних поверхнево активних речовин в регуляції всмоктування поживних речовин. Поняття мінеральних речовин та визначення їх необхідності в раціоні людини. Характеристика основних макро- та мікроелементів та їх походження, джерела в харчуванні. Результати нестачі в організмі людини, особливо дитини, даних речовин, їх поповнення. Здатність людини сприймати запахи речовин за допомогою нюхових рецепторів, їх будова та кількість. Процес формування відчуття запаху. Значення аналізатора нюху в житті людини, місце його розташування. Периферичний та центральний відділи нюхового мозку. Схожі: Урок №1 Тема : Біологічні науки, що вивчають організм людини Тема: Біологічні науки, що вивчають організм людини. Значення знань про людину для збереження її здоров’я 1. організм людини як біологічна система (5 год) Біологічні науки, що вивчають організм людини. Значення знань про людину для збереження її здоров’я Урок з теми «Раціональні числа» Ми з вами на уроці математики. Які асоціації викликає у вас слово «урок»? Давайте розкладемо його по літерах 1. організм людини як біологічна система (5 год) Вступ (4 год). Біологічні науки, що вивчають організм людини. Значення знань про людину для збереження її здоров’я Урок Природознавство, математика Тема: Різноманітність тварин у природі. Письмове додавання І віднімання трицифрових чисел із переходом через розряд Урок природознавства, 4 клас використанням ікт та проектної технології Анотація Одним з пріоритетним завданням галузі «Природознавство» є розвиток розумових здібностей учнів, пізнавальної активності та самостійності. Програма: Природознавство (авт. Гільберг Т. Г., Сак Т, Біда) 2012 р. Підручник Підручник: Грущинська І Природознавство: підручник для 3 класу загальноосвітніх навчальних закладів. –.: Видавничий дім «Освіта». Урок з курсу «Я І Україна. Природознавство» Тема За календарем зима починається 1 грудня. А вчені вважають початком зими 22 грудня «Організм І середовище існування організмів» (11 клас) 1 «Організм І середовище існування організмів» (11 клас) До якого способу життя пристосована тварина з наступним описом: дуже розвинені. Календарно-тематичне планування для 5 кл складено відповідно до Навчальні. «Природознавство» курсу інваріантної складової робочого навчального плану у 5 класі.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз