види аналіз уроку іноземної мови

види аналіз мови іноземної уроку.

Аналіз уроку іноземної мови. Високий професіоналізм, педагогічна майстерність учителя досягаються не лише у процесі систематичної, вдумливої, творчої підготовки до своїх уроків, але й за рахунок проведення аналізу та узагальнення досвіду колег, збагачення на цій основі своєї практики ефективними прийомами навчання. Таким чином уміння спостерігати та аналізувати педагогічний процес є професійно необхідним і кожному вчителю. Воно складає основу успішної реалізації дослідницької функції вчителя, а також є базою для оволодіння самоаналізом, що е запорукою високого професіоналізму. Аналіз уроку іноземної мови вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь його спостереження та оцінювання. Складність аналізу уроку полягає не тільки в багатоплановості останнього, але й у специфічності окремих його компонентів і типів. Проте існують певні характеристики, які є обов’язковими для кожного уроку іноземної мови. Це, насамперед, відповідність конкретного уроку основним вимогам до уроку іноземної мови, обумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в середніх навчальних закладах.

Реалізація вчителем саме цих вимог повинна стати об’єктом загального аналізу уроку іноземної мови, метою якого є цілісна оцінка уроку через призму його особливостей, в однаковій мірі притаманних усім типам уроків. До таких вимог відносяться: 5. Визначити розвиваючу, виховну, освітню цінність мовленнєвого матеріалу уроку і вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів. 1. Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки учнів та вимогам шкільної програми.

Типові недоліки в мовній підготовці школярів(недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, уповільнена мовна реакція…), ваші думки з цього питання. Аналіз здійснив учитель___________________________________________________ ___________________________________________________загальноосвітньої школи _________________________району (міста)_____________.

Види аналізу уроку. Аналіз уроку здійснює ряд функцій: контрольну (допоміжну), навчальну (основну) й виховну (надає допомогу вчителю у визначенні напряму самоосвіти та самовиховання). У зв’язку з цим в аналізі уроку повинні бути чітко охарактеризовані: по-перше, науковість досліджуваного матеріалу, його відповідність програмі, якість отриманих в інституті знань (контрольна функція); по-друге, відзначені досягнення й недоліки в роботі вчителя, відповідність методів навчання передовому досвіду та рекомендаціям науки, дані конкретні рекомендації з підвищення педагогічної майстерності (навчальна функція); по-третє, оцінені ділові й етичні якості вчителя, його мова, культура спілкування і т (виховна та розвивальна функція). Аналіз уроку повинен починатися самоаналізом і закінчуватися самооцінкою, конкретними вимогами вчителя до самого себе. При самоаналізі він дає коротку характеристику проведеному уроку, меті, яку ставив, аналізує їх досягнення, обсяг змісту матеріалу та якість його засвоєння учнями, застосовувані методи та їх оцінку, активність учнів і прийоми організації їхньої праці, самооцінку якостей і сторін своєї особистості (мова, логіка, характер стосунків з учнями). На закінчення учитель висуває свої пропозиції з поліпшення якості уроку, робить загальні висновки й намічає заходи для вдосконалення своєї педагогічної майстерності. Але педагог зобов’язаний пояснити при цьому, чому саме так вирішив провести урок, що його змусило вибрати дану методику, стиль і характер власної діяльності та роботи учнів. Усяка методика уроку є виправданою, якщо вона дає максимальний навчальний і виховуючий ефект, відповідає силам і здібностям даного вчителя. При аналізі уроку вчителя необхідно враховувати його індивідуальність, особливості, здібності, сильні сторони. Не можна нав’язувати загальні, однакові рекомендації, прийоми, методи. Що годиться для одного, недоцільно для іншого. Усякі рекомендації з поліпшення проведення уроків повинні обов’язкового спиратись на досягнення вчителя, на його сильні сторони. Недоліки та слабкості треба пояснити таким чином, щоби було ясно, як треба працювати над собою. При аналізі уроків важливо заохочувати їх творче проведення, спонукати вчителя до самостійної розробки структури та методики уроку, виходячи зі змісту матеріалу, дидактичних і виховних задач, рекомендацій науки та своїх власних можливостей. Аналіз уроку повинен проводитись не окремою особою (методистом, інспектором, директором, завучем), а групою осіб, до якої входять представник адміністрації школи, товариші по роботі, передові вчителі. Груповий аналіз уроку необхідний і як засіб навчання вчителів комплексному підходу до методики навчання, як спосіб обміну досвідом, його узагальнення. При груповому аналізі можливий більш глибокий підхід до оцінки дій учителя й учнів, більш об’єктивна самооцінка. Можна не погодитися з думкою однієї людини, але не можна не погодитись, коли на ті чи інші недоліки вказують усі. Досить доцільні взаємовідвідування уроків. Аналіз уроків колег у присутності директора, заступника директора — добра школа виховання вимогливості до себе й інших. Зауваження й рекомендації вчителю повинні бути чітко сформульовані, записані у спеціальний зошит. Для навчання студента, молодого вчителя раціональному використанню часу, дбайливому ставленню до кожної хвилини уроку варто використовувати його структурно-часовий аналіз. При цьому звертається увага на такі сторони уроку: · раціональний розподіл усього часу (45 хв.) між окремими елементами уроку, тобто чи розумно було в даних умовах виділити саме такий час на опитування, на психологічну підготовку учнів до сприйняття нового матеріалу, на пояснення нового, на закріплення засвоєного матеріалу або домашнє завдання; · раціональність кожного зі структурних елементів уроку, тобто скільки часу в цілому було виділено на освоєння нового матеріалу, на якому етапі (початок, середина, кінець) уроку це відбувалось, як при цьому проводилась психологічна підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу, його подача й закріплення, застосування. Точно так само аналізується час здійснення таких елементів уроку, як опитування учнів, перевірка та домашнє завдання; · якісне використання часу на окремі елементи уроку, тобто, наприклад, як раціонально й ефективно при вивченні нового матеріалу був використаний час на опитування, що він дав, як працював при цьому клас, скільки часу говорив учитель; · раціональність використаних прийомів і методів навчання, тобто наскільки доцільні в даних умовах були ті чи інші види бесіди, самостійна робота, форми опитування і т; Щонайменше 3-4 рази в період практики аналіз уроків повинен проходити саме в такому вигляді, щоб виховати в учня дбайливе ставлення до кожної хвилини уроку.

Психологічний аналіз уроку вкрай необхідний для навчання молодих учителів умінню бачити та розуміти клас, вивчати учнів, підтримувати з ними постійний контакт. Такий аналіз дуже важливий і для досвідчених педагогів з погляду того, як він допомагає створенню умов для ефективної розумової діяльності, організації уваги, розвитку пам’яті і т У цілому при психологічному аналізі уроку варто виділити три основних ланки: психологія вчителя (діяльність, розум, ерудиція, емоційність, мова, поведінка, ставлення до дітей), психологія навчання (діяльності дітей) та емоційний зв’язок між учителем та учнями. · характеристику якості засвоєння знань — роботу над поняттями, виділення головного, засвоєння теорії та її зв’язок із практикою, формування переконань, точність знань; · характеристику інтелектуальної атмосфери уроку — наскільки правильно спонукав учитель до активного мислення всіх учнів, як розвивались пізнавальні інтереси, задовольнялась допитливість, ставились і вирішувались пізнавальні проблеми, як використовувались колективні форми навчальної праці, уміння думати разом, сперечатись, доводити, спростовувати і т; · характеристику емоційної атмосфери уроку — яким був настрій учнів, як підтримувався мажорний тон уроку, як забезпечувались позитивні емоції для виховання інтересу до навчання, формування відповідальності за свою роботу, наскільки зацікавлений, закоханий у свою справу вчитель, як емоційність уроку впливала на працездатність учнів; · характеристику розвитку учнів у процесі навчання — які вміння й навички були ними придбані чи закріплені, які пізнавальні сили та здібності при цьому розвивались, які моральні якості виховувались (у першу чергу відповідальність, працьовитість, воля). Такий психологічний аналіз уроку складний, він вимагає поступового впровадження у практику: спочатку аналіз присвячений характеристиці пізнавальних інтересів, потім якості засвоєння знань, потім характеристиці інтелектуальної атмосфери уроку і т Найбільш складний і доцільний з позиції обміну досвідом — це комплексний аналіз уроку. При такому аналізі пропонуються конкретні завдання. Наприклад, один з учителів протягом уроку ретельно фіксує час, що витрачається на активну розумову діяльність, прийоми та способи активізації мислення дітей. Потім дає характеристику розумової діяльності дітей протягом уроку. Інший стежить за змістом матеріалу, фіксує послідовність викладу ідей, використання на уроці нових досягнень науки і т, даючи характеристику науковості досліджуваного матеріалу. Подібним же чином фіксуються показники інших сторін педагогічної діяльності. Один педагог спеціально звертає увагу на стиль і характер діяльності вчителя, інший спостерігає й аналізує такі важливі сторони діяльності, як методика навчання, розмаїтість прийомів і способів викладання нового матеріалу, закріплення й поглиблення пройденого; організація діяльності учнів на уроці; стосунки вчителів та учнів, педагогічна етика на уроці. Спеціально дається педагогічна характеристика особистості вчителя: його культура, зовнішність, манера говорити, якість мови, точність, логічність та образність мови, стиль стосунків з дітьми і т Аналіз розв’язуваних учителем задач: як ураховуються й відбиваються принципи навчання у змісті методики роботи вчителя, наскільки повно досягнуті дидактична й виховна цілі уроку, якою мірою активізувалась пізнавальна діяльність школярів на різних етапах уроку, що стимулювало відповідальне ставлення учнів до навчальної праці, наскільки об’єктивно оцінювались їхні знання, уміння, навички, як здійснювався зв’язок теорії з практикою, наскільки вдало сполучилися зміст і методи навчання. Чи застосовувались традиційні та нові види навчання, технічні засоби, що робилось для врахування вікових та індивідуальних особливостей, можливостей і здібностей школярів.

Аналіз виховного впливу уроку: що на уроці служило ідейно-моральному, естетичному, розумовому, фізичному розвитку, трудовому вихованню та профорієнтації учнів, як знання допомагали осмислити й оцінити явища соціальної діяльності, події в житті країни, республіки, краю, міста, села, школи, класу, які виховні стосунки між учнями, між учителем та учнями, наскільки сприяла організація праці формуванню особистісних якостей і т Аналіз педагогічних можливостей та особливостей учителя: які особистісні якості вчителя виявлялись на різних етапах уроку (педагогічна етика та культура, зовнішній вигляд, естетика одягу вчителя, його мова, манера триматись, авторитетність, уміння бачити клас, активізувати та мотивувати працю дітей, визначати типові помилки в їхній роботі й усувати їх, оцінювати результати своєї праці та підсумки роботи школярів, вносити корективи). Аналіз діяльності учнів на уроці: урахування вчителем вихованості й навченості дітей, результатів попередніх занять, працездатність учнів на уроці, уміння мислити, працювати самостійно, надавати допомогу товаришу, допитливість, стійкість інтересів, розвиток мови, уміння застосовувати теорію на практиці тощо. У цілому діагностика навчального процесу дає уявлення про результати навчання, якості праці вчителя та рівня вихованості школярів. Тому в навчальній роботі можуть бути отримані деякі дані, необхідні для діяльності класного керівника, створюються можливості для формування єдиної оцінки учнів учителями, які працюють у класі (педагогічний консиліум). Багатоаспектність вивчення навчального процесу та його багатоцільове призначення — важлива умова органічного включення аналізу роботи вчителя в цілісну педагогічну діагностику навчально-виховної роботи школи. У внутрішньошкільному контролі важливу роль відіграє відвідування уроків керівниками шкіл, їх цілеспрямований аналіз, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів, проведення відкритих уроків і взаємовідвідування уроків. Відвідування уроків планується на тиждень, виходячи із загальних задач, намічених у річному плані роботи школи. У плані відвідування відзначаються класи, предмети, зміст і мета відвідування. Мета відвідування може бути загальною, спрямованою на підвищення ефективності навчального процесу всієї школи. Мета відвідування може бути і більш приватною, наприклад, вивчення системи роботи окремих учителів і способів рішення ними окремих педагогічних задач на уроках. Якщо у школі є молоді чи нові вчителі, керівники шкіл планують ознайомлення з їхнім стилем і системою роботи та надання їм методичної допомоги. Уроки досвідчених учителів керівники шкіл відвідують, щоб виявити й узагальнити передовий педагогічний досвід. Керівники шкіл повинні ретельно готуватись до відвідування уроків. Із цією метою насамперед вивчається класний журнал, що дає уявлення про успішність учнів з даного предмета за визначений період, а також із теми, що вивчалась на попередньому уроці, звертається увага на динаміку оцінки знань. Спостереження на уроці ведуться цілеспрямовано, тобто так, щоб зібрати повний і достатньо аргументований матеріал для успішного рішення поставлених у плані задач. Аналіз кожного уроку проводиться індивідуально з кожним учителем. Обговорення повинно бути принциповим і вимогливим, коректним і доброзичливим. Неприємні для вчителя зауваження варто аргументувати фактами та положеннями з теорії педагогіки та психології. Високий професіоналізм, педагогічна майстерність учителя досягаються не лише у процесі систематичної, вдумливої, творчої підготовки до своїх уроків, але й за рахунок проведення аналізу та узагальнення досвіду колег, збагачення на цій основі практики ефективними прийомами навчання. Уміння спостерігати та аналізувати педагогічний процес є професійно необхідним для кожного вчителя. Воно складає основу реалізації дослідницької функції вчителя, а також с базою для оволодіння самоаналізом, що є запорукою високого професіоналізму. Насамперед відповідність конкретного уроку основним вимогам до уроку іноземної мови, зумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в середніх навчальних закладах.

До таких вимог належать: З урахуванням сказаного можна запропонувати схеми загального та поглибленого аналізу уроку іноземної мови, складовими частинами яких виступають основні вимоги до уроку іноземної мови. 5. Визначити розвиваючу, виховну, освітню цінність мовленнєвого матеріалу уроку та вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів. Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце (на якому етапі, для виконання яких завдань) та ефективність. Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки учнів і вимог шкільної програми. Вправа є спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення. Кожна вправа незалежно від її характеру має три або чотирифазову структуру. Першою фазою є завдання. Перша фаза дуже важлива, бо повинна містити мотив до виконання певної мовленнєвої дії або діяльності (ситуацію мовлення, ролі комунікантів, якщо вправа виконується у формі рольової гри). Поряд з цим учневі треба вказати не лише, що він має зробити, але й як: усно (індивідуально, у парах, у групах або командах) чи письмово (в зошиті або на дошці). Четвертою фазою є контроль, який може співпадати у часі з виконанням якщо відповідає один з учнів, або слідувати за виконанням. Критерії Назви типів вправ Спрямованість вправи на прийом або видачу інформації Рецептивні Репродуктивні Рецетивно-репродуктивні Продуктивні Рецептивно-продуктивні Комунікативність Комунікативні (або мовленнєві) Умовно-комунікативні (або умовно-мовленнєві) Некомунікативні (або мовні) Характер виконання Усні Письмові Участь рідної мови Одномовні Двомовні (перекладні) Функція в навчальному процесі Тренувальні Контрольні Місце виконання Класні Домашні Лабораторні. Щоб підібрати необхідні вправи для різних компонентів системи, слід визначити типи і види вправ за певними критеріями, охарактеризувати їх та виявити відповідальність для формування тих чи інших навичок або вмінь мовлення. Типи вправ Некомунікативні (мовні) Умовно-комунікативні (умовно-мовленнєві) Комунікативні (мовленнєві) Рецептивні Види вправ Види вправ Види вправ Сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, орфограми, графеми, лексичної одиниці, граматичної структури. Аудіювання або читання повідомлень, питань, розпоряджень тощо на рівні фрази речення або групи речень Аудіювання або читання тексту з метою одержання інформації. Репродуктивні Заучування напам’ять (лексичних одиниць, речень, текстів); повторення (звуків, лексичних одиниць, речень); заміна вставка лексичних одиниць; зміна граматичної форми, переклад ; звуження та розширення речень, об’єднання простих речень у складне; складання речень; переказ тексту (відомого слухачам). Імітація зразка мовлення (ЗМ) Підстановка у ЗМ Трансформація ЗМ Розширення ЗМ Завершення ЗМ відповіді на питання різних типів; переказ тексту (відомого слухачам, але від імені персонажу). Переказ тексту (невідомого слухачам) Продуктивні Об’єднання ЗМ (одно­струк­турних і різноструктурних) у надфразову єдність; об’єднання ЗМ у діалогічні єдності: питання відповіді; питання — контрзапитання; повідомлення-питання; спонукання-згода/відмова; спонукання – питання і т.п.

Повідомлення якогось факту (фактів); опис (погоди, квартири, людини); розповідь (про якісь події, факти); доказ (якихось положень, фактів і т.п.); бесіда (між учнем/учнями і вчителем, між двома учнями, групова); написання записки, листа, плану, тез, анотації і т.п. Для формування мовленнєвих навичок аудіювання (група вправ для формування фонетичних навичок аудіювання (фонетичного та інтонаційного слуху); група вправ для формування лексичних навичок аудіювання; група вправ для формування граматичних навичок аудіювання). Для формування мовленнєвих навичок говоріння (група вправ для формування фонетичних (артикуляційних та інтонаційних) навичок говоріння; група вправ для формування лексичних навичок говоріння; група вправ для формування граматичних навичок говоріння). Для розвитку вмінь діалогічного мовлення (група вправ для оволодіння діалогічною єдністю; група вправ для оволодіння мікродіалогом; група вправ для оволодіння різними типами діалога). 2. Для розвитку вмінь монологічного мовлення (група вправ у з’єднанні речень у надфразову єдність; група вправ для оволодіння мікромонологом; група вправ для оволодіння різними тинами монологу). Для формування навичок техніки читання (група вправ у впізнанні та розрізненні графем; група вправ у встановленні та реалізації графемно-фонемних відповідностей). Для формування мовленнєвих навичок читання (група вправ для формування лексичних навичок читання; група вправ для формування граматичних навичок читання). Для розвитку вмінь письма (група вправ для формування графічних навичок письма; група вправ для формування орфографічних навичок письма). Для формування навичок техніки письма (група вправ для формування лексичних навичок письма; група вправ для формування граматичних навичок письма). 3. Для формування мовленнєвих навичок техніки письма (група вправ для оволодіння письмовим висловлюванням на рівні надфразової єдності; група вправ для оволодіння письмовим висловлюванням на рівні тексту). Визначте цілі (практичні, загальноосвітні, виховні, розвивальні) і тип уроку. Простежте за тим, які прийоми використовувалися для досягнення основних цілей уроку, дайте оцінку їх ефективності. Визначте зв’язок цього уроку з попередніми уроками. Виділіть етапи уроку та зафіксуйте час, який відводився на кожний з них. Визначте ступінь відповідності структури уроку його цілям. Зафіксуйте етапи уроку, визначте завдання та зміст кожного з них. Зверніть увагу на те, як здійснюється перехід від одного етапу до іншого. 4. Зафіксуйте вправи, які використовувались на уроці. Зверніть увагу на чіткість інструкцій учителя та відповідність їм дій учнів, на наявність контролю. Визначте форми взаємодії учителя й учнів під час проведення вправ, оцініть їх ефективність. Запишіть вправи, які використовувались на кожному етапі уроку, фіксуючи їх послідовність. Визначте тип, вид використаних вправ. Оцініть їх відповідність поставленим цілям та етапам формування мовленнєвих умінь і навичок. Визначте співвідношення між тренувальними і мовленнєвими вправами. Вкажіть, які вправи ви могли б запропонувати. 6. Простежте за використанням на уроці наочності. Зафіксуйте, на якому етапі уроку, які конкретно засоби унаочнення застосовувались, визначте їх мету. Оцініть відповідність використаної наочності поставленим цілям, її доцільність, якість естетичного виконання. 7. Простежте за використанням дидактичного матеріалу на уроці. Зафіксуйте, на якому етапі уроку і з якою метою використовується роздавальний матеріал. Оцініть відповідність його змісту та форми поставленій меті.

Охарактеризуйте форму та якість контролю під час роботи учнів з роздавальним матеріалом. Оцініть якість виготовлення вчителем роздавального матеріалу. 8. Простежте за використанням технічних засобів навчання на уроці. Зафіксуйте, які засоби, на якому етапі, з якою метою застосовувались учителем. Оцініть методичну доцільність їх використання. 9. Простежте за досягненням виховних, загальноосвітніх, розвивальних цілей уроку. Визначте, які прийоми використовував учитель для виховання учнів, розвитку їх пізнавальних інтересів, пам’яті, уваги, уяви тощо, для формування навичок самостійної роботи над мовою, для розширення їх кругозору. Зверніть увагу на те, чи використовувався додатковий матеріал, з якою метою.

10. Простежте за мовою вчителя на уроці. Оцініть її правильність, виразність, емоційну забарвленість.

Встановіть співвідношення між мовленням учителя та учнів на уроці. 1Простежте за мовленнєвими помилками на уроці, визначте їх характер (вимовні, лексичні, граматичні тощо). Встановіть причину та запропонуйте шляхи їх усунення. Зверніть увагу на те, які способи усунення та виправлення помилок використовує вчитель. Оцініть їх ефективність.

Які можливості запобігання та усунення помилок не були використані вчителем?

1Простежте за дисципліною в класі та організацією уроку. Визначте ступінь інтенсивності роботи учнів на уроці. Зверніть увагу на те, чи не було загублено час (коли, скільки, з якої причин).

Зафіксуйте, які прийоми використовує вчитель для економії часу та більшої ефективності уроку. Відзначте, як учитель реагує на порушення дисципліни. 1Простежте за тим, як учитель використовує дошку на уроці. Зафіксуйте, які записи були зроблені на уроці, визначте їх мету. Оцініть грамотність записів, правильність розташування, їх доцільність і достатність. 1Простежте за опитуванням учнів та оцінюванням рівня сформованості їх мовленнєвих навичок та умінь. Зафіксуйте, скільки учнів було опитано на уроці, скільки учнів одержали оцінки за урок. Зверніть увагу на те, як оцінювалися мовленнєві дії учнів, як вівся облік оцінок. Проаналізуйте виставлені учителем оцінки за урок. Оцініть їх об’єктивність, мотиваційний потенціал. 1Простежте за організацією початку уроку. Зверніть увагу на те, чи готовий клас до уроку (дошка, технічні засоби, дидактичні посібники, все необхідне на партах учнів) і чи не було втрачено час через погану організацію уроку. Визначте, в якій формі проводився початковий етап уроку, яка його мета. Оцініть прийоми, які використовував учитель для її досягнення.

Охарактеризуйте зв’язок цього етапу з наступними.

Вкажіть, як по-іншому можна було б розпочати урок. 1Простежте за перевіркою домашнього завдання та поясненням нового. Зафіксуйте, на якому етапі уроку вчитель перевіряв домашнє завдання, який його зв’язок з метою уроку. Визначте, які форми та прийоми контролю використовував учитель, оцініть їх ефективність.

1Зафіксуйте час, коли вчитель подає домашнє завдання, обґрунтуйте доцільність моменту. Зверніть увагу на своєчасність пояснення домашнього завдання. Визначте зміст і обсяг домашнього завдання. Оцініть його підготовленість ходом уроку, а також, чи буде воно служити базою для роботи на наступному уроці. Зверніть увагу на чіткість, доступність пояснення вчителя, на врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів. Простежте, чи перевірив учитель правильність запису домашнього завдання учнями у щоденниках. 1Простежте за поясненням нового граматичного матеріалу. Зверніть увагу нате, як учитель проводить ознайомлення з новим граматичним явищем. Оцініть, у якій формі подано новий матеріал, оцініть доцільність такої форми. Встановіть, чи були враховані труднощі засвоєння даного граматичного явища. Запишіть вправи, які використовує вчитель для закріплення нового граматичного матеріалу. Визначте їх тип, вид, ефективність і достатність. Відзначте, чи все було використано вчителем. 1Простежте, як проведений завершальний етап уроку, чи вчасно було його проведено. Зафіксуйте, як учитель підводить підсумки уроку, на що звертає увагу, чи забезпечує усвідомлення учнями досягнутого рівня володіння мовою. Оцініть своєчасність і чіткість пояснення домашнього завдання, його підготовленість ходом уроку. Дайте оцінку об’єктивності виставлених учителем оцінок. 20. Простежте за навчанням монологічного мовлення на уроці. Визначте етап розвитку вмінь монологічного мовлення та його відповідність у ситуативно-тематичному циклі. Зверніть увагу на те, як учитель умотивовує говоріння учнів, чи правильно створює навчальні мовленнєві ситуації. Запишіть, які вправи використовує вчитель, оцініть їх відповідність даному етапу розвитку вмінь монологічного мовлення. Встановіть, чи відповідають висловлювання учнів програмним вимогам. Зверніть увагу на те, як привертає учитель увагу всього класу до індивідуальних висловлювань учнів. Дайте оцінку вирішенню виховних, загальноосвітніх і розвиваючих завдань, з’ясуйте, чи все було використано вчителем на уроці. 2Простежте за навчанням діалогічного мовлення на уроці. Запишіть, які вправи використовує вчитель, оцініть їх відповідність розвитку вмінь діалогічного мовлення. Встановіть, чи відповідає діалогічне мовлення вимогам програми. Зафіксуйте форми взаємодії вчителя й учнів між собою під час проведення вправ, оцініть їх характер і ефективність.

Дайте оцінку вирішення виховних, загальноосвітніх і розвивальних завдань. Формування соціокультурної компетенції основної школи. Сутність та структура соціокультурної компетенції, її формування в учнів середніх класів. Характеристика сучасного уроку іноземної мови. Розробка нетрадиційних занять з англійської мови. Аналіз результатів експериментальної роботи в приватній гімназії. Соглашение об использовании материалов сайта.

Просим использовать работы, опубликованные на сайте, исключительно в личных целях. Публикация материалов на других сайтах запрещена. Данная работа (и все другие) доступна для скачивания совершенно быстро. Мысленно можете поблагодарить ее автора и коллектив сайта. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Подобные документы. Сутність когнітивно-комунікативного підходу. Передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції. Комплекс вправ для формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом. Принципи формування лексичної компетенції на уроках англійської мови. Використання нових інформаційних технологій у навчанні лексичного матеріалу на уроках англійської мови. Використання Wiki-технології при формуванні лексичної компетенції учнів 9 класу. Психологічний, лінгвістичний та методологічний аспекти навчання читання учнів початкової школи. Сутність соціокультурної компетенції, її компонентний склад та важливість її розвитку у процесі навчання читання. Алгоритм формування навичок у школярів.

Методи, прийоми формування соціокультурної компетенції молодших школярів на уроках української мови. Розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок на уроках української мови засобами виконання соціальних ролей, формування соціокультурної компетенції. У сучасних умовах іноземна мова розглядається як засіб спілкування і залучення до культури іншого народу. Формування міжкультурної та соціокультурної компетенції у дітей. Етапи вивчення англійської мови. Як зацікавити дитину читати на англійській мові. Функції та види рольових ігор, доцільність їх використання у навчально-виховному процесі та вимоги до проведення. Вимірювання показників сформованості в молодших школярів англомовної соціокультурної компетенції, її розвиток за допомогою рольових ігор. Особливості навчання лексичного матеріалу на уроках іноземної мови. Зміст лексичної компетенції та комплекс вправ для її формування. Лексична складова соціолінгвістичної компетенції. Типи наочності для контролю лексичних знань на уроках англійської мови.

УРОЧНОЇ ДІЯЛЬНІСТЬ. ПЛАНУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ІНОЗЕМНИХ МОВ. Ключові поняття: класно-урочна система, урок, система уроків, типологія уроків, планування, календарно-тематичне планування, календарний, тематичний, поурочні плани, плановані результати, технологічна карта уроку. Ефективність уроку іноземної мови багато в чому залежить від здатності вчителя планувати свою навчальну діяльність і навчальну діяльність учнів. Планування дозволяє раціонально організувати освітній процес, забезпечує послідовне засвоєння мовного і мовного матеріалу з урахуванням психологічних і дідактікометодіческіх ЗАКШ юмерностей. • знанням зразкової програми з іноземної мови, складеної на основі ФГОС і визначальною інваріантну (обов’язкову) частину змісту освіти; • знанням робочої програми, складеної на основі ФГОС з урахуванням зразкової програми; • знанням цілей навчання іноземної мови в освітній установі того чи іншого типу; • знанням вимог до результатів освоєння основної освітньої програми в єдності особистісних, метапредметних і предметних результатів; • знанням умов навчання (кількість годин, вікові особливості учнів, технічна оснащеність, забезпеченість підручником, робочими зошитами та ін.); • знанням методичної концепції авторів навчально-методичного комп лексу комплекту (УМК); • знанням компонентів УМК; • знанням вимог до сучасного уроку іноземної мови; • знанням і урахуванням рівня сформованості комунікативної компетентності учнів. Тематичне планування дозволяє спроектувати серію (систему) уроків, об’єднаних однією темою, що дасть можливість вчителю чітко уявити перспективу робіт над темою, визначити роль і місце кожного уроку в системі.

Складання тематичного плану — процес трудомісткий, оскільки передбачає ретельний аналіз мовного матеріалу (нового і для повторення), текстів для читання та аудіювання, вправ, представлених в УМ. На основі аналізу слід визначити спільну мету серії уроків, а також мета кожного уроку, обсяг мовного матеріалу, що формуються універсальні навчальні дії (УУД) і мовні вміння, визначити характер і види вправ, продумати домашнє завдання і оснащення уроку.

У практиці навчання іноземних мов на сучасному етапі календарне і тематичне планування об’єднуються і складається календарно-тематичний план, що дозволяє бачити перспективу роботи по формуванню комунікативної компетентності. Класно-урочна система розвивається протягом кількох століть, це одна з найпоширеніших форм навчання в шкільній освіті багатьох країн світу. Класно-урочна система навчання передбачає угруповання учнів в класи, що зберігають свій склад протягом встановленого часу, де основною формою навчання є урок. Історично класно-урочна система змінила індивідуальне навчання. У школах Стародавнього світу і Середніх віків використовувалися елементи класно-урочної системи. Спартанська і Афіпський системи виховання передбачали створення стійких груп учнів, в яких деякі види занять проводилися одночасно і навчання було організовано за встановленими планами. Монастирські і соборні школи раннього Середньовіччя мали розклад і чітко визначену тривалість занять. Об’єднання учнів в класи за знаннями спостерігалося в епоху Відродження (XIV-XVI ст.). Система організації німецьких шкіл, розроблена Ф. Меланхтоном, включала навчальні програми та плани і передбачала поділ учнів на класи. Вперше теоретичне обгрунтування класно-урочної системи дав чеський педагог Я Коменський. Протягом наступного часу класно-урочна система удосконалювалася завдяки вчителям і видатним педагогам, таким як І. Ф. Гербарт, І. Г. Песталоцці, Ушинський.

Дистерверг. На основі тематичного плану складається поурочні плани, так як система уроків не відображає конкретного змісту і послідовності навчальних дій учителя і навчальної діяльності учнів на кожному уроці. Все це конкретизується в поурочному плані, тобто в плані, розробленому на кожен урок. Урок є основною організаційною формою навчання в школі, оскільки в російській школі і раніше переважає класно-урочна система освіти. У контексті сучасної освіти існує точка зору про те, що класно-урочна система навчання застаріла, не відповідає реаліям сьогодення (модульність процесу навчання, можливість дистанційного навчання і т.д.). Поміркуйте і висловіть свою точку зору. Урок іноземної мови — закінчене в смисловому і тимчасовому відношенні ланка процесу навчання, спрямоване на досягнення особистісних, предметних і метапредметних результатів на основі заздалегідь спланованих прийомів, організаційних форм і засобів навчання. Урок іноземної мови повинен бути спланований з урахуванням дидактичних принципів (свідомість, активність, міцність, наочність, доступність, посильность, індивідуалізація), лінгвістичних (системність, зв’язок мови і культури, функціональність, мінімізація), психологічних (облік вікових особливостей, підвищення мотивації, поетапне формування навичок і умінь), методичних (комунікативна спрямованість, ситуативність, функціональність, комплексність, облік рідної мови). • чітке формулювання методично обґрунтованих цілей, прийнятих і усвідомлених учнями; • комунікативна спрямованість уроку; • іншомовна мова служить і метою, і засобом навчання; • створення атмосфери спілкування, взаємодія вчителя та учнів як мовних партнерів для досягнення часткової, але завершеною мети; • створення інформаційно-освітнього середовища; • розвиток мотиваційної середовища; • стимулювання речемислітельной активності учнів; • системне формування в учнів УУД; • співвіднесеність всіх етапів уроку з основною метою і їх відповідність; • використання традиційних та інноваційних методів прийомів навчання, адекватних поставленим цілям, змістом і розвитку учнів; • опора на міжпредметні зв’язки; • залучення до культурних цінностей іншого народу; • культивування духовних цінностей; • створення можливостей для творчості в самостійній і колективній діяльності для реалізації особистості; • пізнавально-розвиваюча спрямованість змісту навчання і його залежність від мети уроку; • визначення оптимального обсягу змісту з урахуванням рівня навченості й освіченості учнів; • самооцінювання на основі рефлексії; • створення умов для продуктивної освітньої діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів, потреб, здібностей; • здійснення діагностики досягнення учнями запланованих результатів; • активне використання інформаційно-комунікаційних технологій для вирішення комунікативних і пізнавальних завдань; • раціональне використання всіх компонентів УМ К; • створення умов для придбання і збагачення соціального досвіду учнів; • комплексна реалізація комунікативного, компетентнісного, соціокультурного, особистісно орієнтованого, системно-діяльнісного підходів; • творчий підхід до формування структури уроку; • оптимальне поєднання індивідуальних, парних, групових і колективних організаційних форм навчання. Кожен урок має внутрішню будову-структуру, під якою слід розуміти послідовність і взаємозв’язок основних компонентів уроків, які забезпечують його цілісність. Структура будь-якого уроку визначається етапом навчання (початкова, основна і старша школа), місцем уроку в системі уроків, характером поставлених цілей і завдань і може бути представлена трьома блоками: I. Початок уроку, як правило, проходить в швидкому темпі, ставить за мету підготувати учнів до участі в уроці та ввести в атмосферу іноземної мови; включає організаційний момент, мовну та фонетичну зарядку. Організаційний момент грає важливу організаційну роль на уроці, так як вчитель знайомить з метою уроку, повідомляє, що вони будуть займатися, налаштовує на певну роботу і готує учнів до сприйняття іноземної мови. Мовна зарядка вводить учнів в атмосферу іноземної мови. Її змістом може бути яка-небудь подія, пов’язане з життям класу, школи; минулі майбутні свята; мовна зарядка може базуватися на матеріалі домашнього завдання і т.д. Важливо, щоб мовна зарядка носила характер комунікативного вправи. Фонетична зарядка проводиться з метою формування і розвитку фонетичних навичок. Як правило, здійснюється на початковому етапі навчання. Змістом фонетичної зарядки може бути робота над віршем, римуванням, скоромовкою, уривком тексту. Учитель може запропонувати спеціальні вправи на відпрацювання складних звуків і звукосполучень, інтонаційних моделей пропозицій, якими учні недостатньо оволоділи, або з метою зняття фонетичних труднощів, які можуть зустрітися, наприклад, в тексті, призначеному для читання вголос або аудіювання. II. Основна частина уроку може мати дробовий або цілісний характер.

На початковому етапі навчання іноземної мови характер дробовий, так як найчастіше вирішується кілька завдань: активізація раніше вивченого матеріалу, його тренування, введення нового мовного матеріалу. В основній школі може зберігатися подрібнена структура, але не виключені уроки з більш цілісною структурою (наприклад, бесіда з прочитаного почутого і ін.). Для старшої школи характерні уроки з цільної основною частиною. Основна частина може бути представлена введенням нового матеріалу, його тренуванням, активізацією матеріалу в різних видах мовленнєвої діяльності. Введення нового матеріалу. Учитель повинен правильно визначити обсяг нового матеріалу, вибрати способи і форми введення, які залежать від ряду факторів, таких як мета оволодіння, характер матеріалу, ступінь навчання та ін. Необхідно, щоб учні усвідомлено сприймали матеріал. Тренування матеріалу. В силу практичної спрямованості уроку, він включає тренування знову введеного або раніше засвоєного, але недостатньо закріпленого матеріалу. Відповідно до поставлених цілей і завдань уроку вибираються розробляються відповідні вправи, визначається їх кількість, а також послідовність виконання. А ктівізація матеріалу в різних видах мовленнєвої діяльності. Змістом даного етапу уроку є використання досліджуваного вивченого матеріалу в різних видах мовленнєвої діяльності: говорінні, аудіюванні, читанні і листі писемного мовлення, з тим щоб сформувати гнучкість досвіду вживання того чи іншого мовного матеріалу, а також забезпечити розвиток того чи іншого вміння. Вправи, які використовуються для активізації матеріалу, повинні носити мовний характер. Домашнє завдання. При плануванні домашнього завдання необхідно пам’ятати, що воно повинно визначатися змістом уроку, бути зрозумілим, посильним для виконання учнями, а також ефективним для розвитку практичних навичок і умінь, що формуються на уроці. Вчителю необхідно продумати, в якій частині уроку пояснити суть домашнього завдання. Зазвичай це робиться в кінці уроку, але можливо і по завершенню роботи над матеріалом, наприклад, коли вчитель проводив роботу над оволодінням лексичним граматичним матеріалом і домашнє завдання передбачає закріплення даного матеріалу в письмовій формі будинку. Запис же домашнього завдання в щоденник може здійснюватися в кінці уроку. Підсумки уроку. В кінці уроку вчитель разом з учнями підводить підсумки уроку: самоаналіз діяльності та її результатів. Вчителю важливо зрозуміти, продуктивним чи був урок для учнів; дізналися вони щось нове, чи навчилися чогось; придбали чи досвід спілкування в тій чи іншій ситуації; захопливість уроку; ефективність роботи в парах, групах. Така рефлексія дозволяє удосконалювати освітній процес. Підводячи підсумки, вчитель повідомляє позначки і коментує їх. 1) організаційний момент; 2) мовна зарядка; 3) фонетична зарядка; 4) введення і тренування нового матеріалу; 5) активізація матеріалу в різних видах мовленнєвої діяльності; 6) домашнє завдання; 7) підведення підсумків уроку.

Необхідно скасувати, що вчитель може самостійно варіювати компоненти уроку і визначати їх послідовність, об’єднуючи в структурний і змістовне ціле. У вітчизняній і зарубіжній методиці пропонуються різні класифікації типів уроку. Серед різноманіття факторів, що впливають на визначення його типу, слід виділити такі як: використовуваний підхід, мета навчання, характер труднощів досліджуваного матеріалу, вид мовної діяльності, що підлягає розвитку, умови проведення уроку, місце уроку в загальній системі уроків. • уроки, спрямовані на користування мовним матеріалом, де має місце ознайомлення з новим мовним матеріалом (фонетичним, лексичним, граматичним) і способами виконання дій з ним, а також тренування у використанні нового матеріалу в різних видах мовленнєвої діяльності; • уроки, націлені на здійснення практики учня в мовної діяльності, коли формуються розвиваються вміння в одному або декількох видах мовленнєвої діяльності Е. І. пасів виділяє три типи уроків: I тип — уроки формування мовленнєвих умінь і навичок; II тип — уроки вдосконалення мовних навичок; III тип — уроки розвитку мовленнєвих умінь [2] [3]. В інтенсивній методиці навчання іноземним мовам до основних типів уроків відносять: I тип — з домінантою введення мовного матеріалу; II тип — з домінантою тренування в спілкуванні; III тип — з домінантою практики в спілкуванні. Нетрадиційні уроки — це навчальні заняття, які мають нетрадиційну структуру, що забезпечують швидкість розуміння, запам’ятовування і засвоєння навчального матеріалу, інтеграцію міжпредметних зв’язків, спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності, прищеплення інтересу до предмета, розвиток творчих здібностей та особистісних якостей учнів. У педагогічній практиці поширені такі нетрадиційні форми уроків іноземної мови, як урок-дискусія, урок-екскурсія, урок-спектакль, урок — естафета знань, видеоурок, урок-гра, урок-проект, урок-лекція, урок-змагання, урок-подорож, урок-вікторина, інтегрований урок, урок за круглим столом. Нетрадиційні форми організації уроку іноземної мови не замінюють традиційні уроки, а доповнюють їх, сприяючи вихованню культури спілкування, розвитку мовних, пізнавальних та інтелектуальних здібностей, творчої самостійності, створюючи атмосферу зацікавленості кожного учня, потреби в практичному використанні іноземної мови. При розробці плану уроку необхідно пам’ятати, що наявність плану не гарантує результативності уроку, якщо він «не пережитий» учителем, а є лише формальним документом. Різнобічний аналіз уроків.

Реферат.

Схеми аналізу уроків за різними аспектами. Орієнтовна схема комплексного аналізу уроку. Орієнтовні схеми аналізу уроків відповідно до поставленої мети. Орієнтовна схема самоаналізу уроку. Методичні рекомендації вчителю щодо самоаналізу уроку. Психологічний аналіз уроку. Соціологічний аналіз уроку. Урок спрямований на високі кінцеві результати, на підвищення рівня якості й ефективності навчання, на всебічний розвиток особистості. програмних вимог; урахування можливостей учнів; урахування можливостей учителя, його творчого потенціалу. 1Учитель розвиває навчальну, пізнавальну діяльність учнів і керує нею, здійснюючи стимулювання, організацію, контроль, оцінювання діяльності, озброює учнів прийомами самостійної роботи, формує навички самоконтролю. Тип, структура уроку, його місце серед уроків з теми.

Мета уроку, дидактичні завдання окремих етапів. Витрата часу. Повнота та глибина перевірки. Методика повторення, диференціація завдань. Кількість задіяних перевіркою учнів. Об’єктивність та аргументація оцінювання. Вимоги програми. Науковість, зв’язок із життям, систематичність, доступність, співвідношення у матеріалі головного та другорядного. Відповідність матеріалу цілям та завданням уроку. Оснащеність уроку наочними посібниками, дидактичними матеріалами. Обґрунтованість застосованих методів. Активізація пізнавальної діяльності. Використання методів проблемного навчання. Поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм роботи. Самостійна робота учнів. Методика контролю та обліку знань. Добір матеріалу для формування умінь та навичок. Самостійна робота під час закріплення. Зворотній зв’язок. Оцінювання відповідей. Обсяг, характер і доступність матеріалу. Наявність та характер інструктажу. Наявність диференційованих завдань.

Місце домашнього завдання на уроці.

Рівень педагогічних вимог до роботи учнів, розвитку їхніх мови, мислення. Мова вчителя та загальний стиль його поведінки Організаторська, управлінська діяльність вчителя. Робота з різними групами учнів. Діяльність вчителя як консультанта та координатора навчання. Самостійна робота. Робота в групах. Диференціація та індивідуалізація. Активність мислення. Розвиток психічної сфери учнів. Підбиття підсумків. Виконання плану. Рівень досягнення мети. Рівень якості знань, умінь, навичок, виявлених на уроці. освітні завдання уроку; виховні завдання; завдання розвитку інтелекту, волі, емоцій, інтересів; взаємозв’язок дидактичних, виховних цілей розвитку на різних етапах навчання. Оцінювання оптимізації змісту. Виділення основного, суттєвого. Виділення об’єкта міцного засвоєння.

Повноцінність змісту уроку на різних етапах. Повнота, комплексність, різноманітність завдань уроку. Урахування особливостей учнів класу під час планування задач. Навчальні, виховні, розвиваючі завдання. Правильність виділення серед системи завдань основних, найбільш суттєвих за цих умов. Відповідність змісту уроку вимогам програм. Вибір найбільш раціональної логіки розкриття матеріалу. Науковість, систематичність, доступність викладу матеріалу, повнота розкриття теми.

Виховна спрямованість уроку. Трудова, політехнічна спрямованість уроку. Оцінювання змісту матеріалу з точки зору його розвиваючого впливу (розвиток пізнавальних інтересів, емоцій, раціональних прийомів мислення, загально навчальних навичок та вмінь, волі, наполегливості). Здійснення між предметних зв’язків. Уміння вчителя виділяти у змісті матеріалу основні ідеї та думки, концентрувати увагу на провідних принципах, фактах, законах. Помилки під час підбору змісту уроку. Відповідність методів загальній спрямованості навчання, дидактичній меті, змісту матеріалу, віку учнів, специфіці предмета. Методи вивчення нового матеріалу.

Методи формування вмінь та навичок. Методи стимулювання та мотивації. Методи контролю та самоконтролю. Оптимальність поєднання різних методів, обґрунтованість методів. Використання наочних посібників, дидактичних матеріалів, технічних засобів. Методика організації самостійних робіт. Використання переваг кабінетної системи. Місце контролю в системі уроку. Методи контролю, доцільність Їхнього застосування.

Методика перевірки домашніх завдань. Розвиток в учнів навичок самоаналізу та самоконтролю (взаємна перевірка, рецензування, запитання тим, хто відповідає). Кількість опитаних учнів. Виховний бік перевірки. Урахування індивідуальних особливостей під час перевірки. Способи активізації учнів під час перевірки. Кількість оцінок, Їхня об’єктивність, аргументація. Зміст та характер запитань, завдань (відтворюючі, проблемні, спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків та ін.). Оцінювання рівня якості знань, умінь, навичок (повнота, усвідомленість, міцність, глибина, наявність системи у відповідях). Які завдання формування загально навчальних навичок були помічені? Які види діяльності в зв’язку з цим були обрані і чому? Які завдання і вправи пропонувалися для формування загально навчальних умінь та навичок? Які методи роботи були обрані і чому? Які загально навчальні вміння та навички формувалися і який рівень їхньої сформованості? Які труднощі мали вчитель та учні під час розв’язання цих завдань? Як здійснюються формування навичок, планування навчальної роботи (планування відповідей, творів, доведень)? Як формується вміння виділяти основне в матеріалі (вчитель концентрує на ньому увагу, виділяє суттєві ознаки, записує основні думки, підкреслює їх інтонацією, аналізує логіку відповідей учнів)? Активізація пізнавальної діяльності на різних етапах уроку. Прийоми активізації у разі застосування різних методів навчання. Використання проблемного навчання, індивідуального та диференційованого підходів із метою активізації пізнавальної діяльності. Види активності (зовнішня, пізнавальна). Моменти найбільшої активності учнів, її причини. Результативність активізації в якісному та кількісному відношеннях. Організація роботи учнів на різних етапах уроку. Вміння вчителя володіти класом, активізувати діяльність учнів, організувати самостійну роботу. Індивідуальний підхід до учнів. Рівень педагогічних вимог до учнів, до їхніх відповідей, до розвитку мови та мислення. Характер постановки запитань учням. Реакції на помилки учнів. Репліки під час оцінювання учнів, аргументація оцінок.

Характер і тон дисциплінарних зауважень. Загальна емоційна та інтелектуальна атмосфера на уроці. Дотримання норм педагогічної етики. Культура спілкування.

Стиль і темп роботи вчителя, їх вплив на діяльність учнів (енергійність, рішучість, млявість, байдужість та ін.).

Стимулювання успіхів учнів, арсенал стимулів. Мовна взаємодія на уроці (культура мови, логічність, емоційність). науковості; наочності; активності та самостійності; відповідності навчання реальним можливостям учнів та вчителя; усвідомленості. чи була використана наочність; чи враховувалися вікові та індивідуальні особливості; які пізнавальні завдання розв’язувалися; чи була організована самостійна пізнавальна робота; чи перевірені розуміння домашнього завдання, ступінь осмислення нового матеріалу; які прийоми використаю для перевірки усвідомлення нового (доведення, порівняння, постановка проблемних питань). підготовка до сприйняття; створення умов для успішного сприйняття матеріалу; види сприйняття (безпосереднє, опосередковане); які нові уявлення були сформовані, наскільки вони правильні, повні; управління сприйняттям з боку вчителя.

якими знаннями оперують всі учні класу; виділіть у структурі знань наукові факти, поняття, закони, теорії; як учитель формував нові поняття, теоретичні узагальнення, висновки (використовував аналіз, синтез, порівняння); який рівень сформованих понять; чи були наявними всі етапи формування понять. встановлення зв’язку нового з раніше вивченим; концентрація уваги на основному; організація повторення основних правил, законів, виведених на уроці, організація закріплення. Чи відповідає мій урок програмі? Чи правильно мною були визначені і розв’язані на уроці навчальні, виховні і розвиваючі завдання? Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням? Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні? Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внутрішньо предметний і між предметний зв’язки? Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання? Які форми навчання (масові, гєупові, індивідуальні) домінували на уроці? Чи були вдалими Їх вибір і поєднання? Чи об’єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?

Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися обсяг і складність домашнього завдання? Чи було воно диференційованим? Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?

В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки. У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання. Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв’язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях. Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку? Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу? Рівні знань учнів перед уроком. Якого рівня знань досягнуто в результаті уроку? Ступінь усвідомлення знань учнями. Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання.

Чи був на уроці необхідний емоційний клімат. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність. Як реалізована виховна мета уроку. наукових знань (факти. закони. теорії); прикладних знань; — оцінювальних і методичних знань; логічних, історичних, філософських знань. Рівень усвідомленого сприймання і запам’ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації. Рівень застосування знань і вмінь У новій ситуації. Тобто Їх творче застосування. Учителям слід пам’ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися. мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов’язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності.); інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм). як здійснювалась робота щодо формування активності, самостійності й творчості; які засоби використовував учитель для постійного переходу від навчання до самонавчання. чи були установки на сприймання, запам’ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчити, що обговорити); як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо); як організував увагу (як спрямовував, як переключав, що робив під час відволікання, як домагався стійкості); як розвивав пам’ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам’ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам’ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв); як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію; як працював із поняттями, аргументами; як розвивав творчу уяву. як формував загально навчальні вміння й навички; як вироблялися спеціальні вміння й навички; які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок; яку роль відіграють вказівки, інструкції, алгоритми, зразки під час формування вмінь і навичок; чи раціонально використав час для формування вмінь і навичок. які емоції дітей переважають на уроці; які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці; чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини; що робить для активізації вольової сфери у дітей; чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом. Які форми співпраці вчитель використовує на уроці. Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, штучні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо).

Як виконують учні доручення або вказівки вчителя (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввічливо-коректно).

Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи допомагають один одному. Чи захищають один одного.

Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти. Що особливо сподобалось учням на уроці. Яку б вони поставили йому оцінку, якби оцінювали за 10-бальною системою. Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися б. Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичливий.

Якщо не завжди, то чому. Як інакше хотіли б учні побудувати урок і стосунки з учителем. Які скарги має вчитель на учнів.

Що хотів би змінити у стосунках із дітьми. Мета (щодо оволодіння вміннями). Структура (співвідношення частин).

Інструктування (орієнтовна основа дій). Постановка мети. Пояснення теоретичного блоку. Перевірка готовності. Практична робота. Організація початку і кінця. Диференційований та індивідуальний підходи. Самостійність. Поточний контроль і самоконтроль. Робоче місце. Підготовка результатів. Аналіз результатів. Ступінь виконання роботи. Підсумковий контроль (аналіз роботи). Дотримання нормативних умов. Узагальнення, підбиття підсумків. Поняття, змістове узагальнення, робота зони найближчого розвитку, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидактичних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій. Доцільна навчальна діяльність, узагальнення, класифікація, судження, висновки, аналіз, синтез, формування само організаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонавчання, самоствердження (Я-концепція), саморегуляція. Виховання учнів, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах. Види (етапи) мовної діяльності (взаємопов’язані, недостатньо логічно послідовно, не послідовно, обумовлені темою і метою уроку, не обумовлені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням). Використані методи роботи (ефективні, малоефективні, неефективні, передбачають ознайомлюючий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів). Прийоми (вступу, активізації, практичного застосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі активну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі). Учитель застосував (хорові, парні, індивідуальні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок). Мовна діяльність школяра (повністю, частково) спрямована на (формування, активізацію, автоматизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає визначеній метіуроку). Мовлення учнів має (рецептивний, репродуктивний, умовнопродуктивний, продуктивний характер), комунікативне (повністю, частково) обумовлене, необумовлене. 1Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення, репліки, зв’язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних: аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, складових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.). 1Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовільні) уміння і навички під час оперу вання лексичними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілкування, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного). 1Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, недостатні навички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стимулюючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.). 1Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: грамотно, недостатньо грамотно, незадовільно). дотримуватись вимог програми; ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань; вивчити досвід розв’язання таких методичних проблем у практиці роботи вчителів; звернути увагу на підготовку учнів до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань учням, естетичний вигляд наочних посібників та ін.; відвідати уроки вчителів у класах; поглиблено самостійно вивчити тему (проблему). Чи правильно визначені вчителем навчальні, виховні, розвиваючі цілі? Які конкретно навчально-пізнавальні завдання ставивучитель перед учнями на уроці?

Чи досягнув учитель мети на уроці? Як визначено структуру уроку, види, прийоми і методи роботи відповідно до мети, змісту уроку і рівня підготовленості учнівкласу? 1Як розв’язувалося завдання — озброїти учнів методами самостійної роботи (проведення спеціальних індивідуальних завдань, самостійна робота з підручником, літературою, навчаючих самостійних робіт)? Які нові питання, закони передбачається вивчити. Як розкриваються навчальні й виховні завдання уроку. Який навчальний матеріал планується повторити. Які поняття формуються, які закріплюються відповідно до програми. Використання на уроках результатів робіт учнів, отриманих на інших видах навчальної діяльності (вдома, на екскурсіях, у куточках живої природи та ін.). розпізнання; спостереження; визначення; зіставлення; короткочасний експеримент (якщо він є на уроці). самостійність суджень; — усвідомленість запам’ятовування; вміння використовувати наявні знання; закріплення (застосування знань у нестандартних ситуаціях, робота з підручником, обґрунтованість відповідей). підготовленість та стан обладнання; дотримання техніки безпеки; уважне ставлення учнів до роботи; аналіз та фіксування дослідів. Підготовка вчителя до уроку. Місце проведення. Інвентар, наочність, наявність ТЗН, картки. Своєчасність початку уроку: Зовнішній вигляд учителя, наявність плану уроку. Зовнішній вигляд учнів. Шикування, здача рапорту, привітання, постановка завдань уроку. Дозування у часі частин уроку (підготовча частина — від 25 до 30 хв., заключна частина — 5 хв.) Мова, тон учителя, володіння правильною термінологією. Фізіологічна послідовність під час виконання фізичних вправ (від легкого до складного і від складного до легкого). Поведінка учнів під час уроку. Виховання свідомої дисципліни. Професійно-методична підготовка вчителя. Забезпечення на уроці індивідуального і диференційованого підходу до учнів (робота за картками). Оцінювання знань і вмінь учнів, його об’єктивність, коментування (заохочення, оголошення подяки).Примітка.

Навчальну частину уроку можна не оцінювати. Фізичне навантаження на уроці. Міжпредметні зв’язки. Кожен урок розпочинати зі спортивних вправ. У ході уроку задіювати теоретичні відомості. Привчити учнів до самостійних занять.

У заключній частині уроку підбити підсумок, виставити оцінки, дати домашнє завдання: Перевірити знання певної кількості учнів, виявити причини і недоліки у знаннях і вміннях; стимулювати окремих учнів та весь клас до оволодіння раціональними прийомами учіння та самоосвіти. Організувати і спрямувати навчально пізнавальну діяльність учнів до досягнення основної мети (мотивація, актуалізація раніше засвоєних знань та вмінь, їх об’єктивізація), Активізація навчально пізнавальної діяльності учнів. Дати учням конкретне уявлення про елементи предметно-наукових (терміни, поняття, !правила, закони, теорії, факти тощо) і допоміжних (філософські, методологічні, історико-наукові, між наукові, між предметні) знань, Виробити відповідні уміння інтелектуального і практичного характеру, Закріпити в системі, спеціально організованої діяльності інтелектуального і практичного характеру ті знання і вміння, які необхідні для самостійної роботи над новим матеріалом. Перевірити учнями суттєвих ознак, елементів знань, що засвоюються, структурно функціональних зв`язків і логічних стосунків між ними; надати індивідуальну допомогу учням, що її потребують. Узагальнити засвоєні знання у вигляді певної цілісності. Оцінити рівень засвоєння знань і способів діяльності всього класу та окремих учнів. Повідомити учням зміст д/з, пояснити методику його виконання. Звернути увагу учнів на важливі помилки, способи їх усунення, норми часу для виконання домашнього завдання.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз