англійський реферат на тему тваринство

англійський на реферат тему тваринство.

Економічні причини і наслідки англійської революції 1640-1660 рр.

Реферат. На початку XVI ст. Англія залишалася невеликою за кількістю населення державою. Переважна частина її мешканців проживала у сільській місцевості; в містах знаходилось 20% жителів країни. Більшість галузей промисловості у своєму розвитку поступалися континентальним країнам Європи, а англійський флот значно відставав від голландського. Розвиток океанської торгівлі та перші морські перемоги створили сприятливі умови для господарського поступу Англії. Королева Єлизавета вела цілеспрямовану політику підтримки землеробства, заборонила заміну орних ґрунтів на пасовища, до чого прагнули сільські землевласники. Збільшилися площі орних земель. Протеговані королевою текстильні майстерні почали швидко розвиватися, збільшився вивіз англійського сукна, яке успішно конкурувало із фландрійським. В Англії знайшли притулок емігранти із Нідерландів, які втікали через релігійні переслідування. Королева здійснила реформу цехів, надавала великого значення якості ремісничих виробів, особливу увагу звертала на ремісничу молодь. Все це позитивно вплинуло на розвиток англійської промисловості. Промислове піднесення спричинилося до незвичайного розвитку англійської торгівлі. Вже у 1553 р. в Лондоні виникла «Гільдія відважних купців» — товариство, яке почало здобувати чужоземні ринки для англійської вовни та сукна. Поступово торгові факторії було відкрито у Гамбурзі, Антверпені. Засновано Балтійську, Московську торгові компанії. Торговельна експансія Англії на півночі Європи підірвала монополію Ганзи і призвела до її занепаду. Англійський торговий флот з’явився й на Середземному морі, внаслідок чого утворилися Левантійська, Турецька й Марокканська торгові компанії. Із Середземних вод англійці перекинулися на океани. Перші шляхи проклали тут моряки-пірати Дрейк, Кавендіш, Рейлі та інші. Волтер Рейлі заснував у 1584 р. північноамериканську колонію і назвав її Вірджинією.

Упродовж ХVІ — ХVIIІ ст. Англія у боротьбі з Нідерландами, Францією здобула значні території у Північній Америці, перетворивши їх у сировинний придаток та ринок збуту своїх товарів. Для майбутнього розвитку Англії велике значення мало створення Вест-Індійської та Ост-Індійської торгових компаній. Значні прибутки Англія отримувала від піратства та работоргівлі, у якій займала монопольне становище. Важливу роль у господарському піднесенні Англії відіграв аграрний переворот, який проходив у ХVІ — ХVIІІ ст. Товарно-грошові відносини, зростаючий попит на текстильні вироби спричинили розвиток вівчарства, перетворення орних угідь на пасовища. Широко застосовувалося огороджування земель. Почала формуватися земельна власність буржуазного типу. З метою створення великих пасовищ для овець і використовуючи право власності на землю, великі землевласники виганяли селян із своїх наділів, перетворювали їх на орендарів-фермерів. Фермерські скотарські господарства ставали товарними, ринковими, підприємницькими. У результаті Реформації в країні було закрито понад 3 тис. католицьких монастирів, їх землі підлягали конфіскації на користь держави і продавались на комерційній основі дворянам. Монастирські приміщення часто використовувались для створення ткацьких мануфактур. Розорені селяни, рядові монахи та інші категорії населення стали основним джерелом найманої робочої сили для масово створюваних мануфактур. У процесі реформації, аграрного перевороту, інших перетворень, які мали місце в XVI — на початку XVII ст. в Англії сформувався клас нових власників — дворян-джентрі, підприємців, купців-торговельників, заможних фермерів, які володіли значними капіталами, але з ряду причин були позбавлені політичної влади.

На середину XVII ст.

в Англії загострилися релігійні суперечності. Саме вони й стали основним приводом для революції 1640-1660 рр. Внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність на землю. Нові класи та стани отримали доступ до державної влади.

Було проголошено свободу промислового й торгового підприємництва, усунено основні перепони для господарського піднесення. Почав зростати обсяг багатогалузевого мануфактурного виробництва, яке стало панівним у промисловості Англії, Третина промислового населення була зайнята у сукновиробництві. Успішно розвивалися бавовняні, паперові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масштабами англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла перше місце в Європі. В ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні селянські господарства, утверджувалась велика земельна власність лендлордів і фермерів. Сільське господарство досягло значних успіхів в агрокультурі та агротехніці, зросла врожайність зернових культур. У XVIII ст.

Великобританія вивозила 20% урожаю. Вона стала країною класичного фермерського господарства. У мануфактурний період торговельний капітал переважав над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у Великобританії залишалися зовнішня торгівля і морські перевезення.

Велику роль в економічному зростанні Англії відіграв Навігаційний акт (1651 р.), згідно з яким зовнішньоторгові операції країни могли здійснюватися лише англійськими кораблями, або кораблями тієї країни, звідки імпортувався товар. Цей закон підірвав посередницьку торгівлю і мореплавство найбільшого супротивника Англії — Голландії. Він сприяв розвитку англійського суднобудування і мореплавства. Англія обігнала за масштабами колоніальної і торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію. Товариства з обмеженою відповідальністю. Главная > Реферат >Экономика. У економічній системі Радянського Союзу переважна більшість підприємств мало державну форму власності, де власником виступало державу. З появою приватної власності стало можливим утворення нових форм господарської діяльності. З метою створення ринкової системи був початий процес приватизації колишніх державних підприємств і проголошена свобода підприємництва, тобто свобода створення і функціонування нових приватних підприємств. Індивідуальна підприємницька діяльність має обмежені можливості і поширюється в основному на дрібний бізнес. Для більш-менш значної справи припадати з’єднувати зусилля декількох осіб, переходити до колективного підприємництва. Об’єднання партнерів для спільного бізнесу називають товариством. Участь у товаристві прийнято скріплювати письмовою угодою або договором. Для більш тісної і тривкої спілки товариство оформляється як підприємство. Товариство з’єднує не тільки зусилля, але і капітали його учасників. З розвитком ринкових відносин в Україні розвиваються і форми підприємницької діяльності. Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізовувати фінансово-промислові проекти підприємствам потрібно щоб їхня діяльність була чітко визначена законом. Але даний час підприємства зустрічаються з прогалинами к законодавстві. Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Товариства є юридичними особами. Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді. організаційна єдність. З цієї ознаки випливає, що юридична особа має відповідну стійку структуру. Виступ юридичної особи, як єдиного цілого забезпечується тим, що на чолі відповідного утворення стоять наділені визначеною компетенцією органи, що здійснюють внутрішнє керування юридичною особою і діють від його імені зовні. Ті, хто знаходиться у середині юридичної особи – керівники, робітники, повинні знати, що являє собою відповідне утворення, чим воно буде займатися, хто і як їм управляє, що являє собою його майно й ін. Це ж важливо і для тих, хто вступає або тільки має намір вступити з даним утворенням у правові відношення. – майнова відособленість юридичної особи – об’єднання матеріальної бази в один єдиний комплекс (для досягнення загальної цілі), що належить даної організації, і відокремлення майна даної юридичної особи від майна інших осіб. Під «відособленим майном» припускається майно в його широкому змісті включаючи речі, права на речі й обов’язки з приводу речей. Дана норма припускає, що майно юридичної особи відокремлюється від майна його засновників. самостійний виступ у цивільному обороті від свого імені.

Він означає, що юридична особа може від свого імені одержувати і здійснювати майнові й особисті права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді. самостійна майнова відповідальність. Мається на увазі, що юридична особа відповідає за своїми обов’язками майном, що належить йому на однім із трьох речових прав. Проте, варто зауважити, що ні засновники, ні учасники юридичної особи не відповідають по його боргах, якщо інше не передбачено в законі або в установчих документах, і точно так само юридична особа не відповідає по боргах засновників (учасників). Господарські товариства є суб‘єктами підприємницької діяльності, тому вони відповідають тим положенням які закріплені у Законі України «Про підприємництво».

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежене законодавством; самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Суттєвим при здійсненні будь-якої економічної діяльності є питання власності.

З метою забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного потенціалу держави для підвищення життєвого рівня її громадян було прийнято Закон України «Про власність» від 07.02.91 р. Згідно з цим законом, право власності – це урегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню та розпорядженню майном. Результати господарського використання майна (виготовлена продукція, отримані доходи) належать власнику цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створювати в установленому законом порядку підприємство, організацію, які є юридичними особами. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника у відповідності зі своїм статутом (положенням). Підприємництво є окремим інститутом у законодавстві. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на свій страх і ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і здійсненню торгівельної діяльності з метою отримання прибутку. Отже, використовуючи своє право власності, право на підприємництво та свободу об’єднання, громадяни створюють господарські товариства. Господарське товариство є підприємством. Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України.

Підприємство – самостійний господарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів та послуг. Господарські товариства – звичайна і найбільше поширена в нормальному майновому обороті форма колективної підприємницької діяльності.

Ця форма універсальна, у рамках її може здійснюватися будь-яка підприємницька діяльність, яка не суперечить законодавству України. Вони являються комерційними організаціями, вони ставлять основною задачею одержання прибутку і розподіл її між учасниками. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Згідно до проекту Цивільного Кодексу законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств. Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; г) одержувати інформацію про діяльність товариства.

На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. б) виконувати свої зобов’язання перед товариством, в тому числі і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами. Згідно до проекту Цивільного Кодексу внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. ПРОЕКТ на тему «Ісаак Ньютон – видатний вчений» Великий англійський учений Ісаак Ньютон народився 4 січня 1643 року в селі Вулсторп графства Лінкольншир у родині дрібного, але заможного фермера. Факт народження під Різдво сам Ньютон завжди уважав особливим знаком долі. Незважаючи на слабке здоров’я в дитинстві, він прожив 84 роки. Батько Ньютона не дожив до народження сина, згодом мати Ісаака знову вийшла заміж, народила ще трьох дітей. Уся її увага була прикута до них, а старший син ріс сам по собі. Ньютон був мовчазний, замкнутий і відособлений, любив читати й майструвати технічні іграшки: сонячний і водяний годинник, млин тощо. У 1655 році Ньютона віддали вчитися в розташовану неподалік школу в Грентемі, де він жив у будинку аптекаря Кларка. Там хлопчик показував неабиякі здібності. Коли в 1659 року мати повернула сина в маєток, щоб покласти на нього управління господарством, шкільний учитель Стокс, дядько Вільям і родич аптекаря Гемфрі Бабінгтон, член кембриджського Трініті-коледжу, впросили її продовжити навчання надзвичайно обдарованого сина.

В 1661 році Ньютон успішно закінчив школу й відправився продовжити освіту в Кембриджський університет. У червні 1661 року 17-літній Ньютон приїхав у Кембридж. Здавши іспит на знання латинської мови, він був прийнятий до Трініті-коледжу (Коледж святої Трійці) Кембриджського університету. Саме із цим навчальним закладом зв’язані більш 30 років життя Ньютона. Ймовірно, за рекомендацією Бабінгтона, Ньютона зарахували в розряд студентів-«сайзерів», з яких не брали плату за навчання. У ці роки остаточно склався характер Ньютона — наукова скрупульозність, прагнення дійти до суті, нетерпимість до обману, наклепу й гноблення, байдужість до публічної слави. У нього як і раніше не було друзів.

У квітні 1664 року Ньютон, здавши іспити, перейшов у вищу студентську категорію «сколерів» (scholars), що дало йому право на стипендію й продовження навчання в коледжі. Він продовжував створювати (в основному наукові інструменти), із захопленням займався оптикою, астрономією, математикою, фонетикою, теорією музики. Починає самостійну наукову діяльність і складає список із 45 пунктів нерозв’язаних проблем у природі й людського життя під назвою «Запитальник». Коли почалися лекції нового викладача, Ісаака Барроу (великого математика, майбутнього друга й учителя Ньютона), інтерес Ньютона до математики різко зростає і він робить перше значне математичне відкриття – біном Ньютона, що дало початок математичному аналізу. У кінці року Ньютон стає бакалавром. 8 серпня 1665 року заняття в Трініті-коледжі були припинені через чуму й персонал розпущений до закінчення епідемії. Ньютон виїхав додому у Вулсторп, захопивши із собою основні книги, зошити й інструменти. Саме у цей гіркий час Ньютон зробив істотну частину своїх наукових відкриттів.

Вчений так згадував цей час: «На початку 1665 року я знайшов метод наближених рядів і правило перетворення будь-якого степеня двочлена в такий ряд… у листопаді одержав прямий метод флюксій [диференціальне числення]; у січні наступного року я одержав теорію кольорів, а в травні приступив до зворотного методу флюксій [інтегральне числення]… У цей час я переживав найкращу пору своєї юності й більше цікавився математикою й філософією, як нічим досі.» Але найвизначнішим його відкриттям у ці роки став закон всесвітнього тяжіння. У березні-червні 1666 року Ньютон відвідав Кембридж Проте улітку нова хвиля чуми змусила його знову виїхати додому. Нарешті, на початку 1667 року епідемія відступає, і у квітні Ньютон повертається в Кембридж. 1 жовтня його обрали членом Трініті-коледжу, а в 1668 році стає магістром. Ньютон не прославився як викладач, його лекції відвідувалися погано. Коли Барроу прийняв запрошення короля стати придворним капеланом і залишив викладання, 29 жовтня 1669 року Ньютона обрали професором математики й оптики Трініті-коледжу.

У лабораторії алхімії Ньютон проводить багато часу та масу хімічних дослідів, одночасно проводить експерименти з оптики й теорії кольору. Коли чутки про новий інструмент (телескоп-рефлектор) швидко дійшли до Лондона, Ньютона запрошують показати свій винахід науковій громадськості. Наприкінці 1671 — початку 1672 року пройшла демонстрація рефлектора перед королем, а потім — у Лондонському королівському товаристві. Прилад викликав загальні захоплені відгуки. Ньютон стає знаменитим, і в січні 1672 році його обирають членом Королівського товариства. Проте через наукові непорозуміння наукові контакти з Товариством були зведені до мінімуму. 1673 року відбулися дві важливі події: повернувся друг Ісаак Барроу та математичними відкриттями Ньютона зацікавився Готфрід Лейбніц, відомий на той момент як філософ і винахідник. Кінець 1670-х років був сумний для Ньютона. У травні 1677 року зненацька вмер 47-літній Барроу. Узимку цього ж року в будинку Ньютона спалахнула сильна пожежа, і частина рукописного архіву Ньютона згоріла.

1678 року вмер секретар Королівського товариства, а новий секретар ставився до Ньютона неприязно. 1679 року важко занедужала і померла мати вченого. В 1684–1686 роках йшла робота над книгою «Математичні начала натуральної філософії», тобто, сучасною мовою, «Математичні основи фізики», яку видав за свої кошти Едмонд Галлей. Усі три томи, після деякого авторського виправлення, вийшли 1687 року.

Тираж (близько 300 екземплярів) був розпроданий за 4 роки — для того часу дуже швидко. При житті автора книга витримала три видання. Слава Ньютона стає всесвітньою. У книзі вчений сформулював закони руху, відомі як закони Ньютона й закон всесвітнього тяжіння, які стали основою наукового світогляду впродовж трьох наступних століть і мали великий вплив не тільки на фізику, а й на філософію. В 1689 році Ньютона вперше обрали до парламенту від Кембриджського університету. Він засідав там понад рік. Друге обрання відбулося в 1701–1702 роках. Близько 1691 року Ньютон серйозно занедужав (швидше за все, отруївся в ході хімічних дослідів, хоча є й інші версії — перевтома, втрата важливих результатів при пожежі й вікові недуги). Близькі побоювалися за його розум; кілька його листів цього періоду справді свідчать про психічний розлад. Тільки наприкінці 1693 року здоров’я Ньютона повністю відновилося. З 1696 Ньютон служив уряду Англії як доглядач Королівського монетного двору, а з 1699 року його директором. Він досконально вивчив технологію монетного виробництва, упорядкував документообіг, переробив облік за останні 30 років, сприяв проведенню грошової реформи, покращенню якості срібних монет, допомагав знаходити фальшивомонетників. Символом наукового тріумфу Ньютона стали дві події 1699 року: почалося викладання системи світу Ньютона в Кембриджі (з 1704 року — і в Оксфорді), а Паризька академія наук обрала його своїм іноземним членом. В 1703 році Ньютон очолив Королівське товариство. На відміну від своїх попередників, він особисто брав участь у роботі всіх засідань і зробив усе для того, щоб британська академія зайняла почесне місце в науковому світі. 1704 року вийшла у світ (спочатку англійською мовою) монографія «Оптика», що визначала розвиток цієї науки до початку XIX століття. Додаток «Про квадратуру кривих» — перший і досить повний виклад ньютонівської версії математичного аналізу. Фактично це була остання праця Ньютона в галузі природничих наук, хоча він прожив ще понад 20 років. Каталог залишеної ним бібліотеки містив книги переважно з історії й теології, і саме цим заняттям Ньютон присвятив залишок життя. Посада управителя Монетного двору не вимагала від нього особливої активності. Двічі на тиждень він їздив на Монетний двір, раз у тиждень — на засідання Королівського товариства. Ньютон так ніколи й не здійснив подорожі за межі англійського острова. 1705 року королева Анна посвятила Ньютона в лицарі. Відтепер він сер Ісаак Ньютон. Уперше в англійській історії звання лицаря було надано за наукові заслуги. Ньютон отримав власний герб і (не дуже достовірний) родовід. 1707 року вийшов збірник математичних робіт Ньютона «Універсальна арифметика». Наведені у цій книзі чисельні методи ознаменували народження нової перспективної дисципліни — чисельного аналізу. Перше видання «Начал» Ньютона давно розійшлося. Багаторічна праця Ньютона з підготовки 2-го видання, уточненого й доповненого, увінчалася успіхом 1710 року, коли вийшов перший том нового видання (останній, третій — 1713 року). Початковий тираж (700 екземплярів) виявився явно недостатнім, в 1714 і 1723 роках було додрукування. При доробці другого тому Ньютону, як виняток, довелося повернутися до фізики, щоб пояснити розбіжність теорії з дослідними даними, і він відразу ж зробив велике відкриття — гідродинамічний стиск струменя. Тепер теорія добре узгоджувалася з експериментом. У квітні 1714 року Ньютон узагальнив свій досвід фінансового регулювання й передав у Казначейство свою статтю «Спостереження щодо цінності золота й срібла», частково прийняті урядом поради сприятливо позначилися на англійській економіці. Останні роки життя Ньютон присвятив написанню «Хронології прадавніх царств», якою займався близько 40 років, і підготовкою третього видання «Начал». Третє видання вийшло в 1726 році; на відміну від другого, зміни в ньому були невеликі — в основному результати нових астрономічних спостережень, включно з досить повним довідником комет, що спостерігалися з XIV століття. Серед інших була представлена розрахована орбіта комети Галлея, нова поява якої в зазначений час, 1758 року, наочно підтвердила теоретичні розрахунки (на той час уже покійних) Ньютона й Галлея. Тираж книги для наукового видання тих років міг уважатися величезним: 1250 екземплярів. 1725 року здоров’я Ньютона почало помітно погіршуватися (кам’яна хвороба). Він переселився в Кенсінгтон неподалік від Лондона. Помер у сні уночі 31 березня 1727 року. Усе його життя було присвячене науці, він не залишив потомків. Усе життя він почував себе самотнім. Указом короля Ньютона поховали у Вестмінстерському абатстві. На його могилі викарбували слова : «Тут спочиває сер Ісаак Ньютон, дворянин, який майже божественним розумом першим довів з факелом математики рух планет, шляхи комет і припливи океанів. Він досліджував різноманітність світлових променів і різні властивості кольорів, які при цьому з’являються, про що раніше ніхто не підозрював… Нехай смертні радіють, що існувала така прикраса роду людського». Наукові праці Ньютона належать до механіки, оптики, астрономії, математики.

Ньютон сформулював основні закони класичної механіки, відкрив закон всесвітнього тяжіння, дисперсію світла, розвив корпускулярну теорію світла, розробив (незалежно від Готфріда Лейбніца) диференціальне та інтеґральне числення. На честь Ісаака Ньютона названо одиницю сили в Міжнародній системі одиниць — Ньютон. Вчений був першим в Англії, кого висвятили в лицарі за наукові заслуги. З 1699 року Ньютон був іноземним членом Французької академії наук. На честь вченого названий астероїд. Для світу Ісаак Ньютон став еталоном наукових заслуг. Товариство «Сокіл» Заснування тіловиховного товариства «Сокіл», яке відіграло значну роль у національному відродженні слов’янських народів. Мета діяльності товариства: виховання в українському народі єдності, народної сили й почуття честі шляхом плекання фізкультури. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто.

Используйте форму, расположенную ниже. Наприкінці ХІХ століття в Європі поширилося розуміння значення фізичного гарту не тільки для розвитку тіла людини, а й для плекання її моральних і духовних якостей. Фізична культура увійшла у коло провідних державницьких питань європейських країн і набула національного характеру. В середині ХІХ століття впродовж короткого проміжку часу в Англії, Данії, Німеччині, Франції, Швеції, Чехословаччині постають системи фізичного виховання, причиною виникнення яких є безпосередньо суспільно-політичні події у державі. Найбільшого поширення серед слов’янських народів набуває чеська сокольська гімнастика, провідною ідеєю якої було виховання патріотично налаштованої молоді засобами фізичних вправ. За задумом засновника цієї системи Мирослава Тирша основне завдання, яке ставилося перед вихованцями «Сокола» — здобуття незалежності Чехословаччини. Зважаючи на ідеологію, яку ніс у собі чеський сокільський рух, він досить швидко здобув популярність у багатьох народів, особливо тих, які перебували під гнітом інших держав. Через п’ять років (у 1862р.) після заснування «Сокола» у Празі його перший осередок виникає і у Львові. У 1867р. тут створюється польське товариство «Сокул», започаткувавши загалом історію польського сокільства.

Історія українського сокільства багата на традиції, імена, події, які стали істотним підґрунтям для утвердження ідей фізичного виховання й спорту. Українська громада Львова вперше зацікавилась сокільством на початку 1892р. під час злету польських і чеських соколів. Краса показових гімнастичних виступів, яскраві однострої, злагодженість дій і чіткий вишкіл учасників демонстрували національну єдність і приваблювали серця глядачів. Вже у 1893р. зусиллями Василя Нагірного (перший голова) та Володимира Лаврівського (справник) було створено та затверджено у галицькому намісництві статут українського спортивно-гімнастичного товариства «Сокіл». Основною метою товариства було виховувати в українському народі єдність, народну силу й почуття честі шляхом плекання фізкультури, а разом з тим витривалість, рухливість, підприємність, розуміння праці у спільному гурті, дисципліну. 11 лютого 1894р. «комітет основателів» скликав у залі «Руської Бесіди» у Львові перші загальні збори українського руханкового (гімнастичного) товариства «Сокіл». Саме з цього часу і починається історія організованого українського сокільського руху на західноукраїнських землях. За ініціативою Альфреда Будзиновського «Сокіл» поряд із гімнастикою і змаганнями присвятив увагу пожежній справі (до 1932р.), мандрівництву, а також фехтуванню, «наколесництву» (велосипедному спортові), а з 1912р. — вправам у стрілянні. Додатком до тіловиховної діяльності «Сокіл» було плекання співу, музики, аматорського театру тощо. Від перших кроків створення гімнастичного осередку у Львові прихильники сокільства намагались донести до українського громадянства думку про необхідність виховувати сильне молоде покоління, здорове фізично і духовно, і переконували в тому, що саме в поширенні сокільських ідей і є майбутнє нації. Надалі український «Сокіл» стає частиною міжнародного сокільського руху. Налагоджуються зв’язки з товариствами Болгарії, Хорватії та Югославії. Український «Сокіл-Батько» (керівна структура товариства «Сокіл») щорічно організовував масові сокільські Здвиги, ініціює проведення загальнокраєвих олімпіад «Запоріжські Ігрища», впроваджує різноманітні інструкторські курси. Серед активних організаторів і діячів сокільского руху були представники молодої української інтелігенції, які сьогодні є гордістю української історії. Членами Старшини «Сокола» в різні роки були Богдан Лепкий (виконував функції господаря й очолював «одягову комісію»), Юрій Тобілевич (син І.Карпенка-Карого, «книговодчик», керував аматорським театром).

Членами «забавного комітету» свого часу були. Кос та Євген Барвінський. В рядах соколів були майбутній єпископ Йосафат Коциловський, майбутній січовий отаман Сень Горук, радикал Кирило Трильовський і відомий український історик Іван Крип’якевич. З початком ХХ століття до товариства влилася група передової молоді, яка пізніше визначила майбутню його діяльність. Ще учнями гімназії її членами стали сини Івана Франка Тарас, Петро та Андрій. Особливо змістовною і насиченою стає тіло виховна і спортивна діяльність в «Соколі», коли його головою став професор Іван Боберський (1908-1914рр.). Перш за все він організував учительський гурток у Львові, де готували інструкторів з фізичного виховання, написав ряд методичних посібників для занять в сокільских осередках. Також організував секції при Львівській академічній гімназії для занять легкою атлетикою, футболом, волейболом, тенісом, а зимою практикувалась їзда на лижах та ковзанах. Подібні спортивні секції виникли в Станиславі (теперішній Івано-Франківськ), Тернополі, Коломиї, Стрию та інших містах Східної Галичини. З діяльністю «Сокола» пов’язані зародження і становлення на західноукраїнських землях спортивної періодики. Однією із перших українських фахових газет стала «Вісти із Запопрожа» (1910-1914рр.). Потім «Сокільські Вісти» (1928-1939рр.), сокільські календарі та ряд книг, брошур, численна кількість афіш, листівок і навіть поштових марок різних номіналів. Велике значення в національно-культурному житті відіграли сокільські товариства в сільській місцевості. Оскільки галицькі села та містечка були етнічно найоднороднішими (переважну їх кількість складала українська людність), то сокільський рух набував там особливого поширення. Саме розвиток сокольської системи виховання на селі й вирізняло українське сокільство від розвитку товариств «Сокіл» серед інших народів. Широка культурна й виховна праця в сокільських товариствах сприяла створенню цілої мережі тіло виховних організацій по усьому краю. У своєрідній єдності з «Соколами» діяли товариства «Січ», «Пласт», «Луг», що теж користувалися підтримкою в сільській місцевості. «Сокіл» активно співпрацював з українськими національно-культурними товариствами «Просвіта», «Рідна школа», «Народна торгівля»; з тіло виховними осередками Буковини, Закарпаття, Наддніпрянщини, з чеським сокільством та с сокільськими організаціями інших європейських народів, а також з українськими еміграційними осередками Чехословаччини, Польщі, Югославії, Канади, США та Аргентини. Незважаючи на те, що після радянської окупації всі «Соколи» ліквідовано як реакційні буржуазно-націоналістичні товариства, подібно ж і в сателітних державах, деякі з них і понині діють у діаспорі. Наприклад, у жовтні 2006р. була зареєстрована Молодіжна Громадська Організація «Сокіл» (скорочено МГО «Сокіл»), котра декларує продовження справи українського «Сокола» першої половини XX ст.

Базовим для організації є м. Львів, де існує міська організація, створені осередки у Львівській, Волинській, Закарпатській, Дніпропетровській, Запорізькій, Тернопільській, Донецькій, Херсонській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Кіровоградській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях. Члени організації кожного тижня зустрічаються на зборах, де планують свою діяльність, слухають лекції з історії, ідеології, обговорюють цікаві події тижня. Основна мета діяльності — національно-патріотичне виховання української молоді. В основі своєї діяльності МГО «Сокіл» вбачає ідеологію українського націоналізму і виховує у своїх членів любов до Батьківщини, вшанування національних традицій та звичаїв, повагу до батьків, вивчення національної історії та змагання за те, щоб українці зайняли панівне становище в своїй державі, повноцінно впливали на політичне життя краю та розвиток української нації в майбутньому. Реферат — Історія розвитку зачісок. Використана література ВСТУП Витоки перукарського мистецтва беруть Свій початок з глібокої стародавності. Відомо, Що Вже за 2-3 тісячі РОКІВ до Нової ери нашим предкам Було властіво прікрашаті свою зовнішність зачіскамі.

Проходили Століття, поступово людина вносила в створювані нею предмети, у тому чіслі в зачіску, Свої уявлення про красу, Що відбівають и її індівідуальній смак, и загальний естетичний Ідеал, властівій конкретній епосі.

Альо одяг и зачіска являються кож явищем утілітарнімі ї соціальнімі.

У різніх народів сформувався Свій стиль и певні Традиції, пов’язані Із природніми умів Країни ї положенням людини в суспільстві. Зародження перукарсько го містецтва «Зачіска з’явилася в первісному суспільстві раніше, Ніж одежа» — стверджують досліднікі. Тому вся історія перукарської справи Почаїв з того моменту, коли людіні захотілося прікрасіті свою подобу, абі віділітіся. Первісна людина поглянула в річку, побачим Своє віддзеркалення и подумала, Що Його патли, перехоплені леопардовий шкіркою, віглядатімуть набагато цікавіше, Ніж Що просто бовтаються Ні без Чого. «А чом бі и ні?» — Подумала древня Людина і почав втілюваті на практіці Свій грандіозній задум. Результат перевершів ВСІ Очікування, перша зачіска відрізнялася Своєю вішуканістю Серед Загальної Масі голів одноплемінніків, а практічність її просто пріголомшувала уяву. Перше «дефіле» пройшло на ура. Здівовані одноплеміннікі захотілі собі Такі ж пов’язки. Вісь так або пріблізно так Почаїв народження нового виглядах містецтва — перукарської справи. Первісні люди підрізалі волосся прімітівнімі ножами, або обпалювалі над вогнем, запліталі в коси, змащувалі жиром чі гряззю. А волосся на обліччі Наші предки голілі галі у кам’яному віці, Це підтверджують найдені археологами Дуже Давні кремневі бритви. Кожна історична епоха відрізняється Своїм особливим стилем, Своєю Власний модою. Саме по елементи одягу и по зачісці можна візначіті відношення людини до того чи іншого історічного періоду. Для чоловіків и Жінок в стародавніх Єгіпті зачіскою служили в основному парики, які відрізняліся геометрічністю пропорцій, а по формі нагадувалі трапецію. Їх виготовляємої з стебел папірусів, шерсті тварин, водоростей, Шовкова ниток Із натурального волосся. Перуки фарбувалі в Різні кольори и прікрашалі діадемамі, Кольорових стрічкамі, золотими пластинами. Прості люди носили зачіски з власного волосся, альо через жаркий Клімат Багато повністю голілі волосся на голові. Всі Чоловіче населення голілі бороди. У стародавніх греків Створення зачіски Було своєріднім церемоніалом, їх створювалі враховуючі закони гармонії и естетики, Незалежності від статі, носили в основному Довге волосся. Грецька зачіска у віді зібраного на потіліці у вузол волосся збереглось и до наших днів. Поширення Була кож зачіска «лампадіон», Яка по формі нагадувала язик вогню. У чоловіків великою популярністю корістувалась зачіска з короткого волосся «Олександр Македонській», волосся стригли Сходинки, завивати и Вільно вкладалось на голові. Поширення Була зачіска з Косів, заплетені за вухамі: коси в два ряди кругом обвивали голову, а на чолі спадала коротка густа чілка Із дрібніх локонів. Кож Чоловіки носили бороди, дере, хто її зголів БУВ О. Македонській. Стародавній Рим. Вісь Що написавши про Це знаменитий співає О. Назон: «лігши перерахуваті жолуді дуба, Ніж зачіски римлянок». Дуже високо, цінувалось світле волосся и перукі, ними Було вінайдено засіб для Зміни кольори волосся, Який трімався в секреті. В епоху середньовіччя на Розвиток перукарського мистецтва вплівала церква, загони якої Вимагай покріваті волосся головним убором. Ці Головні убори змінювалі жінкам зачіски и називаєся «Ом юз». Довге волосся при цьому збирать високо над скронямі. Тільки молодим неодруженім дівчатам дозволялося носити розпущене волосся, його призначення та сімволізувало чистоту, чоловічі зачіски Дуже прімітівні. Сама поширше Була пейзанська стрижка, волосся акуратно підстрігалося навкруг Голови и завивати, а чоло закриває густа чілка. Альо самє в цею годину Між X и ХП століттямі вінікають Перші перукарні. Після сумного Середньовіччя наступає епоха Відродження.

Жіноче волосся, його призначення та раніше рахувалося гріховною Спокуса, стало трохи не головешка прикрас. Жіночі зачіски Самі різноманітні. Коси Дуже популярні. Серед жіночіх зачісок Дуже популярна «флорентійська коса».

Все волосся розділялося прямим проділом зачісувалося півкругом на щокі и на потіліці запліталося в косу, Якові перев’язували стрічкамі, шнурами, намистами Із перлів. Особливий Вигляд надавали Довгі локони, які звісалі по обідві Сторони обличчя. У чоловічіх зачісках велику роль відігравала стрижка. В кінці XV Століття зачіски відрізняються великою парадністю, пішністю. У моду входять перуки и зачіски з великою кількістю локонів, які пріпудрюють Кольорових пудрами. У Паріжі в 1763р. Придворний перукар Людовіка XVI Легро засновує Академію перукарського мистецтва. Перукарі-художники виконують зачіски Дуже великих розмірів. На зміну стилю Бароко в першій половіні XVH Століття прийшов більш декоративний стиль Рококо, в якому булі Присутні рісі манірності, меншості, чутлівості. Чоловічі зачіски булі невеликими по об’єму. Волосся завивали в локони, а ззаді зав’язувалося Чорней стрічкою. У моді Було біле волосся. Серед жіночіх зачісок найбільш популярних Була «мала пудрена» зачіска. На качанах ХПХ Століття в епоху Романтизму зачіски сімволізують благополуччя и затишок. Чоловіки носили бакенбарди и Короткі стрижки з локонами у Основі чола. Жіночі зачіски поділяліся на ранкові, повсякденні, бальні для візітів. У моду вернулися Знову Локони різної форми, шіньйоні, коси.

Друга половина ХІХ Століття — епоха модернізму. З 1880 року стала вікорістовуватіся електрична машинка Замість ручної. А в 1881 году французький перукар грата розповсюдів спосіб завивки гарячими щипцями. Жіночі зачіски Постійно міняють Свій силует, форму, елементи. Кожна нова зачіска нічого Спільного не мала з попередня.

Спільне Було Тільки Одне — ВСІ смороду віконуваліся з Довгого волосся. Трохи скоріше придворний перукар Наполеон Ш вінайшов спосіб вісвітлення волосся при допомозі перекису водно. А в кінці Століття Німецький перукар.Нестр вінайшов термічну завивку перманент. Можна впевнено сказаті, Що все перукарське мистецтво базується на ціх трьох випадка. XX Століття в моді — простота и вігідність. У 20-их роках у моду ввійшлі зачіски з короткою стрижкою. Німецький перукар в 1924р. вінайшов плоскі намотування волосся на бігуді, Це дозволило Дуже урізноманітніті зачіски. З вінайденням кіно у моду входять зачіски героїнь фільмів Г. Гаро, Б. Бардо, М. Владі. У 60 роки Всіх підкоривши Нагос. У 70 роки в моду повернулися Маленькі геометрічні стрижки типу «гаврош» і «паж». Відомій Англійський перукар. Сесун запропонував новий вид стрижки, Яки міттєво розійшлась Серед Жінок Всього світу.

Мода 80-90 РОКІВ відрізняється Своєю демократічністю и ненав’язлівістю. Популярні стрижки «Їжак», «шапочка». В центре моди «каре», Яка має Багато варіантів виконан. Завжди модними залішаються зачіски з Довгого и середньої довжина волосся з локонами. Основою багатьох зачісок є Хімічна завивка. Стало модно «міліровка» і «колорування». Яка ж мода майбутнього? Відомій перукар Франції Жак Дісанж вважає, моди на зачіски НЕ існує, багаті поклади від стилю життя, характеру. Кожній носити ті, Що йому Подобається. Отже, за весь Період існування людства, у людей Завжди Була зацікавленість до ефектного виглядах. Протяг віків людина вігадувала Нові прикраси, форми зачісок, одяг, нову моду, новій стиль. Формування зачіски проходило Під впливим засідок суспільства, кліматічніх умів и багатьох інших чінніків.

Поняття краси змінювалісь впродовж століть, и ті, Що здавать прекрасним в один Період, пізніше виглядать потворнім и навпаки. Альо Одне Завжди Залишани незміннім — Прагнення людини віділітіся, розкрити свою індівідуальність. Кож, історія перукарського мистецтва показала, Що Кожна епоха, країна, нація приносять Свій Особова внесок у моду, в Тенденції розвітку и удосконалення зачісок, макіяжу, аксесуарів, одягу. Мода, є Важливим фактором еволюції Головна НЕ Тільки одягу, зачіски, ДОПОВНЕННЯ, альо ї сучасного суспільства в цілому, Виступає в ЯКОСТІ одного з регуляторів соціальніх та Економічних відносін у сучасности суспільстві. Отже, можемо сказаті, Що мода є однією з форм масової поведінкі в сучасному суспільстві. Використана л ітература Л.Г.Гузіря «Сучасна перукарська справа». 1997; М.В.Константінов «Перукарська справа». 1988; І.С.Сіромятнікова «Історія зачіски». 1987;.Ф. Орлова. Перукарське мистецтво: Підручник. 2005. — Кн. 1.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз