географія літосферні плити

географія літосферні плити.

§ 20. Літосферні плити (підручник) Утворення материків і западин океанів.

Сучасні уявлення про будову земної кори спираються на гіпотезу дрейфу (переміщення) материків. Її висунув у 1912 р. німецький учений Альфред Вегенер. Він припустив, що мільйони років тому на Землі існував один гігантський материк Пангея (“Єдина земля”). Він був оточений єдиним океаном, що увібрав у себе всю воду. З часом суперматерик розколовся на Лавразію і Гондвану. Пізніше вони також були розбиті тріщинами-розломами, і розпалися на окремі материкові глиби.

Віддаляючись (дрейфуючи), ці уламки Пангеї стали сучасними материками, а між ними утворилися западини океані. Проте. Вегенеру не вдалося пояснити, як могли рухатися материки. Згодом учені дійшли висновку, що літосфера не може бути суцільною як, наприклад, шкаралупа яйця. Її утворюють окремі блоки – літосферні плити завтовшки від 60 до 100 км. Вони розділені глибинними розломами, але ніби велетенська мозаїка, щільно прилягають одна до одної. Плити лежать на в’язкій, пластичній поверхні астеносфери. Ковзаючи по ній, вони дуже повільно переміщуються, ніби плавають з різною швидкістю. Отже, уламки Пангеї – материки, а також западини океанів розташовуються на літосферних плитах і разом з ними здатні переміщуватися. Більшість плит включають як материкову, так і океанічну земну кору. Рухи літосферних плит. Сили, що здатні рухати плити літосфери, зароджуються всередині нашої планети. Тому їх називають внутрішніми силами Землі. Вони виникають під час розпаду радіоактивних речовин і переміщення розплавленої речовини у верхній мантії. Внутрішні сили штовхають літосферні плити, і вони рухаються вздовж розломів. Розрізняють повільні горизонтальні і вертикальні рухи земної кори. Найбільш значними є горизонтальні рухи літосферних плит. Рухаючись, плити здатні зближуватися, розсуватися або зміщуватися одна відносно одної. Якщо плити зближуються, то під час зіткнення їхні краї зминаються в складки і на поверхні утворюються гори. Наприклад, на стику плит Індо-Австралійської і Євразійської виникли гори Гімалаї.

Якщо ж стикаються материкова і океанічна плити, то океанічна, що має більшу щільність, занурюється під материкову. Тоді на материку так само виникають гори, а уздовж узбережжя – глибоководні западини (жолоби). Наприклад, на стику плит Наска і Південноамериканської виникли гори Анди та Перуанський і Чилійський глибоководні жолоби. Якщо плити розсуваються, то утворюються розломи. Найбільше розломів виникає на дні океанів, де земна кора тонша. Розломами розплавлена речовина мантії піднімається з надр. Вона розштовхує краї плит, виливається і застигає, заповнюючи простір між ними. Так у місцях розривів на дні океану відбувається нарощення земної кори. Там утворюються нові ділянки земної кори у вигляді гігантських валоподібних підняттів, які називають серединно-океанічними хребтами. Наприклад, при розсуванні Південноамериканської і Африканської плит на дні Атлантичного океану утворився Південноатлантичний серединно-океанічними хребет.

Отже, під океанами земна кора безперервно оновлюється. Внутрішні сили Землі викликають і вертикальні рухи: повільні підняття і опускання окремих ділянок земної кори. Наприклад, північна частина Скандинавського півострова піднімається на 1 см за рік, а море відступає. Про це свідчать шари піску і глини із залишками морських організмів, що залягають на висоті понад 150 м над рівнем моря. Отже, ця територія колись була його дном, а потім піднялася на таку висоту. У той же час узбережжя Нідерландів уже кілька століть опускається зі швидкістю 3 мм за рік і Північне море наступає на суходіл. Жителі змушені захищати обжиті землі, споруджуючи високі (до 25 м) дамби й греблі вздовж узбережжя. Окремі ділянки в цій країні вже знаходяться нижче рівня моря. В Україні найбільші підняття зафіксовано на сході Кіровоградської і півночі Житомирської областей – майже 9 мм/рік. У той же час узбережжя Чорного моря в районі Одеси опускається зі швидкістю майже 1 см/рік. Вертикальні рухи відбуваються дуже повільно, але постійно й повсюдно. Вони охоплюють величезні ділянки і супроводжуються відступом або наступом моря. Підняття ділянок з часом змінюється опусканням і навпаки. Тому вертикальні рухи називають коливними рухами земної кори. Такі рухи відбуваються дуже повільно – від 2 до 10 см на рік. Вони непомітні для людини. Виявити їх вдалося завдяки зіставленню космічних знімків, зроблених зі штучних супутників Землі. Стійкі й рухомі ділянки земної кори. Рухи літосферних плит вказують, що на земній поверхні є відносно стійкі й рухомі ділянки. Відносно стійкі ділянки називаються платформами. Це літосферні плити, що лежать в основі материків й океанічних западин. Рухомими ділянками є зони швів між відносно стійкими плитами. Ці зони досить вузькі, але простягаються на тисячі кілометрів. Тому їх називають сейсмічними поясами (з грецької “ сейсмос ” – коливання). Вони збігаються з місцями глибинних розломів на суходолі і в океанах (в серединно-океанічних хребтах і глибоководних жолобах). Вчені встановили, що літосферні плити рухаються, принаймні горизонтально, за суворими математичними законами. Знаючи їх сучасне розташування, напрямок і швидкість руху, можна змоделювати за допомогою комп’ютера положення плит у будь-який момент: чи то в минулому, чи в майбутньому. Вважають, наприклад, що через мільйони років Австралія зміститься на північ, Атлантичний і Індійський океани розширяться, а Тихий зменшиться в розмірах. § 19. Літосферні плити.

ЯК УТВОРИЛИСЯ МАТЕРИКИ Й ЗАПАДИНИ ОКЕАНІВ. Він припустив, що мільйони років тому на Землі існував один гігантський материк Пангея («Єдина земля»). Він був оточений єдиним океаном. Із часом суперматерик розколовся на Лавразію і Гондвану, які пізніше були розбиті тріщинами-розломами і також розпалися на окремі материкові частини. Віддаляючись (дрейфуючи), частини Пангеї стали сучасними материками, а між ними утворилися западини океанів (мал. 60).

Проте Основним доказом дрейфу континентів. Вегенер вважав те, що на географічних картах обриси східного узбережжя Південної Америки майже точно збігаються з обрисами західного узбережжя Африки. Це й навело вченого на думку, що колись вони були одним цілим. Свій здогад він підкріплював тим фактом, що на різних материках знайдено рештки подібних рослин і тварин минулих часів.

Згодом учені дійшли висновку, що літосфера не суцільна як, наприклад, шкаралупа яйця. Її утворюють окремі блоки — літосферні плити завтовшки від 50 до 250 км. Вони обмежені глибинними розломами, але, ніби велетенські пазли, щільно прилягають одна до одної (мал. 61). Ковзаючи по ній, вони дуже повільно переміщуються, ніби плавають. Отже, материки, що є уламками Пангеї та западини океанів розташовані на літосферних плитах і разом з ними здатні переміщуватися. ЯКІ СИЛИ РУХАЮТЬ ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ. Сили, які здатні рухати плити літосфери, зароджуються всередині нашої планети. Вони виникають унаслідок розпаду радіоактивних елементів і під час переміщення розплавленої речовини у верхній мантії. Розрізняють повільні горизонтальні й вертикальні рухи літосферних плит. ГОРИЗОНТАЛЬНІ РУХИ. Найбільш значними рухами літосферних плит є рухи горизонтальні. Рухаючись, плити здатні зближуватися, розсуватися або зміщуватися одна відносно іншої (мал. 62). Якщо плити зближуються, то внаслідок зіткнення їх краї зминаються в складки і на поверхні утворюються гори. Так, на стику плит Індо-Австралійської та Євразійської виникли гори Гімалаї. Якщо ж стикаються материкова й океанічна плита, то океанічна занурюється під материкову. Тоді на материку так само виникають гори, а вздовж узбережжя, там, де занурилася плита, утворюються глибоководні западини (жолоби). Найбільше їх виникає на дні океанів, де земна кора тонша. Через розломи розплавлена речовина мантії піднімається з надр. Так відбувається нарощення земної кори на дні океанів. У місцях розривів (рифтах) нагромаджуються магматичні породи, які утворюють величезні підводні гірські споруди — серединно-океанічні хребти (мал.

62 на. 75). Наприклад, унаслідок розсування Південноамериканської та Африканської плит на дні Атлантичного океану утворився Південноатлантичний серединно-океанічний хребет. Отже, під океанами земна кора неперервно оновлюється. Горизонтальні рухи літосферних плит відбуваються дуже повільно — від 2 до 10 см на рік. Для людини вони непомітні. Виявили їх завдяки порівнянню космічних знімків, зроблених у різні роки зі штучних супутників Землі. ВЕРТИКАЛЬНІ РУХИ.

Вертикальні рухи, зумовлені внутрішніми силами Землі, — це повільні підняття й опускання окремих ділянок земної кори. Наприклад, північна частина Скандинавського півострова, що в Європі, піднімається на 1 см за рік. Унаслідок цього море на узбережжі відступає. Про це свідчать залізні кільця, до яких більш як 100 років тому на березі прив’язували човни, що нині опинилися на висоті понад 150 м над рівнем моря. Отже, ця територія колись була берегом, а потім піднялася на таку висоту. У іншому місці Європи узбережжя Нідерландів, навпаки, уже кілька століть поспіль опускається зі швидкістю 3 мм на рік. Там Північне море «наступає» на суходіл. Жителі змушені захищати обжиті землі, споруджуючи високі дамби й греблі вздовж узбережжя. Окремі ділянки в цій країні вже лежать нижче рівня моря (мал. 64). В Україні найбільші підняття зафіксовано на сході Кіровоградської і півночі Житомирської областей — майже 9 мм на рік. А узбережжя Чорного моря в районі Одеси опускається зі швидкістю майже 1 см на рік. Вертикальні рухи відбуваються дуже повільно, але постійно та повсюдно. Вони охоплюють величезні ділянки й супроводжуються відступом або наступом моря. Ділянки піднімаються, потім опускаються, і навпаки. Учені встановили, що літосферні плити рухаються чітко за математичними законами.

Знаючи їх напрямок і швидкість руху, можна змоделювати за допомогою комп’ютера положення плит у будь-який момент: чи то в минулому, чи в майбутньому. Вважають, що через мільйони років Австралія зміститься на північ, Атлантичний та Індійський океани збільшаться, а Тихий зменшиться за розмірами. Отже, літосфера перебуває в постійному русі. Її рухи — це природні явища, які по-різному виявляються на різних її ділянках. Мантія несе на собі земну кору, як тонкий аркуш паперу, рухаючи її, місцями розриваючи або зминаючи в складки. 1. Назвіть і покажіть на карті основні літосферні плити Землі. 2.

Що відбувається внаслідок зіткнення літосферних плит? 3. Що відбувається у місцях розсування літосферних плит? 4. Які є докази вертикальних рухів поверхні Землі? 5. Які зміни може спричинити опускання земної кори?

6 . Якими умовними знаками зображують літосферні плити на карті? Укажіть, як вони рухаються відносно сусідніх плит (зближуються чи розсуваються). З якою швидкістю відбуваються такі рухи? Яка плита рухається з найбільшою швидкістю? Походження материків і океанів. Літосферні плити – великі частини літосфери. Земна кора не є суцільною. Вона розділена розломами на окремі величезні блоки – літосферні плити, які вглиб сягають верхніх шарів мантії. Найбільші плити – Євразійська, Африканська, Північноамериканська, Південноамериканська, Індо-Австралійська, Антарктична, Тихоокеанська, Аравійська (мал. 56).

Майже всі вони складаються як з материкової, Земна кора легша від мантії. Тому вона наче “плаває” на астеносфері. Отже, літосферні плити повільно, але безперервно переміщуються у горизонтальному напрямку. І півострови мандрують. Аравійська літосферна плита, на якій розташований найбільший півострів Євразії, безперервно рухається на північ. І хоча цей рух досить повільний – близько 24 мм за рік, його наслідки вже відчутні. Підтиском міцного півострова ділянки земної кори, зокрема на Кавказі, у Туреччині, на території Ірану, стискаються, Припускають, що звичні нині обриси материків і океанів у далекому минулому мали зовсім інший вигляд. Понад півмільярда років тому існував тільки один материк – Пангея, що грецькою мовою означає “вся земля”, й один океан (мал. 57). Пізніше, внаслідок руху літосферних плит, Пангея розкололася, і в Північній півкулі виник величезний суходільний масив – материк Лавразія. До нього входили нинішня Євразія і Північна Америка. Водночас у Південній півкулі утворився материк Гондвана, який об’єднував сучасні території Африки, Південної Америки, Антарктиди, Австралії і частину Південної Азії. Близько 250 млн років тому Гондвана розпалася на окремі частини, які поступово набули обрисів нинішніх материків Південної півкулі – Південної Америки, Африки, Австралії і Антарктиди. Лавразія також розкололася, але на дві частини – теперішні Північну Америку та Євразію. Водночас з утворенням сучасних материків почали формуватися й улоговини нинішніх океанів. Утворення сучасних материків і океанів можна порівняти з тим, як під дією певних сил величезна крижина розкололася на окремі частини, і вони попливли в різні боки. Ополонки, що виникли після цього, стали океанічними западинами. Автор гіпотези дрейфу материків. Чому розкололися на частини “предки” наших материків? На це запитання спробував відповісти ще на початку XX століття У книзі “Походження материків і океанів” він писав: “У 1919 році я вперше подумав про переміщення материків… коли, вивчаючи карту світу, я був здивований подібністю обрисів берегів по обидва боки Атлантичного океану”.

Його висновки про “плавання” по верхньому шару мантії окремих частин Гондвани і Лавразії підтвердили й інші вчені. Ви також можете повторити дослід Альфреда Вегенера. Для цього виріжте контури сучасних материків і з’єднайте їх, як показано на малюнку 57. Так ви отримаєте модель поверхні Землі в минулому – материки Гондвану і Лавразію. За малюнком 56 спробуйте змоделювати майбутні нові океани і материки. Чи продовжують материки і океани переміщуватися і тепер? Так, вони не зупинились.

Адже всі материки й океанічні западини – це великі літосферні плити, які і в наш час повільно рухаються по пластичному верхньому шару мантії зі швидкістю від одного до шістнадцяти сантиметрів на рік. Проте інколи літосферні плити можуть “стрибати”. Так, під час землетрусу в 1857 році північніше Сан-Франциско за кілька хвилин Тихоокеанська плита пересунулася відносно Північноамериканської на 10 см у північному напрямку. А у 1906 році обидві плити поштовхами “стрибнули” одна відносно іншої на 6-8 м.

Враховуючи напрямок переміщення літосферних плит, визначте, де в майбутньому можуть на нашій планеті з’явитися нові океани і материки. Назвіть сучасні материки, які входили до складу Пангеї, Лавразії, Гондвани. Назвіть кожний із сучасних материків та океани, що його омивають. Related posts: Походження материків і океанів РОЗДІЛ І. ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ ТЕМА Материки й океани – великі природні комплекси географічної оболонки & Походження материків і океанів Пригадайте: Що таке материк? Скільки материків на поверхні нашої планети? Що таке Світовий океан? На які частини його поділяють? Походження материків і океанічних западин.

Уважається, що майже 200 […]. ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ РОЗДІЛ III ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ Тема 1 ЛІТОСФЕРА §19. ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ – Пригадайте, що називають літосферою. – Яка товщина земної кори? Альфред Вегенер (1880- 1930) Він припустив, що міль­йони […]. Походження материків і океанічних западин Розділ І. Закономірності формування природи материків і океанів Тема Материки та океани – великі природні комплекси географічної оболонки & Походження материків і океанічних западин Пригадайте: Що таке природні комплекси? Які ви знаєте різні за розмірами природні комплекси на Землі? Що таке літосфера та земна кора? Що таке літосферні плити […]. Походження материків та океанів. Геологічний час І СЕМЕСТР РОЗДІЛ ІІІ Географічна оболонка та її складові Тема Літосфера Урок 2Геологічний час Мета: поглибити знання про літосферу, закріпити поняття “земна кора”; дати уявлення про походження материків і океанів; ввести поняття “геологічний час”, познайомити з поділом його на менші відрізки; показати, як відбувалися зміни протягом геологічного часу, які […]. ПОХОДЖЕННЯ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІЧНИХ ЗАПАДИН ВНАСЛІДОК РУХУ ЛІТОСФЕРНИХ ПЛИТ. ГЕОЛОГІЧНІ ЕРИ ТА ЕПОХИ ГОРОТВОРЕННЯ Мета: Навчальна: сформувати загальне уявлення про формування материків і океанів у часі й просторі; удосконалити знання про літосферні плити і результати їх переміщення; сформувати знання про геологічний час та його періодизацію, удосконалити знання про горотворення у часі й просторі; Розвивальна: удосконалювати вміння працювати з тематичними картами, розвивати пізнавальний інтерес до розвитку географічних знань, логічне мислення, […]. Літосфера. Літосферні плита Розділ ІІІ ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ § 17. Літосферні плита На поверхні якої внутрішньої оболонки Землі ви живете? Чим земна кора відрізняється від літосфери? Чи можна назвати літосферу суцільною оболонкою Землі? Будова літосфери.

Літосфера – тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору й верхню частину мантії. Товщина літосфери становить від 50 до 200 км. На її […]. Природні комплекси материків і океанів. Широтна зональність і вертикальна поясність РОЗДІЛ І.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ ТЕМА Материки й океани – великі природні комплекси географічної оболонки & 10. Широтна зональність і вертикальна поясність Пригадайте: Що таке природний комплекс? Назвіть найбільший природний комплекс на Землі. Природні комплекси. У науковій географічній літературі ландшафт (з нім. вид місцевості) […]. Походження материків та океанічних западин. Геологічні ери та епохи горотворення РОЗДІЛ І ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ Тема МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ – ВЕЛИКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ & Геологічні ери та епохи горотворення Пригадай або здогадайся Як співвідноситься у відсотках площа суходолу та океанів на земній кулі?

Які є два основні типи земної кори? Чим […]. ВСТУП. ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ “ГЕОГРАФІЇ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ”. ТЕМАТИЧНІ КАРТИ І РОБОТА З НИМИ Вступ УРОК № 1 Тема. ТЕМАТИЧНІ КАРТИ І РОБОТА З НИМИ Мета: визначити предмет вивчення шкільного курсу “Географія материків і океанів”, ознайомити учнів з тематичними картами та основними видами роботи з ними, виховувати повагу до праці географів, науковців-дослідників, розвивати в учнів потяг до самостійного здобуття географічних знань, умінь […]. Що вивчає географія материків та океанів. Джерела географічної інформації про материки та океани ВСТУП Анонсування теми Ви набудете знання про: – завдання курсу “Материки та океани”; – основні джерела географічної інформації; – методи географічних досліджень. Ви навчитеся: – порівнювати географічні карти за різними ознаками; – оцінювати значення для людини географічних знань про материки та океани. & Джерела географічної інформації про материки […]. МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ ЯК ОБ’ЄКТИ ВИВЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ. СПІВВІДНОШЕННЯ НА ЗЕМЛІ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ. МАТЕРИКИ І ЧАСТИНИ СВІТУ. ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ Мета: Навчальна: пригадати прийоми навчальної діяльності; з’ясувати особливості нового курсу, предмет його вивчення; сформувати уявлення про систему географічних наук, що вивчають окремі регіони Землі; повторити знання про розподіл земної поверхні на материки, океани, частини світу; ознайомити з джерелами географічних знань регіональної географії; удосконалювати навички роботи з джерелами географічних знань; Розвивальна: сприяти розумінню значення для людини […]. Що вивчає географія материків і океанів Шановні семикласники! Перед вами підручник з географії. У 7 класі ви поглиблюватимете свої знання з цього предмета. У підручнику вміщено пізнавальну й цікаву інформацію про природу материків і океанів, про різні народи й країни планети, про закономірності розвитку географічної оболонки, у середовищі якої ми живемо та яку маємо оберігати. Земля – це спільний дім для […]. Що вивчає “Географія материків і океанів”. Джерела географічних знань. Методи географічних досліджень ВСТУП §1 Методи географічних досліджень Пригадайте У Що вивчає “Загальна географія”? Які методи географічних досліджень і джерела географічної інформації вам відомі? Географія про різноманітний світ суходолу та океану. У 6-му класі ви ознайомилися із загальною географією, з якої дізналися про цікавий і різноманітний світ географічної оболонки […].

ЩО ВИВЧАЄ ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ Мета: – актуалізувати знання учнів про географію як науку, материки, океани, частини світу; формувати знання про материки та океани як об’єкти вивчення регіональної географії; сприяти розумінню учнями важливості географічних знань про материки та океани; ознайомити зі структурою та загальним змістом курсу; – розвивати вміння аналізувати, встановлювати аналогії та порівнювати; – формувати навички раціональної організації навчальної […]. Природні комплекси материків і океанів РОЗДІЛ І ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ Тема МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ – ВЕЛИКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ & 6.

Природні комплекси материків і океанів Пригадай або здогадайся Що таке природні територіальні комплекси і природні компоненти? Як називають найбільший природний територіальний комплекс на Землі? Які основні закономірності виявляються у географічній оболонці? […]. ПЕРЕВІР СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ: ЩО ТИ ЗНАЄШ ПРО ПРИРОДУ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ? Зустріч 40. Мета: узагальнити, систематизувати та перевірити знання учнів за розділом “Природа материків і океанів”; розвивати пам’ять, мислення; виховувати культуру оформлення письмових робіт. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ III. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ Гра “Відгадай материк” ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ Мета: – узагальнити та систематизувати знання за темами розділу “Вплив люди ни на природу материків і океанів”; сприяти розумінню взаємозв’язків людиною та компонентами природи; повторити основні види та джерела забруднення природних комплексів, наслідки забруднення; залучити до самостійного вирішення питань щодо покращення екологічної ситуації на Землі; – розвивати вміння організовувати навчальну співпрацю з однолітками, формулювати, аргументувати ПРИРОДНІ РЕСУРСИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УРОК 6ПРИРОДНІ РЕСУРСИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Навчальна мета: поглибити та систематизувати знання про природні ресурси материків і океанів та типи природоохоронних територій; ознайомити з класифікацією природних ресурсів; формувати практичні уміння оцінювати та класифікувати природні ресурси; характеризувати основні типи природоохоронних територій. Обладнання: фізична карта світу, екологічна карта світу, схема “класифікація ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. КАРТИ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ Мета: – актуалізувати та розширити знання про джерела географічної інформації; скласти загальні уявлення про підходи до класифікації карт; формувати практичні вміння розрізняти та порівнювати різні види карт, сприяти опануванню основ картографічної грамотності; – розвивати вміння знаходити та аналізувати інформацію, самостійно та за допомогою вчителя обирати критерії для класифікації, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, будувати логічні міркування; – ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ КУРСУ “ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ”. ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ. МЕТОДИ ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТ УРОК ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ КУРСУ “ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ”.

КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТ Навчальна мета: поглибити та систематизувати знання учнів про географію як науку, джерела географічних знань, методи географічних досліджень, поділ карт на групи; ознайомити із структурою та загальним змістом курсу “Географія материків та океанів”; сприяти формуванню пізнавального інтересу до ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ. Він припустив, що міль­йони років тому на Землі існував один гігантський материк Пангея (“Єдина земля”). Із часом. Згодом учені дійшли висновку, що літосфе­ра не суцільна як, наприклад, шкаралупа яйця. Її утворюють окремі блоки – літосферні плити завтовшки від 50 до 250 км. Вони обмежені глибинними розломами, але, ніби велетен­ські паз ли, щільно прилягають одна до одної (мал. Плити лежать на в’язкій, Основним доказом дрейфу конти­нентів. Вегенер вважав те, що на географічних картах обриси східно­го узбережжя Південної Америки майже точно збігаються з обрисами західного узбережжя Африки. Вони виникають унаслідок розпаду радіоактивних елемен­тів і під час переміщення розплавленої речовини у верхній мантії. Розрізняють повільні горизон­тальні й вертикальні рухи літосферних плит.

Рухаючись, плити здатні зближуватися, розсуватися або зміщуватися одна від­носно іншої (мал. Якщо ж стикаються материкова й океанічна плити, то океанічна занурюється під материкову.

Тоді на материку так само виникають тори, а вздовж узбережжя, там, де занурилася плита, утворюються глибоководні западини (жолоби). Най­більше їх виникає на дні океанів, де земна кора тонша. Вона розштовхує краї плит, виливається і застигає, заповню­ючи простір між ними. У місцях розривів (рифтах) нагромаджу­ються магматичні породи, які утворюють величезні підводні гірські споруди – серединно-океанічні хребти(мал. 62 нас. Наприклад, унаслідок розсування Південноамериканської та Африканської плит на дні Атлантичного океану утворився Південно-атлантичний серединно-океанічний хребет. Горизонтальні рухи літосферних плит відбуваються дуже повільно – від2до 10 см нарік. Виявили їх завдяки порівнянню космічних знімків, зробле­них у різні роки зі штучних супутників Землі. Вертикальні рухи, зумовлені вну­трішніми силами Землі, – це повільні підняття й опускання окремих ділянок з ємної кори. Наприклад, північна частина Скандинавського півострова, що в Європі, піднімається на 1 см зарік. Про це свідчать залізні кільця, до яких більш як 100 років тому на березі прив’язували човни, що нині опинилися на висоті понад 150 м над рівнем моря. У іншому місці Європи узбережжя Нідер­ландів, навпаки, уже кілька століть поспіль опускається зі швидкістю 3 мм на рік. Там Північне море “наступає” на суходіл. В Україні найбільші підняття зафіксовано на сході Кіровоградської і півночі Житомир­ської областей – майже 9 мм нарік. Вертикальні рухи відбуваються дуже по­вільно, але постійно та повсюдно.

Вони охоп­люють величезні ділянки й супроводжуються відступом або наступом моря. Ділянки підні­маються, потім опускаються, і навпаки. Її рухи – це природні явища, які по-різному виявляються на різних її ділянках. Учені встановили, що літосферні плити рухаються чітко за мате­матичними законами. Знаючи їх напрямок і швидкість руху, можна змоделювати за допомогою комп’ютера положення плит у будь-який момент: чи то в минуло­му, чи в майбутньому. Розгляньте на мал. 61 (с. 75) розміщення сучасних літосферних плит. З’ясуйте, з якими літосферними плитами межують плити: група 1 – Африканська; група 2 – Південноамериканська; група 3 – Євразійська. Укажіть, як вони рухаються відносно сусідніх плит (зближуються чи розсува­ються). Яка плита рухається з най­більшою швидкістю? Related posts: Походження материків і океанів РОЗДІЛ 3 ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА Тема Літосфера §2Походження материків і океанів Пригадайте Що таке астеносфера? (Див. § 21.) Найбільші плити – Євразійська, Африканська, Північноамериканська, Південноамериканська, Рухи земної кopи Розділ ІІІ ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ § 18. Рухи земної кopи Що таке літосферні плити? Які рухи вони здійснюють? Походження материків і океанів. Внутрішні сили Землі – висока температура й тиск, що змушують рухатися літосферні плити, – почали діяти майже відразу після утворення літосфери. Мал. 47. Карта Землі в минулому На думку вчених, майже 4 млрд років Рельєф. Чинники, що впливають на формування рельєфу – Умови життя на планеті Земля Природознавство Всесвіт як середовище життя людини Умови життя на планеті Земля Рельєф. Чинники, що впливають на формування рельєфу Літосфера Літосфера – тверда оболонка Землі (земна кора). Літосфера складається з окремих блоків – літосферних плит.

Літосферні плити рухаються в горизонтальному напрямку, зіштовхуючись в одних місцях і розходячись в інших. Це стає причиною утворення Складок земної кори Внутрішні процеси Землі. Рухи земної кори РОЗДІЛ 3 ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА Тема Літосфера § 2Внутрішні процеси Землі. Рухи земної кори Пригадайте Що таке земна кора? § 21.) Чи є нерухомою тверда оболонка Землі?

§ 22.) Процеси у надрах Землі. Здається, побачити те, що відбувається у земних глибинах неможливо. Проте насправді прояв внутрішніх процесів Землі можуть спостерігати тисячі людей, ПРАКТИЧНА РОБОТА 2 “АНАЛІЗ ТЕМАТИЧНОЇ КАРТИ БУДОВИ ЗЕМНОЇ КОРИ” УРОК ПРАКТИЧНА РОБОТА 2 “АНАЛІЗ ТЕМАТИЧНОЇ КАРТИ БУДОВИ ЗЕМНОЇ КОРИ” Навчальна мета: повторити, розширити та систематизувати знання учнів про будову літосфери та земної кори; продовжити формування в учнів уміння працювати з тематичними картами атласа з метою встановлення та пояснення головних географічних закономірностей. Обладнання: фізична карта світу, тектонічна карта світу, підручники, атласи, зошити для практичних Закономірності поширення форм земної поверхні ВСТУП §3 Закономірності поширення форм земної поверхні Пригадайте Що таке літосферна плита? З яких давніх материків утворилися сучасні континенти? Що таке рельєф? Чим відрізняються між собою платформа і область складчастості? Закономірності розташування материків і океанів. У 6-му класі ви вже дізналися про процеси у літосфері, про особливості земної кори і форми рельєфу. А тепер час Внутрішні процеси І СЕМЕСТР РОЗДІЛ ІІІ Географічна оболонка та її складові Тема Літосфера Урок 2Внутрішні процеси Мета: закріпити і систематизувати знання учнів про літосферу шляхом вивчення видів руху земної кори; розкрити причини руху літосферних плит і з’ясувати наслідки цих рухів; за картою знайти райони вулканічної діяльності і поширення землетрусів; навчати працювати з картою літосферних плит; Походження материків і океанів РОЗДІЛ І. Зміна гір та рівнин під впливом внутрішніх та зовнішніх процесів І СЕМЕСТР РОЗДІЛ ІІІ Географічна оболонка та її складові Тема Літосфера Урок 30. Зміна гір та рівнин під впливом внутрішніх та зовнішніх процесів Практична робота № 6.

Установлення взаємозв’язків між будовою земної кори та формами рельєфу, визначення їх геологічного часу Мета: закріпити знання учнів про вплив зовнішніх та внутрішніх процесів на основні форми рельєфу; Тектонічні структури РОЗДІЛ І. ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ ТЕМА Материки й океани – великі природні комплекси географічної оболонки & 6. Тектонічні структури Пригадайте: Що таке земна кора? З яких шарів складається земна кора? Що таке літосферні плити? Яким ви уявляєте дно Світового океану? Платформи та пояси складчастості. Учені вважають, що ЗЕМЛЕТРУСИ РОЗДІЛ III ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ Тема 1 ЛІТОСФЕРА §20. ЗЕМЛЕТРУСИ · Пригадайте, які рухи здійснюють літосферні плити.

· Які сили зумовлюють рухи літосферних плит? ЧОМУ ЗДРИГАЄТЬСЯ ЗЕМЛЯ. Про землетруси ви, зви­чайно, чули з повідомлень у новинах і маєте уявлення, що це таке. Землетруси – це підземні поштовхи і коливання земної поверхні. Землетруси зумовлюються тими самими внутрішніми ТЕКТОНІЧНІ СТРУКТУРИ. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ РЕЛЬЄФУ НА МАТЕРИКАХ І ОКЕАНАХ Мета: – актуалізувати, поглибити та систематизувати знання учнів про будову земної кори та рельєф; формувати вміння працювати з картами атласу та встановлювати відповідність між тектонічними структурами й основними формами рельєфу; – розвивати дослідницький підхід до вивчення об’єктів, уміння управляти своєю пізнавальною діяльністю; – виховувати самостійність, відповідальність за прийняття рішень. Обладнання: фізична карта світу, карта “Будова Внутрішні процеси Землі.

Землетруси РОЗДІЛ 3 ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА Тема Літосфера § 2Внутрішні процеси Землі. Землетруси Пригадайте Які бувають рухи земної кори? § 23.) Землетруси – підземні поштовхи і коливання земної поверхні Вони відбуваються внаслідок раптових зміщень і розривів у земній корі або верхній частині мантії. Місце розривів і зміщень у земній корі називають вогнищем землетрусу, яке ТЕКТОНІЧНІ СТРУКТУРИ: ПЛАТФОРМИ Й ОБЛАСТІ СКЛАДЧАСТОСТІ. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ РЕЛЬЄФУ НА МАТЕРИКАХ І В ОКЕАНАХ. ПРАКТИЧНА РОБОТА АНАЛІЗ ТЕКТОНІЧНОЇ ТА ФІЗИЧНОЇ КАРТ СВІТУ: ВИЯВЛЕННЯ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ТЕКТОНІЧНОЮ БУДОВОЮ І ФОРМАМИ РЕЛЬЄФУ Мета: Навчальна: ознайомити з поняттям “тектоніка”, сформувати уявлення про неоднорідність земної кори, її поділ на стійкі ділянки та області складчастей, удосконалити знання про взаємозв’язок тектонічних структур і процесів та рельєфу місцевості, сформувати чітке уявлення про закономірності формування форм рельєфу ; розвивальна: удосконалювати вміння працювати з картами; формувати уміння зіставляти, аналізувати, робити висновки; формувати науковий світогляд, Тектонічні структури. Закономірності поширення основних форм рельєфу РОЗДІЛ І ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ Тема МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ – ВЕЛИКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ & Тектонічні структури. Закономірності поширення основних форм рельєфу Пригадай або здогадайся Які сили впливають на формування рельєфу? Чим відрізняються гори і рівнини?

Які процеси спричиняють формування гірських країн? Які форми рельєфу —>Географія —> Утворення материків і западин океанів. Він припустив, що мільйони років тому на Землі існував один гігантський материк Пангея («Єдина земля”). Тому їх називають сейсмічними поясами (з грецької » сейсмос ” – коливання). § 17. На її поверхні формується рельєф, відбуваються процеси руйнування й нагромадження гірських порід і мінералів, утворюється ґрунт. Назва літосфера (з грецьк. камінь) указує на те, що верхня оболонка Землі має більшу міцність.

Припускають, що речовина мантії перебуває у твердому стані, за винятком тієї її частини, яка обмежує літосферу знизу.

Під літосферою речовина мантії пластична й може перетікати, що викликає поділ літосфери на окремі плити, а також вертикальні та горизонтальні рухи літосферних плит. Земна кора в процесі формування протягом мільярдів років зазнавала великих змін. Після остаточного охолодження земної поверхні й утворився потужний покривний шар гірських порід і мінералів, на поверхні якого ви живете (мал. 42). Як свідчать дослідження вчених, земна кора не є суцільною. Вона нагадує поверхню футбольного м’яча, на якому кожний клаптик шкіри є лише частинкою зовнішнього покриву. У процесі застигання розплавленої речовини Землі на її поверхні утворилися глибокі тріщини, які сягають поверхні астеносфери. Великі частини літосфери, що обмежені глибинними розломами й перебувають у постійному русі, називають літосферними плитами. Рух літосферних плит. Оскільки літосферні плити лежать на в’язкій і пластичній речовині астеносфери, то здатні повільно рухатися. Материки, основою яких є велетенські острови граніту на базальтовій основі літосферних плит, теж рухаються разом із ними. За допомогою спеціальних досліджень було виявлено, що одні материки розходяться один від одного, а інші взаємно зближуються з швидкістю від кількох міліметрів до 5—7 см на рік. Такі рухи називають горизонтальними рухами літосфери. Це відбувається внаслідок того, що речовина астеносфери, піднімаючись тріщинами вгору, ніби розсуває літосферні плити в протилежні боки. Оскільки Земля має кулясту форму, в іншій частині планети ці велетенські кам’яні блоки зіштовхуються. Материк може лежати на кількох літосферних плитах, наприклад Євразія. І навпаки, у межах однієї літосферної плити може розташовуватися цілий материк і досить велика ділянка океанічного дна. У місцях розходження літосферних плит виникають рифти — лінійно витягнуті, подібні до рову тектонічні структури. З них речовина астеносфери витікає на поверхню й застигає, утворюючи на дні моря серединно-океанічні хребти, які можуть простягатися на багато тисяч кілометрів (мал. 43)). У тих районах, де спостерігається зіткнення літосферних плит, гірські породи, які формують земну поверхню, зминаються в складки, утворюючи гірські системи.

Такі ділянки називають областями складчастості (мал. 44, 45). Осадові гірські породи, які входять до складу областей складчастості, тверді, але внаслідок повільного й невпинного стискання вони поступово зминаються, як пластилін. Часто в горах можна побачити, що схил, не прикритий ґрунтом, має складчасту будову (мал.

46). Причиною руху літосферних плит, які змінюють поверхню Землі, є внутрішні сили нашої планети. Вони мають дуже високу температуру й величезний тиск у глибинних шарах Землі. Вона складається з величезних блоків — літосферних плит. Літосферні плити зазнають вертикальних і горизонтальних рухів.

У місцях розходження літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, а в місцях зіткнення — області складчастості. Причиною руху літосферних плит, які змінюють поверхню нашої планети, є внутрішні сили Землі. Як вони утворилися? Чому літосферні плити рухаються? Як називаються такі рухи? Як утворюються серединно-океанічні хребти? Як виникають області складчастості? У яких ділянках літосфери утворюються області складчастості й серединно-океанічні хребти? 6. Що є причиною руху літосферних плит і поверхні Землі?

а) серединно-океанічний хребет, який не займає серединне положення; б) океан, де серединно-океанічний хребет роздвоюється на хребти; в) найширший серединно-океанічний хребет. Важливим відкриттям наприкінці 50-х років XX ст. стали серединно-океанічні хребти. Вони утворюють на дні Світового океану єдину гірську систему загальною довжиною понад 60 тис. км, шириною 2000 км і відносною висотою 2-4 км.

У центральній частині серединно-океанічних хребтів знаходиться ущелина з крутими схилами. На дні Червоного моря знаходиться молода рифтова долина. Майже 20 млн років тому Аравійський півострів був з’єднаний з Африкою. Однак пізніше Аравійська й Африканська літосферні плити почали рухатися в протилежні боки й між ними з’явилося море. Як доводять учені, океанічна кора поступово рухається до материків. Тут вона занурюється під краї континентів і глибини Землі.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз