причини та передумови хрестових походів християн клермонський собор

собор передумови причини християн походів клермонський хрестових та.

Тема 2. Хрестові походи. § 1. У XI ст. з території Центральної Азії на захід рушила нова сила — турки-сельджуки. Вони завоювали території, які до того належали Арабському халіфату, зокрема і Єрусалим.

Візантійський імператор боявся, що сельджуки вторгнуться і на його територію, а тому звернувся з проханням про допомогу до західноєвропейських правителів та Папи Римського. Європейці мали свої причини втрутитися до цього конфлікту. Сельджуки перекрили давній торговий маршрут, що сполучав Європу і Китай — Великий шовковий шлях. Тому європейські купці були зацікавлені в тому, щоб усунути перешкоду.

Тим часом у самій Європі формувався новий суспільний прошарок — лицарство. Лицарі прагнули розширити свої земельні наділи як головне джерело отримання доходів. А зробити це можна було під час походів. Тому лицарство було зацікавлене у нових військових кампаніях. Унаслідок нещодавно проведених папою Григорієм VII церковних реформ Католицька церква здобула кілька інструментів впливу на лицарство та світських володарів. По-перше, при посвяті у лицарі вони мали дати клятву захищати Церкву, а їхня зброя освячувалася. По-друге, заклик папи вважався обов’язковим до виконання всіма католиками. Наприкінці XI ст. у Західну Європу доходили вісті про переслідування християн турками-сельджуками. Так визрівала ідея про особливе паломництво — війни за звільнення християнських святинь з-під влади «сарацинів» — так у Західній Європі називали всіх мусульман, у тому числі сельджуків. 27 листопада 1095 р.

у місті Клермон на півдні Франції Папа Римський виступив перед натовпом лицарів, міщан та селян. Він, нібито на прохання візантійського імператора Олексія І Комніна, закликав усіх християн до походу на Схід задля визволення Гробу Господнього (місце поховання Ісуса Христа) від «невірних» і повернення його християнам. Усім визволителям папа пообіцяв відпущення гріхів, звільнення від боргів, а ще згадав про багату здобич, яка чекає на них на Сході. Крім виступу перед натовпом, папа розіслав найбільш впливовим правителям Західної Європи листи із закликами розпочати війну з мусульманами. Багато хто відгукнувся на них. Європейська знать була зацікавлена у розширенні своїх володінь та здобутті трофеїв. Яка подія стала вирішальним поштовхом до початку Хрестових походів? Як у Західній Європі називали усіх мусульман? «. всім, хто йде туди [до Святої Землі] і загине, відпускаються всі гріхи. Нехай вони розпочнуть з невірними битву, яка принесе багату здобич.

Земля там тече молоком та медом. Нехай стануть нині воїнами Христа ті, хто раніше були грабіжниками. Нехай справедливо б’ються з варварами ті, хто раніше воював проти братів та родичів. Хто тут жив у бідах, нехай там стане багатим!». Після заклику папи на Схід рушило охоплене релігійним запалом різношерсте воїнство, розпочавши таким чином у 1096 р. Перший хрестовий похід. Воно складалося не лише з феодалів, їхніх армій, лицарів, а й натовпів селян, ремісників та монахів. Охочі піти у похід мали нашити на одяг червоний хрест — звідси пішла назва учасників експедицій на Схід — «хрестоносці». Хрестові походи — військові експедиції, організовані західним християнським світом проти мусульман з метою звільнення Єрусалима й Святої Землі (Палестини). Усього за період 1096-1291 рр. відбулося вісім великих Хрестових походів. Спочатку в похід на Схід вирушили натовпи охоплених релігійним піднесенням простих людей. Більшість хрестоносців і близько не уявляла ні як виглядає Єрусалим, ні як до нього дістатися. Підходячи до кожного великого міста, вони запитували: «Це вже Єрусалим?». У містах, які траплялися дорогою, вони влаштовували погроми та грабували місцеве населення. Деякі хрестоносні загони «вів» до Єрусалиму цап або гусак, бо люди вірили, що через тварин Бог здатен проявити свою волю і довести своє воїнство до стін Єрусалима. Багато хрестоносців змогли дістатися стін Константинополя. Візантійський імператор якомога швидше переправив це воїнство через Босфор у Малу Азію, де воно й загинуло у боях з турками-сельджуками. Основні сили хрестоносців-лицарів рушили у похід дещо згодом. Вони налічували близько 4 тис. лицарів і 25 тис. піхотинців. Це воїнство не мало єдиного керівника. Навесні 1097 р. військо хрестоносців переправилося через Босфор і через Малу Азію рушило до Палестини. Їхній шлях пролягав через посушливі гірські плато. Зрештою, вони вийшли до Антіохії — великого міста з міцними мурами.

Взяти Антіохію вдалося лише завдяки зраді. Поки хрестоносці грабували місто, до нього підійшла й оточила велика армія сельджуків. У хрестоносців не було надії на порятунок, але тут трапилося диво. Один з воїнів заявив, що йому вві сні явився апостол Андрій і сказав, що хрестоносці будуть врятовані, якщо знайдуть наконечник списа, котрим римський воїн простромив тіло розіп’ятого Ісуса Христа. Він указав на місце, де було сховано реліквію. Наконечник знайшли, і натхненні цим дивом хрестоносці розбили набагато більші сили сельджуків. Щоправда, багато хто вважав, що наконечник виглядає підозріло новим. Пройшовши узбережжям і захопивши приморські міста, у червні 1099 р. хрестоносці побачили стіни Єрусалима, а 15 липня 1099 р.

Єрусалим упав під їхнім натиском. Хрестоносці пограбували місто та влаштували велику різанину серед мусульман та євреїв. У Європі ж звістка про завоювання Єрусалима викликала небачені радість і піднесення. Проте турки-сельджуки не збиралися так легко здаватися. Вони намагалися повернути назад відвойовані хрестоносцями землі. Це викликало потребу в організації нових військових походів у Палестину.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз