дослідження впливу кислотності й лужності грунтів на розвиток рослин

лужності й на розвиток рослин дослідження грунтів впливу кислотності.

Столових дослідження буряківа впливу грунту проект ріст екологічний кислотності. ВПЛИВ ЗМІНИ КИСЛОТНОСТІ ГРУНТУ НА РОСЛИНИ Зміна кислотності ґрунтів значною мірою впливає на доступність для рослин поживних речовин. Надмірно високий (більше 9,0) та надмірно низький (менше 4,0) показники рН ґрунту діють на коріння рослин токсично. В межах цих показників рН визначається поведінка окремих поживних сполук, а саме їх осадження чи перетворення у доступні чи недоступні для рослин форми. Проект з хімії на тему: Дослідження впливу кислотності й лужності ґрунтів на розвиток рослин Підготував учень 9-Б класу Буз Дмитро. — презентация. Презентация была опубликована год назад пользователемrrbb rbgb. Получить код презентации. Дослідження впливу кислотності й лужності ґрунтів на розвиток рослин. Кандг.

наук, Олексій Орлов. Кислотність та засолення грунтів та їх вплив на живлення рослин та їх вирощування. Рослинництво в умовах критичних рівнів рН і засолення ґрунтів. Технічний аудит агрофірм. Проекти під ключ. Консультування з агробізнесу. Рівень рН ґрунту або ґрунтова реакція є показником кислотності або лужності ґрунту, вимірюється в одиницях рН. pН ґрунту визначається як негативний логарифм концентрації іонів водню. Масштаб рН іде від 0 до 14 з рН 7 як нейтральна точка. Оскільки кількість іонів водню в ґрунті підвищує рівень рН ґрунту, то він стає більш кислотним.

З правильною методикою забору ґрунтів для проведення дослідження можна ознайомитись тут: Як правильно відібрати проби ґрунту для аналізу? pH впливає на живильні речовини, мінерали та ріст. РН ґрунту може також впливати на ріст рослин шляхом його впливу на активність корисних мікроорганізмів. Інші матеріали за цим напрямком: Азот, фосфат і калій для рослин. Вплив добрив на кислотність грунту. Як кислотність ґрунту впливає на рослини? Що нижчий pH, то вища кислотність ґрунту. А це негативно відбивається на рослинах: зокрема, гальмує їх розвиток і уповільнює зростання. Висадити певні овочі (наприклад, столовий буряк, гичка якої на кислому ґрунті набуває червоного кольору, на слабокислому – зеленого з червоним, а на нейтральному – в червоний фарбуються тільки черешки); Взяти з ділянки трохи ґрунту і висипати його на скло, після чого покласти на темну поверхню і полити оцтом. Визначення кислотності грунтів має велике практичне значення. Для визначення потреби грунту у вапнуванні найчастіше користуються даними гідролітичної кислотності. Якщо остання становить 1—2 мг-екв, то грунт не треба вапнувати, а якщо вони мають більшу кислотність, то їх треба обов’язково вапнувати (слабопідзолисті піщані ґрунти вапнують навіть при гідролітичній кислотності меншій за 2 мг-екв на 100 г грунту). При вапнуванні грунтів беруть до уваги також ступінь насичення його основами та актуальну кислотність (табл. 24). Вплив зміни кислотності грунту на рослини. Зміна кислотності ґрунтів значною мірою впливає на доступність для рослин поживних речовин. Таким чином, сучасні та їх врожайність, показують, що існує суттєвий вплив на рослини. Зменшити негативні наслідки можна за допомогою агроприйомів, а також завдяки вирощуванню тих культур, які більш стійкі. 13. Предмет дослідження: вплив різних ґрунтів за рН-показників на проростання рослин родини бобових.

Об’єкт дослідження: насінини різних бобових культур (боби, квасоля, нут).

Усвідомлення зростання екологічної загрози внаслідок інтенсивного ведення землеробства підштовхує науковців, виробників, політиків і споживачів до розробки альтернативних методів ведення землеробства, які відповідали б інтересам сьогоднішніх і завтрашніх поколінь. В Україні нераціональне землекористування і ведення сільського господарства без врахування необхідності відновлення ґрунтового покриву призвело до прогресуючої деградації та зниження родючості ґрунтів – основи сільськогосподарського виробництва.

Кислотність ґрунту – надзвичайно важливий фактор впливу на ріст та розвиток сільськогосподарських рослин, а саме, на засвоєння ними поживних речовин. pH, реакція ґрунтового розчину фактично визначає агрохімічні якості ґрунтів і, як наслідок, ростові процеси у рослин. Наслідки невідповідності вимог рослини до показника кислотності ґрунту та його фактичного значення згубні для аграріїв. Окрім втрат врожаю, це ще й значне падіння якісних характеристик продукції. Кислотність ґрунту багато у чому визначає доступність поживних речовин для рослини. Інтервал кислотності ґрунтів, сприятливий для росту різних сільськогосподарських культур.

Ураження землі хворобами, шкідниками. Специфічна реакція сільськогосподарських угідь на бур’яни. Реакція ґрунту впливає на ріст рослин безпосередньо та через використання поживних речовин. При рН менше 3 і більше 9 протоплазма клітин у коренях більшості листостеблових рослин пошкоджується. 1.

Найбільш чутливі до кислотності бавовник, люцерна, еспарцет, цукрові, столові та кормові буряки, коноплі. Вони добре ростуть тільки за нейтральної або слаболужної реакції (рН 7-8) і дуже чутливо реагують на внесення вапна навіть на слабокислих ґрунтах.

Кислотність ґрунту, методи її визначення і регулювання …. 104 6.3.Поняття про кислотність ґрунту …. 104 6.3.2. Методи визначення кислотності ґрунту …. 108. Під їх впливом відбувається з’єднання елементарних часточок у мікроагрегати, від чого гранулометричний склад ґрунту здається легшим, ніж насправді він є (табл. 2). При дослідженні ґрунтів у польових умовах гранулометричний склад визначають за зовнішніми ознаками і на дотик у сухому та вологому стані. «Сухий метод» коли суху грудку дрібнозему випробовують на дотик, тобто кладуть на долоню і ретельно розтирають пальцями. Види кислотності грунту. 2. Потенційна кислотність.

кислотність твердої фази. Токсичний вплив алюмінію. Окремі сільськогосподарські культури добре розвиваються на кислих ґрунтах, але при підвищенні рухомого алюмінію різко знижують. урожайність. По відношенню до вмісту алюмінію в ґрунті рослини розподіляють на 4 групи: Стійкі до високого вмісту – тимофіївка, овес, кукурудза; Середньостійкі – люпин, горох, вика, квасоля; Чутливі – ячмінь, льон, озиме жито; Дуже чутливі – люцерна, конюшина, цукрові буряки, озима пшениця. Реакція ґрунтового середовища визначає ріст і розвиток сільськогосподарських культур і є. важливою умовою формування родючості ґрунту. Відношення рослин до.

Кислотність фунтового розчину оцінюється величиною його pH. Концентрація в фунті іонів Н+ чинить на мінеральне живлення рослин великий вплив.

Зі схеми на рис. 9.3 видно, що для кожного з елементів мінерального живлення рослин є своя зона оптимальних значень pH фунту, за яких цей елемент найбільш доступний рослинам. На кислих фунтах краще поглинаються аніони (оскільки іони водню з ними не конкурують), а з лужних фунтів – катіони.

Проект на тему «Дослідження впливу кислотності й лужності ґрунтів на розвиток рослин.»; alisaeremenko961 ждёт твоего решения. Ответь на вопрос и заработай баллы. Новые вопросы в Химия. СРОЧНО СТАВЛЮ МАКСИМАЛЬНИЙ БАЛЛ. скласти рівняння теакцій: Залізо Fe у вологому повітрі вкривається іржею, основною якої є речовина з формулою Fe(OH …) ³. помогите пожалуйста. адамның қоректенудің қандай типі тән? Вычислите массу воды в растворе, если известно, что масса раствора 250 г, а массовая доля вещества — 10%. – дослідити динаміку росту і розвитку рослин цукрових буряків залеж-но від впливу позакореневого підживлення кристалоном на фоні мінеральних, альтернативних та традиційних форм органічних добрив; – дослідити вплив елементів технології на формування листкового апа-рату рослин, коефіцієнт корисної дії ФАР та чисту продуктивність фотосинте-зу, масу коренеплодів і гички цукрових буряків; – встановити вплив удосконалених елементів технології вирощування на продуктивність цукрових буряків. Методи дослідження: польовий – спостереження за ростом і розвитком рослин та формуванням врожайності. ВИЗНАЧЕННЯ КИСЛОТНОСТІ ҐРУНТУ На ріст і розвиток рослин, мікробіологічні, хімічні й біохімічні процеси ґрунту великий вплив має реакція ґрунту. Від реакції ґрунту значною мірою залежить засвоєння рослинами поживних речовин ґрунту і добрив, мінералізація органічної речовини, ефективність внесених добрив, урожайність сільськогосподарських культур та його якість. Кислотність ґрунту зумовлюється іонами водню й алюмінію. При високій кислотності пригнічується ріст і розвиток конюшини, конопель, буряків, пшениці, люцерни, ячменю, капусти. Пригнічується також життєдіяльність нітрифікаторів і амоніфікаторів та інших корисних мікроорганізмів. Дослідження впливу ґрунтів на розвиток рослин. Похожие презентации. Презентация на тему: » Дослідження впливу ґрунтів на розвиток рослин.» — Транскрипт: 2 Реакція середовища має істотне значення для росту і розвитку рослин. Найбільш сприятливою для більшості культур у фізіологічному відношенні є слабокисла, близька до нейтральної, нейтральна і слабо лужна реакція. Кислотність або лужність ґрунтів (реакція ґрунтового розчину або рН) не має чіткого зв’язку з окремими властивостями ґрунту. Цей показник, в першу чергу, залежить від материнської (ґрунтоутворюючої) породи, на якій сформувався ґрунт, а далі і від інших факторів — клімату, рослинності, господарської діяльності тощо. Важливо знати! 4 Порада Якщо ви посадили або посіяли рослини, яким не підходить реакція ґрунтового розчину, ґрунт потрібно або вапнувати (підлужнювання кислих ґрунтів), або гіпсувати (закислення лужних ґрунтів), але ці добавки діють деякий час, тому ґрунт буде повертатися до природного стану. Підвищена кислотність або лужність негативно впливають на ріст і розвиток рослин. У такому середовищі коріння погано засвоює поживні речовини. При рН менше 3 і вище 9 пошкоджується протоплазма клітин в коренях більшості рослин. 5 ВПЛИВ pH НА РОСЛИНИ І ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРУНТІВ: pH 3,0-4,0. Сильнокисла реакція середовища ґрунту характерна для сильно-підзолистих, бурих гірсько- лісових і болотних ґрунтів. Доступність фосфору знижена. Залізо, алюміній і марганець рухливі і на більшість рослин діють токсично, тобто ці елементи пригнічують поглинання рослинами фосфору, кальцію, калію, заліза, натрію і бору, так як знижується проникність протоплазми кореневих клітин. Діяльність бактерій пригнічена, тому у таких ґрунтах низький вміст азоту, також спостерігають підвищену активність низьких грибів. Вапнування на таких ґрунтах потрібно застосовувати обережно. Воно може викликати руйнування органічних речовин, якими ці ґрунти, як правило, бідні, і навіть погіршити їх властивості. Ґрунти з таким рН раціонально використовувати під культури, які добре ростуть на кислих ґрунтах. 6 pH 4,0-5,0. Середньокисла реакція середовища, характерна для дерново-підзолистих, болотних і бурих гірсько-лісових ґрунтів. Стан фосфору, сполук заліза, алюмінію, марганцю, кальцію, калію, бору, кобальту – аналогічний як для дуже сильнокислих ґрунтів. Знижена мікробіологічна діяльність, активізована грибна. Ґрунти з таким рН при суглинковому і глинистому гранулометричному складі (характерні в основному для західних областей) схильні до ущільнення. Потрібно мати чіткий, встановлений на багато років план використання цих ділянок, так як провапновані ґрунти довгі роки не можна використовувати під культури, які добре ростуть на дуже кислих ґрунтах. pH 5,0-6,0. Слабокисла реакція середовища, характерна для сірих лісових, вилугуваних і опідзолених чорноземів. Фосфор знаходиться в доступному стані, токсичність алюмінію і марганцю знижена або відсутня, дефіцит сірки, кальцію, калію, бору, кобальту невисокий. Умови поживного режиму близькі до оптимальних. Схильні до невеликого ущільнення, спостерігають підвищений рівень життєдіяльності мікроорганізмів. 8 pH 6,0-7,0. Нейтральна реакція середовища, типова для чорноземних ґрунтів.

Мають сприятливий рівень родючості, оптимальні умови азотного, фосфорного, калійного та мікроелементного режиму, прекрасну структуру ґрунтів, інтенсивну мікробіологічну діяльність. pH 7,0-8,0.

Слаболужна реакція середовища. Характерна для південних чорноземів, карбонатних ґрунтів. Фосфор, залізо, цинк і марганець можуть бути в дефіциті. Легко виникає антагонізм (конкуренція) між забезпеченістю фосфором, цинком і міддю. При систематичному застосуванні фосфорних добрив виникає цинкова і мідна недостатність. Можливий хлороз. Мікробіологічна діяльність, умови азотного живлення хороші. Структура ґрунтів — від відмінної до незадовільної. pH 8,0-9,0. Середньолужна реакція ґрунту. Підвищена рН характерна для материнських порід багатьох чорноземів і каштанових ґрунтів. Така реакція не є шкідливою для росту і розвитку більшості польових або овочевих культур, проте є несприятливою для плодових дерев, особливо яблуні та черешні. У лужних умовах при рН вище 8,5 можливий дефіцит азоту і фосфору, надлишок легкорозчинних солей, нестача таких мікроелементів.

9 pH більше 9,0. Сильнолужна реакція ґрунтового розчину, характерна для солонців, содових солончаків. Доступність фосфору знижена, залізо і марганець в дефіциті, можливий надлишок бору. Характеризується дуже несприятливими властивостями: безструктурність, висока вязкість і липкість в мокрому стані, висока твердість (зцементованість) у сухому стані, низька водопроникність, пригнічена мікробіологічна діяльність. Вимагають високих норм гіпсування. Презентация на тему: » Проект з хімії на тему: Дослідження впливу кислотності й лужності ґрунтів на розвиток рослин Підготував учень 9-Б класу Буз Дмитро.» — Транскрипт: 1 2 ВИДИ КИСЛОТНОСТІ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА Показник кислотності чи лужності ґрунтів здійснює великий вплив на розвиток коріння та живлення рослин через засвоєння поживних речовин. Реакція ґрунтового середовища, або рН, є ознакою, від якої багато в чому залежать агрохімічні властивості ґрунтів і ріст рослин. Кислотність утворюється через присутність у ґрунтовому розчині і на колоїдах іонів Н +. У грунтах розрізняють два види кислотності: актуальну та потенційну. Актуальна кислотність грунту обумовлена підвищеною концентрацією іонів водню у ґрунтовому середовищі. Вона визначається у водній витяжці з ґрунту і вимірюється величиною рН, яка є зворотною величиною концентрації іонів Н + у розчині. Актуальна кислотність грунту утворюється при нестачі в ґрунті нейтралізуючих речовин через дисоціацію іонів водню від вугільної та інших водорозчинних кислот і кислих солей. Актуальна кислотність тісно повязана із потенційною або прихованою, яка поділяється на обмінну і гідролітичну.

Під обмінною кислотністю, зазвичай, мають на увазі кислотність, обумовлену іонами водню і алюмінію, які знаходяться у поглиненому стані і здатні витіснятися у розчин при дії на ґрунти певної нейтральної солі.

3 Так, у дуже кислих ґрунтах (рН 4,0-5,5) такі елементи як залізо, алюміній та марганець переходять у легкодоступні для засвоєння рослинами форми, до того ж їх концентрація досягає токсичного рівня. При цьому надлишок цих металів порушує вуглеводний та білковий обмін рослин і утворення органів розмноження, що значно знижує врожай і може навіть спричинити загибель культурних посівів. При високій кислотності ґрунту погіршуються його фільтраційна здатність, капілярність та проникність. Високу чутливість до алюмінію проявляє буряк, горох та квасоля. До надлишку марганцю чутливі майже усі овочі і також буряк. За низького показника кислотності ґрунту утруднюється засвоєння рослинами фосфору, калію, сірки, кальцію, магнію та молібдену. В результаті голодування, за певних передумов культурні рослини можуть гинути навіть без вагомих помітних причин. 4 ЗМІНА КИСЛОТНОСТІ У ПРИКОРЕНЕВІЙ ЗОНІ Процес засвоєння поживних речовин рослинами здатний безпосередньо впливати на кислотність ґрунтів у зоні навколо коріння. Так, клітинні оболонки мають доволі великі пори та канали і є легкопроникними для іонів. Більше того, стінкам клітин властива висока сорбуюча здатність. Тож у міжклітинних каналах іони, засвоєні з ґрунтового розчину шляхом дифузії, не тільки вільно рухаються, а й концентруються для наступного проникнення всередину клітини. Обмін іонами між вмістом клітини і зовнішнім середовищем уможливлюється за рахунок структури її мембрани. Її окремі ділянки можуть нести позитивні і негативні заряди. Для збереження електричної рівноваги при засвоєнні певних іонів клітини повинні виділяти інші. Таким обмінним фондом катіонів і аніонів у рослин можуть бути Н + і ОН –, а також Н + і НСО 3-. 5 ВИБІРКОВЕ ЗАСВОЄННЯ Різні елементи живлення неоднаковою мірою використовуються в процесах обміну речовин, чим обумовлюється нерівномірність потрапляння окремих іонів до коріння і вибіркове засвоєння їх рослинами. Залежно від присутності у ґрунтовому розчині тих чи інших сполук рослини обирають ті іони, що є більш необхідними їм для синтезу органічних елементів, побудови нових клітин, тканин і органів. Наприклад, якщо в розчині присутнє NH 4 Cl, то рослини інтенсивніше поглинатимуть катіони NH 4 +, оскільки вони використовуються для синтезу амінокислот. Поряд із цим, іони Cl – необхідні рослині у значно меншій кількості і засвоюватимуться у меншому обсязі. Через це в ґрунтовому розчині накопичуватимуться заміщені іони H + і лишені CI –, що утворюватимуть соляну кислоту і, як наслідок, підкислюватимуть ґрунт. Якщо ж у ґрунтовому розчині буде міститися NaNO 3, то рослини більше і швидше поглинатимуть аніони NO 3 –, заміщуючи їх на НСO 3 –. Через це в розчині накопичуватимуться іони Na + і НСO 3 –, які поєднуватимуться у бікарбонат натрію (харчова сода), через що відбуватиметься підлужування середовища. Вибіркове поглинання рослинами зі складу солі більшою мірою катіонів чи аніонів зумовлює її так звану фізіологічну кислотність чи фізіологічну лужність. Відповідно, солі, з яких більшою мірою погли- нається аніон, ніж катіон – NaNO 3, KNO 3, Ca(NO 3) 2 – і спостерігається підлужування розчину, вважають фізіологічно лужними; ті ж солі, чиї катіони поглинаються рослинами у більших кількостях, ніж аніони – NH 4 Cl, (NH 4) 2 SO 4, (NH 4) 2 CO 3, KCl, K 2 SO 4 – з наступним підкисленням розчину, вважають фізіологічно кислими. Таким чином, фізіологічна реакція солей, які використовуються в якості мінеральних добрив, має обовязково враховуватися у взаємозвязку з вихідним показником кислотності ґрунтів для попередження створення умов, що перешкоджають росту і розвитку культурних рослин. 6 Висновок Ми дослідили вплив кислотності й лужності ґрунтів на розвиток рослин, дізнались про різні види кислотності,про прилади за допомогою яких мі можемо вимірювати кислотність Ґрунту. Яка в свою чергу допомагає вирівняти кислотність, щоб врятувати або захистити проростки, та кореневу систему рослин! Зміна кислотності ґрунтів значною мірою впливає на доступність для рослин поживних речовин Показник кислотності чи лужності ґрунтів здійснює великий вплив на розвиток коріння та живлення рослин через засвоєння поживних речовин. Кислотність грунтів та її вплив на живлення рослин. ВИДИ КИСЛОТНОСТІ ҐРУНТУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА. Показник кислотності чи лужності ґрунтів здійснює великий вплив на розвиток коріння та живлення рослин через засвоєння поживних речовин. Актуальна кислотність тісно пов’язана із потенційною або прихованою, яка поділяється на обмінну і гідролітичну. Кислотність ґрунту, що обумовлена менш рухливими іонами водню, які витісняються при обробітку ґрунту гідролітично лужною сіллю, є гідролітичною кислотністю. Вона зустрічається навіть частіше, ніж обмінна, оскільки властива більшості ґрунтів, в тому числі і чорноземам. Ця кислотність включає менш рухливу частину поглинених іонів Н +, які важче обмінюються на катіони. При цьому її визначення є необхідним для рішення ряду практичних завдань з застосування добрив, які включають розрахунок норм внесення вапна і можливості ефективного використання сполук фосфору. Чим більша гідролітична кислотність ґрунту, тим вища його буферність проти підлужування. В той же час ґрунти, які значно насичені основами, наприклад чорноземи та сірі ґрунти, мають високу буферність проти підкислення. Підвищити буферність ґрунтів проти підкислення також можна внесенням великих доз органічних добрив і вапна. За показниками кислотності ґрунти поділяють на класи: дуже сильнокислі – рН 7,0. Для більшості рослин оптимальний рівень рН дорівнює 6,0-6,5. У випадку невідповідності показника рН потребам рослин не тільки знижуються показники врожайності, а й значно страждає якість кінцевої продукції. ВПЛИВ ЗМІНИ КИСЛОТНОСТІ ГРУНТУ НА РОСЛИНИ. Так, у дуже кислих ґрунтах (рН 4,0-5,5) такі елементи як залізо, алюміній та марганець переходять у легкодоступні для засвоєння рослинами форми, до того ж їх концентрація досягає токсичного рівня. Надмірна кислотність ґрунтів також пригнічує діяльність корисних мікроорганізмів, що беруть участь у розкладанні гною, торфу, компостів і інших форм органічних решток для вивільнення із них доступної для рослин форми поживних речовин. На коренях рослин, що ростуть у дуже кислому середовищі, погано розвиваються бульбочкові бактерії, через що засвоєння бобовими культурами азоту з повітря значно погіршується.

За таких передумов не відбувається збагаченняним ґрунтів і не задовольняються потреби рослин, що необхідно враховувати при розробці стратегії удобрювання. На дуже лужних ґрунтах (рН 7,5-8,5), навпаки, спостерігається значне зниження доступності для рослин таких елементів як залізо, марганець, фосфор, мідь, цинк, бор та більшості мікроелементів. Порушення їх засвоєння в даному випадку пов’язане із утворенням їх нерозчинних гідроокисів, які рослини не можуть поглинати у такому вигляді. Оптимальна для рослин реакція ґрунтів з рН 6,5 дає можливість більшості поживних сполук лишатися у доступній для рослин формі у ґрунтовому розчині, що зазвичай профілактує їх нестачу. Мінеральні елементи засвоюються з ґрунту завдяки діяльності кореневої системи рослин у вигляді позитивно та негативно заряджених іонів – катіонів та аніонів. Наприклад, азот може засвоюватися рослинами у вигляді аніону NO 3 – та катіону NH 4 +, фосфор та сірка – у вигляді аніонів фосфорної та сірчаної кислот – Н 2 РО 4 – і SO 4 2-, калій, кальцій, магній, натрій та залізо – у вигляді катіонів з одним чи двома позитивними зарядами К +, Са 2+, Mg 2+, Fe 2+, а мікроелементи – у вигляді відповідних катіонів чи аніонів. Причому рослини засвоюють іони не тільки з ґрунтового розчину, а й ті, що утримуються на колоїдах – глинистих мінералах чи часточках гумусу. Для цього рослини активно впливають на тверду фракцію ґрунту своїми кореневими виділеннями, які мають високу розчинну здатність завдяки вугільній кислоті, органічним та амінокислотам. Під впливом цих сполук необхідні рослинам поживні речовини переходять у доступну форму.

Зміна мінерального складу ґрунту і його колоїдів, а також процеси засвоєння корінням рослин поживних речовин регулюють і змінюють кислотність ґрунтового середовища. Загалом сила кореневої системи різних рослин значно відрізняється. При цьому активна частина коріння, завдяки якій рослина засвоює з ґрунтів поживні елементи, представлена молодими корінцями. З відростанням коріння у самого його кінчика, захищеного кореневим чохликом, зовнішній шар грубіє і втрачає цю здатність. Знання будови коріння відіграє дуже важливу роль у розумінні засвоєння і перенесення по рослині поживних елементів і води. Так, поряд із кінчиком корінця знаходиться зона клітин меристеми, які діляться. Вище розміщується зона розтягнення, де клітини не тільки збільшуються у розмірі і здобувають центральну вакуоль, а й розпочинається диференціація тканин із формуванням флоеми. Флоема представляє собою частину судинно-провідної системи, по якій відбувається перенесення органічної речовини з надземних органів рослин до коріння. Дуже близько до кінчика кореня, на відстані 1-3 мм, розташована зона утворення кореневих волосків. В ній формується інша частина провідної системи – ксилема, по якій рухається вода з розчиненими в ній іонами і синтезовані у корінні сполуки – деякі органічні сполуки, в тому числі амінокислоти і білки – від кореня до надземних частин рослин. Кореневі волоски є найважливішим знаряддям для засвоєння поживних речовин. Ці тоненькі вирости зовнішніх клітин кореня значно збільшують поверхню кореневої системи, здатної засвоювати поживні елементи через безпосередній контакт із ґрунтом. Ріст коріння рослин проходить постійно і у однорічних польових культур може досягати 1 см за добу. При цьому молоді корінці здатні засвоювати розчинені у ґрунтовому розчині іони на відстані до 20 мм навколо, а ті, що знаходяться на колоїдах, – до 2-8 мм. Росту кореневої системи рослин властиве явище хемотропізму – посиленого росту у напрямку розташування доступних поживних речовин.

Негативний хемотропізм спостерігається у випадку гальмування росту коріння у зоні несприятливої для рослин високої концентрації окремих солей. Найбільш виражений позитивний хемотропізм спостерігається при реакції коріння рослин на іони фосфору, через що фосфорні добрива успішно використовуються для стимуляції росту кореневої системи у напрямку розташування концентрованого добрива, наприклад, при стрічковому удобрюванні. Таким чином, надлишок чи нестача елементів живлення і їхня доступність здатні значно впливати на розвиток кореневої маси.

Засвоєння поживних речовин рослинами через коріння відбувається кількома шляхами. Першим і найпростішим шляхом засвоєння є перенесення розчинених у ґрунтовому розчині мінеральних елементів до рослин з током рідини під час підтримання осмотичного тиску. За рахунок всмоктувальної сили, що виникає при випаровуванні вологи через устячки листя, коріння по ксилемі нагнітає до рослини вологу з розчиненими в ній мінеральними речовинами.

Однак, щоб перейти з мертвих клітин ксилеми, позбавлених живого вмісту, до живих клітин коріння чи інших органів, засвоєні іони мають пройти через напівпроникну мембрану. Тут перенесення може відбуватися пасивно, без додаткових витрат енергії, лише за градієнтом концентрації. Тоді за рахунок дифузії речовини рухаються від місця більшої концентрації до меншої, врівноважуючи її. Перенесення також можливе за рахунок відповідного електричного потенціалу на внутрішній поверхні мембрани, що взаємодіє із зовнішнім розчином. Однак відомо, що концентрація окремих іонів у клітинному сокові рослин значно вища, ніж у ґрунтовому розчині, тож їх засвоєння не може проходити пасивно за рахунок градієнту концентрації і дифузії. Враховуючи, що рослини одночасно засвоюють і катіони, й аніони, при цьому у різному співвідношенні, ніж вони знаходяться у ґрунтовому розчині, та з різною швидкістю, навіть при їх однаковій концентрації, стає зрозуміло, що пасивне перенесення цих сполук не може відігравати провідної ролі у живленні рослин. Вибірковий характер засвоєння і перенесення, а також відсутність прямої залежності поглинання поживних речовин від інтенсивності транспірації явно вказує на те, що засвоєння поживних речовин рослинами є активним фізіологічним процесом, який безпосередньо пов’язаний із роботою усіх систем і органів рослини, процесами фотосинтезу, дихання і обміну речовин та обов’язково вимагає витрат енергії. ЗМІНА КИСЛОТНОСТІ ҐРУНТУ У ПРИКОРЕНЕВІЙ ЗОНІ. Процес засвоєння поживних речовин рослинами здатний безпосередньо впливати на кислотність ґрунтів у зоні навколо коріння. Транспорт адсорбованих іонів ззовні мембрани клітини до середини, проти градієнту концентрації і електричного потенціалу, потребує обов’язкових витрат енергії і охоплює складні хімічні перетворення.

Через активне поглинання поживних елементів рослинами у зоні безпосереднього контакту з кореневими волосками їхня концентрація знижується, що полегшує витіснення аналогічно заряджених іонів у процесі обміну. Відповідно, навколо коріння при засвоєнні основних поживних катіонів значно збільшується концентрація іонів Н +, через це спостерігається ефект місцевого підкислення ґрунтів. Така ситуація на ґрунтах із завищеним показником рН має вагомі позитивні наслідки, зумовлені покращенням засвоєння багатьох поживних елементів, погано доступних для рослин у лужному середовищі. На противагу цьому у кислих ґрунтах таке додаткове підкислення знижує і так вже обмежену доступність поживних речовин. При тому що основний запас поживних речовин знаходиться у ґрунті у формі різних важкодоступних сполук, для їх засвоєння коріння має безпосередньо впливати на тверду фракцію і мати тісний контакт із часточками ґрунту. Так, під впливом вуглекислоти і деяких інших органічних кислот, ферментів та інших речовин, які коріння виділяє в процесі своєї життєдіяльності, відбувається розчинення мінеральних сполук фосфору, калію і кальцію і витіснення катіонів у розчин, вивільнення фосфору з його органічних з’єднань. ВИБІРКОВЕ ЗАСВОЄННЯ.

Різні елементи живлення неоднаковою мірою використовуються в процесах обміну речовин, чим обумовлюється нерівномірність потрапляння окремих іонів до коріння і вибіркове засвоєння їх рослинами. Таким чином, фізіологічна реакція солей, які використовуються в якості мінеральних добрив, має обов’язково враховуватися у взаємозв’язку з вихідним показником кислотності ґрунтів для попередження створення умов, що перешкоджають росту і розвитку культурних рослин. ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН АБО ФІЗІОЛОГІЧНА ВРІВНОВАЖЕНІСТЬ ГРУНТОВОГО РОЗЧИНУ. Поглинання рослинами поживних речовин значно залежить від усіх властивостей ґрунту – температури, аерації, вологості, тривалості і інтенсивності освітлення. Але особливо впливають на засвоєння саме реакція ґрунтового розчину, концентрація і співвідношення у ньому солей. Наприклад, в засолених ґрунтах при надмірній концентрації ґрунтового розчину поглинання рослинами води і поживних елементів різко уповільнюється. Натомість коріння має дуже сильно виражену засвоювальну здатність, що дає йому можливість поглинати поживні речовини навіть при їх дуже низьких концентраціях у інших розчинах. На розвиток рослини і її коріння значною мірою впливає фізіологічна врівноваженість розчину. Під цим поняттям розуміють такі співвідношення поживних речовин у розчині, при яких відбувається їх найбільш ефективне використання рослиною.

Однобічні розчини, в яких переважає певний елемент, зокрема сіль, є фізіологічно неврівноваженими, тож розвиток коріння найкраще відбувається у багатосольовому розчині. В такому розчині спостерігається певна антагоністична взаємодія окремих іонів, де кожен із них взаємно перешкоджає надмірному засвоєнню іншого. Наприклад, іони Са 2+ у високих концентраціях гальмують засвоєння іонів K +, Na +, Mg 2+, також антагоністична взаємодія спостерігається між K + і Na +, K + і NH 4 +, K+ і Mg 2 +, NO 3 – і H 2 PO 4, Cl – і H 2 PO 4 – та іншими. За рахунок таких взаємодій забезпечується зважене живлення рослин. Фізіологічна рівновага розчину легше за все відновлюється додаванням солей кальцію, які створюють необхідні умови для нормального розвитку кореневої системи. Це підкреслює необхідність вапнування ґрунтів з порушеним співвідношенням мінеральних компонентів та високим закисленням. Також стає зрозумілим, що удобрення в жодному випадку не повинно проводитися однобічно, без врахування загальної потреби у всіх елементах живлення рослин. Розвиток коріння значно погіршується при засвоєнні ним поживних речовин у присутності високої концентрації іонів водню, тобто при низькому показнику рН. За таких передумов перенесення поживних речовин до коріння значно ускладнюється, погіршується проникність клітин і послаблюється живлення всієї рослини. Відсутність іонів кальцію у кислому середовищі погіршує його негативний вплив на коріння значно більше, ніж недостатність інших катіонів, через що навіть при визначенні показника рН необхідно звертати увагу на те, за рахунок яких саме елементів було його досягнуто. Поряд із іонами кальцію підвищувати реакцію середовища можуть, наприклад, і іони магнію, але саме у присутності кальцію рослини здатні легше переносити більш кислу реакцію.

На перший погляд, ґрунти, багаті магнієм, можна визначити навіть за їхніми властивостями. Через свою особливу структуру у сполуках з іншими елементами магній сприяє замулюванню ґрунту, його слизькості та меншій буферності. Загалом при кислій реакції ґрунту підвищується засвоєння аніонів, але утруднюється засвоєння катіонів. В результаті порушуються мінеральне живлення, потрапляння до рослин кальцію та магнію, гальмується синтез білків та цукрів. Лужна реакція ґрунту посилює потрапляння катіонів і утруднює аніонне живлення. Але тільки у рівновазі рослини можуть отримати із ґрунту всі необхідні елементи. Так, вибір часу, способу внесення добрива і загортання його у ґрунт залежать не тільки від біології живлення і агротехнічних вимог культури, а й від ґрунтово-кліматичних умов та виду і форми добрива. Регулювання умов живлення рослин у відповідності з їхніми потребами та властивостями окремих добрив і ґрунтів дає змогу спрямовано впливати на якість і розмір врожаю, а також покращувати характеристики ґрунту для його подальшого успішного використання. Вплив рН (кислотності) ґрунту на рослини. З рН 7 до 0 ґрунт все частіше кислий та від 7 до 14 ґрунт стає більш лужним. РН ґрунту дає різні підказки про властивості ґрунту та легко визначається. Найточніший метод визначення рН ґрунту — pH-метр. Другий спосіб, який є простим та легким, але менш точним, ніж використання рН-метра, полягає у використанні деяких показників або барвників. Багато барвників змінюють колір зі збільшенням чи зменшенням рН, що дозволяє оцінити рН ґрунту. При вимірюванні рН на ґрунті проба насичується барвником упродовж декількох хвилин, а колір спостерігається.

Цей метод досить точний для більшості цілей. Існує велика зміна рН ґрунту від одного місця на газоні до іншого. Щоб визначити середній рН газону, необхідно зібрати ґрунт з декількох місць та об’єднати в один зразок. З правильною методикою забору ґ рунт ів для проведення дослідження можна ознай о митись тут: Як правильно відібрати проби ґрунту для аналізу? Ефект рН ґрунту впливає на розчинність мінералів або поживних речовин. 14 з 70 основних рослинних живильних речовин отримують ся із ґрунту. Перед тим, як живильна речовина може використовуватися рослинами, вона повинна бути розчинена в ґрунтовому розчині. Більшість мінералів та поживних речовин більш розчинні або доступні в кислих ґрунтах, ніж у нейтральних або слабокислих ґрунтах. Фосфор практично не розчиняється в ґрунті, але найбільш доступний у ґрунті з діапазоном рН у центрі близько 6,5. Надзвичайно сильнокислі ґрунти (рН 4,0-5,0) можуть мати високі концентрації розчинного алюмінію, заліза та марганцю, які можуть бути токсичними для росту деяких рослин. Діапазон pH приблизно від 6 до 7 сприяє найбільш доступним поживним речовинам рослин. Але деякі рослини, такі як азалії, рододендрони, чорниця, біла картопля та хвойні дерева, переносять сильні кислотні ґрунти й добре ростуть. Тим не менш, злегка лужний (рН 7,4-7,8) або більш високий рН ґрунту може спричинити проблему наявності заліза у вигляді дуба та декількох інших дерев, що може призвести до хлорозу листків, яке може знищити дерево. — утворення сильних органічних та неорганічних кислот, таких як азотна та сірчана кислоти, з розкладанням органічної речовини та окислення амонієвих та сірчаних добрив. Сильнокислі ґрунти є результатом дії цих органічних та неорганічних кислот. Вапно, як правило, додають до кислотних ґрунтів, щоб збільшити рН ґрунту. Додавання вапна не тільки замінює іони водню та підвищує рН ґрунту, тим самим усуваючи найбільш важливі проблеми, пов’язані з кислими ґрунтами, але також забезпечує надходження двох ґрунтових речовин, кальцію та магнію. Вапно також робить фосфор, який додається до ґрунту більш доступним для росту рослин, збільшує доступність азоту шляхом прискорення розкладання органічної речовини. Кислотність і лужність грунту. Реакція ґрунтового розчину. Кожний грунт має певну реакцію ґрунтового розчину, від якої залежать мікробіологічні процеси, розвиток рослин і напрям процесів грунтотворення. Реакція ґрунтового розчину в свою чергу залежить від складу увібраних катіонів і наявності в ґрунтовому розчині насамперед іонів водню, які зумовлюють кислу реакцію (дерново-підзолисті і болотні ґрунти) та гідроксильних іонів, що створюють лужну реакцію (каштанові ґрунти, сіроземи і солонці). Бувають також ґрунти з нейтральною реакцією (деякі типи чорноземів). Отже, кислотність і лужність зумовлюються наявністю в ґрунтовому розчині іонів Н+ і ОН-. У воді певна частина молекул завжди розпадається на іони Н.+ і ОН-. Залежно від температури кількість дисоційованих молекул води відносно недисоційованих завжди постійна, що схематично можна виразити рівнянням: При концентрації іонів водню у дистильованій воді (без вуглекислого газу), що дорівнює 10-7, реакцію такої води вважають практично нейтральною, бо 10 т її містить лише 1 г іонів водню. Оскільки реакцію середовища визначають кількістю іонів водню в літрі води, величину її почали позначати від’ємним десятковим логарифмом величини концентрації іонів водню в ньому. Так, наприклад, якщо в літрі води концентрація іонів водню становить 0,02, то пишуть рН 2, а при концентрації ОН- — 0,00000 001 — pH 8. При нейтральній реакції один літр абсолютно чистої води містить однакову кількість іонів водню і гідроксильних іонів (10-7). Реакція середовища при цьому буде рН 7. На рис. 27 схематично зображено межі оптимальних величин реакції середовища для розвитку сільськогосподарських культур.

Сільськогосподарські рослини найкраще розвиваються при рН від 5,5 до 7,5. Величина рН найбільш поширених типів грунту коливається в межах від 3 до 9 і залежно від цього ґрунти поділяються на такі групи: Кисла реакція грунту негативно впливає на засвоєння рослинами азоту, фосфору, кальцію, магнію і сприяє надходженню в них алюмінію і марганцю. У рослинах, які ростуть на кислих грунтах, затримується перетворення моносахарів у дисахариди та інші складні сполуки та порушуються процеси утворення білків і обміну. Актуальна кислотність зумовлюється наявністю іонів водню у ґрунтовому розчині, а потенціальна — водневих іонів і іонів алюмінію у вбирному комплексі. Актуальну кислотність ґрунтового розчину спричинюють здебільшого розчинні органічні кислоти, які утворюються в грунті внаслідок біохімічних процесів. У ґрунтовий розчин потрапляє певна кількість вуглекислого газу, який з водою утворює вуглекислоту. Потім вуглекислота дисоціює на іони Н+ і НСО3-. Іони водню також підкислюють розчин. Підкислюється ґрунтовий розчин і внаслідок розкладу гідролітично-кислих солей алюмінію й заліза, бо в розчин виділяється кислота. Потенціальну (приховану) кислотність можна виявити тільки в тому разі, якщо витиснути з вбирного комплексу увібрані іони водню. Залежно від того, якими солями визначають потенціальну кислотність, її поділяють на обмінну і гідролітичну. Обмінна кислотність грунту зумовлюється іонами водню, які можна витиснути з вбирного комплексу розчином нейтральних солей (КС1 або NaCl) (рис. 28). Схематично реакцію обміну, яка відбувається між колоїдними частинками грунту і катіонами розчинів, можна зобразити так: При взаємодії грунту з розчином нейтральних солей (КС1 або NaCl) з вбирного комплексу катіони калію або натрію витискують не тільки увібрані іони водню, а й обмінні іони алюмінію, наприклад: Кількість соляної кислоти, яка утворюється, еквівалентна кількості витісненого алюмінію. Отже, утворена соляна кислота і підкислює грунт. Кількість утвореної кислоти виражають у міліграм-еквівалентах (мг-екв) на 100 г грунту. Гідролітична кислотність зумовлюється наявністю у вбирному комплексі іонів водню, які витискуються катіонами гідролітично-лужних солей (рис. 29). У водному розчині оцтовокислий натрій дисоціює на іони: внаслідок чого реакція грунту стає лужною (рН 8,2—8,4). Гідролітична кислотність завжди більша від обмінної, бо вона включає в себе актуальну і всю потенціальну кислотність. Пояснюють це явище тим, що гідролітична кислотність зумовлюється не тільки тими іонами водню, які є на поверхні колоїдної частинки, а й тими, які витискуються натрієм з інших шарів колоїдних частинок. Визначаючи гідролітичну кислотність, кількість виявлених водневих іонів також виражають у міліграм-еквівалентах на 100 г грунту. Висока кислотність грунту завжди негативно впливає на мікробіологічні процеси грунту і на розвиток рослин. Якщо реакція грунту дуже кисла (підзолисті ґрунти), то в ґрунтовому розчині, крім водню, є іони алюмінію (інколи марганцю), велика концентрація яких шкідливо впливає на розвиток рослин. Величина гідролітичної. кислотності в різних грунтах буває від 0,1 до 10 і більше мг-екв на 100 г грунту. У звичайних чорноземах гідролітичної кислотності практично немає, тоді як в опідзолених чорноземах та сірих опідзолених лісових грунтах вона інколи досягає 3 мг-екв і більше на 100 г грунту. Найбільша гідролітична кислотність у деяких торфових горизонтах болотних грунтів. У процесі вапнування вуглекислий кальцій вступає в реакцію з обмінними іонами водню (або алюмінію) і замінює їх на поверхні колоїдних частинок грунту. Реакція відбувається за такою схемою: Для вапнування використовують крейду, подрібнений мергель, а в районах, де розвинена цукрова промисловість, — дефекат (відходи виробництва цукру), який містить до 60—70% карбонату кальцію. В УРСР для кожного, колгоспу і радгоспу розроблені картограми, на яких зазначена кислотність різних видів грунтів та норми внесення вапнякових добрив на гектар.

На лужність грунту впливає увібраний натрій. Ступінь лужності залежить від його кількості. Якщо в грунті є обмінний натрій, то при взаємодії його з водою утворюється сода. Реакція відбувається за схемою: Якщо грунт містить багато карбонатів кальцію, то при взаємодії з водою, в якій є вуглекислота, утворюються гідрокарбонати Са(НСО3)При цьому також реакція може змінюватися до лужної (рН 8,0—8,5).

Підвищена лужність у грунті не тільки шкідливо впливає на розвиток рослин, а й підсилює пептизацію колоїдів, внаслідок чого різко погіршуються фізичні властивості, водний режим грунту тощо.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

самостійна робота паралельність прямих і площин у просторі

правила безпеки під час проведення дослідів з природознавства у початкових класах

географія 7 клас практикум кобернік гдз