героїчний та дидактичний епос давньогрецької літератури

та епос давньогрецької дидактичний героїчний літератури.

Давньогрецький епос – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Упродовж “темних сторіч” відбулися дві надзвичайно важливі зміни в житті племен, що заселяли Давню Грецію. Перша – завойовники дорійці та завойовані ахейці злилися в один народ і стали називати себе е́ллінами, а свою країну – Елла́дою (звичні нам назви Греція та греки прийшли пізніше від римлян).

Другою зміною стала поява незалежних міст-держав (полісів). Невеликий розмір полісів дозволив створити систему управління, яка враховувала думку вільних громадян, – всі органи влади обиралися шляхом голосування на певний термін. У VIII столітті до н. е. почалося нове економічне і культурне піднесення, від якого починає свій відлік власне давньогрецька культура. Це піднесення охопило не лише територію Балканського півострова, а й узбережжя Малої Азії та острови в Егейському морі. Найяскравішим явищем давньогрецької культури стала література, в якій сформувалися головні літературні роди, що існують і донині, – епос, лірика і драма. Основи епічної, Давньогрецький епос. Епічну традицію в Давній Греції започаткували героїчні пісні – твори усної народної творчості, в яких оспівували подвиги могутніх героїв. Невеликі за обсягом, вони, зазвичай, описували одну подію і зосереджувалися на одному подвигові окремого героя. Достеменно відомо, що ці пісні під супровід ліри виконували в палацах правителів ще в Мікенську епоху. Їх виконавцем міг бути будь-хто з оточення правителя і навіть сам правитель – таке проведення вільного часу вважалося гідним ахейського аристократа. Пізніше з’явилися професійні співці-ае́ди, для яких виконання пісень стало ремеслом.

Суспільне становище аеда в Мікенську епоху було дуже високим.

У ті часи лише віщуни й лікарі були настільки близькими до царів та племінної знаті. І в цьому нема нічого дивного, адже головним завданням аеда було зберегти для майбутніх поколінь славну пам’ять про діяння легендарних героїв, яких ахейські вожді вважали своїми предками. Після навали дорійців у XII ст. до н. епічна традиція не перервалася, а разом із розгромленими ахейськими племенами поступово перемістилася в Малу Азію. Аеди, її вірні хранителі, продовжували протягом всіх “темних сторіч” передавати з покоління в покоління героїчні пісні, які стали для вигнанців на тлі загального занепаду пам’яттю про славне минулЗ часом на зміну співцям-аедам прийшли нові виконавці, яких називали рапсодами. Вони вже не співали під ліру героїчні пісні, а декламували великі епічні поеми. Епічні поеми, на відміну від героїчних пісень, описували не одиничний подвиг воїна, а були масштабними оповідями про видатні події, які змінили долю цілих народів і в яких брала участь багато різних героїв. Дослідники давньогрецької літератури схиляються до думки, що деякі рапсоди не були простими виконавцями, а створювали власні епічні поеми, використовуючи фольклорний матеріал. Слава давньогрецьких рапсодів значно перевищила славу ахейських аедів. Якщо звичним місцем виступу аеда був царський палац, то рапсод, як правило, виступав на центральній площі міста перед великою кількістю людей. У багатьох давньогрецьких містах, зокрема й в Афінах, стало традицією під час великих свят влаштовувати змагання рапсодів. Найпочеснішим на таких змаганнях було виконання творів Гомера. Його “Іліада” та “Одіссея” викликали такий захват і таке поклоніння, що стали для давніх греків чимось на взірець священних книг, каноном поведінки та скарбницею мудрості.

У VI ст. тексти обох поем за наказом афінського правителя записали та впорядкували. Записані твори Гомера стали викладати в давньогрецьких школах; їх почали вивчати і роз’яснювати дослідники, у них навіть знаходили алегоричні передбачення майбутнього. Related posts: Давньогрецький театр – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Як епос у VII ст. поступився поезії, так і поезія у V ст. відійшла на другий план із розквітом давньогрецького театру. Він став одним із найбільших надбань європейської та світової культури. Драма як театральне мистецтво найбільшого розквіту набула у V ст. в одному з наймогутніших міст […]. Гомер (VIII-VII ст.

е.) – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Малоазійський грек Гоме́р з античних часів вважається автором епічних поем “Іліада” та “Одіссея” – визначних пам’яток давньогрецької літератури, створення яких відносять до другої половини VIII ст. І грецькі, й римські автори в усі періоди розвитку античної літератури беззаперечно визнавали велич і бездоганність Гомерових поем, вважаючи їх взірцями, які неможливо перевершити. Давні греки […]. Давньогрецька лірика – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У зв’язку із зародженням у Давній Греції нового устрою життя епос починає занепадати. Монументальні твори героїчного змісту, які розлого оповідали про діяння богів та надзвичайні подвиги героїв далекої давнини, не могли відобразити проблем нової дійсності. Поступово в літературу післягомерівських часів увійшли невеликі ліричні твори, які у VII-VI cт. завоювали неабияку популярність завдяки […]. Есхіл (525-456 рр. е.) – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Видатний давньогрецький драматург Есхіл жив в епоху небувалого культурного та політичного підйому міста-держави Афіни. У VI столітті відбулися серйозні реформи, які зміцнили становище селян та ремісників і змусили аристократію поступитися багатьма інтересами. В Афінах завдяки зміні порядків почали активно розвиватися ремесла, сільське господарство, торгівля, мистецтво. Тиран Гіппій зробив спробу зосередити у своїх […]. ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ – е.) – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДІЙОВІ ОСОБИ Влада й Сила – слуги Зевсові. Гефест – бог-коваль. Прометей – титан. Океан1 – титан. Хор океанід – дочок Океанових. Гермес – вісник Зевсів. ПРОЛОГ Скеляста гірська пустеля. Три божества – Гефест із молотом і ланцюгом у руках, Влада і Сила – підводять в’язня Прометея до скелі. Влада От і прийшли ми аж […]. “Особливості розвитку російської літератури першої половини XX століття і творчість М. Булгакова” Як називають період з 1910 до 1940-х років? Літературознавці називають його першим періодом літератури XX століття або періодом “між війнами”, маючи на увазі Першу та Другу світові війни та різкі змі­ни й ідеологічне протистояння, які характеризували як політику, економіку, со­ціальну сферу, так і мистецтво > Які філософські концепції визначили розвиток мистецтва цього періоду? Від початку […]. Розкрийте особливості художньої структури “Книги пісень” Г. Гейне (художня структура книги, особливості розвитку сюжету, композиції та образу ліричного героя, засоби виразності) Гейне (художня структура книги, особливості розвитку сюжету, композиції та образу ліричного героя, засоби виразності). “З мого великого болю творю я пісні маленькі” Поетична збірка “КНИГА ПІСЕНЬ” Поетична збірка “Книга пісень”, найдовершеніше творіння Гейне, лише за його життя перевидавалася дванадцять разів і принесла йому славу не тільки найкращого поета […]. Періоди розвитку давньогрецької міфології Міфологія – це різновид конкретножиттєвого мислення давніх греків у певний період розвитку (первиннообщинного). В общиннородовому устрої міфологія і мислення ніби зливаються, ніби пронизують одне одного, хоча їхня сутність різна. Міф на життя діє примарно: оживлює все довкола, він проявляє себе у кожному людському вчинку, у всьому вбачається дія магій. Мислення прагне знайти у практиці людського […]. Особливості комедійної творчості Кальдерона:характери та інтрига, особливості сюжетного розвитку(“Дама примара”) 35. Особливості комедійної творчості Кальдерона:характери та інтрига, особливості сюжетного розвитку(“Дама примара”) “Дама-невидимка” – виртуозна п’єса про те, як дона Анхела, незважаючи на старання братів Хуана і Луїса, домагається свого і отримує руку улюбленого нею дона Мануеля. У сюжетній побудові звичайний для Кальдерона паралелізм: дон Мануель – приятель дона Хуана, але ворог дона Луїса, брата Хуана […]. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ВСТУП УРОК № 2 Тема. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті XIX ст.; зв’язок із розвитком природничих наук. Видатні майстри соціальної прози: Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, Ч. Діккенс, Г. Джеймс, Ф. Достоєвський, Л. Толстой,.

[…]. “Золота доба” давньогрецької літератури Твір на прикладі Творчості Есхіла та Софокла. Сюжети античної літератури часто суголосні, іноді вони перетинаються, зображуючи одні й ті самі події. Але така суголосність виправдана. Навіть сучасним митцями варто дечого повчитися у їхніх давніх попередників: в античному театрі, як відомо, цінувався не стільки сюжет, скільки глибина моральної та філософської проблематики, розкрита за допомогою відомого, часто “Золотий століття” давньогрецької літератури (на прикладі творчості Эсхила й Софокла) Сюжети античної літератури часто співзвучні, іноді вони перетинаються, зображуючи ті самі події. Але така співзвучність виправдана. Навіть сучасним художниками треба дечому повчитися в їхнього давнього попередників: в античному театрі, як відомо, цінувався не стільки сюжет, скільки глибина моральної й філософської проблематики, розкрита за допомогою відомого, часто так званого “мандрівного сюжету”. І справді, античні сюжети мандрують Специфіка розвитку літератури XIX століття XIX СТОЛІТТЯ Специфіка розвитку літератури XIX століття XIX ст. – один з найцікавіших періодів в історії світової літератури. Його по праву зараховують до золотого фонду світового мистецтва. Динамічний розвиток економічного буття, науки, політичні, соціальні процеси у світі, особливо на європейському континенті, дали новий поштовх розвитку мистецтва. У вирі цих процесів перебувала й література, то як ФОЛЬКЛОР І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА – ДУХОВНА СКАРБНИЦЯ ЛЮДСТВА ФОЛЬКЛОР І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ Народна творчість с тим животворним захистом, Що зберігає прадавню мудрість і передає її з одного часу в інший. Якоб і Вільгельм Грімм Майже 100000 років тому, коли ще не було писемності й художньої літератури, у давніх людей, як тільки вони навчилися спілкуватися “Особливості розвитку драматургії і театру в 1920-х роках” 1917 рік назавжди розділив історію України та світу надвоє: до і після. Втім, глобальні катаклізми першої чверті XX століття – предмет дослідження не тільки історика. Так, перш за все ми повинні говорити про те, що Жовтнева революція 1917 року змінила соціально-політичну карту світу, розділивши його на два протиборчі “табори”, що на багато десятиліть Україна залишилася Особливості жанру й композиції поеми М. Гоголя “Мертві душі” – МИКОЛА ГОГОЛЬ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас МИКОЛА ГОГОЛЬ Особливості жанру й композиції поеми М. Гоголя “Мертві душі” Постать Миколи Васильовича Гоголя чітко вирізняється на фоні російської літератури XIX століття. Цей геніальний письменник надав напрямок усьому літературному процесу на кілька десятиліть. До того ж Гоголь є одним з небагатьох письменників, який спромігся поєднати у своїй творчості два могутні культурні струмені Особливості духовного та економіко-політичного життя XVII століття – ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА В XVII СТОЛІТТІ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА В XVII СТОЛІТТІ Так невимовно багато змінилося за останні роки в уявленнях про зірки і планети. Всесвіт розпадається на атоми, рвуться всі зв’язки, все розколюється на шматки, підвалини хитаються, і тепер усе стало для нас відносним. Джон Донн Культурний і літературний розвиток Гомер – великий давньогрецький поет Гомер – великий давньогрецький поет Всесвітньовідомі поеми “Іліада” та “Одіссея” базувалися на героїчних піснях, що виконувалися аедами – мандрівними співаками. Створення цих поем самі древні греки приписували сліпому аеду Гомеру, який за легендою народився на острові Хіос. Ще у давні часи за честь називатися батьківщиною великого поета сперечалися сім міст. Реалізм та наочність гомерівських поем Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі. Чехова “Чайка”. Чехов відомий у всьому світі як оригінальний творець короткого оповідання. Крім того, він є і визначним новатором у галузі драматургії. У свої п’єси Чехов переніс живе життя, без ефектів, без красивих поз і незвичайних ситуацій. Він вважав, що в театрі має бути все так само просто і водночас складно, як буває в житті. І Особливості драматичного конфлікту та розвитку дії в п’єсі Г. Ібсена “Ляльковий дім” Видатний письменник XIX ст.

Генрік Ібсен відіграв провідну роль у становленні нової європейської драми.

Його новаторство полягало у відмові від звичного любовного конфлікту як основного рушія дії, у постановці низки актуальних проблем про особистість та її стосунки з суспільством. Чи не найвідомішим взірцем його “нової” драми стала п’єса “Ляльковий будинок”, сюжетом для якої автор обрав Історичні умови розвитку літератури у XIV-XVIII ст Соціально-економічний розвиток Русі у цей період був надзвичайно складним. Татаро-монгольська навала, розорення Подніпров’я і встановлення васальної залежності руських князівств від татар завдали сильних ударів по розвитку Південно-Західної Русі. Галицько-Волинське князівство через свою територіальну віддаленість мало змогу довший час чинити опір татарам. Але йому доводилось також чинити опір й іншим загарбникам – угорським, німецьким, польським. Через ХІХ-ХХ століття: основні тенденції і напрямки розвитку літератури Символізм – напрям у європейському мистецтві 1910-х років зосереджений переважно на художньому зображенні за допомогою символу, тобто знака, багатозначно алегоричного і логічно суперечливого образу. Символізм пов’язаний з ідеалістичним світосприйняттям з культом індивідуалізму і повної свободи особистості, з уявленням про те, що мистецтво вище, ніж “вульгарна” реальність. Напрямок цей поширився в усій Європі і проникає в “Історичні обставини розвитку української літератури на межі ХІХ та ХХ століть” Історичні обставини кінця ХІХ – початку ХХ століття завели українців у неймовірно складну політичну, суспільну та культурну ситуацію, оскільки народ був розділений на дві частини, перебуваючи у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Політика, яку проводила Російська імперія у напрямку діячів української літератури, була надзвичайно жорстокою, репресивною, тоталітарною; російський уряд своїми переслідування, ув’язненнями намагався усіляко перешкоджати На тернистих шляхах… (про тяжкі умови розвитку української літератури) Історія української літератури – це тернистий, складний і тривалий процес в історії нашої культури. Переслідувалось українське слово від давнини і майже до кінця XX століття, заборонялось книгодрукування, скорочувались тиражі видань творів, написаних українською мовою, майже не перекладались українською мовою твори світової класики. Але українське слово жило ї виживало. Мої ровесники кажуть, що твори українських письменників Особливості розвитку Галицько-волинського князівства в період політичної роздробленості Ще одним великим політичним утворенням на Русі в цей період було Галицько-Волинське князівство. Воно розташовувалося на окраїнних західно-російських землях. Галицько-Волинське князівство відрізнялося сприятливими природно-кліматичними умовами, багатством, багатолюдністю й красою міст (Галич, Володимир Волинський, Львів, Перемышль і ін.), перетиналося важливими торговельними шляхами загальноєвропейського значення.

Воно граничило з Угорщиною й Польщею.

Із цими державами в російського князівства “Основні напрямки розвитку світової літератури ХІХ століття” ХІХ століття – це час стрімкого розвитку промисловості, науково-технічного прогресу та занепаду релігійних вірувань. Основним гаслом цього періоду є свобода. Але кожен народ, кожна держава тлумачить волю по-різному. ХІХ століття – це теж доба індустріальної революції в Сполучених Штатах Америки та Європі, період становлення міської культури. Через вплив модерних здобутків науки духовні вірування людей знаходяться Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про. заклали М. Костомаров,.

Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували М. Грушевський,. Чижевський. Ніхто з них не твердив про абсолютну. української літератури від інших слов’янських літератур. Навпаки, простежувалися літературні впливи і взаємовпливи, але Героїчний епос Так показує дослідження розвитку культури різних народів, кожна нація в добу свого виникнення і становлення створювала героїчний епос, в якому увіковічнювала славні героїчні вчинки народних улюбленців-героїв. Високохудожніми зразками героїчного епосу, що посідають видатне місце у світовій народній поезії, вважають старогрецькі “Іліаду” та “Одісею”, карелофінську “Калевалу”, ірландські саги, англосаксонський “Беовульф”, давньонімецьку “Пісню про Нібелунгів”, французьку “Пісню Основні тенденції в розвитку реалізму в закордонної літератури першої половини ХХ століття Література початку 20 століття, внаслідок всіх соціальних, экономоических, політичних і эстетических причин, характеризується винятковим різноманіттям письменницьких індивідуальностей, багатством художніх стилів, плідними новаторськими пошуками в області форми, засобів вираження, змісту. Знаменно, що до “традиційного” західноєвропейським літературам додалося чимало нових (африканських, азіатських, латиноамериканських), представники яких стали всесвітньо знаменитими. Поглибилися контакти письменників, взаємозв’язки й взаємозбагачення різних національних літератур Основні тенденції розвитку світової літератури ІІ половини ХІХ століття 1.

Основні тенденції розвитку світової літератури ІІ половини ХІХ століття. У цей період відбувається гострий конфлікт між протилежними тенденціями. Загальний художній занепад проявляється вже у творчості письменників-натуралістів.(див. натуралізм).До 60-70 років відноситься виникнення імпресіонізму у Франції, згодом в Німеччині та інших країнах.(див. імпресіонізм).

Першими власне декадентськими течіями є символізм, батьківщиною якого була Франція 70-80 рр, і Руська трійця та значення її діяльності для розвитку української літератури Руська трійця та значення її діяльності для розвитку української літератури I. Виникнення “Руської трійці”. (“Руська трійця” – це нелегальний література ний гурток, організований 1834 р.

у Львівській духовній семінарії.) II. Просвітницька діяльність учасників “Руської трійці”. 1. Творчість Маркіяна Шашкевича. (М. Шашкевич – тонкий лірик, автор малих віршованих форм. У поезіях “О Наливайку” та “Хмельницького обступлення ГЕРОЇЧНИЙ ФРАНЦУЗЬКИЙ ЕПОС – ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ Початок формування французької нації і давньофранцузької мови припадає на VIII-.IX століття. Приблизно в цей самий час складався французький героїчний епос. В англійській хроніці XII ст. вказано, що в день битви поблизу Гастингса в 1066 р., коли нормани на чолі з герцогом Вільгельмом Завойовником розбили війська англосаксів, норманські воїни співали пісні про Роланда. У XI-XII ст., Межа ХІХ-ХХ століття: основні тенденції та напрями розвитку літератури На межі ХІХ-ХХ століть передусім інтелектуальні верстви перевинають своєрідну світоглядну кризу, епоха сповнена якогось “порогу”, за яким – вселенські катастрофи й катаклізми. Це настрій – настрій декадансу, занепаду, неприйняття життя, смуток тощо.

Декаданс це літературний напрям або течія. Не можна ставити його в однії ряд, скажімо, з реалізмом або символізмом, адже декадентські ноти можуть буги Героїчний народний епос Героїчний народний епос – збірна назва фольклорних творів різних жанрів (колядки, думи, історичні (козацькі, гайдамацькі, опришківські, стрілецькі, повстанські та ін.) пісні, казки, легенди, перекази), в яких відображена воля, завзаття народу у боротьбі з ворогом, злом, кривдою, соціальним і національно-релігійним гнітом, прославляються розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних месників. У вужчому розумінні вислову український Г. н. Значення давньогрецької міфології для світової культури Значення давньогрецької міфології для світової культури У прадавні часи навкруги теплого й привітного Середземного моря склалися три культури. Одна була похмура і таємнича. Тамтешні люди не стільки жили, скільки готувалися до смерті. При житті будували собі посмертні оселі. Багаті володари створили для цього піраміди. Друга була страшна й кривава. Заради її богів приносили людські жертви. Суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями Робота за таблицею “Літературний процес XX століття” Певні особливості літературного процесу розглядаються в межах таких історичних відрізків: Початок XXСт. (до 1917 року) Ці хронологічні межі визнача­ються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка (1916 р.) та М. Коцю­бинського й Лесі Українки (обоє померли в 1913 р.). Формування після 1905 ФРАНЦУЗЬКИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС ФРАНЦУЗЬКИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС …Де трубить вічність у Роландів ріг. Л. Костенко Коли країна переживає складні часи, вона особливо потребує героя, який би власним прикладом закликав людей до активних дій в ім’я високих ідеалів. Цей герой стає взірцем, з ним порівнюють усіх інших, навіть його вади іноді перетворюються на переваги. Такого героя шукають у минулому, щоб Давньогрецький театр У період культурної першості Афін (V-IV ст. е.) центральне місце в літературі займали драматичні жанри. Афінський театр V століття до нашої ери був і трагічним (трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда), і комічними (комедії Арістофана). Театр займався питаннями політики і моралі. Це був театр, що усвідомлював свою виховну і наставницьку роль. При всіх відмінностях грецьких Рапсодія Рапсодія (грецьк. rhapsodia, від rhapto – шию та ode – пісня, або rhabdos – гілка та ode – пісня) – у давній Греції – уривок епічної поеми про богів та героїв (це ж стосується Гомерових “Іліади” та “Одіссеї”), що його виконував мандрівний професійний співець (рапсод), який замінив співця-імпровізатора (аеда). Замість ліри, як в аеда, він Особливості розвитку давньогрецької літератури. Упродовж «темних сторіч» відбулися дві надзвичайно важливі зміни в житті племен, що заселяли Давню Грецію. Перша — завойовники дорійці та завойовані ахейці злилися в один народ і стали називати себе еллінами, а свою країну — Елладою (звичні нам назви Греція та греки прийшли пізніше від римлян). Невеликий розмір полісів дозволив створити систему управління, яка враховувала думку вільних громадян, — всі органи влади обиралися шляхом голосування на певний терміТакий високий рівень політичної свободи, якого не знала жодна давня країна, створив вільну особистість. Це стало головною передумовою наступного злету культури та літератури давніх греків. У VIII столітті до нашої ери Найяскравішим явищем давньогрецької культури стала література, в якій сформувалися головні літературні роди, що існують і донині, — епос, лірика та драма. Основи епічної, ліричної і драматичної традицій були закладені ще в усній народній творчості та в обрядових дійствах давньогрецьких племен, однак як літературні явища вони послідовно виникли у VIII, VII і VI століттях до нашої ери. Давньогрецький героїчний епос.

Епічну традицію в Давній Греції започаткували героїчні пісні — твори усної народної творчості, в яких оспівували подвиги могутніх героїв. Достеменно відомо, що ці пісні під супровід ліри виконували в палацах правителів ще в мікенську епоху. Їх виконавцем міг бути будь-хто з оточення правителя і навіть сам правитель — таке проведення вільного часу вважалося гідним ахейського аристократа. Пізніше з’явилися професійні співці-аеди, для яких виконання пісень стало ремеслом. Аеди в мікенську епоху користувалися неабияким авторитетом. Після навали дорійців у XII столітті Аеди, її вірні хранителі, продовжували протягом всіх «темних сторіч» передавати з покоління в покоління героїчні пісні, які стали для вигнанців на тлі загального занепаду пам’яттю про славне минулЗ часом на зміну співцям-аедам прийшли нові виконавці, яких називали рапсодами. Вони вже не співали під ліру героїчні пісні, оспівуючи одиничний подвиг воїна, а декламували великі героїчні поеми. Героїчні поеми — це масштабні оповіді про видатні подвиги героїв та важливі історичні події, які змінили долю цілих народів і в яких брало участь багато дійових осіб. Дослідники давньогрецької літератури схиляються до думки, що деякі рапсоди не були простими виконавцями, а створювали власні епічні поеми, використовуючи фольклорний матеріал: легенди, перекази і пісні. Його поеми «Іліада» та «Одіссея» викликали такий захват і таке поклоніння, що стали для давніх греків чимось на взірець священних книг, каноном поведінки та скарбницею мудрості. У VI столітті до нашої ери Твори Гомера стали викладати в давньогрецьких школах; їх почали вивчати і роз’яснювати дослідники. У них навіть знаходили алегоричні передбачення майбутнього. Малоазійський грек Гомер з античних часів вважається автором героїчних поем «Іліада» та «Одіссея» — визначних пам’яток давньогрецької літератури. Їх створення відносять до другої половини VIII століття Давні греки не сумнівалися, що всі події, змальовані в давніх поемах, відбувалися насправді. Не сумнівалися вони і в існуванні Гомера, який ці події описав, хоча не знали ніяких вірогідних подробиць із його життя. Найчастіше Гомера змальовували як сліпого мандрівного рапсода, і навіть його ім’я, на думку дослідників, означає в перекладі сліпий. Сліпота в давнину вважалася невід’ємною ознакою виконавців героїчних пісень та поем. Поширеним було уявлення, що замість зору аеди та рапсоди наділені даром богині Музи. Існує і більш приземлене пояснення — для сліпців у ті часи спів чи декламація епічних творів стали єдиним можливим заняттям (порівняйте зі сліпими кобзарями в Україні). Біографічних відомостей про Гомера нема. Є лише перелік семи давньогрецьких міст, що претендували на право називатися батьківщиною славетного поета (сучасні дослідники схиляються до думки, що це було малоазійське місто Смірна — нинішній турецький Ізмір). У ХІХ столітті питання авторства героїчних поем «Іліада» та «Одіссея» стало предметом гострих дискусій. Одні дослідники, які звертали увагу на традиційні фольклорні витоки поем, стверджували, що «Іліада» та «Одіссея» є лише поєднанням різних героїчних пісень і Гомер може бути тільки їхнім упорядником. Інші дослідники обстоювали цілісність поем та авторство Гомера. Вони звертали увагу на свідомо симетричну побудову «Іліади» та «Одіссеї», прискіпливий відбір матеріалу для оповіді, докладний опис окремих епізодів тощо. Незважаючи на відсутність прямих доказів існування Гомера та його авторства щодо героїчних поем «Іліада» та «Одіссея», сучасна наука визнала, що у VIII столітті до нашої ери видатний поет (його і надалі для зручності можна називати Гомером), використовуючи існуючу фольклорну традицію, відібрав із відомих йому епічних творів потрібний матеріал та створив на його основі дві великі героїчні поеми. Поема «Іліада» 1 — це епічна розповідь про війну об’єднаного війська племен, що жили на території Греції і називали себе ахейцями, з об’єднаним військом племен, що жили на території Малої Азії. За основу поеми взято троянський цикл міфів. Проте Гомер в «Іліаді» не переказує міфи і не відтворює історичну дійсність далекого для нього XII ст. Він навіть не описав похід ахейського війська на чолі з мікенським царем Агамемноном під мури Трої та її десятирічну облогу. Хронологічні межі поеми охоплюють лише 53 дні десятого року війни, тобто ті події, що стали наслідком гніву Ахілла, сина мірмідонського царя Пелея та безсмертної німфи Фетіди (згадайте «яблуко розбрату»). Гнів Ахілла викликав верховний вождь усього ахейського війська Агамемнон, який забрав у нього полонянку Брісеїду. Натомість Ахілл — наймогутніший серед воїнів, відмовився виходити на поле бою. Це призвело до низки важких військових поразок ахейців. У якийсь момент уже не вони тримали в облозі Трою, а троянці оточили їхній табір і штурмували захисний вал, намагаючись підпалити кораблі. Більшу частину поеми складають розлогі описи боїв. І хоча докладно описано лише 9 днів війни, авторові вдалося розгорнути широке епічне полотно. Гомер не просто змальовує поєдинки між ахейськими та троянськими вождями — він через опис подій і діалоги дає характеристику героям. Так, наприклад, Ахілл у поемі — запальний, не надто розумний, але вірний друг і чудовий воїн; Агамемнон — пихатий і жадібний; цар Ітаки Одіссей — розумний та хитрий. Серед троянців вирізняється брат Паріса царевич Гектор — наймогутніший троянський воїн, він сміливий, але нерозважливий. Характери цих героїв чітко окреслені й упродовж твору не змінюються. Окремо потрібно зауважити загострене почуття власної гідності та честі, яким воїни керуються і в бою, і в повсякденному житті. Чудовою ілюстрацією цьому є гнів Ахілла, спричинений зовсім не тим, що цар Мікен Агамемнон забрав у нього полонянку, а тим, що було ображено його честь. Ахейські воїни після вдалих боїв ділили здобич відповідно до військових заслуг, тому кількість полонених та цінних речей наочно демонструвала доблесть героя. Забрати бодай щось зі здобичі воїна означало принизити його гідність і применшити заслуги. Для відновлення честі герой міг вдаватися до будь-яких засобів. Саме тому жоден ахеєць не побачив ознак зради у відмові Ахілла воювати під стінами Трої. Вийти на поле бою змусила Ахілла лише смерть його побратима Патрокла, який загинув у поєдинку з Гектором. Ахілл легко переміг Гектора і забрав його тіло до ахейського табору. Лише за великий викуп вдалося троянському цареві Пріаму, який уночі таємно під захистом бога Гермеса пробрався в табір ахейців, викупити тіло загиблого сина. І ахейських, і троянських вождів зображено як ідеальних епічних воїнів; кожен із них здатен, якщо буде на те воля богів, сам розгромити все вороже військо. Племінні вожді у Гомера — це могутні воїни, вони найкраще озброєні й саме між ними спалахують основні сутички у війні. Сам спосіб ведення бойових дій підносив їх над іншими воїнами — будь-яка битва відразу розпадалася на окремі двобої, які вели між собою супротивники. У таких двобоях чудово озброєний і спеціально підготований воїн вивищувався над погано озброєним загалом племені. Він виступав могутнім і непереможним сином бога. З ним могли зрівнятися лише такі самі, як він, вожді, «паростки Зевса», влада яких освячена богами. Герої наділені нелюдською відвагою і силою, якої немає в рядових воїнів. Цю відвагу й силу в них вдихають боги. Програти бій герой може лише в тому разі, коли боги від нього відвертаються. Найвищою нагородою для такого ідеального воїна є посмертна слава, найбільшою карою — забуття. Чільне місце в поемі посідають боги, вони беруть активну участь у протистоянні між ахейцями та троянцями — застерігають від небезпеки, дають мудрі поради, надихають своїх улюбленців або ж перешкоджають тим, хто їм не подобається. Троянська війна поділила і богів-олімпійців на два табори.

Так, ображені Парісом Гера та Афіна, а також Посейдон, Гефест і Гермес стали на бік ахейців, а Аполлон, Афродіта, Артеміда, Арей 1 і бог річки Скамандр — троянців. Крім безсмертя і всемогутності, боги в поемі Гомера нічим не відрізняються від людей. Чвари та інтриги на Олімпі, які вирішують долі людей та хід бойових дій, є ключовими в тексті «Іліади».

У своїх діях боги керуються лише особистими симпатіями чи антипатіями. А «волею Зевса» неодноразово змінюється хід подій у поемі. За обсягом «Іліада» — твір надзвичайно великий, вона складається з 15 693 рядків і композиційно поділена на 24 пісні. Початково поділу на пісні не було, його зробили за кількістю букв у грецькому алфавіті давньогрецькі вчені у III столітті Характерними для «Іліади» є традиційні епічні прийоми — повтори, уповільнення оповіді з детальними описами та постійними відступами від основної сюжетної лінії; широке використання постійних епітетів та розгорнутих порівнянь. Поема неримована і написана специфічним віршовим розміром — гекзаметром, довгий рядок якого підсилює урочистість оповіді. Як утворився народ еллінів? Що стало передумовою нового культурного злету Давньої Греції? Розкажіть про літературні досягнення Давньої Греції.

Якими із цих досягнень ми послуговуємося досі? 5. Чому побутування героїчних пісень перемістилося в Малу Азію? Якого особливого значення набули ці епічні твори для греків, що змушені були оселитися в Малій Азії? 6. Як змінилася епічна традиція в часи Гомера? Що спільного і відмінного між давніми героїчними піснями аедів та епічними поемами рапсодів? 7. Поясніть, чому дослідники називають героїчні пісні колективними фольклорними творами, а епічні поеми — індивідуальними авторськими. 10. Які реальні історичні події стали основою троянського циклу міфів та епічної поеми «Іліада» Гомера? Знайдіть на карті (сторінка 46) міста Трою, Мікени та Спарту.

Простежте маршрут ахейського війська від Мікен і Спарти до Трої. 1 Гера — дружина Зевса, богиня шлюбу; Афіна — богиня мудрості та справедливої війни; Посейдон — бог морів й океанів; Гефест — бог вогню і ковальства; Гермес — бог торгівлі й злодійства; Аполлон — бог сонця, покровитель мистецтв; Афродіта — богиня краси і кохання; Артеміда — богиня диких лісів і полювання; Арей — бог жорстокої війни.

1 Велетень Ахілл володів нелюдською силою, тому усіх, хто виходив із ним на двобій, вважали приреченими.

Гектор, прийнявши виклик, хотів захистити честь царської сім’ї.

1 За тогочасними законами зброя й обладунок переможеного ворога ставали власністю переможця. Ахілл лютує ще більше, бачачи на Гекторові обладунок мертвого друга Патрокла. 1 Тут згадується давній обряд поховання через спалення тіла, інакше душа померлого, страждаючи, не знаходила спокою. 1 Ахілл справді загине від стріли Паріса, спрямованої Аполлоном в єдине вразливе місце на його тілі — в п’яту (Ахіллесова п’ята). 1 Кассандра (Олександра) — дочка Пріама і Гекуби. Закоханий у неї Аполлон наділив її даром провидиці. Але красуня не відповіла йому взаємністю, за що була покарана: її віщуванням ніхто не вірив. Кассандра пророкувала, що Паріс принесе Трої нещастя і місто загин2 Андромаха — дружина Гектора. Ця подружня пара у світовому мистецтві стала символом вірності й скорботи за втраченим коханням. Багато століть була поширена думка, що місто Троя й усі події, пов’язані з Троянською війною, — це лише втілена у міфах та поемі Гомера вигадка, яка не має історичного підґрунтя. Проте в 1871 році німецький археолог-любитель Генріх Шліман, який був упевнений, що все описане в «Іліаді» — правда, розпочав розкопки на пагорбі Гисарлик у Туреччині. На його думку, це місце повністю відповідало опису розташування міфологічної Трої. І, несподівано для всього світу, він справді розкопав руїни давнього багатого міста. Дослідники виявили, що знайдене поселення неодноразово знищувалося, але його знову відбудовували на тому самому місці.

За характером руїн археологи з’ясували, що на початку XII століття до нашої ери воно вкотре було спаленЦе місто ідентифікували як Трою Гомера. Окрилений дослідник-любитель, а разом із ним і професійні археологи розпочали розкопки інших міст, про які йдеться в «Іліаді». Так було знайдено стародавні міста Мікени та Пілос, де вчені відкопали глиняні таблички з написами, які вдалося розшифрувати. Їх здивуванню не було меж, коли вони прочитали на цих табличках імена багатьох богів та людей, про яких ідеться в поемах Гомера. Стало зрозуміло, що в XIII-XII ст. на території сучасної Греції існували могутні держави. Вони справді в XII ст. вели війну на території Малої Азії, взявши в облогу та знищивши малоазійське місто Трою. Географічне положення Трої було надзвичайно вигідним. Вона панувала над важливим морським шляхом — протокою Дарданелли. Це могло стати причиною військових нападів на багате місто. Один із таких нападів, вочевидь, ліг в основу давньогрецького троянського циклу, отримавши в міфі нове тлумачення історичних причин війни. Із вивченого у попередніх класах ви вже знаєте, що в літературі є прозові і віршові твори. Віршовим творам властива ритмічність мови. Вона досягається певним порядком чергування наголошених складів із ненаголошеними. Таке чергування складів у віршових творах може здійснюватися за різними схемами, які називають віршовими розмірами. Гекзаметр — основний віршовий розмір в античній літературі. Слово гекзаметр перекладається з грецької як шестимірник (hex — шість, metros — міра), оскільки у віршорядку налічується 6 наголошених складів Схема гекзаметра (чергування наголошених і ненаголошених складів) така: В епоху античності цей віршовий розмір був надзвичайно поширений. Твори, написані гекзаметром, виконувалися наспівним речитативом. Вони відрізнялися повільністю й особливою урочистістю мови. Спробуйте уявити, що переживали батьки і дружина Гектора, спостерігаючи з міських мурів за двобоєм. Чому образи Пріама, Гекуби й Андромахи викликають співчуття? 18. Як у поемі Гомера пояснюються причини військових перемог і поразок, людського щастя і горя? Чому люди в цій поемі створюють враження іграшок? 19. Якими людськими рисами наділено античні божества? Чи завжди боги-олімпійці справедливі до людей? Доведіть, що в поемі «Іліада» боги не ідеалізовані.

2Доведіть, що в поемі подано чоловічий погляд на війну. Спробуйте уявити, яким був би зміст цієї поеми, якби автором твору була жінка. Героїчний епос українського народу. Думи.

Різновиди дум (8 клас. Українська література) + Презентація. Мета: ознайомити учнів з кобзарством як з одним із найяскравіших явищ української культури; розкрити зв’язок народних співців з життям українського народу; створити в учнів цілісне уявлення про українські думи як героїчний епос; розглянути різновиди дум, дослідити їхні художні особливості; з’ясувати спільні та відмінні риси між думами та історичними піснями; формувати кругозір, світогляд, прагнення вивчати історію української культури, долучатися до її сучасних здобутків; виховувати почуття патріотизму, повагу і любов до героїчного минулого нашої країни. Дивовижні скарби зберіг український народ протягом століть. І не лише для себе – для всіх народів. Бо духовні надбання кожної нації є духовними надбаннями всього людства. І скарби ці – народні пісні, балади, а найперше – думи, унікальний жанр української народної творчості, з яким пов’язане неповторне кобзарське мистецтво, славні імена лірників і бандуристів. І сьогодні на уроці ви познайомитесь із цим жанром літератури, його особливостями та різновидами. Пригадайте, в чому полягають особливості епосу? Які епічні жанри літератури вам відомі? Як ви вважаєте, чому вивчення дум відбувається паралельно з вивченням історичних пісень? Ще у 1892 році відомий український письменник Іван Франко зазначив: « Справді лицарським духом дихає новий богатирський епос, який у той час, між 1560 і 1648. роками, виріс у степах запорозьких, зокрема й думи – це ті безсмертні пам’ятки ще першого етапу в розвитку козацтва, які створені генієм самого народу, і які назавжди будуть предметом гордості українського народу» Як ви могли здогадатись за датами, наведеними Іваном Франком, українські думи виникають у той час, що й історичні пісні, і це пов’язано з тим, що історичною основою дум є довготривала, виснажлива й затята, звитяжна і героїчна війна, яку впродовж століть вів український народ проти загарбників і поневолювачів. Але ж яка тоді між ними відмінність?

Термін «дума» – народного походження, ним послуговувалися на означення співаних оповідей соціального характеру.

Український літературознавець і фольклорист Михайло Возняк, висловив припущення, що цей термін пішов із болгарської мови, у якій слово «дума» означало «слово», термін, яким у давній Україні послуговувалися в значенні «поетична повість». Тобто, можемо зробити висновок, що дума є оповідним жанром. Суттєве уточнення перших визначень щодо «думи» належить Миколі Костомарову: «думами прийнято називати такі народні твори, майже завжди епічні за змістом, які не співають, а декламують розспівано під звуки інструмента кобзи, бандури або ліри, що є здобутком не всього народу, а кобзарів, співців, зазвичай сліпих, які ходять від місця до місця зі своїми інструментами і наспівують зацікавленим». Отже, дума – не лише твір оповідний, а ще й той, що виконують під музичний супровід. І чому думи нерозривно пов’язують саме із кобзарями? Що вам відомо про кобзарів та лірників? Чому вони були надзвичайно важливі для нашої історії та культури? Значення народних співців було надзвичайно велике для розвитку людства, особливо в дописьмову епоху. Адже саме вони зберігали і передавали наступним поколінням найважливіші знання про минуле і світогляд їхніх предків, у найдоступнішій формі, яка легко запам’ятовується — пісень-оповідань. Крім того народні співці виконували функцію новинарів, незалежних від влади. Постійно подорожуючи, саме вони знали останні новини і могли ними поділитися, попередити людей про небезпеку нападу чужинців тощо. Вчені вважають, що Кобзарство своїм корінням сягає ще часів Київської Русі, проте організоване кобзарство виникло за часів козаччини. Ось так описує тих співців Валерій Шевчук: «Коли військо верталося з походу, козацтво гоїло свої криваві рани і поминало друзів, що полягли за рідний край, за волю. Всі вже жили сьогоднішнім, жили прийдешнім, в якому бачили нові бої та втрати. Й лише один звитяжець, узявши в руки кобзу і кинувши на луки повід, шукав у серці, в струнах тих слів та звуків, які б навіки стали відлунням ратних подвигів. То був поет, співець народу, його історик і публіцист. Він не вигадував, не щебетав для втіхи, а думав, осмислював пережите та пройдене, творив для наступних поколінь котрі виростуть та візьмуть шаблі в руки…» Згодом, кобзарство виокремилось в окрему групу. Народні співці утворювали братства або гурти на взірець ремісничих цехів. У братствах існували майстри й учні, які впродовж двох років опановували не тільки кобзарську майстерність, а й таємну так звану лебійську мову й мали дотримуватися встановлених правил, порушення яких каралося. Незрячі кобзарі були не жебраками, що випрошують милостиню, а професійними виконавцями, які грою на бандурі та співом заробляли собі на життя. Кобзарство як професія живуть не одне покоління, серед відомих кобзарів можна виділити імена Остапа Вересая, Гната Гончаренка, Михайла Кравченка з Великих Сорочинців, Петра Ткаченка. Відомі імена кобзарів і часів Гайдамаччини: Данило Бандурка, Грицько Кобзар, Прокіп Скряга тощо. Є і сучасні кобзарі, зокрема Тарас Компаніченко, Василь Григорович Нечепа, Білий Дмитро, Тарас Постніков. Але що їх усіх, не зважаючи на плин часу, об’єднує? Про що, на вашу думку, співали й складали твори кобзарі? Здебільшого, кобзарі були творцями славнозвісних дум, що відображали найважливіші події життя українського народу впродовж багатьох століть і закликали його на боротьбу проти поневолювачів. Сюжети перегукуюються з історичними піснями – боротьба проти турецько-татарських нападників, польської шляхти, при тому тут зображується доля не лише борців та переможців, а й тих, хто зазнав страждань, зокрема невільників. Звісно, у думах змальовують і постаті безпосередніх учасників подій — під час походів або після них, і справжніх улюблених у народі історичних постатей. Поряд з ними діють і безіменні герої-козаки, але вже не в лицарських походах, боях і перемогах, а в побутових ситуаціях. Тут змальовуються явища суспільного та родинного життя, стосунки козака зі своєю ріднею — сестрою, матір’ю. Тому в окрему групу й виділяють суспільно-побутові думи, ті, що могли зігріти теплом рідного дому, відволікти від воєнних буднів, чогось навчити. Який висновок ми можемо зробити про народні думи та їх різновиди? Теорія літератури. Дума – епічний віршований твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри. Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників та про турецьку неволю (14—15 ст.— рання козацька доба). Думи про героїчну боротьбу українського народу проти національного поневолення (16 — поч. 17 ст. — доба Хмельниччини і Гетьманщини). Соціально-побутові думи Опрацювання навчального матеріалу. Незважаючи на гнучкість виконання дум, досить стрункою і сталою є їх композиція, що характеризується рисами властивими тільки цьому жанру. Вона в абсолютній більшості текстів зберігає одні і ті ж складові елементи, жанрову структуру. Думи починаються поетичним заспівом, який кобзарі часто називають «заплачкою». Цей початок найчастіше будується на основі художнього паралелізму: Як у неділю рано-порано Не голосні ї дзвони задзвонили, Не сизопері орли защебетали, А не сивая зозуля закувала; То бідні невільники, сидя в неволі, заплакали. Після заспіву йде власне дума (розгортання сюжету з усіма епічними елементами композиції і ліричними відступами). У канву сюжету можуть вводитися додаткові епізоди, але, як правило, дума не буває надмірно ускладненою: сюжет розгортається лінійно в хронологічній послідовності, події передаються якнайприродніше без елементів фантастики та несподіваних поворотів у розвитку дії. Завершується дума кінцівкою, яка називається славословіє, бо у ній прославляються подвиги, відвага, справи героя, який переміг ворога або ж поліг за праведну справу. Бесіда Як ви вважаєте, в чому полягає важливість дум? Як ви гадаєте, сучасні кобзарі виконують репертуар минулих поколінь чи створюють і власний? Які події можуть стати сюжетом для сучасних дум? Перегляд відеофрагменту «Дума про Савур могилу» Ця дума присвячена сучасним подіям. В одному з інтерв’ю пан Тарас розповів про історію написання цього твору: «Так буває, що напишеш один рядок, і він зависає. Перший рядок я написав на Майдані – “Те, що написано в нас на прапорах, – Спів невимовних сфер”. Під впливом вибуху блакиті і золота – коли на Майдані вперше над нами стояв вогненний стовп. Це ще у період ейфорії, до того, як були вбивства. І потім воно зависло. А коли почалася війна і ми їздили виступати перед нашими бійцями, то активно включилися у підтримку зруйнованого українського війська. І цей текст активно дописувався після подій під Зеленопіллям. Три куплети я читав в “Айдарі” просто як вірш. Останній куплет я дописав після Іловайська. А потім це стало думою». Підсумки уроку Домашнє завдання Ст. 24-26 – стаття; Прочитати «Думу про Марусю Богуславку» (підручник ст. 28-31) Завантажити:Різновиди дум. Кобзарі та лірники – виконавці народних дум (8 клас. Українська література) + Презентація + Сертифікація (Розмір: 27.9 MB, Завантажень: 759) Античний епос. Першими пам’ятками давньогрецької літератури традиційно вважають поеми Гомера. Втім, ще до Гомера грецька усна поезія мала досить плідну традицію, без надбань якої Гомерові поеми просто не могли б з’явитися. Деякі вказівки на цю усну традицію можна знайти навіть у гомерівських поемах. Усна традиція зберегла також імена відомих співців та авторів пісень: Орфей, Лін, Мусей, Філаммон, Евмолп та інші. Літературна традиція Давньої Греції виникає на підґрунті фольклорних жанрів (міфи, культові пісні, обрядовий фольклор, заклинання, загадки, афористична традиція, дифірамби). Перекази оповідають, що вперше коротенькі історичні та героїчні пісні у великі епічні поеми почав об’єднувати сліпий мандрівний співець Гомер. В античну добу історичність цієї постаті не ставилася під сумнів: Геродот писав, що Гомер і Гесіод жили за чотириста років до нього. Але достеменних відомостей про Гомера не існує, він є легендарною постаттю давньогрецької літератури. Греки вважали, що Гомер був наділений даром провидця, його навіть прирівнювали до богів. За право називатися батьківщиною Гомера сперечалися сім міст: Смірна, Хіос, Колофон, Саламін, Родос, Аргос, Афіни. Відсутність достовірних відомостей про саму особистість Гомера, про час і місце створення його поем спричинили виникнення так званого гомерівського питання. жили на островах і суходолі, було політичне та економічне суперництво: троянці заважали грекам у колонізації узбережжя Понту Евксінського (нині — Чорного моря) і суперничали з ними у морській торгівлі. Однак і причини, і події Троянської війни згодом зазнали суттєвої міфологізації та героїзації. Обидві поеми стали своєрідною енциклопедією життя та побуту давніх греків. У них йдеться про землеробство і скотарство, про виготовлення одягу та про мандри, про воєнні хитрощі й релігійні обряди. Втім, обидві поеми суттєво різняться: адже в “Іліаді” використано матеріал воєнно-героїчного змісту (мал. 59), а в “Одіссеї” — иобутово-казкового. Головні їх розбіжності наводимо у таблиці 3. Давньогрецький дидактичний епос. Поряд із героїчним епосом різновидом епічної творчості є дидактичний (повчальний) епос, який використовував художню форму для передачі: Найвидатнішим представником цього роду поезії у Давній Греції був Гесіод (кінець VIII – початок VII ст. до н.е.) — перший давньогрецький письменник, про життя якого до нас дійшли деякі достовірні відомості. Антична традиція приписує йому створення численних поем. До нас дійшли його поеми “Теогонія” та “Роботи і дні”, які є спробою осмислення світу і життя з позицій вільного працьовитого землероба. “Теогонія” Гесіода — це поетична класифікація давньогрецької міфології, літературна спроба привести її до стрункої системи. Гесіод подає генеалогію грецьких богів і принагідно переказує міфи, тобто в перелік імен украплює окремі епізоди з життя олімпійських богів, їхніх предків та нащадків. Гесіод прагне повноти того родоводу, який подає, і тому в його “Теогонії” значне місце посідає голий перелік імен, так звані каталоги міфологічних постатей. “Каталог” богів доповнюється списком жінок, котрі від богів народили героїв (“Каталог жінок”), який теж приписується Гесіоду. Цю поему написано у формі настанов та умовлянь, звернених до непутящого брата Перса, гультяя й ледаря, але ця форма переростає рамки порад братові і, по суті, перетворюється на своєрідний кодекс морально-етичної поведінки, поєднаний із підручником сільськогосподарських робіт. Звернення до брата є лише типовим композиційним засобом дидактичної літератури (аналогічні “умовляння” з розповідними моментами відомі ще з літератур стародавнього Сходу), що дозволяє авторові створити широку панораму сільського життя і висловити власні роздуми та судження щодо світу й людини як такої. Гесіод демонструє при цьому свій доволі суворий світогляд. Життя він уявляє як безперервну боротьбу, як суперництво насамперед між представниками однієї професії: Навіть відкриваються “Роботи і дні” протиставленням двох Ерід — різних видів суперництва: є люта Еріда, яка породжує війну, чвари, ненависть, і добра Еріда — змагання у праці. Як бачимо, Гесіод відкидає гомерівський ідеал воєнної хоробрості й звитяги як джерела слави і здобичі. Але і в праці він вбачає тяжку необхідність, насланим людям розгніваними богами, які сховали від смертних джерела їжі. Саме у “Роботах і днях” Гесіод чи не вперше у світовій літературі розпочинає дискусію про те, чи на користь людині культурні та наукові здобутки, чи завжди збігаються розвиток прогресу і розквіт доброчесності, що врешті-решт несуть людству плоди пізнання. Гесіод пропонує власну версію міфу про Прометея, який, з його точки зору, дуже необачно пильнував інтереси людей: викрадений Прометеем вогонь у гесіодовому трактуванні приносить людству незчисленні лиха. У притчі про зміну віків ми бачимо поступове моральне зубожіння людства. Загальну історію людства Гесіод песимістично поділяє на 5 епох: золотий вік, срібний вік, мідний вік, вік героїв, залізний вік. Уже назва цих епох свідчить, що Гесіод обожнює міфічне минуле, а себе і своїх сучасників відносить саме до “залізного віку”, пророкуючи, що в недалекому майбутньому: “Жодна робота не чинить ганьби, лиш неробство ганебне”, “Порядок — найкорисніший, а найгірше — безголов’я”, “Доброчесним важко стати, легко бути” тощо. Антична критика неодноразово порівнювала епічні твори Гомера і Гесіода, відзначаючи неповторну мову першого й виховну місію другого. Історик Геродот стверджував, що Гомер і Гесіод “склали для еллінів родовід богів, наділили імена богів епітетами, поділили між ними гідність і заняття та написали їх образи”. В очах давніх греків вихваляння Гесіодом мирної праці доповнювало військову героїку Гомера. Але інколи епічні здобутки Гомера і Гесіода протиставлялися, що знайшло відображення у легенді про “змагання” між обома поетами. Присутні на змаганні елліни віддали перевагу велеречивому Гомеру, а голова змагання цар Панед увінчав Гесіода, наголосивши, що перемога має належати тому, хто закликає до землеробства і миру, а не тому, хто оспівує війни та бойовиська. Але твори Гесіода не могли змагатися з поемами Гомера ні художньою силою, ні тривалістю свого впливу на літературу, і легендарний цар Панед згодом увійшов у грецьке прислів’я як втілення слабоумства. Відбувається заміна цілісного колективного міфологічного світогляду індивідуальним морально-філософським світобаченням. Соціальні зрушення цієї доби знаходять ідеологічну основу в моральній проповіді, релігійних шуканнях, спричинених кризою олімпійської релігії та міфології.

Щодо літератури, то за незначної диференційованості її ідеологічних форм і різновидів словесної творчості віршова форма продовжує бути найважливішим засобом літературного оформлення думки. Віршованою формою творяться роздуми морального й державного змісту, політична агітація, заклики до боротьби тощо. Водночас — і це закономірно, оскільки виникає інтерес до індивідуальної особистості, — поезія стає засобом відтворення почуттів і настроїв людини, яка вповні усвідомлює себе в суспільстві. . Історія давньогрецької літератури органічно пов’язана з життям Еллади, її культурою, релігією, традиціями, в неї по-своєму відбиваються зміни в соціально-економічній, політичній галузях.

Сучасною наукою виділяються чотири періоди історії давньогрецької літератури. Архаїчний, який охоплює час до початку V ст.

до н.Це епоха «ранньої Греції», коли відбувається повільне розкладання патріархально-родового ладу і перехід до рабовласницького державі. Предмет нашої уваги — збережені пам’ятки фольклору, міфологія, прославлені поеми Гомера «Іліада» і «Одіссея», дидактичний епос Гесіода, а також лірика, сузір’я поетів, які творили в VII-VI ст. до н.Мансарда (або класичний) охоплює V-IV ст. до н.е., коли грецькі поліси і, впершу чергу, Афіни, це «око Еллади», переживають розквіт, а потім — криза, втрачають незалежність, опинившись під владою Македонії. Цей час чудового зльоту у всіх художніх сферах. Це, перш за все, грецький театр, драматургія Есхіла, Софокла, Евріпіда, Арістофана; аттическая проза: історіографія (Геродот, Фукідід), ораторське мистецтво (Лисий, Демосфен), філософія (Платон, Аристотель). Немає достовірних даних щодо місця і часу його народження. Вважається, що Гомер жив приблизно в 8 столітті до нашої ери в одному з семи міст на території Іонії: Афіни, Родос, Аргос, Саламін, Смірна, Колофон, Хіос. Прийнято також зображати Гомера сліпим, дотримуючись традицій періоду античності. У той час багато знаменитих віщунів і поетів були позбавлені зору, і греки бачили в цьому якийсь взаємозв’язок.

В описі життя Гомера є епізод, пов’язаний з поетичною дуеллю на іграх на честь загиблого Амфідем, де Гомер і Гесіод читали свої кращі вірші. Незважаючи на те, що симпатії публіки були на боці Гомера, перемога дісталася його противнику, який оспівував у своїх віршах світ і землеробство.

Гомера вважають прабатьком європейської літератури. Саме з поем «Іліада» і «Одіссея», автором яких є великий поет, починається знайомство зі світовою літературою. Однак, його авторство вчені піддають сумніву починаючи з 18 століття. Усі суперечки та проблеми щодо походження і створення цих поем прийнято називати «гомерівським питанням». На думку дослідників, знамениті поеми були створені після Троянської війни, і були засновані на міфах і переказах. Епоси написані в 8 столітті до нашої ери, розповідають про військові дії на територіях давньої Греції, про героїв легенд та історичних персонажів. «Іліада» і «Одіссея» вважалися у стародавніх греків символом мудрості, справедливості та духовності. Люди виконували їх на святах, починали і завершували ними процес навчання, по них грецькі діти вчилися читати. Гомер став прикладом для багатьох письменників того часу, а також класиків світової літератури, які черпали натхнення у великого поета античності. Саме ці поеми принесли Гомеру всесвітню популярність.

Він є першим давньогрецьким поетом, який залишив таку літературну спадщину, і знання про якого дійшли до наших днів.

До того ж, близько половини знайдених на сьогоднішній день папірусів стародавньої Греції належать його перу і є уривками його творів. Перекладати знамениті поеми почали ще в 3 столітті до н.— Римський поет Лівій Андронік зробив переклад «Одіссеї» на латинь. У 15 столітті вперше з’явився переклад на італійську, а в 18 столітті — на англійську, німецьку та російську мови. Крім «Іліади» та «Одіссеї» Гомеру також приписують авторство так званих «Гомерових гімнів», комічну поему «Маргіт». Однак, в його літературну спадщину вони не ввійшли, як і багато інших творів, зараховуваних йому. Смерть Гомера настала на острові Іос архіпелагу Кіклади. Українська література) + Презентація + Сертифікація (Розмір: 27.9 MB, Завантажень: 759)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз