правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

у з під класах дослідів безпеки природознавства початкових проведення правила час.

Заходи безпеки під час проведення лабораторних робіт у кабінетах хімії. • До практичних робіт у кабінеті хімії допускають тільки учнів, які пройшли поглиблений медичний огляд і добре засвоїли правила техніки безпеки. • Хімічні досліди треба проводити з такими кількостями й концентраціями речовин, з приладами, у тих умовах і в тому порядку, що зазначені в інструкції до проведення експерименту. • Усі досліди, призначені для проведення учнями, повинні бути попередньо виконані вчителем. При цьому всі реактиви мають використовуватися з того лабораторного посуду, з якого їх видаватимуть учням, і в таких кількостях, у яких їх застосовуватимуть учні. • Перед початком практичних занять у кабінеті хімії перевіряють справність всього обладнання, газової мережі, роботу вентиляції тощо. У разі виявлення якихось несправностей, що можуть створити підвищену небезпеку, робота в кабінеті хімії не виконується доти, доки не усунуть ці несправності. • Установлені у витяжній шафі прилади, у яких проводять досліди з легкозаймистими або вибухонебезпечними речовинами, огороджують (з боку стулок шафи) захисним екраном з органічного скла.

Досліди з такими речовинами виконує тільки вчитель. • Не можна виливати в раковини залишки кислот, лугів, сірчаних сполук, вогненебезпечних рідин, а також розчини, утворені в результаті досліду.

Ці речовини треба зливати в призначені для цієї мети склянки. • Користуючись якими-небудь речовинами для дослідів, треба уважно прочитати етикетку на склянці або іншій тарі, у якій зберігаються реактиви, щоб запобігти помилкам, що можуть призвести до нещасних випадків. • Для нейтралізації пролитих на стіл чи на підлогу кислот або лугів у кабінетах хімії повинні стояти склянки із заздалегідь приготованими нейтралізуючими розчинами (соди та оцтової кислоти). • Визначаючи речовину за запахом, не можна нахилятися над посудиною і сильно вдихати пару і газ, що виділяються. Для цього треба легким рухом долоні над посудиною спрямувати пару або газ до носа і вдихати обережно. • Знімати з плити посуд (колби, склянки) з рідиною, нагрітою до температури кипіння або близької до неї, треба обережно, захищаючи руку рушником. • Закріплювати посуд у тримачах штатива потрібно обережно, обертаючи посуд навколо осі, поки не відчується невелике утруднення в обертанні. • Під час нагрівання рідин не можна заглядати в посудину (навіть у пробірку) згори, бо в разі можливого викидання нагрітої речовини можуть бути нещасні випадки. • Усі учні під час проведення практичних занять у кабінеті хімії повинні бути забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту (халатами, масками з оргскла, гумовими рукавицями та ін.) за чинними нормами, що передбачені для працівників хімічних лабораторій. • Використовувати одяг з іншою метою (під час прибирання класних приміщень, під час роботи на пришкільній ділянці тощо), а також забирати додому забороняється. • Прати спецодяг треба в пральнях або доручати особі з обслуговуючого персоналу школи, яка проінструктована про заходи безпеки під час проведення цієї роботи. Прати халати самим учням забороняється. • Під час роботи з легкозаймистими, вогне- і вибухонебезпечними реактивами не слід носити одяг із синтетичних або змішаних тканин, бо в разі спалахування ці тканини не горять, а плавляться, пристають до шкіряного покриву, спричиняючи важкі опіки. Працюючи з кислотами та їдкими лугами, треба пам’ятати^ що невиконання правил поводження з ними призводить до сильних хімічних опіків. Концентровані кислоти зумовлюють обезводнювання шкіри та інших тканин, причому ступінь їх дії залежить насамперед від окиснювальної здатності кислоти. За швидкістю дії й за швидкістю руйнування тканин тіла кислоти розміщують у такому порядку: «царська водка» (суміш азотної та соляної кислот), азотна кислота, сірчана кислота, плавикова кислота, соляна кислота, оцтова кислота, щавелева кислота (90. 100%), молочна кислота і т Дуже небезпечні опіки хромовою сумішшю. Треба бути дуже обережним при користуванні плавиковою кислотою. Слід пам’ятати, що її дія на шкіру починає відчуватися тільки через 5-8 год. Навіть одна крапля плавикової кислоти, що потрапила на шкіру і не була негайно змита, спричиняє болючу рану, яка важко піддається лікуванню. Деякі з концентрованих кислот, які звичайно називаються димлячими (наприклад, соляна, азотна кислоти), спричиняють сильну подразнювальну дію на слизові оболонки дихальних шляхів і очей. Тверді їдкі луги вбирають вологу, що міститься в повітрі, дуже легко переходять у розчин, тому їх дія вважається тотожною дії концентрованих розчинів лугів. • Основні (запасні) кількості кислот та інших агресивних рідин повинні зберігатися в приміщенні, спеціально призначеному для цього. • Розливати кислоти та інші агресивні рідини з бутлів великої місткості у видаткові склянки треба за допомогою сифона, використовуючи як джерело тиску гумову грушу, ручний насос або ножну повітродувку. Використовувати з цією метою електричні повітродувки забороняється. • Особливо обережно під тягою треба розливати концентровані кислоти: азотну, соляну, інші димлячі речовини, — а також аміак, щоб запобігти отруєнню. • Розбавляючи концентровані кислоти водою, треба лити кислоту в воду, а не навпаки, постійно перемішуючи. Доливання води до концентрованої кислоти (особливо сірчаної) супроводжується сильним нагріванням і розбризкуванням рідини, що може призвести до опіків. • Для розбавлення концентрованих кислот, змішування їх між собою і для змішування речовин, коли це супроводжується виділенням тепла, потрібно користуватися тільки тонкостінним хімічним або фарфоровим посудом. • Не можна заливати гарячі або навіть теплі рідини в товстостінні посудини і прилади (наприклад, в апарат Кіппа) і добавляти в них сірчану кислоту. • Щоб уникнути опіків порожнини рота, а також отруєння, забороняється набирати розчини кислот, лугів та інших агресивних рідин у піпетку ротом. • При всіх операціях з кислотами і лугами треба обов’язково застосовувати гумові рукавиці, захисні окуляри та інші запобіжні засоби. • Розчиняти луги треба у фарфоровому посуді, повільно добавляючи до води невеликі порції речовини при безперервному перемішуванні. Кусочки лугу можна брати тільки пінцетом або щипцями. • Великі куски їдких лугів потрібно розколювати на дрібні кусочки в спеціально відведеному місці, користуючись захисними окулярами, рукавицями. • Відпрацьовані кислоти й луги слід збирати окремо в спеціально призначений посуд і зливати в каналізацію тільки після нейтралізації. • У разі аварії (розбився прилад, склянка з агресивною рідиною), коли починають виділятися значні кількості отруйних газів і пари, треба негайно вивести всіх учнів з приміщення і після цього приступити до ліквідації аварійного стану, користуючись протигазом та іншими захисними засобами. • Не можна допускати, щоб ці метали торкалися води, вологих предметів, а також органічних сполук, що містять хлор, і твердого двооксиду вуглецю (сухого льоду). • Усі роботи з металевими калієм і натрієм треба виконувати на листах у витяжній шафі, надівши захисні окуляри й гумові рукавиці, якнайдалі від джерел води і тепла. • Зберігати металеві калій і натрій треба б скляній банці, щільно закритій корковою пробкою, під шаром обезводненого гасу, парафіну або трансформаторного масла; банки поміщають у металевий ящик з піском. • Первинне різання лужного металу треба виконувати під шаром трансформаторного масла або гасу для зняття верхнього пероксидного шару, оскільки внаслідок контакту пероксид-них сполук з чистим металом на відкритому повітрі може відбутися вибух. • Відходи (обрізки) металевих калію й натрію необхідно збирати в окремі банки із збезводненим гасом для наступного знищення в цей самий день. Накопичувати залишки лужних металів забороняється. • Відходи калію й натрію в кількості до 2 г знищують повністю, розчиняючи їх в етиловому спирті; розчиняти треба невеликими порціями; утворений розчин зливають у каналізацію. • Прилади і посуд, в яких можна підозрювати наявність частинок металевих калію й натрію, треба спочатку промити етиловим спиртом і тільки після того, як весь метал розчиниться в ньому, можна мити водою. • Металеві калій і натрій, що загорілися, треба гасити порошковим вогнегасником, сухим піском, сухою магнезією або за допомогою азбестової ковдри. Працюючи з органічними розчинниками, треба враховувати, що багато з них небезпечні як сполуки, які мають значну токсичність, і що більшість з них легкозаймисті. Багато розчинників дуже леткі й легко утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. На практичних заняттях у кабінеті хімії використовуються ацетон, бензин, бензол, дихлоретан, ксилол, толуол, етиловий, бутиловий і метиловий спирти та ін. • розчинники більш токсичні, що спричинюють гострі отруєння; до цієї групи розчинників належать метиловий спирт (метанол), дихлоретан та ін.; • розчинники, що мають високу токсичність, крім гострих отруєнь, спричиняють стійкі зміни функцій кровоносних органів і нервової системи; до цієї групи належать бензол, толуоол, ксилол та ін. За ступенем пожежної безпеки більшість з них належить до легкозаймистих. Під час роботи з розчинниками завжди треба бути дуже обережним, не можна допускати навіть незначної недбалості, бо це може призвести до нещасного випадку.

• Прилад, у якому демонструють дослід, пов’язаний з небезпекою вибуху, з боку учнів має бути захищений екраном з оргскла. Експериментатор захищає очі окулярами або маскою з козирком з оргскла. • Під час роботи з легкозаймистими розчинниками всі горілки, що є у витяжній шафі, де виконується дослід, треба загасити, а електричні нагрівники з відкритою спіраллю — вимкнути. • Нагрівання й перегонку легкозаймистих і горючих органічних розчинників дозволяється виконувати тільки на водяній або повітряній бані, використовуючи електронагрівники із закритою спіраллю. • Забороняється виливати органічні розчинники в каналізацію. Відпрацьовані рідини потрібно збирати у призначену для цього тару, що герметично закривається, і знищувати в місцях, погоджених із санітарною та пожежною інспекціями.

г) зібрати розлиту рідину ганчіркою або рушником, викрутити їх над широкою посудиною, а потім рідину перелити в посудину для збирання відпрацьованих рідин; • Розчинники потрібно зберігати в товстостінному скляному посуді з притертою пробкою. Зберігати ці рідини в тонкостінному посуді забороняється.

Горючий газ отруйний, а в суміші з повітрям вибухонебезпечний. Тому під час роботи з ним треба дотримуватися правил техніки безпеки. • Якщо в кабінеті хімії відчувається запах газу, не можна запалювати сірники, вмикати світло та електроприлади до моменту ліквідації витоку газу і повного провітрювання приміщення. • Перед тим як відкрити загальний кран подачі газу в кабінет, необхідно переконатися в тому, що всі газові крани, що є в приміщенні, закриті, після цього відкрити спочатку загальний кран, а потім крани тих розгалужень, куди потрібно подати газ. Якщо полум’я жовте, то це свідчить про неповне згорання, при якому в приміщенні виділяється значна кількість отруйного чадного газу. У такому разі треба збільшити приплив повітря регулятором його подачі, який міститься на пальнику, або зменшити подачу газу, частково прикривши краник. При неправильному співвідношенні газу й повітря горіння поширюється в середину пальника. Це трапляється тоді, коли перед запалюванням пальника не закривають подачу повітря. Якщо газ починає горіти всередині трубки пальника, він сильно розжарюється, що нерідко буває причиною важких опіків рук під час спроби поправити полум’я пальника за допомогою регулятора подачі повітря. Якщо полум’я проскочило в середину трубки пальника, необхідно закрити газовий кран, дати пальникові охолонути і тільки після цього запалити його. Не можна залишати ввімкнені пальники та інше газове обладнання без нагляду. Працюючи з пальником, треба стежити за тим, щоб на вогонь не потрапили одяг, волосся. Слід стежити й за тим, щоб рідина, яка нагрівається, не заливала полум’я пальника. У разі несподіваного припинення подачі газу в мережу треба негайно закрити всі газові крани, у тому числі й загальний кран.

Після закінчення користування газом треба закрити крани перед пальником, а після закінчення робіт — крани на розгалуженнях і загальний кран подачі газу в приміщення. Положення крана визначається лінією (рискою) на квадратній головці крана: якщо кран відкритий — риска спрямована вздовж осі газопроводу, якщо закритий. упоперек. Працюючи з газом, необхідно враховувати те, що навіть при дотриманні правил користування у приміщенні накопичуються продукти його горіння. Тому там, де використовується газ, обов’язково повинна бути справно діюча вентиляція. Навчальна практика з методики викладання природознавства. Навчальний посібник (стр. 1) Навчальна практика з методики викладання природознавства: Навч. посібник для студентів педагогічного університету спеціальності “Початкове навчання”. — Мелітополь: “Видавництво Мелітополь”, 2008. – 56с. Навчальний посібник призначено для підготовки студентів до викладання предмету “Природознавство” у початковій школі, а саме до організації ними краєзнавчої навчально-дослідної роботи. У посібнику також закцентовано увагу на методиці проведення студентами наукової роботи з молодшими школярами.

Цей посібник допоможе майбутньому фахівцеві активно використовувати виховний і навчальний потенціал свого предмету під час практичної діяльності в школі. Розділ 2 Сезонні роботи на пришкільній навчально-дослідній ділянці. Весняно-літні роботи на ділянці початкових класів. Способи підготовки насіння до посіву. Навчальна дисципліна “Методика викладання природознавства” передбачає не тільки теоретичну, але й практичну підготовку майбутніх вчителів початкових класів. Сучасна школа вимагає більш активного пізнання природи, її особливостей, взаємозв’язків, що дає змогу формувати в дітей не тільки знання, але й екологічну культуру. Навчальна практика з методики викладання природознавства студентів спеціальності “Початкове навчання” належить до циклу професійно-організаційних навчальних дисциплін і має свої особливості. Її специфіка полягає в тому, що вона дозволяє спостерігати природні об’єкти, їхній взаємозв’язок і сформувати в студентів основи екологічного мислення. Навчальна практика з методики викладання природознавства дає можливість студентам ознайомитись з плануванням навчально-дослідної земельної ділянки початкових класів, з методикою проведення дослідів і агротехнікою вирощування рослин. Значне місце в програмі природознавства в початковій школі посідає вивчення природи рідного краю, спостереження за змінами, які відбуваються в різні пори року. Екскурсія до міського парку, лісництва, ботанічного саду дає можливість студентам практично ознайомитися з методикою проведення екскурсії, вивчити склад штучного біоценозу на прикладі дерев та кущів, ознайомитися з методикою проведення фенологічних спостережень. Значний обсяг у програмі природознавства в початковій школі займають елементи географії, тому важливою для майбутніх учителів є екскурсія на метеорологічну станцію. Студенти знайомляться з особливостями проведення спостережень, обладнанням метеорологічного майданчика. Студенти безпосередньо мають можливість розглянути прилади, ознайомитися з їхньою будовою та методикою використання. Значна увага надається формуванню екологічної культури школярів початкових класів на екскурсіях з використанням спостережень. Вони залучаються до пошуково-дослідницької діяльності. Навчальна практика з методики викладання природознавства передбачає теоретичне та практичне вивчення програмового матеріалу. На жаль, відповідна навчальна література для проведення практики з методики викладання природознавства в Україні відсутня і тому цей посібник має допомогти студентам одержати необхідні знання, вміння та навички. Крім того, він слугуватиме добрим підґрунтям при виконанні курсових та дипломних робіт. Навчальний посібник складається з двох частин. У першій частині розкрито методологічні засади до програми навчальної практики. Друга частина містить рекомендації до виконання завдань навчальної практики з методики викладання природознавства. Навчальний посібник може бути корисним для вчителів, оскільки відповідає сучасним програмам початкової школи з урахуванням Державного стандарту початкової освіти. Під час укладання посібника використано багаторічний досвід проведення навчальної практики, авторська програма “Дослідницька робота на пришкільній навчально-дослідній ділянці” та методичні розробки до неї, а також “Практикум з основ сільського господарства” (співавтором якого є), сучасна навчальна, наукова та методична література. Мета і завдання навчальної практики. Програми природознавства та інших навчальних предметів, до змісту яких входить ознайомлення з природою в початковій школі, передбачають формування знань про живу та неживу природу рідного краю. Протягом навчання в початковій школі в учнів формується коло знань, умінь, навичок спостерігача. Вони повинні навчитися вести спостереження за природою, обробляти ґрунт на пришкільній ділянці, ознайомитися з дикорослими та культурними рослинами в кутку живої природи та на пришкільній ділянці, проводити досліди на уроках та на пришкільній ділянці. Навчальна практика ставить за мету навчити студентів відповідно до вимог сучасного Державного стандарту початкової школи професійно підготувати майбутнього вчителя. Завдання навчальної практики полягає в тому, щоб надати студентам теоретичні знання та практичні навички щодо організації з учнями спостережень за неживою та живою природою, показати методику проведення екскурсій та фенологічних спостережень, організацію дослідів з учнями, роботи в кутку живої природи, на географічному майданчику, на пришкільній навчально-дослідній ділянці початкових класів. Студенти знайомляться із сезонними роботами на пришкільній ділянці та в саду, з найбільш поширеними польовими, овочевими та плодовими культурами. Екскурсії до міського парку, навчально-дослідного інституту зрошувального садівництва, до метеостанції, на агробіологічний комплекс університету сприяють більш ефективному вирішенню завдань навчальної практики. Під час навчальної практики студенти виконують індивідуальні завдання, які передбачені змістом тем та методикою навчальної практики. До них належать: 2. Проведення фенологічних спостережень за польовими та овочевими культурами на дослідній ділянці агробіологічного комплексу університету. Зміст теми передбачає ознайомлення зі структурою ділянки початкових класів, з видами робіт на ділянці для 1-4 класів навесні та восени. Студенти знайомляться із запропонованими дослідами та з методикою їхнього проведення, вчаться планувати ділянку та проводити фенологічні спостереження, засвоюють агротехніку догляду за рослинами, вивчають інструктивну документацію, ведуть дослідницькі щоденники. Студенти знайомляться з підготовкою насіння до сівби, з способами сівби насіння огірків, з посадкою цибулі, розсади капусти та томатів, з агротехнікою вирощування моркви, буряка, інших овочів, квітів та вчаться доглядати за ними. Вони вивчають біологічні засоби захисту овочевих рослин від шкідників, технологію виготовлення настоїв з трав. На ділянці АБК студенти доглядають за рослинами, визначають фази розвитку рослин. Тема містить матеріал про овочеві та декоративні рослини, які можна посіяти або посадити восени. Розглядаються рекомендації щодо збору насіння квітів, коренебульб жоржин, бульбоцибулин гладіолусів. Студенти знайомляться з правилами збору насіння овочевих культур, з роботами в саду восени, зокрема вчаться садити саджанці плодових дерев, ягідних культур, знайомляться з агротехнікою догляду за садом. Проводяться фенологічні спостереження за станом дерев, кущів.

Студенти знайомляться з насінням та плодами польових та овочевих культур, з їхніми морфологічними ознаками.

Зокрема, вони вивчають такі культури, як пшениця, ячмінь, горох, квасоля, боби, томати, огірки, буряк, цибуля, морква тощо, фази розвитку злаків, коренеплодів, бобових культур та інших. На дослідній ділянці АБК студенти доглядають за рослинами, проводять фенологічні спостереження, знайомляться з сівозмінами, збирають гербарій культурних рослин для використання на уроках природознавства в школі. У початковій школі для формування знань, умінь, навичок та для екологічного та естетичного виховання квіти мають особливе значення. Ця тема передбачає ознайомлення студентів з найбільш поширеними кімнатними квітами, придатними для вирощування в кутку природи, з їхнім походженням, морфологічними ознаками, вимогами до умов існування, з особливостями розмноження, з доглядом за ними. До складу пришкільної ділянки входять квітники та газони. Студенти вивчають їхню структуру, добір декоративних квіткових рослин з урахуванням термінів цвітіння та естетичних вимог, особливості вирощування в умовах школи. Тема 5 : Плодові дерева на пришкільній навчально-дослідній ділянці, їхня характеристика та сорти. Екскурсія до науково-дослідного інституту зрошувального садівництва. Плодовий сад або окремі дерева та ягідні кущі має більшість загальноосвітніх шкіл, вивчення яких передбачено навчально програмою початкових класів. Студенти знайомляться з морфологічними та біологічними характеристиками найбільш поширених плодових та ягідних культур, з їхніми сортами. Значна увага приділяється агротехнічним вимогам, висаджуванню саду та догляду за ним в різні пори року. Заняття передбачає екскурсію до НДІ зрошувального садівництва, де студенти зустрічаються з науковцями, знайомляться з плануванням саду, з вирощуванням дерев, з новими сортами селекції. Тема 6 : Декоративні дерева та кущі півдня України. Морфологічні та біологічні ознаки, породи, фенологічні спостереження. Екскурсія до міського парку. Заняття проходить у формі екскурсії до міського парку. Основу паркових насаджень складають дерева, які висаджують масивами, групами, алеями або окремими екземплярами, які відрізняються декоративною кроною та оригінальним забарвленням. Все це дозволяє знайомити студентів з особливостями штучного угрупування рослин, надавати детальну характеристику дерев, кущів, трав’янистих квітково-декоративних рослин. Студенти вивчають біологічні та морфологічні ознаки, проводять сезонні фенологічні спостереження, опановують методику проведення екскурсії щодо ознайомлення учнів з природою рідного краю. Під час екскурсії студенти збирають зразки рослин для гербарію. Звертається увага студентів також на тваринний світ парку, його склад. Студенти знайомляться з екскурсіями, які є ефективним методом ознайомлення учнів з природою. Студенти повинні визначити мету екскурсії, її місце, об’єкти вивчення та спостереження, складати план екскурсії. Програма початкової школи передбачає формування знань, умінь та навичок необхідних для спостереження за змінами погоди в різні пори року. Екскурсія на міську метеостанцію дає можливість студентам набути такі знання: вони знайомляться з особливостями структури метеостанції, з її роботою, з обладнанням метеомайданчика. У них поширюються знання про кліматичні чинники, про основні метеорологічні явища. Спеціалісти-метеорологи знайомлять з особливостями прогнозування погоди. Студенти мають змогу розглянути прилади, за допомогою яких проводяться спостереження за змінами погоди — флюгер, термометри, прилади для визначення кількості опадів, вологості повітря, барометр тощо. Навчальна програма проведення навчальної практики передбачає використання під час занять значної кількості спеціальної літератури. Наводимо перелік рекомендованої літератури. 8. Методика постановки опытов с плодовыми, ягодными и цветочно-декоративными растениями: Пособие для учителей./ Под ред – М.: Просвещение, 1982. – 239. 9. Мукосеева парк им. – выдающийся памятник садово-парковой архитектуры. – Известия Мелитопольского отдела Украинского географического общества, 1964. – Вып. 1. – 50. 14. Положення про навчально-дослідну земельну ділянку загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально-виховних закладів.

Наказ МО України № 000 від 01.11.1995р. 1Мукосєєва біології. Методичні вказівки до вивчення курсу “Методика викладання біології” для студентів педінститутів. –.: Вища школа, 1975. – 64. 29 Тимашова родного края. Запорожская область: Учебное пособие для учащихся 5 классов. – Информационно-энциклопедическое издательство «Горизонт», 1997. – 132. Формами контролю служать: оформлення гербарію, таблиць фенологічних спостережень, результатів дослідів та подання їх викладачеві. Робота студентів з догляду за рослинами на ділянці. Пришкільна дослідна ділянка початкових класів сприяє успішному опануванню учнями первинних знань про природу, сільське господарство, деякими необхідними трудовими навичками, розвитку творчого відношення до праці. Учні вчаться проводити досліди та спостереження. Міністерством освіти та науки України було затверджено положення про навчально-дослідну ділянку в школі. Навчально-дослідна ділянка початкових класах має площу до 5000 м2. Якщо школа ІІ-ІІІ ступенів, тоді ділянка початкових класів входить до складу загальної навчально-дослідної ділянки. Овочева сівозміна повинна включати овочеві рослини місцевих сортів, які сіють насінням або висаджують розсадою. Ягідник повинен включати декілька видів ягідних культур і грядки для полуниці. Квітник складається з квіткових однорічних, дворічних та багаторічних рослин. Рослини вирощують на клумбах та рабатках. Плодові дерева треба обирати таких сортів, які можуть рости без хімічної обробки. Такі сорти повинні переопилюватися між собою. Шкільна навчально-дослідна ділянка є тим робочим місцем учнів, де в процесі дослідницької роботи вчитель початкових класів виховує спостережливість, вміння самостійно проводити нескладні дослідження, творчо вирішувати низку завдань. Під час проведення дослідницької роботи в школі учні, починаючи з самого раннього віку, набувають та закріплюють трудові уміння і навички. Результативність роботи з учнями на навчально-дослідній ділянці значною мірою залежить від її педагогічного керівництва та від тематики методично правильно закладених і проведених дослідів, об’єктивної оцінки одержаних даних. Лише за таких умов вона сприяє вихованню в учнів зацікавлення природознавством і сільським господарством, творчого ставлення до праці, їхній професійній орієнтації. Учитель повинен скласти план роботи на ділянці, враховуючи вікові особливості учнів, їхні зацікавлення, нахили, теоретичну і практичну підготовку.

План роботи на ділянці затверджується на педагогічній раді школи. Учитель повинен також розробити тематику дослідів для кожного класу, для гуртка юннатів і обговорити її з учнями. План ділянки, де зазначено поле та окремі ділянки. Розміри дослідних ділянок можуть бути від 2 м2 до 5 м 2 або 10 см2-100м2. Розміри доріжок між ділянками – 1м, ширина центральних доріжок — 2 м; Для організації роботи на пришкільній дослідній ділянці необхідно мати інвентар, який дозволяє здійснювати всі види роботи від підготовки ґрунту до збирання врожаю. Він має відповідати можливостям учнів. Вибір сільськогосподарських культур визначається місцевими умовами та навчальними програмами. На ділянці початкових класів пропонується такий основний вид діяльності: — вирощування рослин, зокрема однорічних квітково-декоративних (мак, циній, чорнобривці, айстри) та бобових рослин, коренеплодів (редиска, буряк, морква) та проведення найпростіших дослідів з ними; — вирощування розсади овочевих та квітково-декоративних рослин (в ящиках, грунті), їхня сівба та садіння, догляд за плодовими деревами та ягідними кущами, робота з багаторічними квітами, практика з розмноження рослин відсадками та поділом куща.

Ця тема передбачає роботу як безпосередньо на пришкільно-дослідній ділянці, теплиці (висаджування жоржин, півонії та ін.), так і в класі (куток живої природи, кабінет природознавства) з кімнатними рослинами. Паралельно рекомендується проведення таких дослідів з квітково-декоративними рослинами: вплив світла на утворення хлорофілу в листі; вплив затемнення на розмір листя; вплив пікірування на розвиток сіянців при вирощуванні літників розсадою, вплив віддалення квіток та суцвіть, які відцвіли, на тривалість цвітіння (календула, чорнобривці, віола, кампанела, ешольція, ротики, люпин, левкой), вплив кількості та терміну внесення добрив на початок та тривалість цвітіння літників; вивчення сортів айстр, флоксів та інших дикорослих рослин та їхнє культивування на ділянці (лікарських, красивоквітучих), вивчення комах-запилювачів певних груп рослин та інші. Потрібно розпочати роботу з попередньої бесіди про весняні явища в природі, про сезонну діяльність людей, про терміни та особливості сівби окремих культур. Заняття можна провести як у класі, так і безпосередньо біля ділянок. Бажано попередньо розподілити весь виучуваний матеріал на блоки: теоретичний, котрий можна повідомити попередньо, та практичний, який потребує наочних, конкретно-практичних заходів. Для проведення занять необхідно мати насіння (горох, морква та інші овочеві рослини), відра для перенесення гною, шнури, етикетки та ін. Перед проведенням посіву вчитель повідомляє необхідну інформацію про рослину, яку висаджують. Робота з будь-яким видом, який висаджують, здійснюється поетапно: а) загальна підготовка до практичної роботи; б) відомості про рослини: наприклад, горох – рослина холодостійка (температура проростання насіння 20С), вимоги до вологи; сівби насіння – кінець квітня – початок травня, спосіб садіння – дворядковий.

Після проведення вступної бесіди вчитель демонструє прийоми сівби рослини на ділянці; в) показ учителя (при цьому необхідно зважити на те, що відстань між борознами для низькорослих сортів – 20-30 см, високих – 40 см, між рослинами в грядках – 2-3 см): під час роботи з горохом за допомогою маркера проводяться борозни глибиною 5-6 см, проводиться пояснення та демонстрація послідовності проведення сівби (прийомів сівби насіння); г) первісне закріплення: два учні повторюють операції, які показав учитель (якщо діти засвоїли техніку сівби, вчитель пропонує перейти до роботи); д) фронтальна робота; е) фіксування учнями в щоденниках результатів спостережень: дати сівби, поява сходів (при цьому окремі сходи засушують та приклеюють як ілюстрації до роботи), терміни виконання всіх робіт; є) під час збору врожаю необхідно ще раз звернути увагу учнів на особливість частин рослини, які важливі для людини (наприклад, коренеплоди буряка та моркви), життя рослини (дворічні – в перший рік утворюються коренеплоди, на другий – насіння). Кінцева мета роботи в класі – засвоєння учнями на практиці основних правил догляду за рослинами. Кабінет природознавства. Значення оформлення навчальних приміщень у формуванні гармонійно-розвиненої особистості учня. Вимоги до оформлення кабінету природознавства. Структура та освітні завдання кабінету природознавства в початковій школі. Екологічне виховання молодших школярів. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Оформлення навчальних приміщень займають одне з перших місць у формуванні гармонійно-розвиненої особистості учня. Постає питання як зробити навчальний процес цікавим для учнів початкової школи так як саме в цей період у дітей провідною діяльністю є ігрова наочність в навчальних аудиторіях займає не аби яке місце у формуванні підростаючої особистості школяра. Навчальні приміщення мають певні вимоги до свого оформлення і в цьому випадку для вчителя природознавства постає питання творчого доповнення кабінету для урізноманітнення та виділення його серед інших навчальних приміщень. Кабінет природознавства в початковій школі має носити в собі сутність естетичного смаку яка, в свою чергу формуватиме в учнів почуття любові до природи та естетичний смак. Основним з завдань природознавства в початковій школі є виховання естетичної свідомості та естетичного смаку, в цьому випадку правильне декорування кабінету природознавства тільки прискорить цей процес. Оскільки метою педагогічної діяльності є виховання гармонійно-розвиненої особистості, то і естетичність оформлення навчальних приміщень взагалі, та кабінету природознавства зокрема, мають підпорядковуватися даній меті. В процесі формування особистості учня проходить ряд етапів естетизація яких може слугувати чи не найпершою формою для оптимізації розвитку. Кабінет природознавства, окрім декорування, повинен мати також певне специфічне обладнання яке має на меті виховання дослідницьких умінь у дітей і, в свою чергу, формуватиме аналітичні здібності учня. Важливість даного обладнання полягає в забезпеченні інтелектуального розвитку поруч з емоційною сферою розвитку особистості. Положення про навчальні кабінети розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» та інших законодавчих актів України. Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення кабінетів згідно із санітарно-гігієнічними правилами та нормами і є обов’язковим для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах (далі — заклади) незалежно від типу та форми власності. Основна мета створення кабінету природознавства полягає у забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу та реалізації завдань відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року N 24. Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу мають відповідати вимогам, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 N 63 (далі — ДСанПіН 5.5.2.008-01), та ДБН.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів». · оснащення засобами навчання та шкільним обладнанням за єдиними вимогами до упорядкування та удосконалення організаційно-педагогічних умов функціонування цих кабінетів. У навчальних закладах створюються кабінети: природознавства, фізики, інформатики, біології, хімії, майстерень трудового навчання, обслуговуючої праці з лабораторними приміщеннями, що прилягають до цих кабінетів, спортивні, актові зали та інші кабінети відповідно до умов і потреб закладу. Переважно у початкових школах і загальноосвітніх навчальних закладах з малою наповнюваністю класів можуть створюватися комбіновані кабінети для викладання споріднених предметів. Найбільш доцільним є поєднання предметів, що належать до однієї освітньої галузі, мають споріднене обладнання, наприклад географії та природознавства, хімії та біології, фізики й астрономії, біології і природознавства, правознавства та історії, мови й літератури тощо. Розташування кабінетів може змінюватись відповідно до зміни спеціалізації навчального закладу, співвідношення класів та кількості учнів у них чи інших причин. Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів. Шкільні меблі та їх розміщення у кабінетах (класних кімнатах) та майстернях мають відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам (п.8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01) і здійснюватися відповідно до вимог ДБН.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів». · розташовано набірне полотно для демонстрації розрізних карток зі словами, літерами, складами, реченнями, цифрами та лічильним матеріалом тощо — для початкових класів; Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленнями для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).

Лабораторні приміщення відповідно до специфіки обладнуються: витяжною шафою, секційними шафами для збереження приладів та лабораторного посуду, металевими шафами або сейфами для збереження хімічних реактивів, рукомийником, столом для підготовки дослідів, приладів і навчально-наочних посібників для занять, однотумбовим столом для роботи вчителя та лаборанта, столом з пристроями для зберігання матеріалів та інструментів для ремонту приладів, пристроями для миття і сушіння посуду та дистилятором, які монтуються на стіні. Навчально-методичне забезпечення кабінетів складається з навчальних програм, підручників, навчальних та методичних посібників (не менше одного примірника кожної назви) з предмету, типовими переліками навчально-наочних посібників та обладнання загального призначення, зразків навчально-наочних посібників, навчального обладнання у кількості відповідно до вимог зазначених переліків. Розподіл та збереження засобів навчання і навчального обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних програм за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп, у кабінеті (класній кімнаті), лабораторних приміщеннях по секціях меблів спеціального призначення. У кабінеті природознавства створюється тематична картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів, навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених за темами та розділами навчальних програм. Картки розміщуються в алфавітному порядку. Для оформлення кабінету природознавства передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру. · класний куточок, де записано права і обов’язки школярів, правила поведінки учнів, органи самоврядування, відображено життя колективу класу. Кабінет природознавства в початковій школі має вміщувати в собі спеціальнісну наочність, для забезпечення естетично-творчого розвитку учнів, спеціальні експериментально-дослідні інструменти які мають забезпечувати можливість розвитку дитини в науково-дослідному аспекті формування гармонійно-розвиненої особистості. Окрім спеціалізованого обладнання кожен з кабінетів природознавства повинен бути обладнаний стандартним інвентарним обладнанням яке характерне для кожного навчального приміщення, так як в даному приміщенні відбуваються урочні та позаурочні заходи, виховного та навчального характеру. В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості. Кабінет природознавства має на своїй меті виховання екологічної культури дитини, а також виховання естетичного смаку. Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи. Основні завдання використання кабінету природознавства такі: розширити елементарні знання учнів про предмети і явища природи, розкрити у доступній формі зв’язки між неживою і живою природою, а також природою і трудовою діяльністю людей, озброїти дітей матеріалістичним підходом до вивчення природи і первинними знаннями, виховувати любов до рідної країни. Специфіка використання кабінету природознавства — його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність. Основною метою використання кабінету природознавства є прагнення озброїти учнів знаннями — це означає створити в їхній свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити закономірні зв’язки між явищами, виробити практичні уміння і навички. Отже, уже в початкових класах повинно мати місце нагромадження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань не розрізнених, а об’єднаних провідною ідеєю — ідеєю взаємозв’язку всіх явищ природи. · навчання учнів сприймати природу не як окремі предмети і явища, а як єдине ціле, де всі предмети і явища перебувають у взаємозв’язку і взаємообумовлені; · навчання учнів розглядати природу не в стані спокою і нерухомості, а в стані безперервного руху і розвитку; 3) систематичне закріплення у свідомості учнів поняття про матеріальність предметів і явищ, які розвиваються за законами природи. · застосування різноманітних методів і прийомів, що спрямовують пізнання учнів на розуміння взаємозв’язку в природі та розкриття причинно-наслідкових зв’язків між предметами та явищами в їхньому розвитку; · систематичне залучення учнів до участі в суспільне корисній праці, на основі чого в них розвивається ініціатива, виникає творче ставлення до завдань учителя, формуються переконання в здатності людини пізнавати природу. Організовуючи спостереження дітей у природі, слід пояснити їм причини утворення опадів та деяких явищ природи. Краще усвідомити матеріал допоможуть досліди.

Так, утворення дощу можна продемонструвати за допомогою такого досліду.

При вивченні корисних копалин слід пояснити, як вони утворилися, розповісти дітям, що мох сфагнум, з якого утворився торф, убиває мікроби. Про це знали попи й обдурювали людей, наділяючи торфові болота цілющими властивостями ніби-то внаслідок того, що вони відслужили молебень. 4. Патріотичне та екологічне виховання молодших школярів за допомогою спеціально облад наного кабінету природознавства. Виховання патріотизму передбачає використання насамперед краєзнавчого матеріалу.

Треба завжди пам’ятати, що наша радянська дійсність дає безліч прикладів радянського патріотизму, які слід використовувати у навчальній роботі. В справі виховання патріотизму велика роль позакласної роботи. Екологічне навчання і виховання — це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації й активної життєвої позиції в галузі охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів. У завдання екологічної освіти входять: У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина. Причому основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення.

У процесі роботи більшість учителів акцентує увагу на значенні природи у господарській діяльності людини і майже не розкриває її естетичні цінності. Проте для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища. Завдання педагога — передбачити способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо ЇЇ вивчення і практичними діями з охорони. Важливе значення має безпосереднє спілкування дітей з природою при проведенні спостережень, під час екскурсій, прогулянок, походів. Так, під час сезонних екскурсій у природу з другокласниками вчитель не лише допомагає дітям виділяти характерні ознаки кожної пори року, а й виховує любов до рідної природи, почуття прекрасного, формує навички грамотної поведінки в природі.

Екологічне виховання передбачає також вироблення навичок грамотної поведінки дітей у природі. Діти повинні засвоїти, що під час прогулянок, екскурсій, походів не можна голосно розмовляти, рвати квіти, ламати гілки дерев і кущів, руйнувати пташині гнізда, мурашники, забруднювати навколишнє середовище, підбирати малят звірів і пташенят. Естетичне виховання є органічною складовою частиною виховання, необхідною умовою формування всебічно розвиненої особистості. Естетичне виховання при вивченні природознавства являє собою систему педагогічної діяльності, яка включає сприйняття й осмислення естетичних якостей природи під час спостережень, на уроках, в спеціально декорованому кабінеті природознавства, спілкування з її красою у позакласній роботі, у процесі художньої творчості та природоохоронної праці дітей. Засобами естетичного виховання при цьому є сама природа, а також відображення її краси у слові, музиці, художніх полотнах. Залучити дітей до краси природи — важливе завдання вчителя.

Як засвідчує практика, емоційно-естетичне сприйняття природи та окремих її компонентів зумовлює значною мірою і ставлення до них молодших школярів. Так, дітям подобаються квіти, метелики, птахи перш за все тому, що вони красиві, а жаб, гадюк діти не люблять, бо вони, на їхній погляд, некрасиві, бридкі. Велика роль у збагаченні інтелектуального багажу молодших школярів належить сезонним екскурсіям і прогулянкам, під час яких діти сприймають красу природи рідних місць у різні пори року в її динаміці, в розвитку. Естетичні почуття виникають і при сприйнятті ароматичних властивостей об’єктів природи. Необхідно, щоб діти відчули, і ніжний запах конвалії, і медовий — липи, і солодкуватий — білої акації, і ледь гіркуватий — берези; вдихнули тонкий аромат тополиних бруньок, ялинової хвої, прілого листя. Сприйняття запахів збагачує, естетичні почуття людини. Важливим є естетичне оформлення результатів праці: проведення свята врожаю, свята квітів, свята весни, Дня птахів, виготовлення виробів з природних матеріалів, складання композицій тощо.

Роботою кабінету природознавства в початковій школі керує вчитель природознавства або завідуючий кабінетом, якого призначає директор з числа досвідчених учителів наказом по загальноосвітньому навчальному закладу. Завідувач кабінету природознавства несе відповідальність за упорядкування, зберігання й використання навчально-наочних посібників, обладнання та інших матеріальних цінностей. · систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей; Перспективний план оснащення кабінету природознавства засобами навчання та шкільним обладнанням складає завідувач кабінету за погодженням з директором навчального закладу, у разі необхідності (закупівля і встановлення нового складного обладнання) — з місцевим органом управління освітою, органами державної санітарно-епідеміологічної служби та пожежної охорони. За згодою директора (заступника директора) закладу приміщення кабінету природознавства можуть використовуватись для проведення уроків з інших предметів, виховних заходів, батьківських зборів. Лаборант несе перед завідувачем кабінету відповідальність за належне зберігання навчального обладнання, навчально-наочних посібників, посуду, хімічних реактивів і матеріалів тощо. · утримання навчального обладнання в робочому стані і забезпечення безпеки під час виконання учнями лабораторних і практичних робіт, фізичного практикуму; · допомога вчителю в організації проведення демонстраційних дослідів, лабораторних і практичних робіт, позаурочної роботи з природознавства; Таким чином, у початковій школі спеціально оформлений кабінет природознавства слугує не тільки для навчальних цілей, а й для виховання в учнів почуття відповідальності, любові до природи, розвитку естетичної свідомості, патріотичному та екологічному вихованню особистості учнів. Про те аспект освітнього характеру не слід відкидати, так як сприймання та пізнання нового на уроках природознавства за умови використання спеціально-обладнаних кабінетів відбувається, здебільшого, на емоційному рівні, що, в свою чергу, підвищує рівень працездатності та глибини усвідомлення учнями навчального матеріалу. Всебічне виховання учнів є запорукою гармонійного розвитку кожної особистості окремо, це формує відчуття гармонії зі світом. В той же час майже зовсім непомітно для них відбувається навчальний процес і сприймання інформації на емоційному рівні, яка закладається у підсвідомість учнів на довгі роки. Подобные документы. Психолого-педагогічні особливості молодших школярів: вплив на методику викладання курсу природознавства. Ставлення молодших школярів до природи. Принципи підбору змісту й побудови шкільного курсу природознавства. Принцип формування екологічного мислення. Сутність, значення і зміст еколого-патріотичного виховання в початковій школі. Основні принципи еколого-патріотичного виховання молодших школярів. Використання еколого-патріотичних понять і уявлень при вивченні курсу природознавства в початковій школі. Положення про кабінет інформатики та навчання інформаційно-комунікаційним технологіям загальноосвітніх навчальних закладів. Підготовка приміщення та обладнання. Роль кабінету для проведення заняття за курсом інформатики, приклади його оформлення. Функціональне значення кабінету біології, критерії його оцінки в процесі експертизи професійної діяльності вчителів. Визначення площі і кубатури кабінету. Облаштування «живого куточку». Вимоги до розміщення і зберігання обладнання у навчальному кабінеті. Аналіз взаємозв’язку здорового способу життя та процесу соціалізації особистості.

Огляд формування мотивації до збереження та зміцнення здоров’я у молодших школярів на уроках природознавства. Характеристика уявлень учнів про предмети і явища природи. Урок як основна форма організації процесу навчання. Характеристика позаурочної і позакласної роботи з природознавства в початковій школі. Стан проблеми дослідження у практиці педагогічної діяльності, творчий підхід до процесу вивчення природознавства. Особливості вивчення змістової лінії «Нежива природа» на прикладі уроків природознавства у початковій школі. Психолого-педагогічний аспект використання прикладного програмного забезпечення. Конспекти уроків з природознавства, дидактичні посібники. Інструкції для навчальних закладів України. Загальні положення. 1.До проведення демонстраційних дослідів з біології можуть бути допущені тільки вчителі, які пройшли попередній і черговий медичні огляди, вивчили цю інструкцію з охорони праці при проведенні демонстраційних дослідів з біології, пройшли вступний інструктаж з охорони праці. Учні до проведення демонстраційних дослідів не допускаються. 1.2. можливість отримати хімічні опіки при необережному поводженні зі спиртовками; небезпека виникнення порізів і уколів рук при недбалому поводженні з лабораторним посудом, ріжучим та колючим інструментом; ймовірність отруєння отруйними рослинами, грибами і отруйними речовинами.

1.3. Згідно з інструкцією з техніки безпеки при проведенні демонстраційних дослідів з біології для запобігання виникненню пожежі, кабінет біології слід обладнати первинними засобами пожежогасіння. У доступному місці повинні бути розміщені: вогнегасник пінний і вуглекислий, ящик з піском, а також медична аптечка для надання первинної допомоги потерпілим. 1.У разі отримання травми слід надати першу допомогу потерпілому, повідомити про це адміністрацію школи, при необхідності організувати звернення потерпілого до найближчого медичного закладу. 1.5. Після проведення демонстраційних дослідів слід обов’язково ретельно вимити руки з милом. 1.6. Під час роботи необхідно дотримуватися всіх вимог інструкції з охорони праці при демонстраційних дослідах з біології в кабінеті біології школи. 2.Вимоги безпеки перед початком демонстраційних дослідів. 2.Перед початком проведення демонстраціних дослідів слід підготувати необхідне для проведення дослідів обладнання, інструменти, препарати, оцінити їх справність, перевірити цілісність лабораторного посуду та приладів із скла. 2.2. Перевірити наявність та справність первинних засобів пожежогасіння, а також укомплектованість медичних аптечок необхідними медикаментами і перев’язувальними засобами. 2.3. Проводити демонстраціні досліди небхідно, попередньо надівши спеціальний одяг, за необхідності, використовувати засоби індивідуального захисту. 3. Вимоги безпеки під час демонстраційних дослідів з біології. 3.Під час проведення демонстраційних дослідів з біології необхідно дотримуватись даної інструкції з охорони праці при проведенні демонстраційних дослідів у кабінеті біології школи. 3.2. При використанні в роботі ріжучих і колючих інструментів (скальпелів, ножиць тощо) слід дотримуватися обережності, акуратно брати інструменти тільки за ручки, неприпустимо направляти їх загострені частини на себе або на школярів. 3.Дотримуватися обережності при виконанні робіт з використанням лабораторного посуду і приладів із скла. Тонкостінний лабораторний посуд необхідно закріплювати в затискачах штативів обережно, злегка повертаючи навколо вертикальної осі або переміщуючи вгору-вниз. Щоб уникнути можливого отримання порізів пальців, слід брати предметні скельця за краї. 3.берегти одяг і волосся від займання; не запалювати одну спиртівку від іншої; не витягувати із спиртівки після її запалювання пальник з гнотом; не задувати полум’я ротом, а гасити, накривши спеціальним ковпачком. 3.5. При нагріванні рідини у пробірці або колбі, необхідно брати спеціальні тримачі (штативи), отвір пробірки або шийку колби ні в якому разі не направляти на себе і на учнів, не нахилятися над судинами і не заглядати всередину. 3.6. Під час нагрівання скляних пластинок, слід спочатку рівномірно прогріти всю пластинку, а потім тільки вести місцевий нагрів. 3.7.

Кип’ятіння гарячих рідин на відкритому вогні суворо забороняється. 3.Дотримуватись обережності при поводженні з лабораторним посудом та скляними приладами, не кидати, не вдаряти їх. 3.Використовуючи розчини кислот і лугів, треба наливати їх тільки в скляний посуд, не допускаючи попадання їх на шкіру, очі та одяг. 3.10. Працюючи з твердими хімічними реактивами, не можна брати їх незахищеними руками, ні в якому разі не пробувати на смак, а для проведення досліду набирати лише неметалевими спеціальними ложечками. 3.1Необхідно дотримуватися обережності при роботі з вологими та сухими препаратами, неприпустимо давати учням торкатися руками або нюхати отруйні рослини, гриби і колючі рослини. 3.12. Під час роботи необхідно підтримувати порядок на демонстраційному столі, не захаращувати його сторонніми предметами. Вимоги охорони праці після закінчення демонстраційних дослідів у кабінеті біології. 4.Необхідно привести в порядок робоче місце, прибрати в шафи лаборантської кімнати обладнання, прилади, інструменти, препарати. 4.2.

Відпрацьовані водні розчини реактивів не можна зливати в каналізацію. Їх зливають у спеціальний скляний посуд місткістю не менше трьох літрів, який щільно закривається кришкою, для подальшого їх знищення. 4.Потрібно провітрити кабінет біології, зняти спеціальний одяг та ретельно вимити руки з милом. 5.Вимоги охорони праці в аварійних ситуаціях. 5.У разі виникнення розливу легкозаймистих рідин і їх займанні, організувати вихід учнів з кабінету, повідомити про пожежу до найближчої пожежної частини за телефоном 101, приступити до гасіння осередку пожежі за допомогою наявних первинних засобів пожежогасіння. 5.2. У разі, якщо був розбитий лабораторний посуд або прилади зі скла, заборонено збирати їх осколки незахищеними руками, а використовувати для цього щітку та совок. 5.При отриманні травми, треба негайно надати потерпілому першу допомогу, повідомити про подію адміністрації навчального закладу та, при необхідності, забезпечити відправку постраждалого до найближчого медичного закладу. . 24 лютого пройшло чергове засідання шкільного методичного об’єднання вчителів початкових класів на тему «Формування комунікативних умінь учнів початкових класів у процесі навчання», в рамках якого вчителі мали змогу побувати на відкритому уроці з навчання грамоти в 1 класі вчителя Гришко О.М. 17 лютого 2021 року вчителі Гришко О.М., Моніч Ж.М. провели для здобувачів освіти 1 та 2 класів уроки, присвячені захисту дітей в цифровому середовищі. Мета. Вивчити основні нормативні документи, що регламентують функціонування початкової школи. Обговорити виконання плану роботи методичного об’єднання за 201 9 -20 20 навчальний рік та затвердити план роботи на 20 20 -20 21 навчальний рік. Проаналізувати навчальні програми, підручники, зошити. 8.Опрацювання інструкції щодо заповнення Класного журналу для 1- 4 класів загальноосвітніх навчальних закладах (лист МОН України від 07.12.2018 №1362 із змінами, внесеними згідно з наказом МОН від 09.01.2020 №21) 12.Опрацювання наказу №924 від 20.08.2018 «Про затвердженняметодичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу у Новій українській школі» Активізувати питання створення ситуації успіху як один із засобів підвищення ефективності уроку. Створити умови для успішної адаптації першокласників до шкільного колективу; розширити знання педагогів про математичну компетентністьяк складову Нового Державного стандарту;удосконалювати знання про творчий підхід до формування вучнів математичних понять. 3.Про внесення змін до методичних рекомендацій щодо заповнення Класного журналу учнів початкових класів Нової української школиНаказ МОН № 1096 від 02.09.2020 року. Розширити знання педагогів про природничу галузьяк складову Нового Державного стандарту, п редставити засоби навчання для вдосконалення сучасного уроку Нової української школи, р озвивати комунікабельність, в иховувати інтерес до самовдосконалення. Розкрити значення ролі сучасного вчителя у формуванні особистості учня нового покоління в умовах розвитку креативної освіти. Розширити знання педагогів про ефективність оздоровчої системи в освітньому процесі. Розвивати комунікабельність. Виховувати інтерес до самовдосконалення. Опрацювати інструкцію щодо проведення ДПА у 4 класі ; скла сти перспективн ий план роботи МО на наступний навчальний рік. 1.Опрацювати методичну літературу на тему « Ефективне спілкування» 2.Формування емоційного інтелекту учнів на уроках навчання грамоти. 27 грудня в початковій школі відбулося Новорічне дійство з Дідом Морозом та Снігуронькою. Діти із задоволенням та цікавістю приймали участь у конкурсах, танцювали, водили хороводи, співали пісні. Свято було неперевершеним. Сподіваємося, що ця розважальна програма надовго залишиться в пам ‘ яті учнів. Особливості методів і прийомів навчання під час вивчення природознавства. Значення природничої бесіди та вимоги до її використання. Кожний метод навчання вимагає активності не тільки вчителя, але й учнів. Один і той самий метод може застосовуватися для різних навчальних цілей. Наприклад, бесіда може бути застосована з метою засвоєння нових знань, і з метою повторення чи перевірки. Природно, що в різних випадках даний метод має свої особливості реалізації. Правильне застосування методів навчання унеможливлює механічне чи догматичне засвоєння учнями навчального матеріалу, забезпечує ефективність пізнавальної діяльності учнів, можливість застосовувати знання на практиці. На сучасному етапі розвитку шкільної практики при вив­ченні природознавства розроблені й широко використовуються різноманітні методи навчання. Слід відмітити, що у сучасній дидактиці виділяють кілька класифікацій методів: Словесні методи навчання є дуже важливими у початковій школі. Учитель застосовує їх з метою усного викладу навчального матеріалу для створення проблемних та навчальних ситуацій, а також для активізації пізнавальної діяльності та логічного мислення молодших школярів на уроках природознавства. Під час словесних методів знання учням передаються через слово і підкріплюються ілюстрацією наочних засобів у ході пояснення навчального матеріалу вчителем. При словесних методах наочність є ілюстрацією до слова вчителя або засобом підсилення образності його розповіді. Діяльність учнів виражається переважно у слуханні, осмисленні та усних чи письмових відповідях. До словесних методів навчання належать: бесіда, розповідь, пояснення, читання статей підручника чи довідкової літератури. Основним джерелом знань словесних методів є слово. Учні набувають знань, слухаючи вчителя, з підручника або з книг. Бесіда – це діалог учителя й учня. Вона проводиться за наперед продуманим планом і реалізує певну навчально-виховну мету. Цілеспрямованість бесіди визначається тими питаннями, які потрібно розкрити, актуалізувавши знання учнів. З бесіди учні під керівництвом учителя повинні зробити висновки та узагальнення. Бесіда активізує педагогічний процес, збуджує мислення учнів, підвищує працездатність. Запитання природничої бесіди треба ставити так, щоб вони збуджували думку, мислення, спонукали до відповіді. Питання мають бути конкретними, точними, чіткими, послідовними, логічно пов’язаними. Готуючись до природничої бесіди, учитель повинен враховувати вік учнів, їхній розумовий розвиток, рівень знань з раніше вивчених тем. У 1-2 класах зміст запитань стосується в основному зовнішнього вигляду об’єкта природи – його назви, форми, величини, кольору, частин тощо. У 3-4 класах зміст запитань ускладнюється: починаючи із зовнішнього вигляду предмета або явища природи, вони повинні привести до розкриття внутрішньої суттєвості, пояснити причинно-наслідкові зв’язки. Запитання повинні бути точними, сформульованими коротко, без зайвих слів. Недоцільно ставити запитання, які потребують складних і довгих відповідей. Однак не треба ставити і таких запитань, на які можна дати тільки короткі відповіді: «так» чи «ні». У деяких випадках треба ставити навідні запитання. Послідовність постановки запитань природничої бесіди має бути такою: від неживої (стан неба, вітер, температура, опади) до живої (рослинний та тваринний світ) природи та про працю людей у різні пори року; обов’язково мають бути запитання про охорону та збереження природних об’єктів. У кінці бесіди запитання повинні привести до відповідного висновку. У початкових класах природничу бесіду можна застосовувати на основі раніше вивченого матеріалу – під час екскурсій, спостережень, дослідів, практичних та лабораторних робіт; за планом, картою, ілюстраціями, підручником, екранними засобами, натуральними посібниками. Бесіди проводять на різних етапах уроку. За дидактичними функціями бесіди з природознавства можуть бути підготовчими, пояснювальними, контролюючими, підсумковими.

Підготовча бесіда сприяє актуалізації тих знань учнів, які стануть опорою в процесі опрацювання нової теми уроку. Пояснювальна бесіда спрямована на організацію та засвоєння нового навчального матеріалу через діалогічне спілкування учителя з учнями. Підсумкова бесіда проводиться як під час засвоєння змісту окремої частини навчального матеріалу, так і після опрацювання всієї теми. Вона виконує також функцію узагальнення, систематизації і підсумку вивченого. Контрольною бесідою вчитель фронтально перевіряє якість та рівень засвоєння навчального матеріалу на уроках природознавства. Школярам пропонуються питання як репродуктивного, так і творчого характеру. Цінними є питання на знаходження причинно-наслідкових зв’язків, на визначення, порівняння, узагальнення, класифікацію та систематизацію. Розповідь – це монологічна форма усного викладу навчального матеріалу. У початкових класах найбільш поширеними є описова розповідь, художня, розповідь з елементами бесіди, розповідь — пояснення.

Художня розповідь використовується під час образної характеристики навколишнього середовища, природних угруповань, сезонних явищ, рослин, тварин та окремих об’єктів природи. Розповідь з елементами бесіди проводиться під час демонстрування наочних засобів, а також тоді, коли вчитель може спиратися на знання учнів, які вони отримали під час спостережень, екскурсій, практичних та лабораторних робіт. Пояснення – це послідовний логічний виклад змісту навчального матеріалу на основі аналізу предметів, явищ, процесів, способів дій під час спостережень, дослідів, практичних робіт. Цей метод поєднується зінструкцією, за допомогою якої вчитель скеровує самостійну пізнавальну діяльність учнів під час проведення дослідів, лабораторних та практичних робіт з природознавства. Наочні методи передбачають використання ілюстрацій і демонстрацій з метою доказовості словесних тлумачень. Наочний метод – це спосіб наочно-почуттєвого ознайомлення учнів з різними предметами, явищами, процесами, що є об’єктами навчання. Наочні методи використовуються у тісному взаємозв’язку із словесними. Їх специфічною особливістю є розвиток спостережливості учнів.

Ілюстрування – наочний метод навчання, який передбачає показ і сприйняття предметів, процесів і явищ в їх символьному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, фотографій, схем, репродукцій, звукозаписів тощо. Демонстрування – метод навчання, який полягає у наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об’єктами в їх природному вигляді. Цей метод використовують не тільки для розкриття динаміки явищ, що вивчаються, але й для ознайомлення із зовнішньою і внутрішньою будовою предметів. У зв’язку з інтенсивним використанням у навчальному процесі сучасних джерел інформації (телебачення, відео, комп’ютери та ін.) виділяють окремий метод навчання – відеометод.

Його застосовують для формування нових знань, їх контролю, закріплення, узагальнення, систематизації. Водночас кіноекран та телевізор слабко стимулюють розвиток абстрактного мислення, творчості і самостійності. Тому, щоб ефективно використовувати цей метод, необхідна спеціальна організація навчання. Відеометод за умов його доцільного використання в навчальному процесі може ефективно вирішувати основні завдання освіти, виховання і розвитку учнів: Ефективність відеометоду залежить не тільки від майстерності вчителя, але й від якості всіх технічних засобів, які використовуються; організації навчального процесу, його цілеспрямованості, чіткості; урахування індивідуальних особливостей учнів. Практичні методи навчання охоплюють різні види діяльності учнів і спрямовані на формування навичок та умінь застосовувати знання в стандартних чи змінених умовах з метою досягнення їх вищого рівня. У системі практичних методів навчання використовуються такі основні прийоми: постановка завдання, планування його виконання, управління процесом виконання, оперативне стимулювання, регулювання, аналіз результатів. Практичні роботи, які проводяться під час або після вивчення великих розділів і тем. Практичний метод, насамперед, передбачає застосування теоретичних знань на практиці. Основними етапами здійснення пізнавальної діяльності учнів на практичних заняттях є: Навчальний дослід – це елементарний навчальний експеримент, який дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо. Обов’язковим елементом досліду є створення спеціальних умов для проходження явищ, процесів та добір засобів для цілеспрямованої зміни об’єктів або середовища їх існування. Виконання дослідів вимагає певного обладнання. Структура досліду : Тип пізнавальної діяльності характеризує рівень пізнавальної активності і самостійності учнів у навчанні. Кожен із методів цієї групи (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький) може проявлятися у словесній, наочній і практичній формах.

Палітра цих методів розкриває динаміку пізнавальної активності учнів від сприймання готових знань, їх запам’ятовування, відтворення до творчої пізнавальної праці, яка забезпечує самостійне оволодіння новими знаннями. Пояснювально-ілюстративний метод характеризується переважанням таких пізнавальних процесів, як увага, сприймання, пам’ять і репродуктивне мислення. Пояснювально-ілюстративний метод широко використовується в сучасній школі тому, що забезпечує системність знань, послідовність викладу, економічність часу. Водночас він має й окремі вади, бо обмежує навчальну діяльність учня процесами запам’ятовування і відтворення інформації, не розвиває в достатній ступені його розумові здібності. Репродуктивний метод спрямований на відтворення учнем способів діяльності за визначеним учителем алгоритмом і використовується для формування умінь і навичок. Метод проблемного викладу є перехідним від виконавської до творчої діяльності.

Він застосовується переважно з метою розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, осмисленого і самостійного оволодіння знаннями. Названий метод навчання застосовується у тих випадках, коли зміст навчального матеріалу спрямований на формування понять, законів чи теорій, а не на повідомлення фактичної інформації; коли зміст не є принципово новим, а логічно продовжує раніше вивчене, і учні можуть зробити самостійні кроки в пошуку нових елементів знань. Частково-пошуковий метод навчання вимагає від учнів прояву більш високого рівня пізнавальної самостійності й активності. Назва методу відображає рівень пошукової діяльності вчителя й учнів на різних етапах навчального процесу: окремі елементи знань повідомляє педагог, а частину – учні здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені запитання чи розв’язуючи проблемні завдання. Дослідницький метод навчання передбачає творче застосування знань, оволодіння методами наукового пізнання, формування досвіду самостійного наукового пошуку. Будь-який метод реалізується за допомогою прийомів. Методичні прийоми – це елементи того чи іншого методу, які відображають окремі дії вчителя та учнів у процесі викладання та навчання. Класифікація прийомів, яка розроблена М.М. Верзіліним, виділяє такі групи: організаційні, технічні та логічні. Організаційні допомагають вчителю організувати застосування певних методів. Організаційні прийоми – спрямовують увагу на сприймання і роботу учнів. Сюди належать індивідуальні, фронтальні, групові види проведення робіт; різні типи завдань. Технічні пов’язані з використанням різних допоміжних засобів. До технічних належать прийоми, якими досягається підготовка робочого, місця, використання різного обладнання, допоміжних матеріалів і засобів поводження з об’єктами, що вивчаються. Варіанти поєднання різких прийомів можуть бути різними, залежно від змісту навчального матеріалу. Логічні – прийоми збудження і розвитку пізнання, виявлення істотних ознак об’єктів або явищ, порівняння об’єктів (виявлення і відмінних рис) висновки, узагальнення. Логічні прийоми мають особливий вплив на розвиток мислення учнів. Дидактичний прийом – порівняння, протиставлення. Крім того, це аналогія, узагальнення та інші. Особливого значення набуває такий логічний прийом, як створення проблемної ситуації. Дидактичний прийом — це засіб, за допомогою якого вчитель досягає якоїсь певної навчальної мети.

Зміст прийому визначають: конкретна дидактична мета, специфіка предметного змісту, реальні засоби навчання, якими володіють учитель та учні. До прийомів відносять: роботу з підручником, малюнком на дошці і в зошиті, демонстрацію дослідів (всі досліди, пов’язані з вогнем, речовинами, які можуть нанести шкоду дитині, вчитель проводить сам, при цьому він користується демонстраційним лабораторним обладнанням), спостереження (короткочасні (екскурсія, предметний урок, хвилинка спостережень на уроці), тривалі (проростання насіння, вирощування кімнатних рослин), використання дидактичного матеріалу (гербарії, картки, роздатковий матеріал, живі об’єкти тощо). Необхідною умовою навчання є правильне поєднання різних навчальних прийомів, які зможуть забезпечити навчальний і виховний ефект. Правила техніки безпеки під час роботи в хімічній лабораторії. До виконання практичних і лабораторних робіт студент допускається тільки після попереднього вивчення теоретичного матеріалу по даній темі, ознайомлення із змістом і технікою виконання досліду, а також з властивостями (шкідливістю, вогненебезпечністю) використовуваних реагентів і розчинників, а також правилами роботи з електроприладами. Кожен студент повинен мати робочий журнал, в якому записують всі етапи проведення експериментів: назва теми; короткий опис дослідів; малюнок установки (приладу); спостереження, рівняння реакцій; висновки. 7. Перед використанням скляного і фарфорового посуду перевіряють її чистоту і цілісність. Брати і переносити склянки з речовинами слід, охоплюючи їх збоку, а не за горловину. Забороняється пробувати хімічні речовини на смак. Нюхати речовини необхідно обережно, направляючи до себе їх пари легким рухом руки, не нахиляючись до судини і не вдихаючи. Отвору пробірок, колб і т.д. направляти від себе і від інших. Роботи, пов’язані з нагріванням концентрованих кислот і лугів, необхідно виконувати в захисних окулярах і гумових рукавичках. Якщо прилад обладнаний газовідвідною трубкою, припиняти нагрівання реакційної суміші можна тільки тоді, коли кінець газовідвідної трубки не опущений в рідину. Якщо нагрівання припинити раніше, рідину затягне в реакційну суміш, яка може розбризкатися. 10. Роботи з особливо небезпечними і отруйливими речовинами (луги, кислоти, бром, металевий натрій, ангідриди і т.д.) обов’язково проводити тільки у витяжній шафі, в захисних окулярах або масці, в гумових рукавичках. 1Досліди з легкозаймистими речовинами (бензол, ефіри, ацетон і т.д.) необхідно проводити на відстані від спиртівок, що горять, і включених електроплит.

Нагрівати легкозаймисті речовини можна тільки в заздалегідь нагрітій бані, в колбі з водяним холодильником. 12. Бром сильно діє на слизові оболонки і при попаданні на шкіру призводить до появи важкозаживаючих ран. Всі роботи з бромом проводити в витяжній шафі, в гумових рукавицях, в захисних окулярах. 1Категорично забороняється переганяти органічні речовини насухо, оскільки більшість з них утворює з киснем повітря вибухонебезпечні суміші. Після закінчення роботи необхідно ретельно вимити і поставити сушитися посуд, розставити склянки по місцях, витерти робочу поверхню столу, закрити водопровідні крани, вимкнути електроприлади.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

географія 7 клас практикум кобернік гдз