дід мороз ваш це найоб

дід найоб ваш мороз це.

Текст песни На Відміну Від — І . Ну вот і всьо, по-ходу догрались Не прийде вже ні Дід Мороз, ні Санта Клаус Раніше мама казала: синок, не балуйся Тепер по всім прогнозам, кажуть, шо скоро пізда нам всім. Ооооу, хто твій бог, Будда чи Аллах Похуй, бо астероїд всіх нас повбиває нахуй Не виживуть ні люди, ні мікроби ноу Не зря мій дід казав шо нам усім пороблено. I ми всі йобнем, ооох, бля буду — склеїм ласти Навіть Брус Вілліс не зупинить цю комєту Повірте, Апокаліпсіс — це дуже класно І по всєму відать ми скажем піздєцу прівєтік. Ти хавай олівьє там, бахкай салюти Забий на катастрофи, війни і катаклізми Бухай всю ніч, радій давай, як їбанутий Хулі, хеппі нью єар, блядь і меррі крісмас. Хто-то закатує варення на зіму – Я записую мінуса і порно на дівідішки, Шановні марсіянє, припиніть це бєзобразіє, А то Казаки знову знімуть кліп – а це вже слішком. Уб’ють за Сумєркі, за Ладу Каліну. І. За невипущений диск На Відміну. Від. Піздєц підкрався, поки ти єблом щьолкав, Треба нарізать салат, увікнуть йолку. Все чєловєчство уб’ють за весну чумачєчую, Обідно погібать із-за цього гамна овєчого, Бережу пєчєнь я, але нажрусь сьогодні ввечері, Я відмовляюсь погібать тверезим – ше чого? В святкову ніч прибульці сядуть під твоїм балконом, І ти ідеш до них, поклавши в кишеню виделку, В одній руці – крабова палочка, в другій – ікона, Підходиш і блюєш під ноги їм, замєсто «велком» І Дід Мороз ваш — це найоб Тебе чекає похмілля вранці З новим роком і хуйо-майо Хелоу кінець світу 2012! Well i vso, on -the-go dogralis Do not Come vzhe ni Dіd Claus, Santa Claus ni Ranіshe mom Kasane sinok not baluysya Now, vsіm forecasts seem sho soon pіzda us vsіm. Ooooh, hto tvіy god, Buddha chi wa Fuck, Bo asteroїd vsіh us povbivaє fuck Not vizhivut ni people know ni mіkrobi Knowingly ‘re Mine dіd seemed sho us usіm porobleno. I mi vsі yobnem, oooh, shit going — skleїm region Navіt Bruce Vіllіs not zupinit Qiu komєtu Povіrte, Apokalіpsіs — tse duzhe klasno I on vsєmu vіdat mi say pіzdєtsu prіvєtіk. Tee Hawa olіvє there bahkay Salute Zaby on catastrophe Wars On i kataklіzmi Thumps all nich, radіy c’mon, yak їbanuty Hulі, heppі New єar, damn i merrі krіsmas.

Hto something zakatuє jam on zіmu — I’m recording mіnusa i porn on dіvіdіshki, Shanovnі marsіyanє, pripinіt bєzobrazіє tse, And Cossacks znovu znіmut klіp — and tse vzhe slіshkom. Ub’yut for Sumєrkі for Lada Kalіnu. I. For nevipuscheny drive on Vіdmіnu.

Od. Pіzdєts pіdkravsya, Pokey ti єblom scholkav, Treba narіzat salad uvіknut yolku. All chєlovєchstvo ub’yut chumachєchuyu for spring, Obіdno pogіbat іz of tsogo Gamna ovєchogo, I cherish pєchєn, Ale nazhrus vvecherі NAS of Ukraine, I vіdmovlyayus pogіbat tverezim — chogo above? In svyatkovu nich pribultsі sit pid tvoїm balcony The I ti іdesh to them in poklavshi Kyshenia videlku, In odnіy rutsі — crab sticks in drugіy — іkona, Pіdhodish i blyuєsh pid feet їm, zamєsto » Wellcome » День народження Діда Мороза: хто ж він такий, улюблений новорічний гість? Дізнайся, звідки з’явився Дід Мороз і який у нього характер. Дід Мороз – це, напевно, найулюбленіший казковий персонаж і, звісно ж, найдорожчий новорічний гість і для дорослих, і для дітей. А от звідки ж він узявся? І де живе? Сьогодні він ходить у довгій шубі, чоботах і з посохом, пересувається пішки або на санях, запряжених трійкою. Його незмінна супутниця – чарівна Снігуронька. А ще Дід Мороз грає з дітьми в гру «Заморожу», приносить подарунки під ялинку й здатний на справжнє чаклунство. Та це лише зараз Дід Мороз став таким добрим. У стародавніх слов’ян його прообраз – Позвизд, або Зимник, бог буревіїв і негод. Варто йому труснути головою, і на землю повалить град. А замість плаща у нього вітри, з-під поли його одягу сиплеться лапатий сніг, супроводжує його свита бур і ураганів, де він торкнеться своїм посохом – там чекай сильної холоднечі. У всіх східних слов’ян Дід Мороз – богатир, коваль, який заковує воду в крижані окови, а також володар холодних зимових вітрів. Іноді, коли у Діда Мороза хороший настрій, він допомагає подорожнім, які заблукали, вказуючи дорогу. Згодом образ Діда Мороза змінився. Це спочатку він був суворий, у компанії Сонця й Вітру блукав землею і на смерть морозив перехожих. Але з часом він перетворився на справедливого й доброго діда. Наш український Дід Мороз – Святий Миколай – дуже добрий і справедливий, він виконує дитячі, та й не тільки мрії, обдаровує слухняних малюків найкращими подарунками. У Болгарії Діда Мороза звуть Дядо Коледа, у Сербії, Чорногорії, Боснії й Герцеговині – Діда Мраз, у Словенії – Dedek Mraz. За язичницькими віруваннями, Дід Мороз – це найстарший серед духів померлих предків, який охороняє весь рід. За іншою версією, прапрадідом сучасного російського Діда Мороза був Морозко – казковий повелитель зими й морозу. Його називали Дідом Тріскуном. Цей маленький дідок із довгою бородою і суворою вдачею з листопада по березень був повновладним господарем на землі, і навіть сонце його боялося! Його дружиною була зла-презла особа Зима. З часом у Діда Мороза з’явилася внучка Снігуронька, і характер його подобрішав, він став приносити дітям подарунки під Новий рік і виконувати заповітні бажання. Але характер у нього все одно залишився строгий. Тому Діда Мороза треба задобрити: у ніч під Новий рік кинути за поріг корж, м’ясо, вилити трохи вина, щоб Дід Мороз не злився. Увесь вигляд Діда Мороза – дуже символічний для наступаючого року. Сиві борода й волосся Діда Мороза символізують щастя, благополуччя й багатство, геометричний орнамент на одязі, виконаний сріблястими нитками – чистоту і святість, а посох, кришталевий або срібний, – символ влади, родючості й щастя. In svyatkovu nich pribultsі sit pid tvoїm balcony The I ti іdesh to them in poklavshi Kyshenia videlku, In odnіy rutsі — crab sticks in drugіy — іkona, Pіdhodish i blyuєsh pid feet їm, zamєsto » Wellcome » Детские стихи про Новый год и Деда Мороза на русском и украинском языках. Сборник детских стихов про Новый год, Деда Мороза, Снегурочку, Снеговика, Снежинки, Зиму, Ёлку на русском и украинском языках для заучивания на память в дошкольных учреждениях и школах. С наступающим Новым годом Вас и Вашу семью! На реке искрится лёд Снег кружится нежно. Славный праздник Новый год, Потому что снежный! На столе огромный торт, Пряник, шоколадка. Славный праздник Новый год, Потому что сладкий! Дед Мороз рукой махнёт – Запоём мы звонко. Славный праздник Новый год, Потому что громкий! Вокруг ёлки хоровод, Огоньки на ветках.

Славный праздник Новый год! Жаль, бывает редко. Они прижали ушки, Повисли, как игрушки. Десять маленьких зайчат Висят на ёлке и молчат — Обманули волка. Дело было в январе — Подумал он, что на горе Украшенная ёлка. Агния Барто. Снегурочка! Ау! В косматой шубе лес… Ищу тебя, зову, зову, Твой лёгкий след исчез.

Ты спряталась под ёлкою? Зарылась ли в снегу? Пробраться чащей колкою Никак я не могу. Тропинками знакомыми Легко тебе бежать. В сугробах буреломами Как буду я шагать?

Исколот весь иголками, В снегу увязну я. Меж сумрачными ёлками Мне не найти тебя. И вдруг она явилася: Под ёлкою стоит, Еловой веткой колкою К себе меня манит. Осыпан весь снежинками Серебряный убор, Расшита шубка льдинками, Искрится льдистый взор… «Снегурочка!» — Я крикнуть ей хотел, Искристый снег под ёлкою Косматой прозвенел… Снежные комья летят и мелькают. Снежные комья лицо залепляют, Снежные комья глаза мне слепят, Снежные комья ее веселят. Стихло. Качнулся встревоженный куст. Слышен под ножкой проворною хруст. Кладёт Дед Мороз всем зайчатам под ёлку По мягкой игрушке – пушистому волку. Пусть каждый трусишка играет в того, Кто ужас наводит в лесу на него. А каждой лисичке – по новой расчёске Для модной, блестящей и рыжей причёски. Чтоб некогда было зайчат обижать — Причёску ведь надо в порядке держать. А что же припас Дед Мороз медвежонку? Корзинку малины? Медку из бочонка? Оставлен под елью огромной лесной Будильник, что мишку разбудит весной. Как в резиновой калоше Таракан живёт Тимоша; По утрам – cалат и сыр, Перед сном — всегда кефир! Хорошо живёт в калоше Хитрый маленький Тимоша! Но друзей, как старый крот, Ну никак он не найдёт! День-деньской в своей калоше Учит азбуку Тимоша; Пишет и читает, Цифры вычитает — Вот какой хороший Таракан Тимоша! И пускай он ростом мал – Самым умным в доме стал!

Как-то раз Тимоша Вышел из калоши; По кастрюлям – бум да бам! Крик кругом! И шум, и гам – Дети бьют в ладоши: «Эй, лови Тимошу!» Вмиг за ним вприпрыжку Петя, Таня, Мишка! Но хитёр Тимоша – Шмыг в свою калошу! Все кричат ему вокруг: «Эй, привет, весёлый друг! Выйди из калоши, Таракан Тимоша! Ждём тебя на хоровод – Скоро, скоро Новый Год!» «Одиноко, друг Тимоша, Всё сидеть тебе в калоше! Возле ёлочки народ – На часах двенадцать бьёт! А грустишь в своей калоше, Только ты один, Тимоша! Ждём тебя мы, усача, Потанцуем ча-ча-ча!» Заурчала вдруг калоша – То шевелится Тимоша! Вылез в щёлку, словно в дверь, Эх, довольный он теперь, Милый наш, хороший, Таракан Тимоша! Вон как вертит кренделя! Опа, опа! Тра-ля-ля! Как в резиновой калоше Таракан живёт Тимоша; Но теперь он не один – Обожаем и любим!

Часто-часто из калоши К детям ходит наш Тимоша!

Ведь друзей нашёл он – вот!

В славный праздник Новый Год. Мы одного весь вечер ждем: Когда придет к нам елка в дом? Напротив вспыхнуло окно — Там елка убрана давно! В другом окне зажегся свет — Там дед залез на табурет И прикрепил звезду к макушке, И внукам роздал по хлопушке! Уже вот-вот и Новый год! А вдруг к нам елка не придет? Ура! Звонок! С сестрой вдвоем мы скачем у дверей. Сначала елка входит в дом, А папа — вслед за ней! Если рояль старается, Если мотив нам нравится, Если мы в танце кружимся, Значит мы все подружимся. Зайцы танцуют с мишками. Тигры и львы — с мартышками, Пляшут бараны с пугалом, Кошка под ручку с пуделем. Слон в полосатом шарфике Пляшет как-будто в Африке. Кружится вместе с роботом Весело машет хоботом. Вот прибежала курица. Курица — просто умница, Всех угощает пряником И поздравляет с праздником. Дед Мороз — веселый дед, Он с иголочки одет. Он — художник очень смелый, Он рисует краской белой Белый, белый, белый свет: Голубеет лыжный след, На реке чернеет лед, Синий вечер настает. В наших окнах — желтый свет, Хвойный лес нам шлет привет. Ель зеленая стройна, В школьный зал пришла она, А с ней такое длинное, Конфетомандаринное, Такое необычное — Пломбирноземляничное, Печеннопирожковое, Коньковое, снежковое, Отличнейшее слово — КА! — НИ! — КУ! — ЛЫ! — Кто в нарядной тёплой шубе, С длинной белой бородой, В Новый год приходит в гости, И румяный, и седой? Он играет с нами, пляшет, С ним и праздник веселей! — Дед Мороз на ёлке нашей Самый главный из гостей! Дует ветер со снежком, Дед Мороз идет пешком И несет большой мешок, А в мешке лежит стишок, А в стишке сидит барашек, Слезы капают с кудряшек, Нос распух, висит губа! Ох, несчастная судьба У пушистого барашка, Потому что он, дурашка, Услыхал, как ночью волки Хохотали из-под елки, Спать барашку не давали И злорадно завывали: — Никому не верьте, детки! Дед Мороз не даст конфетки, Это — выдуманный дед, Вот и весь большой секрет! Мы давно повсюду рыщем, Дед Мороза честно ищем. Если б он ходил пешком, Да с подарочным мешком, Да в тулупчике узорном Перед волком беспризорным, — Мы бы съели старичка, Не оставив ни клочка, Ни бороды, ни усиков, Ни маечки, ни трусиков! Это — выдуманный дед, Вот и весь большой секрет! Был бы он на самом деле — Мы бы дедушку бы съели, Да мешок бы развязали, Да гостинчики слизали, Вам ни слова не сказали! Детки! Нет такого дедки! Нет мешка и нет тулупа. В дед Мороза верить глупо! У окна сидит барашек, Слезы капают с кудряшек, А к нему, хрустя снежком, Дед Мороз идет пешком И несет большой мешок, А в мешке лежит стишок: «Я не заяц, не лиса — Съесть никак меня нельзя!

Никогда не верьте волку, Чтоб себе не портить елку!» Дедушка Мороз Белым блестя покрывалом, Все затянула зима И на пути своем новом Вот показалась сама. Следом за ней выступает Дед наш любимый Мороз, И мелюзга выбегает: Дедушка, что нам принес?¦ Сколько хорошеньких глазок И раскрасневшихся щек. Слышно скрипенье салазок, Чей-то уж звякнул конек. Будут ли куклы, игрушки? Будут ли груды конфет? Свечи на елках, хлопушки? Дедушка!

Да или нет? Дед усмехнулся лукаво И продолжает шагать. Уж не забыл ли нас, право, Или не хочет сказать? Машут еловые ветки Из-за широкой спины. Он все смеется: Ах, детки! Были ль послушными вы? Посмотрите-ка, ребята, Все вокруг покрыла вата! А в ответ раздался смех: — Это выпал первый снег. Не согласна только Люба: — Это вовсе не снежок — Дед Мороз почистил зубы И рассыпал порошок. Что такое Hовый год? Hовый год — мороз и лед! И в танцующих снежинках Hезаметные пружинки — Вот, что значит, Вот, что значит Hовый год! Скоро, скоро Новый год! Он торопится, идет! Постучится в двери к нам: Дети, здравствуйте, я к вам! Праздник мы встречаем, Елку наряжаем, Вешаем игрушки, Шарики, хлопушки.

Скоро Дед Мороз придет, Нам подарки принесет — Яблоки, конфеты. Дед Мороз, ну где ты?! Есть в густом лесу изба, В ней с узорами резьба, И пуховая кровать, На которой колко спать: Вместо пуха в той перинке Только звёздочки-снежинки, Ледяное покрывало Заменяет одеяло. А живёт в избе Мороз И зовётся — Красный Нос. Он студёною порою Белым снегом землю кроет. Помогает и зверушкам — Дарит снежные подушки, Укрывает белым пухом, Шепчет песенки на ухо. Взвоет серая волчица — Ей от холода не спится. И Мороз а ночь к утру Утеплит её нору. А в берлоге — косолапый, Вместо мёда лижет лапу. Пусть Мороз трещит по крыше, Ни-че-го медведь не слышит! Примостившись на сосне, Филин ухает во сне: «Ух, и стужа-холода, Не согреться никогда!» Дед Мороз по лесу ходит И порядок свой наводит: Он кедровые орехи Сыплет белкам для потехи. Встретил рыжую лисицу — Подарил ей рукавицы. А тулуп свой волку дал, Потому что волк дрожал. Этот Дедушка Мороз, Что зовётся Красный Нос, Всем зверушкам помогает И от холода спасает. Дед Мороз на Новый год Обязательно придёт. Ждут его ребята, Птички и зверята. И подарки ждут его — Ведь готовят для него Шутки, игры, сказки И у ёлки пляски. Смех над лесом льётся, Дед Мороз смеётся! Звери с ним играют — Новый год встречают!

Как у нашего Мороза Вот такая борода (Да, да, да вот такая борода) Как у нашего Мороза Вот такой красный нос (Да, да, да вот такой красный нос) Как у нашего Мороза Вот такие валенки (Да, да, да вот такие валенки) Дед Мороз, тебе сто лет! А шалишь как маленький! Предновогодняя уборка, И вечер с множеством затей, И обязательная елка В домах, где даже нет детей, И я сочувствую сегодня Друзьям, обиженным судьбой, — Всем тем, кто в вечер новогодний Не видит елки пред собой Вокруг свечи сияет венчик. И тишина. И сладко всем. А старый год все меньше, меньше. И вот уж нет его совсем. И мы воненье ощущаем, У года стоя на краю, Хотя который год встречаем Мы Новый год за жизнь свою. Сухим снежком, морозцем вея, Он к нам на празднество идет. Но с каждым годом все новее, Наш добрый гость, наш Новый год. Шел по лесу дед Мороз Мимо кленов и берез, Мимо просек, мимо пней, Шел по лесу восемь дней. Он по бору проходил — Ёлки в бусы нарядил. В эту ночь под Новый Год Он ребятам их снесет.

На полянках тишина, Светит желтая луна. Все деревья в серебре, Зайцы пляшут на горе, На пруду сверкает лед, Наступает Новый Год! Сколько хорошеньких глазок И раскрасневшихся щек. Он все смеется: «Ах, детки! Были ль послушными вы?» У дедушки Мороза снежинка на носу. Собирались елки вечером в лесу. Шестьдесят зеленых, сорок голубых, Шестьдесят постарше, сорок молодых. — Нравится мне песня, — Дед Мороз сказал И снежинкам с неба падать приказал. Звездочки и звезды полетели с неба, И дорога стала бБелою от снега. Закружились снова елочки и ели И другую песню зимнюю запели: — Прилетай к нам, ветер, без иглы и нитки Сшей ты нам, портняжка, белые накидки. — Нравится мне песня, — Дед Мороз сказал И лететь скорее ветру приказал. И примчался ветер, озорной и ловкий, Без иглы и нитки мигом сшил обновки. Снова закружились елочки и ели И другую песню радостно запели: — мы теперь готовы, мы теперь поедем! На веселый праздник мы поедем к детям! — Нравится мне песня, — Дед Мороз сказал И подать скорее сани приказал. Волк Морозу тащит шубу меховую, А Лисица — шапку рыжую, большую. Зайцы рукавицы принесли к саням. А мешок с подарками появился сам. Семь коней горячих вихрем — под откос! Едет-едет к детям Дедушка Мороз. Я чарівний дідусь, у кожуха вдягнусь. Скрипу-рипу сніжок, за плечима мішок. Подарунки до свята принесу вам, малята, — ковзани, рукавички і рум’янець на щічки! Задрімає в хмарах сонце, Новорічна ніч настане, і в засніжене віконце тихо Дід Мороз загляне.

Він розв’яже загадкаво Чарівну свою торбинку, Подаруночки чудові покладе нам під ялинку. Тиха ніч святкова припливла до хати і біля ялинки стала чарувати: засвітила зорі — ялинкові свічі, заховала радість поміж пишні віти, радість довгожданну, рідість Новорічну. Йшов ти, Діду, довго, Всі стоптав доріжки. То ж сідай із нами Та спочинеш трішки. Ми тобі, Дідусю, Будемо співати Про ялинку нашу, Про веселе свято! Ми весело всі грались, Співали й танцювали. Дід Мороз, і ти давай – Затанцюй і поспівай! А гості прийшли і дітей привітали, коробку з цукерками подарували. Разом добре веселились, Новий рік стрічали, всі співали, танцювали, на гітарі грали.

Після свята всі надворі добре розважалися, по сніжку пухнастому на санках каталися. Ой хурделиця низько стелиться. Дні і ночі гоготить — не спочине ні на мить. Завиває: — дайте сани, я шуміти перестану та й поїду, тій поїду по льодах сріблястих рік, привезу Мороза Діда і веселий Новий рік. Гарна нічка-новорічка! Найчудовіша в зимі! Новорічка-чарівничка. Поміркуйте-но самі: На ялинках ця чаклунка скрізь запалює зірки і найкращі подарунки нам кладе під подушки. О дванадцятій годині похитнеться стрілка — скік! І ми всі зі мить єдину підростем на цілий рік. Дід Мороз в санках спішить, З ним Снігуронька сидить. Мчать удвох по снігах У сріблястих кожушках. Сніг на кущах верболозу, Снігом укриті хати. Як тепер Діду Морозу Школу нашу знайти?

Вранці до гаю стежинку Нам протоптать довелось, Щоб і до нас на ялинку Теж завітав Дід Мороз. Ой, Дідусю наш хороший, Ти до нас прийди з морозом! Швидше стукай у вікно, В гості ждем тебе давно. Ми у коло стали, Разом погукали: — Гей, Морозе, йди в кімнату Новий рік стрічати! Ми сніжинки, наша мама – це зима, А Мороз – наш рідний батько, В світі кращого нема! Він малює сріблом вікна, Самоцвіти роздає, І до танцю нам, снижинкам, Він на вітрі виграє! Дивні кульки на ялині — і рожеві, й жовті, й сині. Ти іще не здогадався, хто між ними заховався? Дід Мороз це й Новий рік, побажать нам щастя встиг! У нічний казковий час Рік Новий прийшов до нас, Він приніс свої вітання І найкращі побажання — І людині, і родині, І матусі-Україні! З Новим Роком всіх вітаю, Щастя та добра бажаю, Щоб уміли ми радіти Щиросердно, наче діти, Щоб здоровими були, Й подолати все змогли! Пахне смолою ялинка зелена, Каже бабусі маленька Олена: «Насіння з ялинки нам стане в нагоді, Посадимо саме таку на городі, Бо ця деревина потрібна мені — Цукерки на ній виростають смачні!» Таке побажання тобі в Новий Рік, Щоб ти до чудес і чарівностей звик: Хай сипляться з неба на тебе зірки І в цей рік Бика і в наступні роки.

Нехай побажання здійсняться таємні — Чекають на тебе події приємні! Здоров’я бажаємо ми господині, Хай затишок буде у вашій родині, Господар хай буде багатим, щасливим, А син нехай буде розумним, кмітливим. Хай донечка буде як зіронька ясна, Життя нехай буде солодке й прекрасне! Хто щипає всіх за ніс? Подарунки хто приніс? Його малята добре знають, Завжди радо зустрічають. Він із півночі прийшов, Там Cнігуроньку знайшов. — «Дід Мороз!» — усі гукають, На Новий Рік його чекають. Ходить Мороз надворі По широкій оборі, Ще й по горах-дібровах — У чоботях пухових. Старий він, сивий він, З бородою до колін. Ходить-бродить у шубі, Біла шапка на чубі. Ходить лютий, сердитий, Когось хоче вкусити. Як діток де зустріне — Сніг у вічі їм кине, Ще й зубами заблисне І за пальчик потисне.

Дітям смішки — гуляють, Сани з гірки спускають — Скоро, скоро, скоренько Аж червоне личенько. Не злякає їх він — З бородою до колін. А за Дідом Морозом Дмуха вітер з погрозом, Дмуха вітер сердитий, В сніговицю сповитий. Свище люто, гуляє, Пісню грізну співає. Як в селі він ночує — Всі дороги задує, Гори снігу натрусить, Діток в школу не пустить. Дітям смішки — гуляють, Сніг з дороги згрібають: Через пагорби й доли Вчасно прийдуть до школи! Дарма вітер гуляє, Пісню грізну співає.

У пралісі, у лісі — Палац чудовий, чистий: Одні кришталі в стрісі, А зруб — увесь льодистий. Поміст як сонце сяє, А постіль — білі пухи. Такий-то дім прекрасний У Баби Завірюхи! А Баба Завірюха Мороза Діда має; Та баби дід не слуха, Усе один гуляє. На села ходить в нічку, Як згасне промінь сонця, — То міст кладе на річку, То квіти на віконця. А баба все сердита, Що дід один гуляє, В метелицю сповита, Шляхи всі замітає. Холодним вітром дмуха, Кладе замети всюди, Щоб дід бабусю слухав І не ходив нікуди. З Новим роком, браття милі, В новім щастю, в новій силі Радісно вітаю вас І бажаю, щоб в здоров”ю, В мирі, з братньою любов”ю, Відтепер ішов нам час. Щирій праці Бог поможе! Дай вам Боже все, що гоже! Дід Мороз Червоний ніс Цуценя мені приніс. Я здивовано дивлюся – Дід у маминім кожусі!

Очі і нього голубі, Як у тата весняні. І сміється так, як тато, Тільки в бороду із вати. Звісно, тато. Я вдаю, Що його не впізнаю – Хай порозважається, Може, сам признається. Є чарівне місце на землі, Де сніжок не тане взагалі, Завірюхи віють навкруги, Срібні розсипаючи сніги. Там палац із кришталю стоїть І ялинка у вогнях горить, Над палацом сяйво золоте, А в палаці Дід Мороз живе.

В Дідуся є палка чарівна, Яка творить непрості дива, Стукнув палкою у льодовик, Вмить з`явивсь гуляка-сніговик, З ним Дідусь готує дітворі Подаруночки на Новий рік, А як свято в дзвони задзвенить, Дід Мороз до всіх дітей спішить. Ось і казка — зорі-зірочки Падають всім дітям на дахи На ялинках, що є у вікні Теж з`явились вогники-вогні, Щоби Дід Мороз не заблукав І хатинок довго не шукав, Бо в цю нічку дітвора уся З подарунками чекає Дідуся! Ялиноньки веселої діждались, друзі, ми! До залу принесли її з холодної зими. Стоїть вона, мов дівчина, В барвистому вінку, Ми біля неї з піснею Кружляємо в танку.

ДІД МОРОЗ У палатах з кришталю, Що в льодяному краю, Добрий сивий дід сидить, Тихо-тихо ворожить. Все він бачить і все знає: Хто з нас мамі помагає, Хто слухняний і сумлінний, І в навчанні хто відмінний… Чемний хлопцям і дівчатам Дід везе дари на свято: Під ялинку підкладає, З Новим Роком всіх вітає! Волинський актор понад 40 років грає Діда Мороза. ІНТЕРВ’Ю. Казковий персонаж Дід Мороз повинен існувати, незважаючи на віру у Святого Миколая, — вважає народний артист України, актор Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка Олександр Якимчук. Коли Ви вперше втілилися у образ Діда Мороза? Я на сцені понад сорок років, а Діда Мороза почав грати ще в школі, тоді відбулися перші проби. Я вже не пам’ятаю, чия це була ініціатива. Напевно, адміністрація школи шукала хлопця, який може це зробити. Я завжди брав участь у самодіяльності, не висловлював супротиву цьому, з задоволенням це робив. Потім грав Діда Мороза у театрі. Правда, останніми роками я все менше і менше Дід Мороз – і статус не той, і є багато інших виконавців, які це роблять значно краще за мене. Довгий час доводилося відкривати міські ялинки, гарти під час різних заходів, вітати в такому образі високі делегації. Я вже не пам’ятаю, як відбувся той перший Дід Мороз. Напевно, він був вдалим, адже після того я багато років одягав цей костюм.

Трапилося так, що вже двадцять років я пишу сценарії для театральних раночків, тому мені підвладні вже інші Діди Морози, які виходять з тими текстами, які я пишу, розважають дітей, а я спостерігаю збоку, але поки що Дід Мороз від мене недалеко втік. До якого віку збереглася Ваша віра у цього казкового персонажа у дитинстві? Напевно, до того, як сам почав грати Діда Мороза. Я пам’ятаю, був Дід Мороз, але чи довго я в нього вірив… У третьому класі наша вчителька вирішила поставити з дітьми новорічну казку, я грав Буратіно. Приходив Дід Мороз і ми бачили, що це актор, який виконує роль. Хочеться вірити в казку, в диво і в 60 років. Ми всі знаємо, що Діда Мороза немає, а все одно отримувати подарунки приємно, під ялинку приходити приємно. На межі 1990-их років у нас в театрі, коли усе в нашому житті змінювалося, вирішили повернутися до старовинних українських традицій і повернути в життя Святого Миколая. До того, у радянські часи, був лише Дід Мороз. Святий Миколай приходив на Новий рік, роздавав дітям подаруночки, водив з ними хороводи, і діти запитували: «а де Дід Мороз?». Це той персонаж, який з молоком матері ввійшов у наше життя. Хай будуть Святі Миколаї, хай будуть ангели, але Дід Мороз все ж таки має бути. Хай він вигаданий персонаж, але він частинка нашого дитинства, хай він з нами буде. Хоча більше вже анекдотів про нього ходить, він має бути добрий, веселий, жартівливий. Дід Мороз може сісти на підлогу і сидіти та гратися з дітьми, чого собі не може дозволити Святий Миколай. Це казковий персонаж, він повинен існувати у світі казки, а Святий Миколай — це, все ж таки, персонаж духовний, тому він трішечки інший, він благородніший, чистіший, від нього чекають іншого, святості. А від Діда Мороза чекають подарунків і хуліганства невеличкого, навіть водити хороводи з дітьми, танцювати з ними – це все Дід Мороз. Чи доводилося Вам втілюватися в образ Діда Мороза за межами сцени, перед власними дітьми? Безумовно, доводилося. Коли онучці було три роки і я одягнув костюм Діда Мороза та прийшов її вітати, вона мені потім сказала: «я все одно знала, що це ти, у тебе руки пахли бензином». Я тоді приїхав на машині, мабуть, руки дійсно пахли бензином. І своїх дітей, і дітей своїх друзів я вітав, це, зазвичай, починалося 27-28 грудня, я заходив до своїх друзів, Дід Мороз вітав їхніх дітей, онуків, зараз це вже робить з успіхом мій син, який теж актор театру, він вже Дід Мороз, а я лише збоку дивлюся. Ще був період років 10 тому, коли у місті активно почали відзначати корпоративні Нові роки, коли люди потяглися у ресторани та кафе і там почали відзначати. Тоді, відверто скажу, жодного Нового року я не святкував вдома з родиною, когось вітав, а після цього приходив вранці і вітав своїх дітей та онуків. НАЙКРАЩИЙ НОВИЙ РІК, АБО СВЯТО КОЖЕН СТВОРЮЄ САМ ДЛЯ СЕБЕ Чи були випадки, коли не хотілося втілюватися в роль Діда Мороза? Я завжди грав цю роль охоче, тому що свято людина робить для себе сама. Якщо Ви не захочете свята, нехай приходить хоч десять Дідів Морозів, свята не вийде. Одного разу був такий випадок у моїй біографії: мій колега дзвонить буквально за десять хвилин на першу, щойно ми зустріли Новий рік, підняли келихи шампанського вдома з родиною: «Саша, трапилася НП». Він був десь Дідом Морозом, зламалася машина і він не зміг доїхати до Луцька, а тут чекає компанія, де він мав бути Дідом Морозом. Він не може дістатися до Луцька та просить врятувати ситуацію – там люди, вони чекають. Я відповів, що не готовий, але друг повідомив, що немає ніякого сценарію. Добре, що вдома, якимось дивом, був костюм. На сина, який вже грав у театрі, я одягаю якісь чорні жіночі колготи на голову – він буде африканський Дід Мороз, я – український Дід Мороз, донька одягнула білу кофтинку і стала Снігуронькою і ми прийшли до цих людей. Вони відпочивали в кафе, це була молодіжна група, чоловік 20-25 з дітками. Вони так чекали Діда Мороза, що якби ми навіть не прийшли, то їм було б весело.

Вони такий собі Новий рік влаштували, що наше завдання було лише підтримати його. Я кращого Нового року не пам’ятаю.

Можеш писати десять сценаріїв і це все може провалитися, а коли люди хочуть свята і прийшов Дід Мороз привітати, погрався з ними в ігри, поводив хороводи – вони так співали, вони так витанцьовували, ніхто не був п’яний, ніхто не робив дурниць, вони самі собі влаштовували свято, а наше завдання було тільки їм допомогти. Так що свято кожен робить сам для себе, і мені здається, що це найкращий варіант. А Дід Мороз має бути тим символом, який о дванадцятій годині прийшов та привітав, хай в усіх буде хороше свято, робіть його самі. СУЧАСНІ ДІТИ ТА ВІРА В КАЗКОВИХ ПЕРСОНАЖІВ Чи змінилося ставлення дітей до цього свята та до Діда Мороза впродовж останніх десятиліть?

Мені здається, що не змінилося. Діти так само його чекають, сподіваються на подарунки. Якщо вийти у наше фойє, коли в театрі відбувається свято, коли там буває 400-500 дітей, всі в костюмчиках, всі хочуть дива, подарунків від Діда Мороза, сфотографуватися з ним, потримати його за бороду. Коли ми граємо для дорослих, ми кажемо, що, якщо потримати Снігуроньку за косу а Діда Мороза за бороду та загадати бажання, воно збудеться, і шістдесятилітні-сімдесятилітні дядьки та тітки хапаються за бороду, заплющують очі і вірять в те, що бажання обов’язково здійсняться. Так само і діти, дорослі – це великі діти, а діти – це маленькі дорослі, вони так само вірять у свято, хочуть в нього вірити. Звичайно, хтось стає цинічнішим, діти наші більше інформовані, в них більше комп’ютерів, ніж живої казки, але все одно свята хочуть усі. Чи виникали курйозні випадки під час виконання ролі Діда Мороза? Коли був такий період у нашій історії, років 10 тому, коли з’явилися великі багаті фірми, які могли собі замовити новорічне свято з будь-якими артистами, зазвичай, до цих людей Діду Морозу приходити важче.

Вони всі більш цинічні. Вони знають, скільки витрачено грошей на Діда Мороза і це їм має віддатися. А буквально декілька днів тому до нас в театр приїхала, по-моєму, з Торчина, ціла делегація – вчителі, діти, батьки.

Який це був ранок для них, яке це було свято. Вони так свято в це вірили і дорослі водили хороводи та співали колядки, зустрічали святого Миколая та Діда Мороза. В нас буває різноманітна публіка, я не хочу сказати, що вони невиховані, але вони більш вимогливі та, як кажуть, гроші псують людину. Коли людина може багато собі дозволити, вона може відірвати бороду Діду Морозу, смикнути Снігуроньку просто так, «хохми раді», похуліганти – їм все дозволено, їм все можна. Різниця є між такими категоріями людей. Хоча вони мають, напевно, вищу освіту, але вони невиховані духовно. А люди, які виховані духовно, нехай там буде чотири класи та коридор, це люди, якщо їм щось не подобатиметься, вони відвернуться і не заважатимуть іншим отримувати насолоду від свята, вони його псувати не будуть.

А деякі можуть собі дозволити зіпсувати свято – відірвати бороду в Діда Мороза, копнути Снігуроньку ногою та сфотографувати себе на мобільний телефон «який я герой». З цими людьми не хочеться працювати.

Це можу сказати не лише я, а й усі мої колеги, які приміряють на себе костюм Діда Мороза, Снігуроньки, клоунів, зайчиків – кого завгодно.

ЧИ МОЖЕ ДІД МОРОЗ БУТИ П’ ЯНИМ У театрі багато акторів приміряли на себе костюм Діда Мороза? Майже всі, рідко кого з акторів минає участь сія. Хто рано чи пізно не одягне на себе костюм Діда Мороза, чи не вийде тут, в театрі, чи на якомусь корпоративі, чи не піде до дитини у садочок, чи у школу і там не зіграє Діда Мороза. Це наша професія і ми маємо її виконувати добре.

І не вірте, будь ласка, що Дід Мороз був п’яний, це все байки. Людина, яка себе поважає, яка поважає свою професію, ніколи не вийде до дітей, до дорослих, випившою, з запахом, непідготовленим. Зазвичай, актори, з якими мені доводиться спілкуватися щодня, відрізняються високим професіоналізмом, навіть в ставленні до своєї роботи на найбільш нікчемному заході. Ми, перш за все, шануємо свою професію, а актор має бути і чортом, і Бабою Ягою і Дідом Морозом. Я бачу, що всі мої колеги щиро готуються до усіх цих зустрічей. Хай це буде навіть три дитини. Іноді колеги запрошують «прийди, поздоров дитину вдома». Ти приходиш, там маленький хлопчик, і я виходив звідти з мокрою сорочкою. Як для п’ятисот дітей, так і для однієї дитини, потрібно працювати гарно. Діти сподіваються свята і не треба їм це свято псувати. Так, що не вірте, це байки про те, що якийсь дід Мороз напився, ми, актори, самі їх про себе складаємо. Пригоди Максі та Арті.

Викрадення Діда Мороза. Хочете вірте а хочете ні, та ця історія трапилась минулого року на Новий рік.

Два брата, Максим та Артем, вирішили викрасти Діда Мороза. Так, так, вам не почулось, саме Діда Мороза. Та не назавжди, ні, десь хвили на дві. Хлопчики хотіли загадати бажання, що б їхні бать припинили сваритись і знову покохали один одного. Що вони тільки не робили: золоту рибку ловили, шукали в магазинах, в Інтернеті; загадували бажання коли падала зірка; шукали лампу Аладіна; задували свічки на торті в день народження та все марно. Не вже це все легенди, думали хлопці, не вже всі книжки і мультики брехали. — Не може такого бути, я в це не вірю. Все одно повинен бути спосіб, який нам допоможе, промовив не вдоволеним голосом Максим, і це… і це… ні чого в голову не лізе… — І де ж нам його знайти, обурено сказав Максим, в Інтернеті його точно не має, до північного полюсу ми ні як не доїдемо, до того ж батьки нас не пустять. Може запитати друзів в контакті… Піддався сумніву Максим, та все ж таки вирішили спробувати. До Нового року залишилось декілька днів і часу було обмаль. Думали вони, думали, доки не дійшли до висновку: він встигає потрапити в кожен дім, до кожної родини, під кожну ялинку, а отже він рухається дуже швидко.

А ще зі слів Артема, йому потрібно потрапити до кожного їжачка, зайчика і білки. Отже план такий, на мою думку, не дуже, але…взяли вони мотузку, з одного кінця петлю, з іншогo прив’язали до себе, так, на всяк випадок, щоб не втік. Де взяли мотузку і так зрозуміло, а ось з петлею довилось трішки помучитись, гугол добре пояснює та діти не одразу добре зрозуміли.

То Артем себе зв’язав, ледве розпутали, то Артем зв’язав Максима… Максим ходив в другий клас, добре навчався і в цій команді був розумом. Він худий та високий, трішки сором’язливий і не рішучий, словом копія свого тата. Мріяв бути супер героєм, залізною людиною чи людиною павуком. З дитячого садка йому подобалась одна дівчина, хоча іноді і інша теж була до вподоби. Але йому ще рано думати про кохання, а отже він думав про вдачу його плану.

Артем, це повне проти положення брата. Артем це мама. Не високий на зріст, круглощокий і міцний хлопчик. Ходив до дитячого садка і мріяв бути ніндзя черепашкою. В нім блукав тип усіх чотирьох черепашок, то смішний як Мікеланджело, то винахідливий як Донатело, то лідер як Леонардо, і дуже часто агресивний як Рафаель. Артем був безстрашним боягузом, боявся незнайомих йому місць і людей.

Боявся лікарні і лікарів, голок і крові, а в іншому йому не було рівних. І ось нарешті Новий рік. Свято, на яке чекають дорослі і малі.

Свято, яке завжди збирає в коло родину та друзів. Максим та Артем підготовили свій план і сховались під ялинкою, яка сяяла ніби феєрверк. Батьки дивились новорічне привітання президента, відкривали шампанське і разом з курантами починали рахувати. Один і два і три і… хто б міг подумати, що саме в цю мить зупиняється час і Дід Мороз зі швидкістю світла пролетить крізь будинки, залишивши після себе подарунки. Хтось може буде сміятись, та в хлопців це вийшло.

Пролітавши біля їхньої ялинки, Дід Мороз навіть не відчув як до його ноги прив’язалась мотузка, і була така швидкість, що він не помітив зайвий вантаж, який був з іншої сторони мотузки. Вони пролітали скрізь кожен дім, вулицями і містами, оминувши всю країну. Бачили все в уповільненому руху і коли нарешті пролетіли останній дім, Дід Мороз вигукнув, о-хо-хо, час летіти до дому. По всюди сніг, вітер, але чомусь не холодно. Хлопчики злякались, та діватись ні куди. По переду себе вони бачили великий білосніжний замок серед безкінечних, як їм здавалось, на той час гір. Цей замок був весь із льоду, навколо нього були гарні казкові статуї, які блищали різнобарвними кольорами. Неподалік від замку були невеличкі будинки, навколо яких бігали якісь маленькі створіння, схожі на дітей. Все було таке гарне і яскраве, що не можливо відвести очей. І ось приземлення. Дід Мороз зупинився біля входу. Навколо не було ні кого. Де ж це всі, подумав Дід, обернувся по сторонам і здивувався. По заду нього були якісь два хлопчика які посміхаючись йому махали руками. Перед ними стояв великий дідусь з сивою бородою, великим животом, в червонім костюмі. Він був зовсім не схожий на персонажів мультиків.

В Артема відкрився рот і від враження він не міг його закрити, Максим мав великі, гарні очі, та здавалося що вони виросли в двічі. Перед ними стояв рожевий, з дуже довгими вухами як у зайчика, їжак. Він був на зріст десь з пів метра і з голосом дитини. Мілос був здивований від побачtного, що навnь на мить забувся про те, що хотів розповісти Діду.

— Діду, одразу після того як ви покинули Льодовиковий замок, промовив Мілос, увірвався Жовтий Дракон зі своїм військом і викрали усіх. Мене відпустили, щоб я міг вам все розповісти. Він хоче що б ви прийшли до Вогненної пустелі і здалися, інакше… він не хоче більше зими, не хоче Нового року і не хоче Діда Мороза. Він хоче що б завжди було літо. — У мене не має вибору, відповів Дід, хлопнув три рази в долоні і із-за гір з’явився якийсь не відомий літаючий об’єкт, то була упряжка Діда Мороза з його відомими на весь світ оленями. Дід за пригнув на сані і полетів. Мілос відчинив величезні двері замку одним дотиком долоні.

Увійшовши вони опинилися у великій кімнаті, де все було прикрашено фігурками із льоду. По серед великої зали на стелі була величезна люстра, завдяки якої все блищало.

Хлопці були зачаровані дивовижною красою, вони навіть в своїх прекрасних снах нічого подібного не бачили. Мілос щось бурмотів собі під ніс, мабуть думав, як повернути хлопців до дому, а можливо й про своїх друзів, про Діда і про зиму. Адже можливо він їх більше ні коли не побачить. Артем ходив слідом за ним і чомусь торкався його вух, мабуть цікаво було, чому вони такі великі.

— Це величезна змія, з тіла в нього палає вогонь, він дуже сильний і злий. Йому набридла зима, і він вирішив викрасти Діда, а без Діда немає зими, відповів Мілос. — С тобою чи ні та ми йдемо, впевнено сказав Максим. Коли ми сюди летіли, то неподалік бачили якесь містечко, там до речі хтось був. Усі троє рушили на допомогу Діду. На великих санях із криги вони спустилися по крутому схилу до містечка з назвою Північний Лідій. Це не велике містечко в якім жили дивовижні істоти, родини робітників, які працювали у Льодовиковому замку. Трійка прибула до міста дуже швидко. У хлопців на обличчі була велика усмішка, адже такого катання на санях в них ще не було, та після того як вони побачили місцевих жителів їхнє обличчя різко змінилося, вони були дуже вражені, адже істоти, тобто звірі, яких побачили діти, зовсім не були схожі на звичайних тварин.

Адже це були чарівні істоти, і чарівне в них було те, що вони були трішки змішані з іншими тваринами.

Наприклад у зайчика хвіст був як у тигра, у тигра були рога як у антилопи, антилопа мала голки як у їжака, а їжак… вуха, які полюбив Артем. До того ж колір шкіри не мав границі. До Мілоса підбігла якась схожа на нього, синього кольору дівчина, то була його дружина. Максим та Артем були здивовані побаченим. В очах мешканців міста був страх, а також не зрозумілий погляд в бік хлопців. Сумнів відчувався в його голосі, та ні хто ні чого не сказав. Їжак привів Максима та Артема до хортів, це були великі бики з рогами як у оленя, та хлопцям роги були схожі на лопати. Осідлали хортів і рушили на допомогу Діду Морозу. Хорти не були швидкими, та по снігу вони пересувались краще, ніж хтось інший. Дорога була тяжкою, адже вона пролягала крізь гори. Їхали вони, їхали, аж поки не доїхали до печери, яка межувала з володінням Жовтого Дракона. В печері було темно і сиро, моторошно і неприємне відчуття, ніби за ними хтось слідкує. Та все ж таки вони без неприємних ситуацій дійшли до виходу печери. Далі був крутий схил, дорога що вила в самісіньке пекло. Хлопці відчули різку зміну температури. Володіння дракона були висохлими, адже дуже сильно гріло сонце. І все ніби було добре, та на схилу їх чекали неприємності. Дуже вузький прохід і один із хортів, на якому сидів Артем, обірвався з обриву задніми лапами. Бик висів і намагався викарабкатись. Хлопчик намагався міцно триматись, та від рухів хорта, руки зіскочили і він відірвався, та зацепився нище за камінь. Мілос дістав мотузку, прив’язав її до свого бика, з іншої сторони за ошийник завишого над прірвою бідолахи. Тільки но витягнули вони хорта, одразу ж кинули мотузку, Артему. Хлопчик був наляканий і ледве тримався. Врятувавши його Максим міцно обійняв брата, мабуть теж сильно злякався.

Відпустивши його, подивився на нього і почав грімко сміятись, запитуючи, що трапилось з його руками. Руки Артема були витягнутими і діставали до землі.

Хлопчик збентеженим голосом почав кричати. — То ви не знали, здивовано промовив Мілос, в чарівному світі, а отже з тілом ви можете робити що завгодно, розтягувати, приплющувати, кривити лице як вам захочеться. Вони продовжили свою подорож, руки Артема повирнулись в звичайний стан. Максим весь час думав як можна здолати Дракона. Мілос мовчав, а Артему було скучно і він почав запитувати їжака цікавими йому питаннями. Артем від почутого був зачарований, адже він так багато мріяв про різні речі, а під ялинкою знаходив лише один подарунок. І чому це так, подумав Артем, можливо Мілосу та його друзям потрібно почистити вуха чи ще щось. Бо це ж не діло, коли дитина так багато хоче а отримує як завжди, майже нічого.

І ось нарешті хлопці дістались земель, якими володів Жовтий Дракон. Було дуже спекотно, та це не заважало відважній команді дійти до своєї цілі. Дійшовши до замку ворогів, вони непомітно притаїлися за невеликим пагорбом і почали міркувати про план порятунку. — Це ти про те, як ми потрапили сюди, запитав Макс, та як би не ми, в них би взагалі не було шансів на порятунок Діда Мороза… План потрібен, і він в мене є! Так, можливо не такий ідеальний, але ж все ж таки краще, ніж нічого. Дочекавшись темряви, хлопці направили хортів в сторону замку щоб відволікти увагу, а самі з іншої сторони підкралися і з допомогою свого неймовірного дару, перебрались через стіну.

Запитаєте як? Та простіше простого, розтягли Макса за руки і ноги, та й використали його як мотузку. Мілос увесь час бурмотів, Максі намагався якомога швидше повернути своє тіло у звичайний стан, а Арті уявив себе непереможною ніндзя черепашкою й ховався то за ящиками, то за деревами то сховався за вартовим. Непомітно вони підібралися до головного залу палацу, де в клітці сидів знесилений Дід Мороз. А біля нього на величезному троні тішився дракон. — А як же план, як же план? Нервово бурмотів Мілос. Його колінка дуже сильно тремтіли від страху, та він би собі не пробачив, як що б хлопчаків залиши в би самих, й кинувся в слід за ними. Жовтий Дракон підірвався зі свого трону й в злетів. Головна зала палацу була така величезна, що він міг літати й нічого йому не заважало. Хлопчаки трішки розгубилися, та шляху на зад вже не було. Дід Мороз кричав на Мілоса, — чому ти їх сюди привів, вони ж лише діти, та Мілос ні чого йому не відповідав, а лише намагався якось відімкнути решітку. Вони бігали по колу як божевільні. Артем по переду, Дракон за Артемом, а Максим за Драконом. І ось стрибок, і Макс схопив його за хвоста. Впершись ногами в підлогу, він ніби аж трішки врився в неї і тримав його що сили, руки його розтягувались, та Максим не відпускав. Жовтий Дракон що є сили махав крилами, що б и відірватись з рук хлопчика. Заплющив ніс та очі, він засунув собі палиць до рота та й надув кулак такий величезний, мабуть як пів голови дракона. Максим продовжував тримати, та раптом… раптом хвіст Дракона відірвався і він з дуже великою швидкістю полетів в напрямок Арті. Та той не довго думаючи як вдарив Дракона, що той через стелю полетів дуже і дуже далеко. Хлопці рвали животи, не дивлячись на те що у Макса руки були розтягнені на пів зали, а в Артема кулак був як величезний блинчик. — І це мені говорять маленькі діти? Незрозуміло запитав Дід. То ви зробили такий великий подвиг лише заради своїх батьків? Вони мають гордитися своїми дітьми! Я вам допоможу і звісно ж виконаю ваше бажання. Настав ранок першого дня в новому році. Хлопці прокинулися під ялинкою. Дивились один на одного, кліпали очима і нічого не могли зрозуміти. До кімнати зайшли батьки і міцно обійняли хлопців.

Звісно ж вони нічого не розуміли, та діли були впевнені що неймовірна пригода, це зовсім не сон, і що тепер знову одна велика родина. Знову все як і колись. Знову тепла атмосфера. Хочете вірте а хочете ні, та наші діти здатні на багато більше, ні ж ми собі уявляємо, особливо коли це стосується їхньої мрії. Мрії про одну щасливу родину. Волинський актор понад 40 років грає Діда Мороза.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз