самооцінка підручник

підручник самооцінка.

САМООЦІНКА І ЗДОРОВ’Я. Ти навчаєшся і відпочиваєш, допомагаєш старшим і займаєшся улюбленою справою. Дії та вчинки свідчать про риси характеру, твій розвиток як особистості. Ти аналізуєш власну поведінку, твої дії оцінюють оточуючі. Так формується твоя самооцінка. Самооцінка впливає на поведінку і здоров’я.

Люди із заниженою самооцінкою не готові долати труднощі. Через страх зробити помилку й наразитися на критику бояться висловлювати свої думки, відстоювати власну точку зору. А відтак намагаються уникнути ситуацій, у яких можуть почуватися невпевнено, Люди із завищеною самооцінкою беруться за завдання, які не можуть розв’язати. Вони не вміють передбачати невдачі, які переживають дуже болісно. Такі люди схильні до невиправданих ризиків.

Іноді це може призвести до хвороби, травмування, перевтоми. При завищеній самооцінці існує ризик захворіти на “зіркову хворобу”, що значно ускладнить стосунки з друзями та близькими. Важливо формувати адекватну самооцінку. Якщо поводитимешся впевнено і поважатимеш себе, то і до інших людей ставитимешся з повагою. Розумітимеш, що всі люди рівні, хоча й мають різні точки зору. Вмітимеш відстоювати власну точку зору. Не піддаватимешся тиску, прийматимеш правильні рішення. Підлітки, які мають адекватну самооцінку, менше схильні до невиправданих ризиків. Адекватна самооцінка сприяє позитивному мисленню, збереженню і зміцненню здоров’я. Щоб сформувати адекватну самооцінку, необхідно вміти ставити перед собою мету та завдання в навчанні, житті. Наприклад, відомий дослідник Африки Девід Лівінгстон (1813-1873) у 15 років склав список із 127 цілей. Серед них були й такі: взяти участь у дослідженні річки Ніл, підкорити гірські вершини в різних частинах Землі, вивчити три іноземні мови, навчитися грати на різних музичних інструментах. Протягом життя 108 цілей було досягнуто. Самооцінка – це ставлення до себе, оцінювання своїх вчинків. Набувається завдяки власному досвіду, залежить також від ставлення до тебе інших людей.

Уміння адекватно оцінювати себе і свої здібності позитивно впливає на поведінку і здоров’я, сприяє успіху в житті. Related posts: Самооцінка здоров’я людини РОЗДІЛ 3 ПСИХІЧНА І ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я § 11. Самооцінка здоров’я людини У цьому параграфі ти: □ пригадаєш, що таке самооцінка; □ дізнаєшся, як формується самооцінка, як вона впливає на поведінку людини та її здоров’я; □ тренуватимеш життєві навички постановки і досягнення мети. Самооцінка Одного разу вчителька принесла до класу скриньку і сказала: “Зазирнувши до […]. САМООЦІНКА І ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ РОЗДІЛ 3 ПСИХІЧНА І ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я § 12. САМООЦІНКА І ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ У цьому параграфі ти: · пригадаєш, що таке самооцінка; · дізнаєшся, як формується самооцінка, як вона впливає на поведінку людини та її здоров’я; · тренуватимеш навички постановки і досягнення мети. Самооцінка і поведінка людини. Упевненість і самовпевненість Розділ 4 ПСИХІЧНА І ДУХОВНА СКЛАДОВО ЗДОРОВ’Я Упевненість і самовпевненість Пригадай, що таке самооцінка. Якою є самооцінка людини? Успіхи людини в житті залежать від її самооцінки На твою поведінку, успішність, досягнення в навчанні впливає те, як ти ставишся до себе, як оцінюєш свої здібності. Ти вже знаєш, що самооцінка буває реалістичною, […]. САМООЦІНКА І ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ. УПЕВНЕНІСТЬ І САМОВПЕВНЕНІСТЬ Мета.

Поглибити уявлення про самооцінку та її види, розкрити взаємозв’язок між самооцінкою та поведінкою людини; вчити розрізняти поведінку людини – упевнену, пасивну і агресивну; бачити різницю між упевненістю і самовпевненістю. Обладнання. Підручник, робочий зошит, папір А4, 2-3 ляльки-рукавички. Хід уроку I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань. Відповіді на запитання. – Які групи дорожніх знаків […]. САМООЦІНКА І ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ Мета: ознайомити учнів з поняттям “самооцінка”; показати, як формується самооцінка і як вона впливає на поведінку людини; навчати розпізнавати ознаки впевненої поведінки людини; показати негативний вплив самовпевненості на здоров’я; виховувати позитивні якості характеру. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Фронтальна робота – Характер – це сукупність особистих рис людини, що виявляються в […]. САМООЦІНКА Культурологічний словник САМООЦІНКА – судження людини про міру наявності у неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком- вияв оцінного ставлення людини до себе. Якщо на початкових стадіях формування. еталоном виступають якості, що виявляються в інших людей, або оцінні судження дорослих чи норми поведінки, правила, то пізніше виникають […]. САМООЦІНКА ХАРАКТЕРУ. ПРАКТИЧНА РОБОТА. ВИЗНАЧЕННЯ РИС ВЛАСНОГО ХАРАКТЕРУ Мета: навчати учнів визначати риси свого характеру; розвивати вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати; сприяти пізнанню себе, своїх рис характеру. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ – Назвіть позитивні та негативні риси характеру людини.

Які з них є у вас, а які ви хочете виховати в себе? – Які риси характеру ви найбільше цінуєте […]. ОЗНАКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ 3 Психічна і духовна складові здоров’я ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ &17. ОЗНАКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ Дізнаєшся про ознаки психологічної рівноваги; як сформувати адекватну самооцінку; як адекватно реагувати на критику Пригадай Що таке самооцінка? Назви види самооцінки. Протягом дня ти можеш відчувати позитивні та негативні емоції. Твій емоційний стан постійно змінюється. Іноді ти відчуваєш роздратування, розпач, гнів, образу. Важливо […]. Самооцінка депресії – ДОДАТКИ ПСИХОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ДОДАТКИ Самооцінка депресії Інструкція. Відповідаючи на запитання, закресліть цифру праворуч залежно від відповідності суджень вашому звичайному стану. 1 – “майже ніколи”, 2 – “інколи”, 3 – “часто”, 4 – “майже завжди”. 1. Я схильний вірити у своє краще майбутнє 1 2 3 4 2. Останнім часом мене багато що дратує 1 2 […]. Самооцінка типового сімейного стану – ДОДАТКИ ПСИХОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ДОДАТКИ Самооцінка типового сімейного стану Інструкція. Прочитайте опитувальник.

Якщо ви загалом з ним згодні, обведіть на бланку кружком номер твердження, якщо не згодні – закресліть номер. Якщо ваш вибір ускладнений, поставте знак запитання.

Намагайтеся відповідати щиро.

Знаю, що члени моєї сім’ї часто бувають незадоволені мною. 2. Відчуваю, що як би я […]. Самосвідомість особистості – ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ “СВІДОМІСТЬ-САМОСВІДОМІСТЬ” ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ “СВІДОМІСТЬ-САМОСВІДОМІСТЬ” Самосвідомість особистості Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об’єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на самого суб’єкта, на його власну діяльність, його внутрішній світ. Таке усвідомлення людиною самої себе отримало в психології статус особливого феномена – самосвідомості. САМОСВІДОМІСТЬ – це здатність людини усвідомити саму себе, […]. УПЕВНЕНІСТЬ І САМОВПЕВНЕНІСТЬ Урок 28. УПЕВНЕНІСТЬ І САМОВПЕВНЕНІСТЬ Мета: розкрити поняття “впевненість” і “самовпевненість”; учити учнів розпізнавати ознаки впевненої і невпевненої поведінки людини; виховувати позитивні риси характеру, упевненість у собі. Обладнання: картки з висловами. Попередня робота. Підготувати кожній групі картки з висловами. Ключові поняття: упевненість, упевнена людина, невпевнена людина, самовпевненість. Хід уроку І. Повторення вивченого. Бесіда про […]. Самосвідомість і Я-концепція особистості – Психологія особистості ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА Особистість у діяльності і спілкуванні 2.3. Психологія особистості 2.3.4 Самосвідомість і Я-концепція особистості Свідомість людини зорієнтована не тільки на відображення зовнішніх об’єктів – вона може бути спрямована на пізнання себе (внутрішнього світу, діяльності).

Усвідомлення людиною самої себе називають самосвідомістю. Самосвідомість – усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків […]. Економіка і віра Економіка і віра – органічний взаємозв’язок між ступенем віри людей та рівнем їх добробуту в певних соціально-історичних умовах. Віра в найбільш узагальненому визначенні – важлива світоглядна позиція, яка значною мірою формує морально-етичні цінності людини, а отже, адекватну поведінку індивіда, виявляючись у ній через комплекс усвідомлених ним дій. Тому без достатньо переконливої віри розвиток економіки та […]. Запитання. Завдання – Психологія особистості ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА Особистість у діяльності і спілкуванні 2.3.

Психологія особистості Завдання У чому полягають відмінності між поняттями “людина”, “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”? Як у структурі особистості співвідносяться біологічне і соціальне? 3. Проаналізуйте погляди психологів на джерела активності особистості. 4. Які відмінності у поглядах на особистість властиві концепціям Фройда і неофройдистів? 5. […]. Моральна свідомість, Психологічні властивості людини Безпека життєдіяльності ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 1.Психологічні властивості людини 1.5.1Моральна свідомість Моральна свідомість – стрижнева складова формування моральної вихованості людини, яка визначається як відображення в свідомості людини принципів, норм поведінки, що регулюють ставлення людей один до одного й до суспільства.

Моральні знання – основа розвитку моральної свідомості людини, основний її компонент, це засвоєння “Я-концепція” – ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ “СВІДОМІСТЬ-САМОСВІДОМІСТЬ” ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ “СВІДОМІСТЬ-САМОСВІДОМІСТЬ” “Я-концепція” “Я-концепція” – це виявлення самосвідомості. Вона становить собою динамічну систему уявлень людини про себе. “Я-концепція” формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки зі світом, що її оточує. Самосвідомість у психологічній літературі розглядають як складне родове СПОСОБИ ПРОТИДІЇ АГРЕСІЇ ТА НАСИЛЛЮ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ Розділ Соціальна складова здоров’я СТОСУНКИ З ОДНОЛІТКАМИ §2СПОСОБИ ПРОТИДІЇ АГРЕСІЇ ТА НАСИЛЛЮ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ Дізнаєшся, як протидіяти агресії та насиллю у підлітковому середовищі Пригадай Основні права й обов’язки дитини відповідно до Конвенції ООН про права дитини. Якщо не вдалося розв’язати проблему шляхом обговорення, відбувається ескалація конфлікту. Учасники конфліктної ситуації можуть виявляти агресію ДЕІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ДЕІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ (від лат. de… і індивідуальний) – втрата самооцінки, небажання її здійснювати, розчинення у масі. ГІДНІСТЬ Культурологічний словник ГІДНІСТЬ – етичне і психологічне поняття, в якому фіксуються уявлення про цінність людини як особистості. Г. також категорія соціальної психології, означає ставлення людини до самої себе (на грунті адекватної самооцінки) і ставлення до неї інших людей. У психологічному плані є формою вияву самосвідомості і самоконтролю, на яких базується вимогливість людини до самої УПЕВНЕНІСТЬ І САМОВПЕВНЕНІСТЬ. Мета. – Напевно, ви не раз запитували себе: “Якою може бути самооцінка?”, “Яка/ий я?”, “На що я здатна/ий?”. Мова йде про самооцінку – оцінювання людиною самої себе: зовнішності, характеру, поведінки, вмінь, можливостей. Інколи люди не завжди можуть оцінити себе правильно. Одним здається, що вони значно кращі, ніж є насправді. Такі люди надто самовпевнені, зверхні, пихаті. Саме ці риси є ознаками завищеної.

Інструкція. Іноді ми сприймаємо себе краще чи гірше за інших людей. Обидві ці позиції ізолюють нас від інших людей, що призводить до проблем із оточуючими. Та є третій спосіб взаємодії з іншими – відчувати себе на рівні з ними. Ця вправа допоможе відчути це.

Почніть рухатись по класу усі разом. Уявіть, що ви кращі за інших. Наприклад, вам здається, що всі інші слабші, не такі розумні, красиві. Як ви при цьому будете ходити? Покажіть (1 хв). А тепер замріть на мить. Уявіть, що усі кращі, розумніші, гарніше одягнені. І почніть знову ходити по класу. Як ви тримаєтесь, що думаєте? Розділіться по парах. Один із вас повинен стати кращим за іншого, а інший – гіршим. Встаньте так, щоб було видно, хто яку роль грає. І нехай у парі той, хто зараз “кращий”, розкаже про свої відчуття. Наприклад, “Я все розумію. Я собою горджуся. У мене чіткий, виразний голос” тощо. Розкажіть, що ви при цьому відчуваєте і які справи можете зробити (1-2 хв). Тепер нехай той в парі, хто зараз “гірший”, розкаже своєму партнеру, що йому дає такий стан. Наприклад, “Я можу дивитись тільки на підлогу, мої плечі опущені, я говорю тихим голосом”. Розкажіть, що ви можете в такому стані зробити, як ви почуваєтесь (1-2 хв).

А тепер станьте однаковими. Ніхто зараз не кращий і не гірший. Тепер ви – рівноправні. Що ви можете зробити в такому стані? Як почуваєтеся? Наскільки розумієте одне одного? Що вам найбільше подобається в такому стані, коли ви “рівні”? Учні сидять за партами. Один учень виходить у центр класу, називає своє ім’я і повідомляє про те, що він вміє робити найкраще (“Я вмію танцювати”, або “Я вмію гарно малювати”). У відповідь усі промовляють: “Ти – молодець!” і піднімають вгору великий палець. – Антон – дуже здібний учень. У школі вчиться на “відмінно”. Одного разу вчителька запропонувала хлопчику взяти участь у мовному конкурсі. Хлопчик дуже вагався, бо був невпевнений у своїх силах, але послухав вчительку – взяв участь у конкурсі і переміг. Учителька та усі діти щиро вітали Антона з перемогою. Але хлопчик вважав, що перемогу у конкурсі здобув випадково. Він навіть почав ображатися на своїх однокласників, які його хвалили, бо йому здавалось, що він не заслужив таких хороших слів. – Даринка дуже хотіла навчитись танцювати. Мама вирішила піти з дівчинкою до танцювальної студії, щоб та спробувала свої сили. У студії тренер побачила захоплений погляд Даринки і запропонувала спробувати свої сили у танцях. Дівчинка зніяковіла, але не відмовилась. Після проб тренер сказала: “Даринко, ти хороша дівчинка, дуже добре, що хочеш навчитись танцювати. Зараз в тебе не виходить так гарно, як у всіх інших, але з часом усе вийде”. Дівчинка подумала і відповіла: “Я знаю, що зараз я танцюю погано, але я буду старатись, слухатиму вас і, сподіваюсь, навчусь”. – Наближались шкільні змагання. Усі учні щодня тренувались, бо хотіли перемогти. Лише Дмитрик більше відпочивав, бо був упевнений, що він переможе, адже вважав себе найспритнішим та найшвидшим. Не зважав на поради вчителів, батьків, однокласників, які постійно наказували, що потрібно тренуватись, дотримуватись певного режиму дня. І ось настав цей хвилюючий день. Свисток ведучого сповістив про початок забігу. Усі підготувались до старту. Дмитрик прибіг останнім… Related posts: Самооцінка здоров’я людини РОЗДІЛ 3 ПСИХІЧНА І ДУХОВНА СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я § 1СУСПІЛЬНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН, її ОСОБЛИВОСТІ Й ЗНАЧЕННЯ. ТЕРИТОРІАЛЬНА І ГРУПОВА ПОВЕДІНКА. РЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА ТЕМА ПОВЕДІНКА ТВАРИН & 40. СУСПІЛЬНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН, її ОСОБЛИВОСТІ Й ЗНАЧЕННЯ. РЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА Ви дізнаєтеся про те, як спілкуються тварини одного або різних видів, які форми суспільної поведінки тварин відомі вченим, та як вони проявляються у групових і територіальних видів. А також про те, як утворюється група тварин і Уроджена і набута поведінка людини Розділ 13 ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ § 74.Уроджена і набута поведінка людини Задоволення будь-якої потреби вимагає від організму активного пристосування до навколишнього середовища, тобто комплексу цілеспрямованих рухових актів, який називають поведінкою. За механізмами реалізації розрізняють уроджені й набуті форми поведінки людини. Безумовні рефлекси. Уродженими формами поведінки є безумовні рефлекси. Вони здійснюються за успадкованими програмами: САМООЦІНКА І ЗДОРОВ’Я Розділ Психічна і духовна складові здоров’я ЗВИЧКИ І ЗДОРОВ’Я §1САМООЦІНКА І ЗДОРОВ’Я Дізнаєшся про види самооцінки; вплив самооцінки на поведінку і здоров’я Пригадай Як оцінюють твою поведінку? Чи пропонували тобі коли-небудь самостійно оцінити власну поведінку? Дії та вчинки свідчать про риси характеру, твій ПОТРЕБИ. ПОВЕДІНКА. ПСИХІКА – ПОВЕДІНКА ТА ПСИХІКА – ЛЮДИНА Біологія – універсальний довідник ЛЮДИНА ПОВЕДІНКА ТА ПСИХІКА ПОТРЕБИ. ПСИХІКА Нормальна життєдіяльність організму можлива лише за умови підтримання постійного складу внутрішнього середовища. Організм безперервно регулює нестачу або надлишок поживних речовин, мінеральних солей та інших сполук. Нестача будь-чого, необхідного для підтримки життя і розвитку, викликає особливий стан організму, який називається потребою. Потреби – це основна Особистісні якості, що допомагають і заважають об’єднанню людини. Роль спілкування в житті людини Розділ ЛЮДИНА СЕРЕД ЛЮДЕЙ & 9. Особистісні якості, що допомагають і заважають об’єднанню людини. Роль спілкування в житті людини Поміркуй! Як же стародавнім єгиптянам вдавалося виконувати таку важку, навіть за теперішніми мірками, роботу? Придивіться до мурашок. Як такі маленькі комахи будують величезні мурашники для своїх колоній? Секрет у правильному розподілі праці, злагодженості та взаєморозумінні. Репродуктивна поведінка Тема 3 ПОВЕДІНКА ТВАРИН & 5Репродуктивна поведінка Форми поведінки. Ми встановили, що поведінка тварин зумовлюється їхніми потребами. У певних умовах, на певних етапах життєвого циклу ці потреби активують певну мотивацію, наслідком якої стають відповідні дії (рис. 503). Ми порівняли різні приклади поведінки тварин за тими механізмами, що її викликають (інстинкти, умовні рефлекси тощо). Скелет людини – Будова скелета людини – ОПОРНО-РУХОВА СИСТЕМА – БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ Біологія.

Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ ОПОРНО-РУХОВА СИСТЕМА Будова скелета людини Скелет голови, або череп людини, складається з двох відділів: мозкового і лицьового. Мозковий відділ складається з парних скроневих і тім’яних кісток і непарних – лобової, потиличної, клиноподібної та решітчастої. Потилична кістка має великий потиличний отвір, через який порожнина черепа ПОВЕДІНКА БІЛЯ ЗАЛІЗНИЧНОЇ КОЛІЇ Мета: ознайомити учнів з правилами поведінки біля залізничної колії; навчати наводити приклади наслідків порушення правил пішоходів, читати дорожні знаки; виховувати дисциплінованість, обережність. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Фронтальне опитування – Які правила дорожнього руху ви знаєте? – Для чого слід виконувати правила дорожнього руху? – Чи користуєтеся ви громадським транспортом? Поведінка в просторі й часі Тема 3 ПОВЕДІНКА ТВАРИН & 5Поведінка в просторі й часі Різноманітне життя гави. Ми обговорювали різні форми поведінки окремо, але в більшості тварин вони чергуються. У вашому населеному пункті живуть гави (сірі ворони)? Цей вид є звичайним по всій Україні та часто живе поруч із людиною. Побачите гаву – придивіться, що вона робить. ПОВЕДІНКА РОСЛИН І ТВАРИН. ЗНАЧЕННЯ ПРИСТОСУВАННЯ ОРГАНІЗМІВ ДО УМОВ ІСНУВАННЯ УРОК 10. ЗНАЧЕННЯ ПРИСТОСУВАННЯ ОРГАНІЗМІВ ДО УМОВ ІСНУВАННЯ Мета: поглибити знання учнів про поведінку рослин і тварин, визначити значення пристосування організмів до умов навколишнього середовища; розвивати уміння пояснювати особливості поведінки рослин і тварин; виховувати комунікативні здібності, спостережливість, дбайливе ставлення до природи. Обладнання: малюнки та фотографії тварин та рослин, фрагменти відеофільмів “Життя Розвиток самосвідомості і самооцінки. Главная > Реферат >Исторические личности. Розвиток самосвідомості починається на найбільш ран­ніх етапах онтогенезу з вирізнення дитиною себе із світу предметів та інших людей. Спочатку вона не відрізняє себе від інших, не може вона відрізнити і свої рухи, які робить, від тих, що належать їй же, але здійснює їх дорослий під час догляду за нею. Перші ігри дитини — спочатку з частинами свого тіла (ручками, ніжками), а потім і з предметами зов­нішнього світу — засвідчують наявність первинної дифе­ренціації активної та пасивної її ролі в руховій діяльності. У цій діяльності, у маніпулюванні предметами та у взаємовідносинах з дорослими поступово усвідомлюються фізичне «Я» дитини, окремі органи чуття і частини тіла. Досвід сприй­няття і рухів дає можливість дитині усвідомити власні сен­сорні та моторні можливості. Через синтез окремих уявлень у неї виникає первинний образ власного тіла, що вияв­ляється у здатності володіти його частинами і виконувати довільні рухи. Разом із тим відбувається і виокремлення; дитиною себе з простору, в якому вона перебуває. Суттєвою умовою розвитку самосвідомості є поява в ди­тини здатності до самостійного пересування у просторі. Цей факт започатковує нові форми взаємин з дорослими, що відкриває нові шляхи і джерела пізнання власних можли­востей, розширює межі пізнання себе як самостійного суб’єкта. Особливе значення у розвитку самосвідомості має ви­никнення й розвиток мовлення, що на якісно новому рівні включає дитину в сферу взаємин з дорослими та іншими дітьми. На основі мнестичної функції мовлення вона за­пам’ятовує епізоди, події свого життя, поступово акумулює пізнавальний і афективний досвід стосовно самої себе, а розвиток складніших форм мислення дає підстави поступо­во узагальнювати цей досвід.

Подальший розвиток дитячої самосвідомості пов’язаний з виокремленням спонук до виконуваних дій, регулюванням їх у часі. Спонуки виражаються головним чином у бажаннях дитини. Усвідомлення бажання, віднесення його до самої себе, усвідомлення дії як засобу реалізації цього бажання пов’язані з.формулюванням дитиною мети свого вчинку, здатністю зберегти цю мету й практично реалізувати її. І хоча перші форми мотивації дій дитини ще недосконалі — мотиви дитини на ранніх рівнях онтогенезу ще нестійкі, зазнають імпульсивних впливів, — саме з усвідомлення спонук своїх дій починається виокремлення духовного «Я» малюка. Третій рік життя — період інтенсивного психічного роз­витку. Якщо раніше дитина не мислила себе окремо від звичних умов, відчувала себе злитою з оточуючими, називала себе ім’ям, говорила про себе в третій особі, то в трирічному віці це злиття дитини з оточенням несподівано зникає. Особистість вступає у той період, коли потреба в утвердженні та завоюванні своєї самостійності призводить до цілої низки конфліктів. Передусім це протиставлення себе оточуючим, яке здебільшого має негативний характер. Найчастіше дитина не має на меті нічого поганого — вона лише бажає випробувати власну незалежність, відчути власне існування. Розвиток самосвідомості після трьох років відбувається в на­прямку дедалі більшого самоствердження особистості дитини, відбувається подальше накопичення пізнавального, афек­тивного та вольового досвіду, що відбивається на дифе­ренціації самооцінок і зростанні їхньої адекватності. У період від 7 до 12 років процес розвитку самосві­домості відбувається повільно, без помітних стрибків і криз. Накопичуються психічні резерви, що готують перехід само­свідомості до важливішої її генетичної форми в підлітковому віці. Підлітковий вік — це другий критичний період (після кризи трьох років) у психічному розвитку дитини, суттєвий для генезису самосвідомості. У 12 років увагу дитини знову починає привертати влас­на особистість. Однак нова криза розвивається в напряму, немовби протилежному до ранньої. Вона теж починається з протиставлення, але спрямованого не стільки на самих людей, скільки на пов’язані з ними звички, стосунки та їхні прояви у ширшому контексті моральних норм і позицій. Якщо трирічна дитина намагається наслідувати дорослого, то підліток, навпаки, прагне відрізнятися від нього, проти­ставляти себе йому, бути самостійним. Якщо у трирічної дитини самостійність стверджується у сфері здійснення яки­хось практичних дій, то в підлітків прагнення до самостій­ності виражається у виникненні усвідомлення своєї причет­ності до дорослих, хоча інколи подібне усвідомлення суперечить фактичним можливостям підлітка. Основними причинами, що впливають на виникнення новоутворень у самосвідомості підлітка, є насамперед со­ціальні умови його життя, що висувають нові вимоги до його поведінки й діяльності в навчанні, в системі відносин з дорослими тощо. Крізь ці умови заломлюються ті біологічні (статеве дозрівання, нейрогуморальні зміни) і психологічні (ускладнення форм абстрактно-логічного мислення, дифе­ренціація й уточнення емоційної сфери, розширення сфери вольової активності та ін.) зміни, без яких важко зрозуміти особливості самосвідомості підлітка, усю її складність і суперечливість. Вперше в розвитку особистості окремі прояви самосвідомості — са­моспостереження, самопізнання, ставлення до себе, саморегу­лювання діяльності та поведінки — стають необхідними пот­ребами. Вони стимулюються прагненням до самовиховання, до цілеспрямованої зміни себе у зв’язку з усвідомленням власних психологічних невідповідностей зовнішнім вимо­гам, ідеалам, моральним взірцям. Інтерес до себе, бурхливе зростання самоусвідомлення ззовні виглядають як раптовий «вибух». Здається, що вони виникають із нічого. Проте психологічні дослідження свід­чать, що інтерес підлітка до свого внутрішнього світу, роздуми про себе, про свої стосунки з іншими, своє місце в колективі виникають на основі його інтересу до інших лю­дей і передусім однолітків. Розвиток інтересу до інших зу­мовлений новими формами спілкування підлітків між со­бою. Воно будується на спільних цікавих справах, обгово­реннях тощо.

Встановлюються глибші особистісні взаємини, пов’язані з різноманітними почуттями (симпатії, дружби, кохання та ін.).

Результати самоспостереження й самоаналізу, до яких підліток звертається досить часто, фіксуються в його само­оцінці. Розвиток самооцінки підлітка — складний і супе­речливий процес.

Підліток визначає для себе «еталон доро­слості», через який він сприймає й оцінює себе, але який, однак, не завжди відповідає його можливостям. Як наслідок — самооцінка підлітка нерідко коливається, вона нестійка І загалом неадекватна. Він або недооцінює, або, навпаки, пе­реоцінює себе; рівень його домагань часто не відповідає рівневі фактичних досягнень. Поведінка, що регулюється такою самооцінкою, може призвести до конфліктів з ото­чуючими. Проте це не означає, що розвиток самооцінки під­літка йде негативним, хибним шляхом.

Така неадекватність є віковою нормою, вона цілком закономірна і є джерелом самовиховання особистості, її подальшого розвитку. Самооцінка підлітка на всіх рівнях свого розвитку вклю­чається у внутрішню регуляцію поведінки, діяльності, спіл­кування. Водночас і самі психологічні умови діяльності, спілкування здатні здійснювати зворотний вплив на рівень саморегуляції. Так, у підлітка зі сталою й адекватною самооцінкою, який перебуває в умовах, що сприяють задоволен­ню його потреби у самоствердженні, моральна саморегу­ляція поведінки проявляється на достатньо високому рівні, відбувається її подальший розвиток. Якщо ж підліток з такою самооцінкою потрапляє в такі умови спілкування, де постійно стикається з недооцінкою його можливостей, об­меженням самостійності, приниженням гідності й регла­ментацією дій, саморегуляція порушується. З розвитком усіх сфер самосвідомості, формуванням на­вичок і вмінь роботи над собою зменшується розрив між прагненням підлітка вдосконалювати себе й реалізацією цього прагнення в діяльності, поведінці та спілкуванні. І тоді са­мовиховання з епізодичного самозмінення стає постійною влас­тивістю особистості, її потребою. Позитивні наслідки само­змінення стимулюють підлітка до подальшого самовихо­вання. Підлітковий етап генезису самосвідомості має особливу значущість для розвитку особистості, оскільки саме на цій стадії вона піднімається на якісно новий ступінь, що знаменує початок її зрілості. Отже, при переході від однієї стадії до іншої відбувається послідовне ускладнення, розширення сфери діяльності й під­вищення ролі самосвідомості в процесі загального психічного розвитку особистості. Як уже зазначалося, між окремими стадіями самосвідомості існують внутрішня наступність, спад­коємність — це означає, що кожна вища стадія розвитку не просто заперечує попередню, а й містить у собі поряд із мінливими, частковими компонентами акумульовані на по­передніх стадіях стабільні, інваріантні компоненти — як у засобах функціонування самосвідомості, так і в її змісті. Загальні особливості онтогенезу самосвідомості — опо­середкований і безперервний характер розвитку, інтегратив­на тенденція, розгортання в часі, стадіальність, наступність стадій, діалектика мінливого і стійкого в засобах здійснення процесів самосвідомості та її змісті —стосуються кожної із сфер самосвідомості. Ці загальні особливості мають і спе­цифічне вираження в онтогенетичних лініях самопізнання, емоційно-ціннісного ставлення до себе й саморегулювання. Онтогенетичний розвиток самопізнання як і інших сфер самосвідомості, —це процес, що розгортається в часі. Умов­но в генезисі самопізнання можна виокремити два основ­них рівні. Перший, специфічний для ранніх онтогенетичних етапів розвитку людини — приблизно до підліткового віку, вирізняється невеликим ступенем інтеграції. Уявлення про себе тут немовби «вписані» у конкретну ситуацію, вони ба­гаті на безпосередній, чуттєвий зміст. Хоча вже відбувається формування деяких відносно сталих сторін уявлення про своє «Я», але ще немає цілісного, узагальненого, суттєвого розуміння себе, пов’язаного з наявністю поняття про себе.

Основними способами пізнання себе найпершому рівні самопізнання є самосприймання та прості форми самоана­лізу, що не зникають і на подальших стадіях розвитку само­свідомості, для яких вони є вихідним моментом, чуттєвою основою. Для другого рівня самопізнання специфічним є те, що співвіднесення знань про себе здійснюється не в рамках «Я та інша людина», а в межах «Я та Я» і передбачає оперування деякою мірою сформованими знаннями про себе. Про­відним способом вивчення власного внутрішнього світу ста­ють складні форми самоаналізу, зокрема аналіз мотивів власної поведінки. Виділені мотиви оцінюються людиною з точки зору розуміння вимог суспільства до неї та власних вимог до себе. Внаслідок співвіднесення форм поведінки з певною мотивацією; їх аналізу й оцінки відбувається усві­домлення себе як суб’єкта, якому належать виділені та про­аналізовані стани і властивості. Власне «Я» починає усві­домлюватись як цілісне утворення, як єдність зовнішнього та внутрішнього буття. Якщо розвиток в онтогенезі процесів мислення внутріш­ньо зумовлює розвиток самопізнання, то й генезис емо­ційно-ціннісного ставлення до себе передусім залежить від розвитку емоційної сфери дитини, її емоційного досвіду в цілому. Інтеграції емоційно-ціннісних ставлень до себе пе­редує первинна диференціація: емоцій, що відбувається вже після першого року життя. Дитина відчуває радість від усві­домлення своїх можливостей, від доступного їй перетворен­ня навколишнього середовища, і ця радість виступає як «підкріплення» дій, що виконуються. Тому дитина і наступ­ного разу наважується на ті самі або ще складніші дії. З окремих емоційних реакцій виникають комплексні емоційні утворення, такі, наприклад, як відчуття гордості, задоволен­ня собою, радість успіху.

В подальшому ця радість від влас­них успіхів дедалі глибше усвідомлюється.

Окремі емоційні реакції дитини, що були спочатку ситуативними, тимча­совими, нестійкими, стають стійким емоційним ставленням до себе. Процес розвитку емоційно-ціннісного ставлення до себе відбувається в напрямку, з одного боку, уза­гальнення більш або менш однорідних, близьких за своєю модальністю і змістом переживань у складні почуття, а з іншого —диференціації на новому, вищому рівні почуттів з різним смисловим значенням. Різноманітні почуття, емо­ційні стани, пережиті в різний час, у різних життєвих си­туаціях у зв’язку з роздумами про себе, розумінням себе тощо, становлять емоційний «фонд» самосвідомості, який, включаючись на будь-якому рівні у процеси самопізнання та саморегулювання, значною мірою спрямовує їх, надає їм індивідуального, особистісного характеру і сам постійно уточнюється. Результати інтегративної роботи в сфері самопізнання, з одного боку, й у сфері емоційно-ціннісного ставлення до себе — з іншого, поєднуються в особливе утворення само­свідомості особистості — її самооцінку. Зміст самооцінки має багато аспектів, так само склад­ною й багатоаспектною є сама особистість. Він охоплює світ: її моральних цінностей, стосунків, можливостей. Єдина ці­лісна (глобальна) самооцінка особистості формується на ост нові самооцінки окремих сторін її психічного світу (част­кових самооцінок). Кожний з компонентів самооцінки, гас відображає ступінь знання особистістю відповідних її якос­тей і ставлення до них, має свою лінію розвитку, через що весь процес утворення загальної самооцінки має суперечливий і нерівномірний характер. Самооцінка різних компо­нентів особистості може перебувати на неоднакових рівнях стійкості, адекватності, зрілості. Форми взаємодії самооці­нок — єдність, узгодженість, взаємодоповнення, конфліктні стосунки — передують процесові утворення єдиної само­оцінки, супроводжують його і виявляються в постійних, іноді болісних і невдалих пошуках особистістю самої себе, в безперервній увазі до свого внутрішнього світу з метою зро­зуміти свою цінність у суспільстві, знайти своє місце у складній системі соціальних, професійних, сімейних і особистісних стосунків. За внутрішнім устроєм самооцінка включає змісти, що можуть мати різні рівні усвідомленості. Це пов’язане з чим, що результати самопізнання і ставлення до себе, на основі яких формується самооцінка, також можуть виявлятися на різних рівнях усвідомленості. Тобто знання себе й емоційно-ціннісне ставлення до себе мають неоднаковий ступінь яскравості й виразності. Вони можуть існувати й на неусвідомлених думок і почуттів, у формі інтуїції — неясного усвідомлення, що не знайшло адекватного вираження вигляді певного передчуття. Інколи перевага експресивно моменту в складі самооцінки позбавляє її внутрішньої ло­гіки, аргументованості, послідовності, співвіднесеності зі справжніми особливостями особистості. У процесі формування єдиної самооцінки особистості провідна роль належить її раціональному компоненту. Саме на основі самоаналізу відбувається немовби виявлення не­достатньо чітких компонентів самооцінки та їх переведення зі сфери неусвідомлюваного в сферу свідомого. Самооцінка формується за більш або менш активної участі самої осо­бистості та відображає якісну специфіку її психічного світу, не збігаючись іноді в деяких елементах, а зрідка й повністю, з об’єктивною оцінкою особистості; її адекватність, істин­ність, логічність і послідовність установлюються на основі реальних проявів особистості в діяльності, поведінці.

На кожному конкретному етапі розвитку особистості самооцін­ка, з одного боку відображає рівень розвитку самопізнання та емоційно-ціннісного ставлення до себе, з іншого — є важливою внутрішньою умовою їхнього розвитку. На різних генетичних стадіях розвитку саморегулювання коефіцієнт участі самооцінки в цьому процесі неоднаковий. З віком самооцінка переважає вплив зовнішніх оцінок. Особливо помітний зсув в орієнтації на самооцінку в підлітковому віці. Однак урахування зовнішньої оцінки ви­являється в кожному віці і має стійке індивідуальне ви­раження. Отже, з самого початку свого виникнення самооцінка імпліцитно існує в структурі регуляції поведінки. Людина не завжди усвідомлює її присутність, але саме вона є основою порівняння себе і своїх можливостей з тими вимогами та завданнями, що висуваються різними ситуаціями соціальної взаємодії. Самооцінка надає специфічної спрямованості всьому процесові саморегулювання поведінки. Результат цього процесу прямо співвідноситься з адекватністю стійкістю й глибиною самооцінки. Тільки високий рівень розвитку цих властивостей та їх інтеграція забезпечують здійснення саморегулювання на адекватному рівні. § 1Самопізнання і формування особистості.

Формування самооцінки. Обміркуйте й обговоріть ситуацію. Відомий педагог. О. Сухомлинський писав: «Я не один рік міркував: у чому результат виховання виявляється найяскравіше? Життя довело: перший і найпомітніший результат виховання виявляється в тому, що людина починає думати про себе. Задумується над питанням: що в мені є доброго і що є поганого?».

Про який важливий процес говорить Сухомлинський? Особистість людини формується шляхом самопізнання, самовизначення, самовиховання, самоконтролю, самооцінки. Саме ці процеси дозволяють людині набути таких якостей, як відповідальність, гідність, індивідуальність, громадська активність, твердість поглядів і переконань, уміння керувати власного поведінкою й діями, обмірковувати свої вчинки й відповідати за них. Який я? Яким би я хотів стати? Що треба робити для того, аби бути таким, як я хочу? Самопізнання дасть відповідь на перше запитання, самовизначення — на друге, а самовиховання — на третє. Самоконтроль допоможе не відхилятися від обраного шляху, а самооцінка дасть відповідь на запитання «Чи досяг я поставленої мети?». Самопізнання — це засіб набуття власного досвіду, початковий етап самовиховання особистості, вивчення своїх властивостей, системи цінностей, життєвих намірів, характеру. Воно дозволяє повного мірою використовувати свої можливості в навчанні, праці, у спілкуванні з іншими людьми, у занятті якою-небудь справою. Самопізнання — це важливе й складне завдання для людини. Як не дивно, але виявляється, що зовсім не легко пізнавати самого себе, спостерігати за собою, оцінювати самого себе. Це постійна внутрішня робота, яку ми маємо здійснювати самостійно. Самооцінка — це оцінка людиною власних можливостей, якостей, переваг і недоліків. Поступово на підґрунті набутого досвіду в людини формується образ власного «я». Цей образ є результатом спілкування з іншими людьми. Самооцінка є важливою рисою особистості й регулятором поведінки. Оскільки людина по-різному сприймає власну поведінку та її наслідки, її самооцінка може бути завищеною, адекватною або заниженою. Від рівня самооцінки залежать стосунки людини з іншими людьми, ставлення до своїх успіхів та невдач. По-перше, на самооцінку людини впливає рівень її домагань.

Чим вищий рівень домагань, тим більше зусиль потрібно для того, щоб задовольнити їх, відповідати їм. Зіставлення рівня своїх домагань з реальними результатами своєї діяльності може впливати на самооцінку. Наприклад, підліток уважав, що все знає, але не зміг відповісти на просте запитання; думав, що він сміливий, але виявилося, що не зміг дати опір навіть тому, хто слабший за нього. У цьому випадку в підлітка був високий рівень домагань, а він отримав менше, ніж очікував. Пригадайте казку Ганса Крістіана Андерсена «Гидке каченя». Як у головного героя казки формувалася самооцінка? Яка вона в нього була спочатку?

Які чому змінилася наприкінці казки? Чому ми докладаємо багато зусиль для того, щоб відповідати стилю, інтересам і нормам спілкування, перебуваючи в групі однолітків? Утім, буває так, що людина, яка має високий рівень знань, не впевнена в них; красуня вважає себе непривабливою; підліток, який багато працює, уважає себе ледачим, бо багато справ ще не зроблено. Це занижена самооцінка, за якої людина очікує менше, ніж те, на що вона заслуговує. По-друге, на самооцінку людини впливає порівняння себе з іншими людьми за тими чи іншими критеріями. Наприклад, за рівнем знань, умінь, навичок, успіхом у тій чи іншій діяльності, за матеріальним благополуччям, творчими здібностями й успіхами. Існує таке поняття, як референтна група. Референтна група — це люди, думка яких для нас важлива і є основою для самооцінки або для формування власних стандартів поведінки, думок. Люди, чиїй інформації ми довіряємо, стають для нас інформаційною референтною групою. При цьому неважливо, впадаємо ми в оману чи близькі до істини, відповідає ця інформація дійсності чи ні.

Головне те, що ми довіряємо тій інформації, яку пропонує ця група. Самоідентифікація — це стійке ототожнення себе з будь-якою соціальною групою, прийняття її цілей, інтересів, цінностей і норм спілкування, усвідомлення себе її частиною. Група прямо чи опосередковано змушує нас дотримуватися певних правил життя.

Оскільки чинники впливу на самооцінку діють безперервно, то самооцінка може змінюватися із часом залежно від обставин життя людини, особливостей її навчання й розвитку. Опорні точки. Самопізнання є необхідною умовою формування особистості, воно є засобом набуття власного досвіду, дозволяє повною мірою використовувати свої можливості. Самопізнання — це постійна внутрішня робота, що її має здійснювати кожна людина. До чинників, що впливають на самооцінку людини, належать рівень її домагань, порівняння себе з іншими людьми за тими чи іншими критеріями, думки інших людей щодо неї, її власні індивідуальні особливості й цінності. Самооцінка може змінюватися протягом життя людини. Які процеси дозволяють людині набути таких якостей, як відповідальність, громадська активність, уміння керувати вчасною поведінкою й діями? Я та моя самооцінка. Що таке самооцінка. Самооцінка – це ступінь самоповаги та самосприйняття. Тобто те, що стосується лише тебе. Але от американський психолог Абрагам Маслоу розділив потребу в самоповазі на два основні типи: самоповага та повага інших до тебе. Він казав: «Людина завжди хоче бути першокласною або настільки хорошою, наскільки вона може бути».

Чому? Бо це гарантує нам високу самоповагу та повагу інших до нас. Від чого залежить самооцінка особистості.

Самооцінка особистості – досить стала характеристика людини, що формується в дитинстві і залишається на певному рівні (завищена, нормальна, занижена) протягом усього життя. Але в ній є і динамічна частина, яка змінюється в процесі діяльності людини. Від чого залежить самооцінка? На формування самооцінки певною мірою впливають думки, оцінки інших людей, деякі психологічні знання, одержані людиною.

Але визначальними в формуванні самооцінки є, по-перше, реальні успіхи, досягнення в діяльності людини. По-друге, самооцінку визначає рівень вимог, що їх людина висуває до себе. При цьому, якщо спробувати вивести формулу самооцінки, вона матиме такий вигляд: самооцінка = успіх рівень вимог. Як формується рівень самооцінки? Певний рівень самооцінки формується в дитинстві. У цьому певну роль відіграють особистісні характеристики, у першу чергу тип темпераменту людини. Другою складовою частиною формування самооцінки є ті стосунки, що склалися в сім’ї, жорсткий чи, навпаки, м’який принцип виховання. Види самооцінки. Завищена.

Люди з такою самооцінкою бачать у собі лише сильні та позитивні сторони і заплющують очі на власні слабкості та недоліки. Це призводить до зверхності по відношенню до інших, що спричиняє конфлікти з оточенням. Адекватна. Це та золота середина, до якої варто прагнути. Така самооцінка дозволяє бачити у собі і позитив, і негатив. Відповідно – розвивати достоїнства та позбуватися недоліків. І саме така самооцінка допомагає сприймати людей не поганими чи добрими, а різними. Занижена. Люди з такою самооцінкою вважають себе гіршими за інших, ставлять себе на сходинку нижче, ніж оточення. Бачать у собі лише вади, недоліки, недосконалості та не помічають позитивних моментів. Часто лають себе за хиби. За такої самооцінки звичайним явищем є відчуття провини перед усіма. Як визначити свою самооцінку. Випиши на аркушику всі ті ролі, які виконуєш у житті: студент, син, друг, працівник, водій. Визнач, з якими ти справляєшся добре, де почуваєшся впевнено, де у тебе адекватна самооцінка. Може виявитися, що ти прекрасний працівник, але поганий студент, хороший друг, але не дуже добрий син. Тепер зрозумій, чому відбувається саме так. Які позитивні моменти є у тих ролях, де ти успішний(-а), і які негативні риси там, де ти пасеш задніх? Наприклад, ти старанно і понаднормово працюєш, а на навчання часу бракує, ти багато вечорів проводиш із друзями, але рідко з’являєшся вдома. Отже, це вже конкретні напрямки, у яких можна починати змінюватися: провести з батьками вихідні, підготувати реферат, щоб покращити успішність в університеті. Коли ти будеш задоволений(-а) усіма своїми ролями, твоя самооцінка підвищиться. Методики самооцінки. Методика Дембо – Рубінштейна. Проводиться серед школярів. Полягає в безпосередньому оцінюванні низки особистих якостей. До них належать сім складових частин: здоров’я, розумові здібності, характер, авторитет в однолітків, уміння багато робити своїми руками, зовнішність і впевненість у собі. Як відбувається тестування? Для того, щоб перевірити рівень самооцінки, школярам потрібно на горизонтальних лініях відзначити, як вони цієї миті оцінюють ту чи іншу особисту якість та її бажаний рівень розвитку. Результати тесту вимірюються в балах і визначають, якою є самооцінка дитини: нормальною, завищеною чи заниженою. А також рівень домагань: низький, середній чи високий. Така методика допоможе розібратися, як людина оцінює свої здібності, а також зрозуміти, як надалі розвивати свою особистість. Методика «Сходинки». Проводиться в основному для дітей дошкільного віку. Має на меті визначити, як дитина оцінює себе, як їй здається її оцінюють інші і як співвідносяться ці уявлення між собою. Психолог показує намальовані на папері 7 сходинок, де середня сходинка має форму майданчика. Дитина має поставити себе на ту, чи іншу позицію. Якщо на трьох нижніх сходинках розташовані погані діти (що нижче, то гірші), на майданчику – не погані і не гарні, а на трьох верхніх сходинках – гарні діти (що вище, то краще). Додатково у дитини запитують, на якій сходинці вона б хотіла стояти та на яку її поставили б дорослі, наприклад, мама. Психологи звертають увагу на те, як дитина виконує завдання: вагається, роздумує чи аргументує свій вибір.

Вважається нормою, якщо діти ставлять себе на сходинку «дуже хороші» і навіть «найкращі» діти. У будь-якому разі це мають бути верхні сходинки, оскільки положення на будь-якій з нижніх сходинок (а вже тим паче на найнижчій) говорить не про адекватну оцінку, а про негативне ставлення до себе, невпевненість у власних силах. Здебільшого така оцінка пов’язана із суворим вихованням. Важливо, щоб хтось із дорослих поставив дитину на найвищу сходинку. В ідеалі, сама дитина може поставити себе на другу сходинку зверху, а мама ставить її на найвищу сходинку. Як підвищити самооцінку. Склади список своїх сильних сторін. Щонайменше двадцять. Тут не варто бути скромним. Подумай про ситуації, якими ти пишаєшся, з яких вийшов переможцем. Які риси характеру ти продемонстрував? Можеш запитати про це у друзів і знайомих. Що люди скажуть про твої позитивні сторони? Часто перечитуй цей список. Окрім того, він допоможе відповісти на таке запитання на співбесіді. Напиши перелік власних досягнень. Можеш почати ще з садочку. Чого ти досяг, які перемоги отримав? І зараз мова не лише про конкурси/олімпіади, а про перемоги над самим собою. Підготуй виступ у стилі ТED про одну зі своїх переваг чи власну перемогу. Люди люблять слухати історії. Уяви себе спікером конференції ТЕD і розкажи про власні переваги й успіхи у житті, про те, як ти до них дійшов, незважаючи на всі труднощі. Сам собою запишаєшся. Навчися приймати компліменти.

Коли тобі говорять щось приємне, не варто заперечувати і казати «Та ну, ні, це зовсім не так». Не соромся, приймай хороші слова із вдячністю. Не знаєш, що відповісти? Скажи «Дякую, дуже приємно». Не порівнюй себе з іншими. Завжди є хтось, хто робить щось краще. Але є і той, хто робить щось гірше. Фішка тут у тому, що ми всі різні, кожен із нас неповторний, зі своїми перевагами та недоліками, схильностями. Сприймай себе як унікальність, яка значима вже тому, що вона просто є. Єдина людина, з ким можеш себе порівнювати – це ти колишній(-я).

Намагайся перевершити себе, а не одногрупника чи сусіда. Хвали інших. Щиро і з усмішкою на обличчі. Варто спокійно сприймати успіхи людей, намагатися тішитися ними, робити іншим компліменти. Це убезпечить тебе від заздрощів, а отже – підвищить самооцінку. Як? Коли ти заздриш, це означає, що хтось кращий за тебе, а ти гірший(-а). Сприймай людей рівними собі, зрозумій, що всі не міряють успіх за однією шкалою. Обмеж спілкування з людьми, які знижують твою самооцінку.

Такі є майже у кожному середовищі. Вони вказують на власну бездоганність і твої недоліки, поруч із ними почуваєшся неповноцінним(-ою), гіршим(-ою), наче в тіні цих сумнівних друзів. Можливо, у них завищена самооцінка, або ж вони заздрять тобі. Не дозволяй таким людям впливати на думку про себе. Якщо це друзі, то проводь із ними менше часу, якщо одногрупники, то краще взагалі припинити контактувати. Навчися рефреймінгу. Тобто навчися бачити позитив у кожній ситуації. Якщо ти десь схибив(-ла) – не поспішай сварити себе словами «Який(-а) же я невдаха дурний(-а) забудькуватий(-а)». Краще спробуй знайти хороші моменти в кожному випадку. Запізнився(-лася) на пару? Зате хоч виспався(-лася) (чи додивився(-лася) сезон улюбленого серіалу вночі). Фільми, які допоможуть підвищити самооцінку.

«Втеча з Шоушенка». Йому ще немає тридцяти, але він уже потрапив до в’язниці. Ну як тут не опустити руки та не почати вважати себе невдахою? Але головний герой не шукає легких шляхів. Бери приклад з нього. «Непереможний». Тут у головного персонажа теж є всі підстави вважати себе лузером.

Він усе життя хотів грати у футбол, але це так і залишилося мрією. Зараз йому тридцять років і… Ну який спорт у такому віці? Але цей чоловік дуже впевнений у собі. «Життя спочатку». У головного героя – низька самооцінка. Він постійно свариться з дружиною і ходить на найнуднішу у світі роботу, а вона мріяла стати акторкою, але вийшла заміж і перетворилася на домогосподарку. Вони дуже незадоволені собою. Що може допомогти? Здійснення спільної мрії – переїзд до Парижу. 5.8 Навички самоусвідомлення та самооцінки (короткий опис, приклади) Зміст. Самооцінка здійснюється через спостереження за собою, своїми вчинками, ставленням до себе з боку навколишніх, аналіз своїх почуттів і переживань, мотивів і вчинків, досягнень і невдач, а також через порівняння себе з іншими людьми. Самооцінка має комплексний характер, оскільки поширюється на різні прояви особистості – інтелект, зовнішні дані, успішність у навчанні, роботу, спілкування, матеріальні та інші можливості. Самооцінка формує самосвідомість людини і змінюється впродовж життя. Формування самооцінки відбувається у процесі діяльності і міжособистісної взаємодії.

Соціальне оточення значною мірою впливає на формування самооцінки особистості. Структура самооцінки представлена двома компонентами – когнітивним та емоційним. Перший відображає знання людини про себе, другий – її ставлення до себе. Знання про себе людина набуває через спілкування з іншими людьми. Ці знання неминуче наповнюються емоціями, сила і напруженість яких залежать від того, наскільки вагома для особистості отримана інформація. Адекватна самооцінка – реалістична оцінка людиною самої себе, своїх здібностей, моральних якостей і вчинків. Вона дозволяє людині поставитися до себе критично, правильно співвіднести свої сили із завданнями різної складності та з вимогами навколишніх. Неадекватна самооцінка буває двох видів – завищена або занижена. При сильних відхиленнях від адекватної самооцінки особистість може відчувати психологічний дискомфорт і внутрішні конфлікти.

має ідеалізоване уявлення про себе, про свої здібності і можливості, про свою значущість для навколишніх людей; ігнорує особисті невдачі заради підтримки свого психологічного комфорту; тлумачить свої слабкі сторони як сильні, наприклад, видаючи агресивність і впертість за волю і рішучість; стає «емоційно глухою», втрачає зворотний зв’язок з навколишніми, не прислухається до чужої думки; невдачі пов’язує із зовнішніми чинниками, а не з власними помилками; часто ставить перед собою нездійсненні цілі; має надто високий рівень вимог, що перевищує її реальні можливості; легко набуває таких рис, як зарозумілість, зазнайство, прагнення до вищості, грубість, агресивність, жорсткість; поводиться підкреслено незалежно, що сприймається навколишніми як зарозумілість і зверхність. як правило, невпевнена у собі, сором’язлива, нерішуча, надміру обережна; гостро потребує підтримки і схвалення навколишніх, залежна від них; конформна, легко піддається впливу інших людей, необдумано йде у них на поводі; страждаючи комплексом неповноцінності, прагне самоствердитися (іноді – за всяку ціну, що призводить до нерозбірливості в засобах досягнення цілей), довести всім і, найперше самій собі, свою значущість; ставить перед собою нижчі цілі, ніж може досягти; нерідко «заглиблюється» у свої неприємності й невдачі, перебільшуючи їх роль у своєму житті; занадто вимоглива до себе і навколишніх, надміру самокритична, що призводить нерідко до замкнутості, заздрості, підозрілості, мстивості і навіть жорстокості. Занижена самооцінка робить людину невпевненою у собі, вона намагається уникати вчинення будь-яких дій або ухвалення важливих рішень, перекладає власну відповідальність на інших, побоюється критики і будь-яких труднощів ухвалювати рішення, які не дозволяють людині розслабитися, тримаючи її у постійному емоційному і фізичному напруженні. Такий стан хронічного стресу знижує захисні сили організму, людина з ослабленим імунітетом часто хворіє. Захворювання, спричинені психологічним станом, лікуються важче. Невпевненість у собі і постійні переживання призводять до стресу, який нерідко «заїдається», внаслідок можуть виникнути проблеми із зайвою вагою.

Здорова (адекватна) самооцінка – життєво важливий чинник у розбудові та підтриманні добрих стосунків і досягненні успіху. Люди з адекватною самооцінкою і позитивними очікуваннями результатів загалом вчаться і виконують роботу краще, ніж люди із заниженою або завищеною самооцінкою. Кожен успіх підтримує і навіть підвищує їхню самооцінку.

Людина з позитивною самооцінкою добре почувається, вона впевнена у собі, гідно поводиться і вільно спілкується з навколишніми. у дошкільному віці – емоційна реакція вагомих дорослих (батьків, бабусь, дідусів): ступінь їх любові і прийняття, прояв уваги до дитини, спілкування з нею, переважне ставлення, оцінка її вчинків; у молодшому шкільному віці – успішність шкільного навчання і ставлення педагогів до дитини; у підлітковому віці – успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх і романтичних стосунків; у дорослому віці – співвідношення власних досягнень людини з її очікуваннями і порівняння з досягненнями інших значущих для неї людей. Нерідко школи з високими освітніми стандартами і надто суворими вимогами стають причиною заниженої самооцінки учнів початкових класів, що неминуче позначається на їхній навчальній мотивації і успішності. Молодші школярі потребують оцінки не стільки результату, скільки процесу навчання. Зусилля дитини, її старання не повинні залишатися поза увагою вчителя. Кожен школяр має власний стиль і темп навчання.

Ставлення до дітей, як до талановитих, допомагає їм у навчанні, що багаторазово доводить педагогічна практика. Самооцінка у підлітків ситуативна, нестійка, схильна до зовнішніх впливів у молодшому підлітковому віці і більш стійка у старшому підлітковому віці. Підлітки нерідко оцінюють себе нижче за тими показниками, які здаються їм найважливішими. У підлітковому періоді вплив батьків помітно знижується і підвищується значущість однолітків. Підлітки починають критично оцінювати своїх батьків, їхню думку, виробляють власну позицію щодо батьківської оцінки. Батьківська позиція починає сприйматися лише як одна з можливих. Однак при цьому підтримка сім’ї і прийняття підлітка та його прагнень батьками дуже впливають на рівень його загальної самооцінки. Душевне й уважне ставлення батьків залишається важливою умовою формування і подальшого підкріплення позитивної самооцінки підлітків. Водночас жорстке, негативне ставлення батьків має зворотну дію: такі підлітки, як правило, сфокусовані на невдачах, бояться ризикувати, у них вищий рівень тривожності, вони частіше бувають агресивними і брутальними. називати учнів на ім’я, виявляти шанобливе ставлення до кожного; не критикувати зовнішність учня, соціальне становище сім’ї, не принижувати гідність; роблячи зауваження, не зачіпати особистість учня, а висловлюватися тільки з приводу його поведінки або вчинків; демонструвати однакові вимоги й однакове ставлення до всіх; відзначати позитивні досягнення, результати роботи кожного учня і звертати на це увагу всього класу; уникати порівнянь успіхів одного учня з успіхами інших; доручати кожному виконання визначеного обов’язку в класі; перетворювати невдачі учнів у позитивний навчальний і життєвий досвід; уникати надмірної опіки, цікавитися думкою учнів та поважати її, заохочувати взаємодопомогу і взаємовиручку в класі. Уже в початковій школі діти мають ідентифікувати себе як особистість, яка заслуговує на повагу навколишніх і має поважати інших. Тому вже з першого класу діти дізнаються, що потрібно поважати себе та інших, незважаючи на відмінності, які існують між ними. На тренінгах в основній школі учні мають змогу визначити свій рівень самооцінки, зрозуміти важливість адекватної самооцінки, її вплив на поведінку і стосунки з навколишніми.

Дітям даються поради щодо підвищення самооцінки (адже занижена самооцінка зустрічається у підлітків набагато частіше ніж завищена). Нижче наведено короткий зміст тренінгів, що їх проводять за чинною програмою предмета «Основи здоров’я» для учнів 1-9 класів та в рамках виховних годин у 10 (11) класі. Тренінг Неповторність людини. Цей тренінг допомагає дітям усвідомити неповторність кожної людини, на ньому пояснюють потребу ставитися до людей із повагою; розвиваються навички самоусвідомлення і самооцінки через позитивне ставлення до себе та інших людей. Тема Друзі за інтересами. Урок сприяє підвищенню самоповаги та поваги до інших людей, розбудові дружніх стосунків, вчить толерантно ставитися до відмінностей у смаках і захопленнях, шукати спільні інтереси. Тема 7. Характер людини.

Тренінг допомагає сформувати в учнів уявлення про внутрішню красу людини; вчить розпізнавати позитивні й негативні риси характеру та мотивує дітей покращувати свій характер. Тема 8. Самооцінка характеру. На цьому уроці дітям пояснюють, що самооцінка характеру не завжди збігається з думкою про нас інших людей; дають визначення поняття «самооцінка»; учні вчаться здійснювати самооцінку свого характеру, порівнюють її з оцінкою друга; міркують, що вони можуть змінити у своєму характері. Тема Діти мають змогу проаналізувати, як формується самооцінка, як вона впливає на поведінку людини; вчаться адекватно реагувати на критику, розрізняти впевненість і самовпевненість; у них формується вміння гідно поводитись у будь-якій ситуації. Тренінг Ти — особливий. Тренінг допомагає учням розвивати життєві навички позитивної самооцінки, самоусвідомлення і самовдосконалення, а також уміння запропонувати допомогу людям з обмеженими можливостями. Тренінг Упевнена поведінка.

Учні ознайомлюються із перевагами впевненої поведінки, розвивають асертивність (неагресивну упевненість), самоповагу і повагу до інших людей. Тренінг Самооцінка і здоров’я людини. На цьому уроці учням пояснюють, як формується самооцінка, обговорюють недоліки завищеної і заниженої самооцінки та переваги адекватної самооцінки, вправляють навички постановки і досягнення мети. Тренінг Стать і статеві ролі. На тренінгу розкривають відмінність понять «біологічна стать» і «соціальна статева роль» (гендер). Учні ознайомлюються з концепцією гендерної рівності, що сприяє підвищенню самооцінки дівчат. Тренінг Самовизначення і вибір професії. Учні ознайомлюються зі складниками життєвого самовизначення, формулою вибору професії, їм надається підтримка у визначенні особистих мотивів для вибору професії. Основи здоров’я: Підручник для 6 класу [Електронний ресурс] ІБех, Т Воронцова, Пономаренко, Страшко.—К.: Алатон. 201– Режим доступу до ресурсу: autta.org.ua/files/files/%CF%B3%E4%F0%F3%F7%ED%E8%EA%206%20%EA%EB%E0%F1%20(1)(1).pdf Основи здоров’я: Підручник для 7 класу [Електронний ресурс] ІБех, Т

Страшко.—К.:Алатон, 2016. – Режим доступу до ресурсу: drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9Wcc0N0dk1oVmxTbE0 Основи здоров’я: Підручник для 8 класу [Електронний ресурс] ІБех, Т Страшко.—К.: Алатон, 2016. – Режим доступу до ресурсу: drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcTDljMkd4TTJESXM. Опорна схема. Модуль Етапи формування психосоціальних компетентностей (життєвих навичок) учнів. 5.8 Навички самоусвідомлення та самооцінки (короткий опис, приклади)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз